Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Июня 2013 в 00:55, курсовая работа
Актуальність теми. Побудова ринкової моделі економіки зумовлює необхідність глибшого дослідження низки важливих складових фінансової системи, зокрема, фінансів підприємницьких структур. Провідне місце у фінансовому забезпеченні їх діяльності належить прибутку. Він найповніше характеризує ефективність господарської діяльності підприємств, їх фінансові можливості й у кінцевому підсумку визначає рівень фінансової стабільності в державі та є джерелом підвищення рівня суспільного добробуту населення. Прибуток - це певний гарант соціально-економічного прогресу, а його відсутність - найяскравіший доказ регресу та соціальної напруги.
Зміст
Актуальність теми. Побудова ринкової моделі економіки зумовлює необхідність глибшого дослідження низки важливих складових фінансової системи, зокрема, фінансів підприємницьких структур. Провідне місце у фінансовому забезпеченні їх діяльності належить прибутку. Він найповніше характеризує ефективність господарської діяльності підприємств, їх фінансові можливості й у кінцевому підсумку визначає рівень фінансової стабільності в державі та є джерелом підвищення рівня суспільного добробуту населення. Прибуток - це певний гарант соціально-економічного прогресу, а його відсутність - найяскравіший доказ регресу та соціальної напруги.
Механізм розподілу прибутку має свої особливості в умовах трансформації економіки до ринкових засад господарювання.
Розвитку теорії і практики питань бухгалтерського обліку прибутку присвячені роботи О.Д. Василик, З.С. Варналій, З.М. Васильченко, С.Ф. Голов, B.I. Грушко, A.I. Даниленко, Л.І. Данилова, М.Я. Дем'яненко, О.Д. Заруба, М.Я. Коробов, A.M. Поддєрьогін, С.Ф. Покропивний, Н.М. Ушакова, С.І. Юрій та інших.
У той же час, глибокі і всебічні теоретичні дослідження в даній галузі з комплексним аналізом як вітчизняної, так і міжнародної облікової практики досить рідкісні, а іноді, і зовсім відсутні. У більшості робіт в неповній мірі дається критичний аналіз існуючих теоретико-методологічних основ і практичної багатоаспектності обліку фінансових результатів, але недостатня увага приділяється питанням вдосконалення методології та практики бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту формування та використання прибутку. Вищенаведене свідчить про актуальність дослідження даної теми.
Метою дослідження є теоретичні та практичні аспекти обліку, аналізу та аудиту формування та використання прибутку на підприємстві та шляхи їх удосконалення.
Для досягнення поставленої мети визначені наступні завдання:
- дослідити економічну сутність прибутку підприємства;
- дослідити характеристику ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №10»;
- розглянути організацію бухгалтерського обліку на ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №10»
- розглянути бухгалтерський облік формування та використання прибутку ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №10»;
- провести аналіз основних техніко-економічних показників діяльності ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №10»;
- дослідити теоретичні основи та практичний економічний аналіз формування та використання прибутку ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №10»;
- дослідити теоретичні основи та практичний аудит формування та використання прибутку ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №10».
Об’єктом дослідження є формування та використання прибутку на підприємстві ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №10».
Предметом дослідження є система теоретичних, методичних та практичних аспектів, що стосуються обліку, аналізу та аудиту формування та використання прибутку.
Прибуток - це грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, іншими словами, це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу та комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності та являє собою головний показник результатів діяльності [18, c. 85].
Прибуток є зворотним боком витрат виробництва. Він тим більший, чим менші витрати виробництва і навпаки. Кількісно прибуток — це різниця між доходом від реалізації продукції та сукупними витратами на її виробництво. За економічною природою прибуток є перетвореною формою чистого доходу, а отже характеризує чистий доход у тому вигляді в якому той виступає на поверхні економічних явищ в умовах економічної відокремленості виробника. Чистий доход — виражена у вартісній формі вартість додаткового продукту, який являє собою основну складову доходу. Джерело чистого доходу — додаткова і певною мірою необхідна праця. Оскільки чистий доход є категорією розподілу, то його можна також визначити як реалізований надлишок вартості товару понад виробничі витрати. Внаслідок відхилення ціни товару від його вартості чистий доход кількісно не збігається з вартістю додаткового продукту. Відокремленість витрат виробника, які набувають форми собівартості, зумовлює відокремленість доходу, який набуває форми прибутку [27, с. 34].
В умовах ринкової економіки прибуток на рівні підприємства виступає як безпосередня мета виробництва, що зумовлено іманентно притаманною капіталу тенденцією до самозростання.
Досліджуючи торговельний капітал, меркантилісти вважали, що прибуток виникає у сфері обігу, а його безпосереднім джерелом є зовнішня торгівля. А.Сміт розглядав прибуток, по перше, як результат праці робітника, оскільки вартість, яку він додає до вартості матеріалів, розкладається на дві частини: оплату його праці та прибуток підприємця; по друге — як результат функціонування капіталу. Д.Рікардо вважав, що величина прибутку залежить від заробітної плати - прибуток зростає, якщо знижується заробітна плата. Одним з головних чинників підвищення прибутку є суспільна продуктивність праці, яка зростаючи, зумовлює зниження вартості робочої сили. Базуючись на теорії трьох факторів виробництва, Ж.-Б. Сей поділяв прибуток на процент (дохід на капітал) та підприємницький дохід (винагороду за "талант, діяльність, дух порядку й керівництва"). Дж.С.Мілль аналізував прибуток як винагороду підприємця за утримання від споживання. За К.Марксом, прибуток — це перетворена форма додаткової вартості. Додаткова вартість — це функція змінного капіталу, який авансується на робочу силу. Прибуток — це функція авансованого капіталу. Багато західних економістів при поясненні прибутку використовують згадану теорію трьох факторів виробництва Ж.Б.Сея, за якою участь у створенні вартості беруть праця, земля і капітал. Наприклад, прибуток вони розглядають як доход від використання засобів виробництва (капіталу) та як плату за працю підприємця з управління та організації виробництва і отже доход на капітал відрізняють від підприємницького доходу. Критикуючи теорію факторів виробництва, К.Маркс обґрунтував положення, що нову, збільшену вартість, створює жива праця.
Однак при цьому він показав,
що продуктивність праці залежить від
технологічної оснащеності
Заперечуючи експлуататорське походження прибутку, сучасні західні дослідники виводять його сутність із природи підприємницької діяльності, трактуючи прибуток як: плату за послуги підприємця, ініціативу поєднання економічних ресурсів; винагороду за новаторство, нововведення, управлінський талант підприємця; плату за ризик та невизначеність підприємницької діяльності; форму доходу підприємця, який здійснив капіталовкладення з метою досягнення комерційного успіху, тощо.
У сучасній економічній теорії значна увага приділяється аналізу прибутку фірми, яка діє в умовах різних типів ринкових структур. При цьому прибуток трактується як виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, різниця між загальною виручкою від реалізації (валовим доходом) і сукупними витратами фірми.
Щодо прибутковості, доходності підприємства, слід відрізняти: по – перше, прибутковість усього підприємства, як отримання доходу на весь авансований капітал (відсоткове відношення прибутку до авансованого капіталу); по-друге, прибутковість виробів конкретної партії, тобто отримання доходу на витрати виробництва (собівартість) для виготовлення цієї кількості продукції (відсоткове відношення прибутку до собівартості).
Загальна прибутковість
В умовах сучасної світової ринкової економіки прибуток і норма прибутку є головними орієнтирами і водночас показником стану виробництва, критерієм його ефективності. Норма прибутку показує ефективність використання всього капіталу, ступінь його зростання.
У такому випадку прибуток виступає не тільки як надлишок над витратами, а і як приріст авансованої вартості, тобто відображає процес створення нової вартості.
Прибуток — це результат дії
багатьох факторів сфери виробництва,
розподілу і обігу в умовах
вільної конкуренції при
Підприємницьку діяльність слід розглядати як фактор зростання норми прибутку. За визначенням Й. Шумпетера, підприємці — це новатори, які розробляють нові технології. Саме завдяки їхньому внеску в організацію виробництва збільшується прибуток.
У сучасних умовах щорічна норма прибутку промислових корпорацій у США становить 11-13 відсотків, у Західній Європі — 8-10 відсотків. При цьому прибуток зростає за рахунок збільшення не його норми, а розвитку, розширення масштабів виробництва.
Оскільки прибуток є практично різницею між загальною виручкою від реалізації продукції та її повною собівартістю, абсолютна величина прибутку прямо пропорційна кількості виготовленої та реалізованої продукції й обернено пропорційна її повній собівартості.
Зростання прибутку забезпечується насамперед через зниження собівартості продукції. На собівартість продукції впливають продуктивність праці, економія матеріалів і сировини, рівень накладних (постійних) витрат. Собівартість залежить також від обсягу реалізованої продукції. Саме тут виявляються результати маркетингової діяльності підприємства.
Західні вчені-економісти, виходячи з концепції граничних витрат, вивчають можливості отримання максимального прибутку з найменшими витратами в умовах досконалої конкуренції, монополії, олігополії тощо. Так, в умовах досконалої конкуренції максимальний рівень прибутку досягається при виробництві такої кількості продукту, яка забезпечує однаковий граничний доход і граничні витрати.
В економіці України є специфічні фактори, що впливають на рівень прибутку. Передусім, це високий ступінь монополізму: близько 96 відсотків засобів виробництва в промисловості на початок 90-х років належали державі. Формування ринкового середовища та відповідне антимонопольне законодавство мають подолати зумовлені цим негативні явища. Чинником підвищення норми прибутку все більше має виступати продуктивність праці [36, с. 82].
Отже, прибуток — це складна економічна категорія, багатогранна за своєю сутністю та конкретними формами вияву. Еволюція наукових уявлень про природу та джерела прибутку відображає розвиток теоретичних досліджень сутності та динаміки руху капіталу.
Існування двох підходів до виміру витрат фірми (бухгалтерського та економічного) зумовлює застосування двох підходів до аналізу прибутку.
Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації продукції) та бухгалтерськими (зовнішніми) витратами виробництва.
Економічний прибуток визначається як різниця між валовим доходом та економічними (зовнішніми і внутрішніми, включаючи нормальний прибуток) витратами виробництва.
Нормальний прибуток — звичайний для галузі дохід від економічних ресурсів; мінімальний дохід, який стимулює підприємця продовжувати справу, залишаючись у певній сфері бізнесу. Оскільки нормальний прибуток є винагородою за виконання підприємницьких функцій, він входить до складу внутрішніх витрат фірми.
Економічний прибуток — це надлишок над нормальним прибутком, породжений ініціативою підприємця, його вмінням знайти найкраще застосування та комбінацію економічних ресурсів, здійснювати нововведення, ризикувати тощо. Виникнення надлишкового прибутку спонукає підприємців спрямовувати свої капітали в певну сферу суспільного виробництва, що сприяє розширенню кола виробників та зниженню ринкових цін. Результатом останнього є зменшення економічного прибутку, його зникнення, а відтак відплив капіталів в інші сфери бізнесової діяльності. Однак зменшення кількості виробників підвищує ринкові ціни та спричиняє зростання економічного прибутку і т. ін. [34, c. 45]
Тривале існування надлишкового прибутку на довшому відрізку часу свідчить про наявність перешкод для ефективної конкуренції виробників на певному ринку. Монопольний прибуток — прибуток підприємства, яке займає монопольне (виключне) становище на ринку.
Засобами виміру прибутку є його маса (абсолютна грошова величина) та норма (якісний відсотковий показник). Маса прибутку — це абсолютний розмір прибутку в грошовому вираженні. Норма прибутку характеризує ступінь прибутковості капіталу і визначається як відсоткове відношення маси прибутку до всього авансованого капіталу. Величина норми прибутку свідчить про ефективність функціонування авансованого капіталу і залежить від багатьох факторів, що діють у сферах виробництва, обігу та розподілу, у тому числі, від швидкості обороту капіталу, маси прибутку, ринкових цін, структури витрат, масштабу виробництва тощо [37, с. 105].
Соціально-економічна сутність прибутку найповніше виявляється у його функціях, до яких належать:
облікова, індикативна, що характеризує прибуток як найважливіший показник, критерій ефективності господарської діяльності фірми;
розподільча — характеризує прибуток як основне фінансове джерело розвитку фірм та суспільства в цілому;
стимулююча — визначає прибуток як потужний генератор економічного розвитку, здійснення інвестицій та нововведень.
Економічна роль прибутку в умовах ринку виявляється в тому, що він: є рушійною силою функціонування та розвитку економіки, основним спонукальним мотивом підприємницької діяльності; сприяє найефективнішому розподілу та використанню ресурсів, упровадженню досягнень науково-технічного прогресу, скороченню витрат, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей; є джерелом розширення суспільного виробництва, примноження національного багатства та задоволення соціальних потреб суспільства.