Облік малоцінних швидкозношуваних предметів

При віднесенні предметів до складу МШП, наведених у Положенні про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, варто дотримуватись основного критерію — термін корисного використання (експлуатації) цих предметів на підприємстві не повинний перевищувати один рік. [2]

Інструменти і пристосування загального користування:

До інструментів і пристосувань загального користування відносяться  механізовані і немеханізовані знаряддя праці загального призначення, а  предмети, що прикріплюються також  до машин, що служать для обробки  матеріалів.

До групи інструментів відносяться: ріжучі, абразивні, слюсарно-монтажні і подібні їм інструменти, вимірювальні прилади, ударні, що давлять і ущільнюють знаряддя праці, включаючи механізовані знаряддя праці, що працюють за допомогою  електроенергії, стиснутого повітря (штампи, прес-форми, моделі), і інші пристосування.

У Положенні про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні приведені два варіанти організації обліку операцій по видачі інструментів і пристосувань зі складу в роздавальні комори. При першому варіанті всі операції по руху інструментів і пристосувань між складом і роздавальними коморами підприємства оформляються первинними документами в наступному порядку: [2]

                                                                     

                                                                                                   Таблиця 1.1.

Операції по руху інструментів і  пристосувань	Первинні документи
Одержання коморами інструментів і  пристосувань зі складу	Лімітні карти чи накладні-вимоги
Повернення коморами інструментів і пристосувань на склад	Накладні-вимоги
Здача коморами негідних, зношених інструментів і пристосувань у виді брухту, утилю	Накладні-вимоги

 

У цьому випадку інструменти, що прийшли в непридатність, і пристосування  списуються на підставі карток складського  обліку.

При другому варіанті документальному  оформленню підлягають тільки операції по руху інструментів і пристосувань, зв'язаних зі зміною запасів у роздавальних коморах. Цей варіант видачі інструментів і пристосувань прийнято називати методом  обліку оборотного (обмінного) фонду  інструментів в експлуатації.

При цьому варіанті комори обмінюють  на складі негідні, зношені інструменти  на придатні (штука на штуку), що не приводить  до кількісної зміни запасів інструментів у коморах і тому не вимагає  складання спеціального первинного документа на обмін. Такий варіант  обліку доцільно застосовувати на підприємствах  з добре організованою системою складського обліку й інструментальним господарством.

Даний варіант організації обліку передбачає виписку первинних документів тільки на операції по доукомплектуванню  роздавальних комор відсутніми інструментами  чи поверненню на центральний склад  зайвих інструментів. Для обліку зміни  запасу інструментів застосовується відомість  форми № МШ-1, на підставі якої вносяться  зміни в картки складського обліку матеріалів (типова форма № МФУ-12), що ведуться в роздавальній коморі І на складі.

Операції по обміну складом інструментів, що прийшли в непридатність, виробленому  за принципом штука за штуку чи по заміні загублених інструментів оформляються актами форми № МШ-5 з додатком актів про поломку і втрату інструмента форми № МШ-4. Акт  форми № МШ-5 є підставою для  одержання на складі нового інструмента  замість списаного.

Оперативний облік і контроль за схоронністю інструментів., видаваних  у тимчасове користування на робочі місця, залежать від тривалості й  інших умов їхнього закріплення  за виконавцями.

Первісна видача інструментів і  пристосувань на робочі місця в тривале  користування виробляється відповідно до технологічних карт на підставі вимоги майстра і відбивається в  картках обліку МШП форми №  МШ-2, що відкриваються на кожного  працівника, що одержав ці предмети. Одержання інструментів і пристосувань підтверджується підписом робітника  в картці форми № МШ-2. Наступні видачі інструментів і пристосувань з роздавальної комори замість зношених документально не оформляються, а  виробляються при пред'явленні акта вибуття форми № МШ-4.

Видача робітником інструментів у  короткочасне користування контролюється  за допомогою інструментальних марок (жетонів) без реєстрації в яких-небудь документах.

При одномарочній системі контролю робітник одержує інструмент із роздавальної комори на підставі пред'явленої інструментальної марки з вибитим табельним  номером. Видаючи працівнику інструмент, комірник поміщає інструментальні  марки з осередку стелажа, у яких зберігався виданий інструмент, і  повертає їх робітнику після здачі  інструмента в комору.

При двухмарочній системі видачі інструментів використовуються два види марок: з  табельним номером робітника  і з номенклатурним номером інструмента. Перший використовується для визначення, кому з робітників виданий інструмент у короткочасне користування, а другий дозволяє установити, скільки і які інструменти видані кожному робітнику.

Господарський інвентар:

До господарського інвентарю відносяться  предмети конторського і господарського оснащення: конторські меблі (столи, стільці, шафи, портьєри), вішалки, гардероби, протипожежний  інвентар.

Інвентарна тара, використовувана  для постійного збереження запасів, для обслуговування виробництва, як тару тривалого користування і нерозривно зв'язана з характером виробництва (наприклад, бочки на пивоварних і  хімічних підприємствах), чи контейнери, предмети, що призначені для укладання  і тимчасового збереження матеріалів, переміщення продукції усередині  підприємства, відносяться до господарського чи виробничого інвентарю.

Господарський інвентар відпускається  зі складу підприємства в експлуатацію особам, відповідальним за його схоронність, на підставі вимог, оформлених у встановленому  порядку. Облік господарського інвентарю, отриманого зі складу, матеріально  відповідальна особа веде в двох картках, одна э яких заповнюється по номенклатурних номерах інвентарю, а інша — по окремих особах, яким виданий інвентар у користування.

Якщо господарський інвентар одержує  зі складу безпосередньо особа, на яку  покладена відповідальність за забезпечення його схоронності в цеху, чи відділі  іншій службі, ця особа повинна  здійснювати облік отриманого інвентарю  в книзі (журналі), у якій указуються найменування і коротка характеристика предметів, дата надходження в експлуатацію, інвентарний номер, вартість, оцінка про вибуття.

Спеціальний одяг, спеціальне взуття і засоби індивідуального захисту:

До спеціального одягу, спеціальному взуттю і засобів індивідуального  захисту відносяться комбінезони, костюми, куртки, штани, халати, кожухи, різне взуття, рукавиці, окуляри, шоломи, протигази, респіратори і т. п.

Спецодяг і спецвзуття видаються  працівникам тих професій і посад, що передбачені в типових галузевих  нормах безкоштовної видачі працівникам  спеціального одягу, спеціального взуття й інших засобів індивідуального захисту, або галузевих нормах, затверджених на підставі типових, відповідно до встановлених норм і термінів носіння незалежно від форми власності і галузевої приналежності підприємства, на якому працює даний працівник.

Облік видачі працівникам спецодягу  і спецвзуття ведеться в особистій  картці форми № МШ-6, у якій з  описом і іншими даними, що характеризують такі предмети, відбиваються терміни  їхнього носіння і відсоток придатності. Картка форми № МШ-6 ведеться в  одному екземплярі і зберігається в  місцях видачі спецодягу і спецвзуття до моменту їхнього вибуття через  непридатність чи втрати. У випадку  втрати спецодягу і спецвзуття в  картці робиться запис про їхнє вибуття  на підставі акта форми № МШ-4.

Крім спецодягу і спецвзуття індивідуального користування, працівникам  може видаватися на час роботи черговий спецодяг, спецвзуття і захисні засоби. Дані предмети видаються тільки на час виконання робіт, для яких вони передбачені, чи можуть бути закріплені за визначеними робітниками місцями  і передаватися від однієї зміни  працівників іншій. Ці МШП повинні  враховуватися на окремих картках  форми № МШ-6 з оцінкою "Чергова".

Що стосується оформлення вибуття  МШП, то для визначення їхньої непридатності  до подальшого використання, чи неможливості неефективності проведення їхнього  відновлення, ремонту, а також для  оформлення необхідної документації на списання зазначених предметів на підприємстві створюються постійно діючі комісії. Дані комісії роблять огляд предметів, що підлягають списанню, установлюють їхню непридатність до відновлення  і подальшого використання, визначають можливість використання чи реалізації матеріалів, що залишаються від предметів, що списуються, а також складають  акт на списання МШП форми №  МШ-5 чи № МШ-8 на підставі актів вибуття  форми № МШ-4.

Основними завданнями обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів є:

• визначення первісної вартості придбаних МШП;
• контроль за їх зберіганням як в період перебування на складі, так і в період експлуатації в цехах, відділах підприємства;
• контроль за правильністю використання МШП під час їх експлуатації.

Правильна організація бухгалтерського  обліку МШП на підприємстві передбачає своєчасне складання первинних  документів, дотримання правил при  прийманні МШП на склад і відпуску їх в експлуатацію. [8]

Методи оцінки запасів: [13]

Відповідно до П(С)БО 9 вартість МШП, переданих в експлуатацію, виключається зі складу активів, тобто списується з балансу підприємства. Списання вартості запасів може відбуватися за допомогою одного з методів оцінки запасів, запропонованих у П(С)БО №9: [6]

1. Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів:

Суть цього методу полягає  в тому, що вартість запасів, що вибувають  визначається окремо по кожній одиниці  запасів, тобто одиниця запасів  вибуває по такій же вартості, по якій вона була оприбуткована при  надходженні.

2. Метод середньозваженої  собівартості:

Оцінка по середньозваженій собівартості відбувається по кожній одиниці запасів розподілом сумарної вартості залишку таких запасів  на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів  на сумарну кількість запасів  на початок звітного місяця й отриманих  у звітному місяці запасів.

3. Метод нормативних витрат:

При використанні цього методу собівартість запасів, що вибувають  визначається виходячи з норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг). Норми витрат установлюються підприємством  самостійно з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для  того щоб нормативні витрати були максимально наближені до фактичних  витрат, норми витрат і ціни повинні  регулярно (наприклад, з періодичністю один раз на місяць) перевірятися і переглядатися підприємством.

4. Метод ціни продажів:

Даний метод оцінки вартості вибуття запасів використовують підприємства торгівлі, який заснований на застосуванні середнього відсотка торгової націнки на товари. Собівартість реалізації в такому випадку визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і  сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки, що приходиться  на реалізовані товари, визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки. Середній відсоток торгової націнки визначається розподілом суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок до продажної вартості отриманих  у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку  товарів на початок звітного місяця і продажної (роздрібної) вартості отриманих  у звітному місяці товарів.

5. Метод ФІФО:

Оцінка запасів по методу ФІФО ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, придбані першими, продаються першими, а запаси, що залишилися на кінець періоду, є запасами, що були придбані чи виготовлені в останню  чергу. При цьому вартість залишку  запасів на кінець звітного місяця визначається по собівартості останніх за часом надходження запасів.

Надалі з метою забезпечення схоронності цих предметів в  експлуатації, підприємство повинне  організувати контроль за рухом таких  цінностей, зокрема, вести оперативний  облік у кількісному вираженні  по місцях експлуатації і матеріально  відповідальним особам протягом терміну  їхнього фактичного використання.

Інвентаризація МШП: [13]

Малоцінні та швидкозношувані предмети МШП інвентаризують за місцями їх знаходження та особами, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться. В процесі інвентаризації встановлюється правильність віднесення господарських засобів до групи малоцінних і швидкозношуваних предметів.

При проведенні інвентаризації комісія  повинна з’ясувати:

• чи закріплені малоцінні і швидкозношувані предмети, що знаходяться на складі та в експлуатації, за особами, відповідальними за їх зберігання і використання;
• чи здійснюється маркування спецодягу, спецвзутга, застережних пристроїв, виробничого і господарського інвентаря, столового посуду і приналежностей до передачі їх в експлуатацію;
• як організовано облік малоцінних і швидкозношуваних предметів в місцях їх експлуатації.

Інвентаризація проводиться шляхом огляду кожного предмету. В інвентаризаційні описи малоцінні та швидкозношувані  предмети заносяться за найменуваннями у відповідності з номенклатурою, прийнятою в бухгалтерському  обліку. В описах зазначається їх первісна вартість.

На малоцінні та швидкозношувані  предмети, видані в індивідуальне  користування, наприклад, спецодяг, спецвзуття тощо, допускається складання групових інвентаризаційних описів із зазначенням  осіб, яким видані такі предмети. Обов’язковою умовою при цьому є ведення  особистих карток на такі предмети і наявність в інвентаризаційному описі підписів осіб, які отримали ці предмети.

По малоцінних та швидкозношуваних предметах, які обліковуються в  оперативному порядку, описи не складаються, а перевіряється фактична наявність  цих предметів у матеріально  відповідальних осіб шляхом зіставлення  з відомістю оперативного обліку. Виявлена при цьому недостача  предметів оформлюється актом.