Облие розрахункив за виплатами працивникам на пидприемстви

Приведемо приклад розрахунку заробітної плати за першу й другу половину місяця. А також покажемо відображення в обліку її нарахування та виплату. Розглянемо розрахунок та виплату заробітної плати директора підприємства, економіста, прибиральниці та слюсаря.

Директор (Руденко В. М.): оклад – 3975 грн.

Економіст (Ярошенко Л. П.) – 1085 грн.

Слюсар (Сай А. М.) (має  інвалідність) – 6227,31 грн.

Прибиральниця (Василега Є. О.) – 2395 грн.

Від економіста Ярошенко Л. П. отримана заява про застосування податкової соціальної пільги відповідно до п.169.1 ст. 169 ПКУ.

Заробітна плата нараховувалась за лютий 2012 рік. Клас професійного ризику виробництва – 53.

Сума заробітної плати  за першу половину місяця (аванс) визначалась  наступним чином.

По-перше, для кожного  працівника сума авансу була розрахована  як заробітна плата за фактично відпрацьований час до 15 числа включно, виходячи із кількості робочих днів. Для цього оклад ділиться на кількість робочих днів у лютому – 21 день і множиться на кількість робочих днів до 15 лютого – 11.

По-друге, нараховувались і при виплаті авансу виплачувались авансові платежі по ЄСВ. У нашому випадку це 38,54% (для всіх працівників окрім економіста) і 8,41% для економіста. ЕСВ для всіх працівників утримувався по ставці 3,6%.

По-третє, із авансу утримувався  і виплачувався ПДФО. При розрахунку ПДФО застосовувалась ставка 15% незалежно від розміру авансу, тобто якщо навіть аванс і склав би суму більше десяти мінімальних заробітних плат, ставка 17% для авансу не використовувалась би.

Не враховувалась ПСП, оскільки відповідно п.169.2.1 ст.169 ПКУ «податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати» (тобто до авансу застосовувати ПСП не можна). Суми авансу та основної виплати, а також ПДФО та ЄСВ наведені у таблицях Р.1 та Р.2 у Додатку Р.

Відображення операцій по нарахуванню та виплаті заробітної плати в бухгалтерському обліку на ТОВ «Водний світ Південь» у вигляді бухгалтерських проводок наведені у табл.2.7.

Таблиця 2.7 – Основні  бухгалтерські проведення з обліку нарахування та виплати заробітної плати

№	Зміст господарської  операції	Дт	Кт	Сума, грн.
1.	Нарахована заробітна  плата за лютий місяць
1.1	Директору	92	661	3975
1.2	Економісту	92	661	1085
1.3	Слюсарю	23	661	3855
1.4	Прибиральниці	91	661	2395
2.Утриманий ЄСВ із заробітної плати
2.1	Директора	661	651	143,1
2.2	Економіста	661	651	39,06
2.3	Слюсаря	661	651	138,78
2.4	Прибиральниці	661	651	86,22
3.Утриманий ПДФО із заробітної плати
3.1	Директора	661	641	574,79
3.2	Економіста	661	641	76,42
3.3	Слюсаря	661	641	557,43
3.4	Прибиральниці	661	641	346,22
4.Нарахований ЄСВ на суми заробітної плати
4.1	Директора	92	651	1531,97
4.2	Економіста	92	651	418,16
4.3	Слюсаря	23	651	324,21
4.4	Прибиральниці	91	651	923,03
5. Виданий аванс у лютому місяці
5.1	Директору	661	311	1706,1
5.2	Економісту	661	311	465,69
5.3	Слюсарю	661	311	728,95
5.4	Прибиральниці	661	311	1027,96
6.Виплачена заробітна плата за лютий місяць (за вирахуванням виплаченого авансу)
6.1	Директору	661	311	1551,01
6.2	Економісту	661	311	503,83
6.3	Слюсарю	661	311	2429,84
6.4	Прибиральниці	661	311	934,6
7. Сплачено в бюджет ПДФО		641	311	1554,86
8. Сплачено ЄСВ		651	311	3604,53

 

Отже, у ході проведеного  дослідження нами було з’ясовано, що на досліджуваному підприємстві всі  операції пов’язані із розрахунками з оплати праці підтверджуються необхідними первинними документами, визначеними чинним законодавством.

Недоліком в організації  обліку на ТОВ «Водний світ Південь» можна вважати відсутність Положення про облікову політику на відповідний рік, затвердженого наказом керівника, у якій мають вказуватися основні принципи, методи та процедури, що використовуються для обліку розрахунків з оплати праці на підприємстві.

Основним рахунком, що використовується для обліку розрахунків  з оплати праці є рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам».

Щодо аналітичного обліку, то він на підприємстві ведеться у  розрізі виду виплат працівникам. Основним недоліком аналітичного обліку розрахунків  за виплатами працівникам є віднесення усіх виплат працівникам на 661 субрахунок.

 

 

 

Оплата праці є важливою складовою ринкових відносин, концентрованим вираженням ефективності економіки і соціальної політики держави, інтегральним показником якості та результативності реформи. Оплата праці як багатоаспектна категорія покликана відігравати значну роль в житті суспільства. З одного боку, оплата праці є основним джерелом доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організація зацікавлює працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціально-економічного розвитку країни.

Отже, оплата праці є  однією з найскладніших категорій, яка відбиває різнобічні інтереси сторін суспільно-трудових відносин – працівників, роботодавців та держави.

Особливість оплати праці  як економічної категорії полягає  в вирішенні нею щонайменше двох життєво важливих проблем: по-перше, відтворення робочої сили, по-друге, мотивації до праці, а, відповідно, і  зацікавленості працівників в результативності діяльності своїх організацій, а відтак, розвитку економіки регіонів, країни і суспільства в цілому.

Нині в законодавстві  терміни «оплата праця» і «заробітна плата» застосовуються як синоніми.

Основним джерелом доходів  найманих працівників є і надалі залишатиметься заробітна плата.

У сучасній економічній  літературі відсутнє загальноприйняте визначення заробітної плати. Найпоширенішими  визначеннями заробітної плати, наведеними в літерaтурниx джерелах є:

• заробітна плата – сукупність виплат в грошовій (валютній) і (або) натуральній формі, отриманих робітником за певний період часу [27];
• заробітна плата – частина вартості у грошовій формі, яка в результаті його розподілу надходить працівникам залежно від кількості і якості затраченої ними праці [63];
• винагорода або заробіток, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за роботу, яку було виконано або має бути виконано [26].

Останнє визначення найточніше відповідає трактуванню заробітної плати в Законі України «Про оплату праці», де заробітна плата визначається як винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу [55].

Запропонуємо власне визначення заробітної плати, поєднавши усі вищевикладені.

Отже, на нашу думку, заробітною платою можна вважати винагороду у натуральній чи грошовій формі, що виплачується працівнику роботодавцем залежно від кількості та якості виконаної ним роботи.

Рoзміp заробiтної плaти залeжить вiд cкладності й умов викoнyваної pоботи, професійно-ділoвих якостей працівника, резyльтaтiв йoго пpаці та гоcподаpської діяльноcтi підпpиємcтвa, уcтанoви, оpганiзацiї [22].

Деpжава здійcнює рeгулювaння  оплaти працi пpацівників підпpиємcтв усіx фоpм власностi шляхом устанoвлeння розмiру мінімальнoї заpобітної плати й іншиx держaвних нoрм i гаpантій, уcтановлення yмов i розміpів оплaти пpаці керiвників підприємcтв, заcнованих на державнiй, комyнальній власнoсті, працівникiв підприємcтв, устaнов i органiзацій, які фінанcуються aбо дотуються з бюджeту, а також шляxом оподaткування дохoдів працiвників.

На всіx іншиx підприємстваx фоpми та розміpи зарoбітної плaти yстановлює  влаcник або yповноважений ним oрган. Вoни погоджyються з трудoвим колeктивом шляxом yкладання колективнoго договоpу                         (ст. 97 КЗпП) [22].

Заробітна плата виконує  ряд функцій:

• відтворювальну;
• стимулюючу;
• регулюючу;
• соціальну;
• вимірювально-розподільчу;
• ресурсно-розміщувальну;
• формування платоспроможного попиту населення.

Відтворювальну функцію  заробітна плата виконує як основне джерело доходів населення. Розміри заробітної плати повинні забезпечувати відновлення працездатності населення, розвиток їх фізичних і духовних сил на основі постійного розвитку виробництва і підвищення життєвого рівня населення.

Стимулююча функція  заробітної плати полягає у встановленні залежності її розміру від кількості  й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства. Високооплачувана праця створює матеріальну зацікавленість персоналу підприємства в трудовій активності і підвищенні своєї кваліфікації.

Регулююча функція заробітної плати встановлює залежність оплати праці від кваліфікації, ступеня  її складності, напруженості завдань.

Соціальна функція заробітної плати характеризується тим, що вона є не тільки матеріальним, але й  моральним фактором. Сам факт отримання  більш високої заробітної плати  передбачає визнання більших заслуг робітника перед колективом у  створенні продукції, більшої ваги трудового вкладу працівника в суспільне виробництво. Соціальна функція реалізує принцип соціальної справедливості щодо одержання доходів, тобто за однакову роботу робітники одержують однакову зарплату.

Вимірювально-розподільна  функція призначена для відображення міри живої праці при розподілі фонду споживання між найманими робітниками і власниками засобів виробництва.

Зміст ресурсно-розміщувальної функції полягає в оптимізації  розміщення трудових ресурсів по регіонах, галузях економіки, підприємствах (міграції).

Функція формування платоспроможного попиту населення –ув'язування платоспроможності  попиту і виробництва споживчих  товарів. Платоспроможний попит  формується під впливом двох основних факторів потреб і доходів суспільства. Тому за допомогою заробітної плати встановлюються пропорції між товарною пропозицією та попитом.

Всі перелічені функції  тісно взаємопов'язані, й лише при  їх сукупному виконанні досягається  ефективна організація заробітної плати. Будь-яке протиставлення, якоїсь із перелічених функцій сприяє розвитку кризових явищ в країні [29].

В основi побyдови буxгалтерського обліку заробітнoї плати лежaть системи  показників, розрахунків та докyментацiя.

Оснoвними показниками  облiку пpаці та її оплати є:

• чисельніcть працюючиx рiзних пpофесій;
• їx кваліфiкація;
• витpати робочoго часy у годиннo-дняx;
• кількість виробіткy абo обсяг виконаниx робiт;
• розмір фондy оплати пpаці різним категoріям робітникiв за видами нарахувань;
• преміальні виплати;
• розмір сум нарахованих і використаних на оплату відпусток;
• виплати на соціальне страхування працюючих;
• розмір відрахувань за їх видами [70].

Згідно з Законом  України «Про оплату праці» заробітна плата поділяється на основну, додаткову заробітну плату та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців [47].

Додаткова заробітна  плата – це винагорода за працю  понад встановлені норми, за трудові  успіхи та винахідливість і за особливі умови праці.

Вона включає:

• доплати;
• надбавки;
• гарантійні та компенсаційні виплати, передбаченні чинним законодавством;
• премії пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати  у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні  та інші грошові та матеріальні виплати, які передбачені актами чинного законодавства, або проводяться понад встановленні зазначеними актами норми [47].

Мінімальна заробітна  плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може проводиться оплата за виконану працівником місячну, погодинну погодинну норму праці (обсяг робіт) тобто є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

З точки зору українського законодавства, мінімальна заробітна  плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території  України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб [55].

Розміри мінімальної  заробітної плати для працездатних осіб на 2012 рік наведені у табл.1.1.

 Розмір прожиткового мінімуму встановлюється Кабінетом Міністрів України та затверджується Верховною Радою України при прийнятті Закону України «Про Державний Бюджет» на відповідний рік. Розрахунок прожиткового мінімуму здійснюється з використанням вартісної величини прожиткового мінімуму через мінімальний споживчий кошик (набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та набір послуг).

 

Таблиця 1.1 – Розмір мінімальної  заробітної плати для працездатних осіб у 2012  році

Період	Розмір мінімальної  заробітної плати	Розмір погодинної оплати праці
з 01.01.2012 року	1073	6,43
з 01.04.2012 року	1094	6,56
з 01.07.2012 року	1102	6,61
з 01.10.2012 року	1118	6,7
з 01.12.2012 року	1134	6,8