Сутність , класифікація та основні завдання обліку розрахунків по соціальному страхуванню

 

Також чітко вказані в П(С) БО відображення у звітностях по нарахуванні, сплаті, чи заборгованості по соціальному страхуванню. Бухгалтерам які ознайомлені з законами легко нараховувати ЄСВ по різних випадках, ставках тощо. Також Закон України «Про єдиний соціальний внесок» дає змогу працівникам і підприємцям самостійно обирати ставку податку, що є дуже важливим, адже непотрібно тепер переплачувати страхові внески якщо ступінь ризику роботи є мінімальний.

Як завжди при введені нових законів появляється багато незручносте та виникають певні недоліки. Так бухгалтерам підприємства довелось освоїти нові форми звітів, їх складання та правильність заповнення, встановляти нову облікову політику по нарахуванню соціальних виплат, змінювати комп’ютерні програми тощо.

Основним недоліком як для підприємства так і для ПФУ є те що в Законі України «Про план рахунків бухгалтерського обліку» не відвели окремий рахунок по нарахуванню ЄСВ, а дозволили створити свій рахунок. Від так до ПФУ надаються звіти підприємств які відносять ЄСВ на різні субрахунки 65 рахунку, наприклад:

– 651 «За пенсійним забезпеченням»;

– 651 (1) «Розрахунки за ЄСВ»;

– 657 «Розрахунки за ЄСВ».

3. Документальне оформлення господарських  операцій розрахунків по соціальному  страхуванню

Документообіг здійснюється у вигляді потоків документів, що циркулюють між пунктами обробки та пунктами технічної обробки самих документів.

Графік документообігу забезпечує оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через які проходить кожен первинний документ, визначений мінімальний строк його знаходження в підрозділі, а також сприяє поліпшенню облікової роботи, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищенню рівня його механізації та автоматизації.

Працівники створюють і подають первинні документи, які відносяться до сфери їх діяльності, за графіком документообороту. Для цього кожному виконавцю видається витяг із графіка. У витязі наводиться перелік документів, що відносяться до функціональних обов'язків виконавця, терміни їх подання та підрозділи підприємства, установи, до яких передаються ці документи.

Нарахування заробітної плати здійснюється на підставі первинних і угрупованих документів.

Для нарахування основної заробітної плати за погодинною оплатою необхідні такі документи:

-штатний розклад, що містить відомості про посадові оклади;

-накази про присвоєні розряди;

-тарифна сітка (годинні тарифні ставки);

-табелі з обліку відпрацьованого працівниками часу за відповідний період (місяць).

Для нарахування основної заробітної плати за відрядною оплатою необхідні матеріали про обсяг виробітку (випущеної продукції, виконаних робіт і послуг) за відповідними розцінками:

-накладні на здачу продукції на склад;

-квитанції па оплату вартості послуг;

-акти-процентовки на обсяг виконаних робіт;

-акти приймання виконаних робіт .

Всі види додаткової заробітної плати нараховуються па підставі первинних документів:

-накази (на відпустку, звільнення і т. д.);

-копії свідоцтва про народження (для підлітків) і т. д.

Облік розрахунків з оплати праці проводиться на підставі типових форм, затверджених наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм пер винного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями із заробітної плати» від 22.05.96 р. № 144:

-П-49 "Розрахунково-платіжна відомість";

-П-50 "Розрахункова відомість";

-П-51 "Розрахункова відомість";

-П-52 "Розрахунок заробітної плати";

-П-53 "Платіжна відомість";

-П-54 "Особовий рахунок";

-П-54а "Особовий рахунок";

-П-55 "Накопичувальна картка виробітку і заробітної плати";

-П-56 "Накопичувальна картка обліку заробітної плати".

Розрахунково-платіжна відомість (форма N П-49) застосовується для розрахунку та видачі заробітної плати і пенсії всім категоріям працюючих. Складається в одному екземплярі в бухгалтерії на основі даних "Особового рахунку" (типова форма N П-54). Нарахування заробітної плати проводиться на основі даних первинних документів з обліку виробітки, фактично відпрацьованого часу, доплатних листків та інших документів. Одночасно проводиться розрахунок всіх утримань із заробітної плати і визначається сума, що належить до видачі.

Нарахована працівникові заробітна плата на території України виплачується в національній валюті. Заробітна плата виплачується працівникові за місцем роботи, не рідше двох разів на місяць, в строки, вста новлені в колективному договорі. Якщо за першу половину місяця заробітна плата виплачувалась авансом, то при виплаті її за другу половину проводиться остаточний розрахунок за роботу.

Відрахування і утримання з заробітної плати працівника можуть здійснюватись тільки на підставі закону:

-для повернення частини заробітку, виплаченого працівникові авансом;

-для повернення сум, виданих під авансовий звіт для господарських потреб, службових відряджень і т.д.;

-для повернення помилково виплачених сум;

-для відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником підприємству, але лише в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку;

-для повернення сум оплати відпустки за невідпрацьовані дні відпустки, яку працівник, звільняючись за власною ініціативою, отримав наперед;

-для перерахування прибуткового податку, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, обов'язко ве соціальне страхування;

-для виплати і перерахування сум за виконавчими листами.

Загальний розмір всіх утримань із заробітної плати не може перевищувати 20%, а в випадках, передбачених за конодавством, — 50% належної працівникові заробітної плати.

Підставою для призначення допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Якщо, крім основного місця роботи, працівник виконує роботи і за сумісництвом, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності за основним місцем роботи провадиться на підставі листка непрацездатності, а за сумісництвом – на підставі його копії, засвідченої підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Інші документи не можуть бути підставою для призначення цього виду допомоги.

Право на допомогу виникає, якщо тимчасова непрацездатність настала в період роботи, включаючи перший день роботи і день звільнення. Якщо працівник захворів в останній день роботи, листок непрацездатності, виданий з цього дня, оплачується на загальних підставах. Якщо особа захворіла після звільнення з роботи, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається (надання допомоги законом не передбачено). Строків звернення за допомогою по тимчасовій непрацездатності законом не встановлено. Допомога по тимчасовій непрацездатності видається з першого дня втрати працездатності до її поновлення або встановлення інвалідності, навіть якщо працівник у цей час був звільнений. У разі коли працівник став до роботи раніше строку закінчення тимчасової непрацездатності, допомога надається до дня фактичного виходу працівника на роботу. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 року № 2213 перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства за основним місцем роботи. Такий порядок оплати передбачено лише до підпункту 1 частини першої статті 35 Закону № 2240, тобто в разі захворювання застрахованої особи. Оплата листків непрацездатності, починаючи з першого дня захворювання, здійснюється за рахунок коштів соціального страхування в разі настання страхових випадків, передбачених пунктами 2–8 частини першої статті 35 Закону № 2240, а саме: - у разі необхідності догляду за хворою дитиною; - необхідності догляду за хворим членом сім'ї; - догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною; - карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби; - тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу; - протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства; санаторно-курортного лікування.

Для нарахування лікарняних перших п’яти днів тимчасової непрацездатності необхідно обчислити середньоденну заробітну плату шляхом ділення доходу, що бере участь у розрахунку середнього заробітку, на кількість робочих днів у розрахунковому періоді (6 місяців). Розрахунок середньої заробітної плати для оплати перших п’яти днів провадиться в порядку, встановленому Порядком № 1266. Так до доходу, що бере участь у розрахунку середнього заробітку, враховуються виплати, що відповідають даним вимогам: – згідно з Інструкцією № 5 виплати повинні включатися до фонду оплати праці (фонд основної або додаткової заробітної плати, або до складу інших заохочувальних і компенсаційних виплат); – із цих виплат сплачувалися внески до ФТВП; – вони обкладалися прибутковим податком з громадян (податком з доходів); – виплати, що враховуються при розрахунку середньої зарплати, не повинні перевищувати граничних витрат на оплату праці, з яких справлялися внески до соціальних фондів; – ці виплати здійснено за відпрацьований час.

Визначення суми лікарняних, згідно з п. 20 Порядку № 1266, розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу, якщо наявність його передбачено законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті

Відсоток від середнього заробітку, що застосовується при обчисленні «лікарняних», установлено на сьогодні ст. 37 Закону № 2240, відповідно до якої допомога по ТВП виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

- 60% середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років;

- 80% середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років;

- 100% відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

- 100% середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, віднесеним до 1 - 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України "Про донорство крові та її компонентів".

Чинним законодавством у сфері соціального страхування передбачено необхідність для підприємств оплачувати за рахунок власних коштів працівникам перші п’ять днів тимчасової непрацездатності. Порядок оплати цих днів тимчасової непрацездатності регулюється Порядком № 439. Слід зауважити, що суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності не можна назвати допомогою по соціальному страхуванню, тому що такі виплати провадяться за рахунок коштів роботодавця, а не за рахунок коштів Фонду з тимчасової втрати працездатності.

Основні правила оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності:

1) перші п’ять днів оплачуються в тому ж розмірі, що й подальший період тимчасової непрацездатності, що фінансується за рахунок коштів Фонду з тимчасової втрати працездатності. Наприклад, якщо допомога виплачується в розмірі 60 % середньої заробітної плати, то в такому ж же розмірі провадиться і оплата перших п’яти днів.

2. розрахунок середньої заробітної плати для оплати перших п’яти днів

провадиться в порядку, встановленому Порядком № 1266.

3. такі суми підприємство має право віднести до складу валових витрат

на підставі пп. 5.6.2 ст. 5 Закону про податок на прибуток як обов’язкові виплати, передбачені законодавством.

4. роботодавець зобов’язаний оплатити робочі дні (години) за графіком

роботи підприємства, що припадають на перші п’ять календарних днів тимчасової непрацездатності. Ураховуючи, що сума «лікарняних» не включається до фонду оплати праці, правомірно зробити висновок, що на такі суми підприємство не здійснює нарахування внесків до соціальних фондів (крім Пенсійного). З цієї ж причини із суми «лікарняних» не провадяться утримання внесків до таких фондів. Якщо працівник, працюючи на підприємстві, дістав травму і його забрали в лікарню чи він звернувся до лікаря, то з його слів лікар видає листок непрацездатності, в якому зазначає причини непрацездатності – код 4 – нещасний випадок на виробництві.

Згідно порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 на підприємстві створюється комісія, яка розслідує даний випадок і по закінченні розслідування складає акт. Якщо комісія, під час розслідування, дійшла висновку і ухвалила рішення, що це сталося через якесь порушення чи з корисливих міркувань, тобто травму, яку дістав працівник, не можна визнати нещасним випадком на виробництві, то складають акт форми НПВ, якщо ж комісія дійшла протилежного висновку, то складаються акти Н-1 і Н-5 про нещасний випадок на виробництві і розслідування цього нещасного випадку на виробництві.