Теоретичні основи управління дебіторською заборгованістю

Реструктуризація  заборгованості зміною сторін угоди передбачає як зміну умов угоди, так і її учасників шляхом укладання таких фінансових договорів:

• договір уступки вимоги;
• договір переведення боргу.

При укладанні  додаткової угоди чи складанні нового фінансового договору з третьою стороною необхідно:

1. перевірити відповідність умов проекту договору чинному законодавству, нормативним актам;
2. здійснити досконалу  перевірку  надійності  нового  контрагента 
   (дебітора),   його   фінансового   стану,   профілю   діяльності   та 
   реквізитів    на    підставі    наданих    документів:    оригіналу    та 
   нотаріально завіреної копії статуту (положення) підприємства, 
   установчого   договору,   свідоцтва   про   державну   реєстрацію; 
   дозволу на здійснення певних видів діяльності, якщо такий дозвіл 
   необхідний згідно з чинним законодавством; реєстраційну картку 
   органу статистики та повноваження особи, що особисто підписує 
   договір (на яку суму їй дозволено укладати договори без рішення 
   вищого органу) та чи  не порушено проти  нього справи  про

банкрутство;

3) визначити доцільність укладання договору з точки зору інтересів

підприємства;

4) узгодити умови договорів (додатків до договорів) із стратегічними цілями підприємства.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Крім розглянутих вище факторів, слід приділити увагу також  документам, якими найчастіше оформляється кредит закордоном. До видів кредитних документів, що використовуються часто, можна віднести:

- відкритий рахунок - форма кредитно-розрахункових відносин між продавцем та покупцем, при якій рахунок-фактура підписується останнім під час отримання товару, після чого і покупець, і продавець записують операцію до своїх книжок. Єдиним формальним підтвердженням кредитування є рахунок-фактура.

- звичайний вексель - документ, де вказується сума кредиту, відсоткова ставка, графік виплат та інші умови кредиту. Зручний у таких випадках: якщо замовлення покупця вельми велике; якщо продавець передбачає можливість виникнення проблем під час справляння заборгованостей (вексель має більшу юридичну силу, ніж звичайний рахунок-фактура); якщо покупець просить подовжити звичайний строк платежу (новий відсоток вказується у векселі).

- торгова витрата - документ, що складається продавцем та надається покупцю для підписання до отримання останнім товару [Брігхем, с.833]. Торгова витрата може бути витратою до запитання (документ, згідно якого платежі мають проводитись після його отримання покупцем) та строковою витратою або торговим акцептом (документ, за яким оплата проводиться в певний день в майбутньому). Якщо продавець має сумнів у спроможності або бажанні покупця оплатити купівлю в обумовлений строк, він має право відмовитися постачати товар без надання банком покупця гарантій платежу. Найчастіше банки добре знають своїх клієнтів і за певну плату надають гарантії платежів за витратою. У цьому випадку витрата зветься банківським акцептом. Перевагою є низький ступінь ризику при наявності гарантій сильного банку та можливість продати документ з метою негайного отримання готівки. - умовний договір купівлі-продажу - метод фінансування, згідно з яким товар належить продавцеві до моменту його остаточної оплати покупцем. Перевагою таких угод є те, що у випадку невиконання покупцем своїх зобов'язань вони полегшують продавцю процес поновлення власності на товар.

Постачальник може вдатися  до страхування кредитів, як засіб протидії непередбаченим  втратам  безнадійного  боргу.  При  рішенні,  чи використовувати такий захист, оцінюються очікувані середні втрати безнадійного боргу, фінансову спроможність компанії протидіяти цим втратам та вартість страхування [61, с.242]. Часто також використовуються факторинг та форфейтинг.

Дефіцит грошових коштів в економіці України та неплатоспроможність  багатьох підприємств зробили питання роботи з дебіторами одними з головних у переліку функцій фінансових менеджерів. На думку керівників та спеціалістів українських компаній, проблема управління дебіторською заборгованістю в значній мірі ускладнюється ще й недосконалою нормативною та законодавчою базою з питань стягнення заборгованості [51, с.264]. Ці три причини призвели до іншого сприйняття суті управління дебіторською заборгованістю в Україні у порівнянні з країнами зі стабільною ринковою економікою: воно полягає у нас у пошуку взаємозаліків, оцінці можливостей бартеру та інших сурогатних  платежів.  Свого  часу  подібні  негрошові  відносини стимулювались державою, адже в умовах високої інфляції вони зменшували обсяг грошової маси та слугували антиінфляційним заходом.

Перехід України до ринку  загострив протиріччя між підприємствами-постачальниками, підприємствами-покупцями та банками  у зв'язку зі зростанням ризику неплатежів та уповільненням безготівкових  розрахунків. Попередня оплата, яка переважала, породила нові протиріччя, викликані неотовареністю платежів, відволіканням коштів покупців у розрахунки [25, с.22]. Старі та нові протиріччя були частково вирішені розширенням сфери розрахунків готівковими коштами, переважанням функції грошей як засобу платежу функцією грошей як засобу обігу. На зростання простроченої заборгованості керівництво українських підприємств відповіло не тільки вимогами попередньої оплати та гарантій, але й істотним розширенням готівково-грошових платежів за товари. Не менше значення мали розвиток залікових, бартерних операцій та емісія векселів.

Обмін товарами призвів  до нових протиріч, загострюючи проблему платежів по заробітній платі, податкам тощо. Крім того ситуація поєднання  бартеру з грошовими платежами у багатьох випадках була нежиттєздатною, оскільки у покупця був товар для обміну, але не було грошей для часткового платежу. У таких випадках можливо було використовувати лише "ланцюговий" бартер з декількома контрагентами.

Безперечно кліринг (розрахунки, що здійснюються шляхом заліку взаємних вимог) є важливим доповненням грошових розрахунків (готівкових та безготівкових), але не може замінити їх. По-перше, у більшості випадків практично неможливо побудувати ланцюг взаємних вимог, який був би замкненим та дозволяв здійснювати клірингові розрахунки.

По-друге, клірингові розрахунки можуть бути невигідними окремим  підприємствам, тому що вони порушують співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованостями.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

З метою надання якісної  бухгалтерської інформації про заборгованість господарчого суб'єкту, користувачам для  прийняття рішень, в дипломній  роботі розглянемо оптимізовану форму  бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості (рис. 32), для якої властиві:

а) наявність єдиного підходу до обліку заборгованості (дебіторської та 
кредиторської), зумовленого такими його перевагами, як:

• можливість проведення порівняльного аналізу і загального оцінювання 
  дебіторської та кредиторської заборгованості;
• пов'язаність суб'єктів обліку (будь-яке підприємство може бути у ролі 
  дебітора і кредитора);

б) високоякісний облік довгострокової дебіторської заборгованості, 
зумовлений:

• наявністю розробки єдиного підходу до реєстрації та обліку довгострокової дебіторської заборгованості в системі синтетичних рахунків (введення додаткових субрахунків до рахунку 16 "Довгострокова дебіторська заборгованість");
• веденням аналітичного обліку за кожним видом довгострокової 
  дебіторської заборгованості в розроблених відомостях аналітичного 
  обліку;
• узагальненням та накопичуванням аналітичної інформації про 
  довгострокову дебіторську заборгованість;

в) високий рівень аналітичності  інформації, забезпечений проведенням  якісної на відповідних рівнях її реєстрації в запропонованих картках дебіторів і кредиторів, що дає змогу класифікувати заборгованість підприємства за такими ознаками: термін утворення (дата виникнення), дата погашення (оплати), термін непогашення, об'єкти, щодо яких виникли зобов'язання дебіторів (кредиторів), суб'єкт заборгованості (найменування, місцезнаходження), ймовірність погашення, метод оцінювання, сума, причина виникнення;

г) послідовне узагальнення інформації в запропонованих реєстрах 
бухгалтерського обліку, що дає змогу одержувати інформацію про 
дебіторську заборгованість різних рівнів деталізації;

д) узагальнення інформації про заборгованість підприємства на звітну 
дату в розрізі кожного дебітора і кредитора, держави, синтетичного 
рахунку (субрахунку);

є) комплексність форми  бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості і інтеграція облікових реєстрів, що дає змогу з  мінімальними трудовими і фінансовими витратами автоматизувати облік дебіторської заборгованості.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

 

 

Рис. 32. Оптимізована форма  бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості

Висновки до розділу 3

Розглянувши особливості  оптимізації дебіторської заборгованості підприємства, можна дійти до таких висновків:

1. Управління дебіторською  заборгованістю має величезне  значення в процесі загального  управління підприємством, адже  отримання платежів від дебіторів  є одним з основних джерел  надходження коштів на підприємство. Дефіцит грошових коштів в економіці України змусив підприємства, в тому числі і філію «Утел» ВАТ Укртелеком, змінювати умови реалізації своєї продукції, що, в свою чергу, змінювало існуючі раніше відносини з покупцями та практику отримання коштів та потребувало від підприємств розробки нової політики надання кредиту й інкасації. Неоднорідний вплив інфляції на різні групи товарів ускладнило координацію політики щодо закупок та політики продаж, що додало додаткового значення упровадженню ефективних процедур інкасації.

2 Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

     У п. 3.3 запропонована  схема алгоритму методики комплексного  оцінювання стану дебіторської  заборгованості та оптимізована  форма бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості.

4. Необхідними є також  розробка обґрунтованої політики  підприємства щодо реструктуризації дебіторської заборгованості та здійснення виваженого поетапного управління дебіторською заборгованістю з використанням новітніх методик та технологій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Дана дипломна робота присвячена вивченню методології ефективного  управління   дебіторською заборгованістю вітчизняних підприємств, які в  умовах уповільнення платіжного обігу  постійно стикаються з проблемою взаємних неплатежів.

На основі проведеного  дослідження економічної природи  дебіторської заборгованості та аналізу підходів різних економістів до її трактування найбільш повним та обґрунтованим слід вважати таке її визначення: дебіторська заборгованість - це сума боргів, що належать підприємству і свідчать про вилучення коштів з його обігу дебіторами - юридичними чи фізичними особами, що мають відповідну фінансову заборгованість перед підприємством.

Зважаючи на різноманіття класифікацій дебіторської заборгованості найбільш доцільним є розгляд дебіторської заборгованості у розрізі таких її видів, як: одержані векселі; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, строк оплати яких не наступив; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, що неоплачені у вказаний термін; дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом; дебіторська заборгованість за розрахунками з персоналом; інші види дебіторської заборгованості. Наведена класифікація поєднує визначені у П(С) БО види дебіторської заборгованості з традиційним поділом дебіторської заборгованості на строкову та прострочену. Даний підхід є найбільш оптимальним, оскільки він відображає об’єктивний склад дебіторської заборгованості, дозволяє ефективно контролювати терміни виконання договорів та визначати сумнівність заборгованості. Водночас слід зауважити, що лише деталізований аналітичний облік дебіторської заборгованості за контрагентами дозволяє правильно оцінити фінансовий стан підприємства і стати базою для ефективного управління дебіторською заборгованістю.

При дослідженні причин виникнення дебіторської заборгованості було встановлено, що у сучасних умовах господарювання, за наявності конкуренції як невід’ємного елемента ринкової економіки та складнощів реалізації і збуту продукції підприємства вимушені продавати продукцію, використовуючи форми послідовної оплати. Таким чином, у підприємств з’являється дебіторська заборгованість, яка виступає важливою складовою оборотного капіталу.

Розгляд дебіторської заборгованості має доповнюватись аналізом кредиторської заборгованості. Врахувавши те, що серед науковців немає єдиного погляду щодо економічної сутності кредиторської заборгованості, можна дійти до до висновку, що найдоцільніше розглядати кредиторську заборгованість, як складову частину зобов’язань, що представляє собою кошти, які повинен заплатити боржник кредитору за одержані цінності, надані послуги чи виконані роботи.

Стосовно причин виникнення заборгованості на підприємствах, то вони поділяються на об'єктивні (причини, що не залежать від підприємств) та суб’єктивні (пов’язані з прорахунками менеджерів підприємств). Здійснивши дослідження стану дебіторської заборгованості, що склалася на Україні, та факторів, що вплинули на її формування, можна встановити, що на сьогоднішній день найбільше на виникнення заборгованості у вітчизняних підприємств впливають такі фактори, як належність підприємства до адміністративно-командної системи збуту (наявність держзамовлень);  тривалий виробничий цикл (через тривалий розрив між комплектуванням виробів, виготовленням та оплатою кінцевими користувачами); відсутність або слабкість побудови управлінського обліку та фінансового менеджменту компанії; неврегульованість законодавчої бази відповідальності за порушення  платіжної дисципліни;  неплатоспроможність та навіть банкрутство споживачів.