Облік формування статутного капіталу

Власний капітал - це сукупність засобів, які належать власникам підприємства на правах власності, та приймають участь у процесі виробництва і приносять прибуток в будь-якій формі. Згідно з П(С)БО 1 власний капітал підприємства є частиною активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань, і складається зі статутного (або пайового) капіталу, додаткового капіталу, резервного капіталу та нерозподіленого прибутку.

Власний капітал складається зі статутного, пайового, додаткового, резервного, неоплаченого, вилученого капіталів, а  також нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

Статутний капітал займає особливе місце в складі власного капіталу, він виступає основним і, як правило, єдиним джерелом фінансування на момент створення підприємства. Статутний капітал є початковою сумою засобів засновників, необхідною для функціонування підприємства, і відображає закріплене у статуті підприємства право на ведення власної підприємницької діяльності.

З точки зору інтересів власників  підприємства важливе значення має  відповідь на питання, якими видами майна забезпечений статутний капітал на момент складання фінансової звітності. На дату реєстрації підприємства власники можуть вносити в якості статутного капіталу різні види майна - основні засоби, нематеріальні і поточні оборотні активи. В результаті здійснення виробничо-господарської діяльності підприємство залучає в свій обіг позикові засоби, за рахунок яких купується додаткове майно. Крім того, активи, які спочатку сформовані за рахунок вкладень власників у вигляді статутного капіталу, можуть вибувати з фактичного обігу підприємства через моральний або фізичний знос, в результаті виробничого використання та з інших причин. Як наслідок після певного проміжку часу початкова матеріально-речова основа статутного капіталу, як правило, змінюється. За даними фінансової звітності можна встановити лише вартісне співвідношення статутного капіталу тієї чи іншої суми довгостроково використовуваних, нематеріальних або поточних оборотних активів. Саме тому не менш важливою є організація управлінського обліку власного капіталу, дані якого можуть надати несподівані та цікаві результати. Наприклад, на підприємстві, яке функціонує протягом тривалого проміжку часу може виявитися, що засоби статутного капіталу, які спочатку вкладені в основні фонди, через повний знос і вибуття останніх, придбання нових основних засобів за рахунок довгострокових кредитів або прибутку, вже повністю фінансують тільки оборотні активи. Або навпаки, спочатку сформований у вигляді внесків грошових коштів статутний капітал в результаті проведеної фінансової політики через деякий проміжок часу може бути реально забезпечений різними видами довгострокових і нематеріальних активів. Частіше статутний капітал буває забезпечений як основними, так і оборотними видами активів.

Для управління власним капіталом  на стадії створення нового підприємства необхідна облікова інформація про засновників, їх частку в сукупному капіталі та її отримання у формі матеріальних цінностей, нематеріальних активів та грошових коштів. В подальшому необхідні бухгалтерські дані про збільшення первинного капіталу через надходження нових вкладень, формування резервного капіталу в результаті розподілу прибутку, отримання дотацій від держави та недержавних установ, а також про зменшення статутного капіталу при вибутті учасників, вилучення засобів з будь-яких причин.

Джерелами інформації для управління власним капіталом є дані аналітичних  рахунків, які відкриваються до рахунків класу 4 "Власний капітал та забезпечення зобов'язань".

Всі операції, пов'язані з формуванням, змінами, ліквідацією статутного капіталу, відображаються на рахунку 40 "Статутний капітал". Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу по кожному засновнику, учаснику, акціонеру. За даними цього рахунку управлінцям може бути надана інформація про: додаткові вкладення засновників, збільшення або зменшення номінальної вартості випущених акцій, вилучення власного капіталу, анулювання акцій, обмін облігацій на акції підприємства тощо.

Комерційна діяльність підприємств  розширює обсяги фінансово-господарської  діяльності, а отже, збільшує обсяги інформації про цю діяльність, яку досліджують при виконанні облікового процесу. Обліковцям дедалі важче виконувати контрольні процедури із застосуванням найпростіших обчислювальних пристроїв. Тому перспективним є використання обліковцем ділового спілкування з ЕОМ при виконанні обчислювальних аналітичних контрольних процедур щодо вивчення кон’юнктури ринку, дослідженні науково обґрунтованих норм витрачання сировини на виробництво продукції, створення безвідходного виробництва, ритму конвеєра, оплати праці, рентабельності продукції тощо. При цьому обліковець виступає як користувач послуг ЕОМ.

Для обліку і контролю статутного капіталу на базі застосування ПЕОМ існують  комп’ютерні системи фінансового  аналізу та бізнес-планування. Даний  клас програмних систем інформаційно пов’язаний з комп’ютерними системами  бухгалтерського обліку, оскільки для фінансового аналізу використовуються дані бухгалтерського балансу та додатків до балансу за ряд звітних періодів (кварталів, років). В результаті фінансового аналізу визначаються зміни в структурі майна та його джерел, розраховуються такі показники:

прибуток та збитки діяльності підприємства за різні періоди;

рентабельність окремих видів  діяльності;

рентабельність статутного капіталу;

обіговість активів та інших елементів оборотного капіталу;

фінансова стійкість, що характеризує залежність від зовнішніх джерел фінансування (рівень власного капіталу, коефіцієнт перекриття необоротних  активів власним та довготерміновим  запозиченим капіталом);

вартість чистих активів, забезпеченість структури балансу на основі показників: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт забезпечення сласними засобами, коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності та інші.

Завершальна стадія перевірки статутного капіталу за допомогою ЕОМ передбачає узагальнення і реалізацію результатів контролю, коли групують і синтезують виявленні недоліки в хронологічній послідовності здійснення їх, систематизують порушення нормативно-правових актів у фінансово-господарській діяльності за економічним змістом, а також за місцями виникнення і госпрозрахункової відповідальності за порушення, внаслідок чого власнику завдано збитків.

Виявленні і згруповані недоліки у  господарській діяльності обліковці  узагальнюють і викладають керівництву  підприємства, яке обговорює з акціонерами, засновниками, розробляє профілактичні заходи щодо запобігання недолікам у подальшій діяльності підприємства. На завершальній стадії контрольного процесу приймають рішення та встановлюють контроль за виконанням їх власником.

Комерційна діяльність підприємств розширює обсяги фінансово-господарської діяльності, а отже, збільшує обсяги інформації про цю діяльність, яку досліджують при виконанні облікового процесу. Обліковцям дедалі важче виконувати контрольні процедури із застосуванням найпростіших обчислювальних пристроїв. Тому перспективним є використання обліковцем ділового спілкування з ЕОМ при виконанні обчислювальних аналітичних контрольних процедур щодо вивчення кон’юнктури ринку, дослідженні науково обґрунтованих норм витрачання сировини на виробництво продукції, створення безвідходного виробництва, ритму конвеєра, оплати праці, рентабельності продукції тощо. При цьому обліковець виступає як користувач послуг ЕОМ.

Для обліку і контролю статутного капіталу на базі застосування ПЕОМ існують комп’ютерні системи фінансового аналізу та бізнес-планування. Даний клас програмних систем інформаційно пов’язаний з комп’ютерними системами  бухгалтерського обліку, оскільки для фінансового аналізу використовуються дані бухгалтерського балансу та додатків до балансу за ряд звітних періодів (кварталів, років). В результаті фінансового аналізу визначаються зміни в структурі майна та його джерел, розраховуються такі показники:

прибуток та збитки діяльності підприємства за різні періоди;

рентабельність окремих видів діяльності;

рентабельність статутного капіталу;

обіговість активів та інших  елементів оборотного капіталу;

фінансова стійкість, що характеризує залежність від зовнішніх джерел фінансування (рівень власного капіталу, коефіцієнт перекриття необоротних активів власним та довготерміновим запозиченим капіталом);

вартість чистих активів, забезпеченість структури балансу на основі показників: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт забезпечення сласними засобами, коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності та інші.

Завершальна стадія перевірки статутного капіталу за допомогою ЕОМ передбачає узагальнення і реалізацію результатів  контролю, коли групують і синтезують виявленні недоліки в хронологічній  послідовності здійснення їх, систематизують порушення нормативно-правових актів у фінансово-господарській діяльності за економічним змістом, а також за місцями виникнення і госпрозрахункової відповідальності за порушення, внаслідок чого власнику завдано збитків.

Виявленні і згруповані недоліки у господарській діяльності обліковці узагальнюють і викладають керівництву підприємства, яке обговорює з акціонерами, засновниками, розробляє профілактичні заходи щодо запобігання недолікам у подальшій діяльності підприємства. На завершальній стадії контрольного процесу приймають рішення та встановлюють контроль за виконанням їх власником.

Для більш ефективного ведення  бухгалтерського обліку у ВАТ “Київський м’ясокомбінат” застосовують програму „1-С: Бухгалтерія”, яка є універсальною програмою автоматизації діяльності підприємства, яка використовується для будь-яких розрізів економічної діяльності підприємства, в тому числі й різних ділянок бухгалтерського обліку. Програма "1С: Предприятие 7.7" має компонентну структуру.

"1С: Бухгалтерия 7.7" є складовою  частиною системи програм "1С: Предприятие 7.7" - її компонентою. Всього існує три основні компоненти:

1) "1С: Бухгалтерия 7.7";

2) "1С: Оперативний учет 7.7";

3) "1С:Расчет7.7".

"1С: Бухгалтерия 7.7" - це  програма для ведення бухгалтерського  обліку, що може застосовуватись на підприємствах різних форм власності та видів діяльності. Класифікаційні ознаки, програми наведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Ознаки програми „1 С: Бухгалтерия” 7.7 та її характеристика

№ з/п	Класифікаційна ознака	Характеристика ознак
1	Клас програми	Універсальна бухгалтерська програма (міді-бухгалтерія)
2	Призначення	Для ведення бухгалтерського обліку
3	Група споживачів	Невелика чисельність персоналу  бухгалтерії
4	Об'єкт обліку	Малі та середні за розміром підприємства різних галузей діяльності
5	Спосіб реалізації облікових функцій	Перевага надається введенню операцій за шаблонами та за допомогою документів
6	Комплексність виконання функцій	Інтегрована програма зведеного обліку

 

В програмі також реалізовані можливості ведення на одному робочому місці бухгалтерського, обліку декількох підприємств, ведення обліку паралельно в декількох робочих планах рахунків, багатовимірного та багаторівневого аналітичного обліку, кількісного та валютного обліку.

Вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування його активів.

На кожну складову власного капіталу складається відповідний документ. Так, у ЗАТ „Київське управління комплектації”, при внесенні засновником  до статутного капіталу об’єкт основних засобів, складається документ прибуткова накладна (рис. 3.1), в якому вказується прізвище, ім’я, по батькові учасника, назва та вартість об’єкта, а також кореспондуючий рахунок (в даному випадку це рахунок 40 „Статутний капітал”).

Рис. 3.1. Прибуткова накладна

Якщо робляться внески у грошовій формі, тоді складається прибутковий  касовий ордер або платіжне доручення.

При комп'ютеризації бухгалтерського  обліку програмні продукти, які використовуються на підприємстві, дозволяють автоматизувати цей процес, тобто дані з документів автоматично переносяться на рахунки бухгалтерського обліку, що дає можливість в будь-який момент визначити суму власного капіталу підприємства.

При комп'ютеризації бухгалтерського  обліку програмні продукти, які використовуються на підприємстві, дозволяють автоматизувати цей процес, тобто дані з документів автоматично переносяться на рахунки бухгалтерського обліку, що дає можливість в будь-який момент визначити суму власного капіталу підприємства.

Отже, у ВАТ “Київський м’ясокомбінат” для ведення обліку статутного та додаткового капіталу рекомендується застосовувати програму „1С: Бухгалтерія”, яка гарно себе зарекомендувала серед усіх програм для ведення бухгалтерського обліку.

Висновки

Отже, поняття “капітал” багатозначне. Воно може розглядатися в теоретичному та прикладному аспекті. Теоретичний аспект: капітал – це специфічна економічна категорія, яка в економічній теорії визначається як вартість, що приносить додану вартість.

Статутний капітал  - це сукупність вкладень (в грошовому виді) учасників (власників) в майно при створенні підприємства для забезпечення його статутної діяльності, визначеної засновницькими документами (статутом).

В державних підприємствах статутний  капітал формується за рахунок виділеної  їм державою частини національного майна (необоротних і оборотних активів) для виконання покладених на них статутних задач і в подальшому збільшується за рахунок власного прибутку.

Майно підприємств з іноземними інвестиціями при створенні формується за рахунок внесків засновників  в статутний капітал. Величина статутного капіталу таких підприємств підлягає реєструванню і  може бути змінена лише за рішенням засновників.