Облік витрат на оплату праці і нарахувань на заробітну плату,що ураховується в собівартості продукції

69-1 “Розрахунки по  соціальному страхуванню”

69-2 “Розрахунки з Пенсійним  фондомо”.

Загальна сума відрахувань  на соціальне страхування розподіляється між Пенсійним фондом і фондом соціального страхування (до Фонду соц.страхування направляється 12% від заг.суми відрахувань, а до Пенсійного фонду – 88%).

Відрахування на соц.страхування  відображаються по Кт 69 і дебету рахунків, на які відноситься нарахована зар.плата, премії і т.ін. (20, 25, 26, 80, 81, 87).

Пеня й штрафи, накладені  за несвоєчасну уплату платежів, також  відносяться в кредит рахунку 69, дебет рахунку 80.

 

1.4 Роль витрат на  оплату праці в собівартості  продукції

Приступаючи до розгляду складних питань формування собівартості по виробництву і реалізації продукції, необхідно розглянути основні положення собівартості як економікою і правової категорії.Господарсько-виробнича діяльність на будь-якому підприємстві пов'язана з споживанням сировини, матеріалів, палива, енергії, з виплатою заробітної плати, відрахуванням платежів на соціальне та пенсійне страхування працівників, нарахуванням амортизації, а також з низкою інших необхідних витрат. За допомогою процесу звернення ці витрати постійно відшкодовуються з виручки підприємства від реалізації продукції, що забезпечує безперервність виробничого процесу. Для підрахунку суми всіх витрат підприємства їх приводять до єдиного показника, представляючи для цього в грошовому вираженні. Таким показником і є собівартість. Але, крім витрат, прямо або побічно обумовлених процесом виробництва, підприємство несе і безпосередні витрати, які не пов'язані з випуском продукції і в собівартість, як правило, не включаються.За обсягом врахованих витрат розрізняються три види собівартості:1. цехова собівартість, що включає в себе витрати на виробництво продукції в межах цеху, зокрема прямі матеріальні витрати на виробництво продукції, амортизація цехового устаткування, заробітна плата основних виробничих робітників цеху, соціальні відрахування, витрати по утриманню та експлуатація цехового устаткування, загальноцехового витрати;2. виробнича собівартість (собівартість готової продукції), крім цехової собівартості, включає в себе загальнозаводські витрати (адміністративно-управлінські і загальногосподарські витрати) і витрати допоміжного виробництва;3. повна собівартість, або собівартість реалізованої (відвантаженої) продукції - показник поєднує виробничу собівартість продукції і витрати по її реалізації (комерційні витрати, позавиробничі витрати).Необхідно відзначити, що до прийняття Міністерством фінансів України Наказу від 19 жовтня 1995 року № 115 «Про річної бухгалтерської звітності організацій за 1995 рік» поняття «повна собівартість» і «собівартість реалізованої продукції» не завжди збігалися. Так, у підприємств, що визначають виручку з реалізації продукції по оплачених рахунках, повна собівартість представляла собою виробничу собівартість плюс деякі комерційні витрати, що включаються в собівартість конкретних видів продукції прямим шляхом: транспортні витрати та витрати на упаковку. У той же час на собівартість реалізованої продукції ставилися всі інші комерційні витрати, які підлягали віднесенню на собівартість продукції тільки в момент її реалізації, тобто оплати. Однак після того як було встановлено, що для всіх цілей бухгалтерської звітності виникає в момент її відвантаження, спеціальне виділення цих видів собівартості втратило сенс, оскільки поняття відвантаженої і реалізованої продукції стали збігатися. Кормі того, розрізняють планову і фактичну собівартість. Планова собівартість визначається на початку планованого року виходячи з планових норм витрат та інших планових показників на цей період. Фактична собівартість визначається в кінці звітного періоду на підставі даних бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво. Планова собівартість і фактична собівартість визначаються за однією методикою і за одними і тими ж калькуляційних статтях, що необхідно для порівняння та аналізу показників собівартості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ   Діюча система обліку витрат на базі підприємства ФГ «Босс».

2.1 Організація обліку  витрат на оплату праці

Об’єктом дослідження  у роботі виступає фермерське господарство «Босс».

Основними завданнями обліку праці та її оплати на підприємстві ФГ «Босс» є: 

- точне і своєчасне документальне оформлення даних про обсяг виконаних робіт, одержаної продукції i нарахованої оплати праці вiдповiдно до кiлькостi та якості затраченої праці;

- правильне нарахування  оплати праці кожному працівникові  вiдповiдно до діючих положень;

- дотримання порядку  розподілу оплати праці за  об'єктами бухгалтерського обліку;

- повний i своєчасний розрахунок з працівниками з оплати праці;

- своєчасне складання  та подання бухгалтерської i статистичної звiтностi з оплати праці.

Забезпечуючи виконання  зазначених завдань, бухгалтерський облік  оплати праці має великий вплив  на трудову дисципліну. Правильний облік мобiлiзує працiвникiв на виконання робіт i пошук резервів підвищення ефективності виробництва.

Облік праці та її оплати повинен бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни, підвищенню якості виробництва продукції, виконання робіт i послуг.

Бухгалтерський олік на підприємстві починається з розробки облікової політики. Основні питання з обліку праці та її оплати, які можуть наводитися в наказі про облікову політику підприємства це:

- форми кадрової документації;

- форми, системи, розміри заробітної плати та інших виплат;

- встановлення режиму роботи;

- зміни в організації праці;

-  нормування і оплату праці;

- строк подання первинних документів з обліку праці та її оплати до бухгалтерії підприємства;

- порядок обробки та зберігання первинних документів та регістрів обліку з оплати праці;

- порядок створення резервів на виплату відпусток, щорічної винагороди за вислугу років, винагород за підсумками роботи за рік.

Трудові правовідносини підприємства з працівниками регулюються Кодексом Законів про працю (КЗпП) України. На підставі КЗпП України на підприємстві повинен бути встановлений єдиний порядок оформлення приймання, звільнення і переведення співробітників.

Згідно Закону Украни “ Про оплату праці” система оплати праці повинна  прийматися на підприємстві в складі колективного договору між власником (або адміністрацією) і профспілкою (або самим колективом) підприємства. Колективні договори підлягають реєстрації в місцевих органах самоврядування.

Правила внутрішнього трудового розпорядку ( або положення про персонал) є внутрішнім документом підприємства, який передбачає організацію роботи підприємства, внутрішньообєктивний режим роботи, взаємні обовязки підприємства та працівників, порядок направлення працівників у відрядження, порядок надання відпусток та інше.

Необхідність цього документу  на підприємстві передбачена КЗпП. Кожному підприємству необхідно розробити свої правила, які будуть більш наближені до дійсності.

Відповідно до статуту підприємства розробляється його структура, визначається штатний склад та кількість, що оформлюється спеціальним документом, на підставі якого складається штатний розклад підприєства.

Штатний розклад підписується заступником керівника, потім погоджується з головним бухгалтером і затверджується керівником підприємства.Зміни до штатного розкладу вносяться також наказом керівника підприємства.

На підприємствах повинні  розроблятися також посадові інструкції щодо конкретної штатної посади.

Кадрова документація поділяється  на види:

1. Розпорядчі документи з особового складу :

- Наказ ( розпорядження) про приймання на роботу (П-1); ( Додаток 1).

- Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу (П-5); (Додаток 2).

- Наказ (розпорядження) про надання відпустки (П-6); ( Додаток 3).

- Список №_про надання відпустки (П-7) (Додаток 4);

- Накази про заохочення та попередження;

- Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) (П-8); (Додаток 5).

- Накази про внесення змін до трудової книжки.

2. Облікові документи по кадрах:

- Особова картка (П-2); (Додаток 6).

- Особова картка спеціаліста з вищою освітою, який виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи (П-4).

- Особова справа;

- Штатно-посадова книга;

- Алфавітна книга;

- Алфавітні картки (П-3);

- Книга обліку бланків трудових книжок та вкладишів до них (П-9);

- Книга обліку руху трудових книжок та вкладишів до них(П-10);

- Акт на списання бланків трудових книжок та вкладишів до них (11);

- Графік відпусток;

- Книга-журнал обліку відпусток.

Накази про приймання, переведення  і звільнення співробітників, а також  про внесення змін до штатного розкладу обов`язково повинні зберігатися у відділі кадрів. Облік наказів ведеться в спеціальній книзі. Також необхідний облік трудових книжок, які повинні зберігатися у відділі кадрів. Необхідно також обов`язково складати і затверджувати графік щорічних відпусток, а також вести облік відряджень, лікарняних листів, табелів обліку робочого часу.

Документи з особового складу є  досить важливим і вимагають особливої  ретельності і акуратності при  оформленні, веденні і зберігання протягом тривалого часу.

Книги, до яких заносяться накази, нумеруються, прошнуровуються, звіряються підписом керівника і печаткою піприємства.

Накази з особового складу можуть бути індивідуальними, тобто містити  інформацію тільки про одного співробітника, або груповими, якщо на підприємстві протягом одного дня видається велика кількість наказів по кадрах.

Накази (розпорядження) готуються  на підставі розпоряджень керівника  підприємства, організації, установи, доповідних записок керівників структурних  підрозділів, заяв працівників, підписаного контракту, рішення конкурсної комісії, документів, передбачених законодавством.

Після підписання наказ (розпорядження) реєструється в книзі реєстрації наказів ( при порівняно невеликій  кількості кадрових наказів, що видаються  протягом календарного року) або реєстраційних картках ( при великій кількості наказів для зручності довідково-пошукової роботи).

При роботі з документами з особового  складу необхідно враховувати, що персональні  дані (відомості про факти, події  і обставини трудової діяльності і приватного життя) громадян відносяться до категорії конфіденційної інформації.

До розпорядчих документів з  особового складу відносяться накази про приймання, переведення, звільнення з роботи, про надання відпусток, про заохочення, попередження тощо.

В наказах про приймання на роботу зазначають посаду, структурний підрозділ (відділ), дату приймання ( на постійну роботу – з випробувальним терміном або зі стажуванням, на тимчасову роботу – за сумісництвом або на визначений термін). В наказах про переведення зазначається вид переведення та його мотивація. Наказ про звільнення повинен містити дату звільнення та його причину. Останній пункт кожного наказу повинен містити покладання контролю за його виконанням.

Власник або уповноважений ним  орган, зокрема, зобов`язаний роз`яснити працівникові до початку роботи його права та обов`язки, ознаймити з умовами праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, провести інструктаж з техніки безпеки і пожежної безпеки.

Для обліку використання робочого часу всіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням працюючими встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також для складання статистичної звітності з праці ФГ «Босс» використовує «Табель обліку використання робочого часу» (форма П-13) (Додаток 7), який складається в одному примірнику уповноваженою на те особою. Після відповідного оформлення передається в бухгалтерію. Відмітки у табелі про причини неявок на роботу, чи про фактично відпрацьований час, про роботу в надурочний час чи інші відхилення від нормальних умов роботи робляться тільки на підставі документів, оформлених належним чином (листок непрацездатності і т. п.).

Форма №П-13 «Табель обліку використання робочого часу» застосовується в умовах автоматизованої системи управління підприємством. Бланк табеля форми №П-13 з заздалегідь заповненими окремими реквізитами може бути створений за допомогою засобів обчислювальної техніки. До таких реквізитів відносяться: цех (відділ), бригада, прізвище, ім'я, по батькові, професія (посада), табельний номер і т.д., тобто дані, що є у довідниках умовно-постійної інформації. В цьому випадку форма табеля змінюється відповідно до прийнятої технології обробки даних.

Для обліку використання робочого часу працівників з твердим місячним окладом чи ставкою використовують типову форму №П-14 «Табель обліку використання робочого часу» (Додаток 8).

Для забезпечення обліку використання робочого часу у вказаних документах застосовуються умовні позначення, приклади яких вміщуються в табелях, зокрема: ВШ – вихідні (дні щотижневого відпочинку), святкові та неробочі; X – тимчасова непрацездатність та відпустки по догляду за хворим по карантину, оформлені листками непрацездатності; К – відрядження службові; В – відпустка (основна щорічна); ПІД – цілозмінні простої не з вини працюючого; ПР – прогули та інші неявки з поважних причин і т.ін.

Табель ведеться на протязі  місяця керівником або обліковцем конкретного  підрозділу, а в кінці місяця із підписами вказаних осіб передається до бухгалтерії.

Для працівників з  погодинною оплатою праці дані табеля є основою для нарахування  їм заробітної плати. Поряд з тим, для працівників як із погодинною, так і відрядною оплатою праці  дані табеля є основою для здійснення аналізу використання робочого часу працівників підприємства.