Інвестиційна діяльність підприємства та шляхи підвищення її ефективності

Другим принципом оцінки є обов'язкове приведення до справжньої вартості як вкладеного капіталу, так і величини грошових потоків. Це пов'язано з тим, що процес інвестування здійснюється не одномоментно, а минає лава етапів, що знаходить віддзеркалення в бізнес-плані інвестиційного проекту.

Аналогічно повинна приводитися до справжньої вартості і сума грошового потоку (по окремих етапах його формування).

Третім принципом оцінки є вибір диференційованого проекту (дисконту) в процесі дисконтування грошового потоку (приведення його до справжньої вартості) для різних інвестиційних проектів.

Розмір доходу від інвестицій (у формі грошового потоку) утворюється з урахуванням наступних чинників:

а) середньої реальної дисконтної ставки;

б) темпу інфляції (інфляційній премії);

в) премії за низьку ліквідність інвестицій;

г) премії за інвестиційний ризик.

З урахуванням цих чинників при порівнянні проектів з різними рівнями риски повинні застосовуватися при дисконтуванні неоднакові ставки відсотка. Вища ставка відсотка застосовується зазвичай по проектах з великим рівнем риски. Аналогічно при порівнянні два або більш за проекти з різними спільними періодами інвестування (ліквідністю інвестицій) вища ставка відсотка повинна застосовуватися за проектом з тривалішим терміном реалізації.

Четвертий принцип оцінки полягає в тому, що вибираються різні варіанти форм використовуваної ставки відсотка для дисконтування виходячи з цілей оцінки. Для визначення різних показників ефективності проектів як дисконтна ставка можуть вибиратися:

- середня депозитна або  кредитна ставка по гривневих або валютних кредитах;

- індивідуальна норма  прибутковості (прибутковості) інвестицій  з урахуванням темпу інфляції, рівня риски і ліквідності  інвестицій;

- норма прибутковості  по державних цінних паперах;

- альтернативна норма  прибутковості по інших аналогічних проектах;

- норма прибутковості  по поточній (експлуатаційною) прибутковості  підприємства.

Головна вимога до інвестиційного портфеля підприємства – його збалансованість. Це означає, що необхідно мати в своєму розпорядженні проекти, які в сьогодення або найближчий час забезпечать підприємство грошовими коштами, а також перспективними проектами, які принесуть високу віддачу (у формі прибутку) в майбутньому. Одночасно доцільно доінвестувати грошові кошти із старіючих видів виробництва в сучасніші.

Дуже часто на практиці підприємство, вибравши рентабельний проект, стикається з браком грошових коштів для його реалізації. У такому разі доцільно здійснити додаткові розрахунки з урахуванням залучення внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування.

Залучення позикових засобів для реалізації проекту нерідко підвищує рентабельність власного капіталу, вкладеного в нього. Проте це спостерігається в тому випадку, якщо прибутковість інвестицій вища за «ціну кредиту» (середньої ставки відсотка за банківським кредитом).

Для ухвалення обґрунтованого інвестиційного рішення варто  відповісти на декілька ключових питань.

1.Які чинники заважають  зростанню ефективності інвестування?

2.Яка сила їх впливу  на виробничо-комерційну діяльність  підприємства?

3.Яка їх реальна довговічність з урахуванням чинника часу?

4.Які нові чинники можуть  заважати інвестуванню в майбутньому?

5.Наскільки надійний захист  підприємства від несприятливих  чинників?

6.Наскільки ефективність  інвестицій залежить від зміни  економічної кон'юнктури?

В даний час крупні капіталомісткі проекти мають, як правило, низькі показники прибутковості і тривалі терміни окупності. Тому вони повинні фінансуватися переважно за рахунок засобів державного бюджету. Ті сфери підприємницької діяльності, які дають швидку віддачу у формі прибутку (доходу) або мають високу оборотність вкладених засобів, доцільно фінансувати за рахунок власних засобів інвесторів (виробництво товарів народного споживання, торгівля і т д.).

З метою виявлення оптимальної структури фінансування для аналізованого підприємства нами було проаналізовано ефект фінансового левериджу (3.2).

ЕФЛ = (1 – ставка оподатковуваного прибутку) * (ЕР – СРСВ) * ПК/ВК,      (3.2)

де (ЕР – СРСВ) – диференціал;

ПК/ВК – плече ЕФВ;

ЕР – економічна рентабельність активів;

СРСВ – середня розрахункова ставка відсотка (фінансові витрати на 1 грн. позикових коштів у відсотках);

ПК – позикові кошти, які несуть проценти;

ВК – власні кошти.

Найбільш важливі правила:

1. Якщо нова позика  приносить підприємству збільшення  рівня ЕФЛ, це вигідно. Але при цьому необхідно стежити за станом диференціала: при зростанні плеча фінансового левериджу кредитор прагне компенсувати зростання свого ризику за рахунок підвищення ціни кредиту.

2. Ризик кредитора виражається  через величину диференціала: чим він більше, тим менше ризик, і навпаки.

3. Фінансовий менеджер  професіонал не стане збільшувати  за будь-яку ціну плече фінансового  левериджу, а буде регулювати  його в залежності від диференціала.

4. Диференціал не повинен  бути негативним.

5. Ефект фінансового левериджу повинен дорівнювати 1/3...1/2 рівня економічної рентабельності активів.

Чим більше сила впливу фінансового левериджу, тим більше фінансовий ризик, пов’язаний з підприємством:

• зростає ризик неповернення кредиту з відсотками для кредитора;
• зростає ризик падіння дивідендів і курсу акцій для інвестора.

Розрахуємо розмір ефекту фінансового левериджу за 2009 та 2010 роки та проаналізуємо, наскільки він змінився за два звітні періоди. (табл. 3.3)

Таблиця 3.3

Динаміка коефіцієнту ефекту фінансового левериджу

Показник	2009	2010	Відхилення, %
Маржинальний прибуток	528	636	-17,0
Середня вартість активів	110 466,00	76 560,25	44,29
Економічна рентабельність активів	0,0048	0,0083	-42,17
Відношення позикового капіталу до власного капіталу, %	93,86	67,32	39,42
Ефект фінансового левериджу	0,34	0,42	-19,05

Джерело: розраховано автором

 

Ефект фінансового важеля на кінець 2010 року має додатне значення – 34%. Найбільший вплив здійснив розмір плеча фінансового левериджу (відношення позикового капіталу до власного капіталу).

Практика показує, що чим вище питома вага позикових засобів у загальній сумі капіталу підприємства, що використовується, тим більший рівень прибутку воно одержує на власний капітал. Якщо нове запозичення приносить підприємству збільшення рівня ефекту фінансового важеля, то таке запозичення вигідно. Ефект фінансового левериджу в 2010 році зменшився на 19,05% у порівнянні з 2009 роком, але все одно його рівень залишається досить високим. Але при цьому необхідно уважно стежити за станом диференціала: при нарощуванні плеча фінансового важеля кредитор схильний компенсувати зростання свого ризику підвищенням ціни кредиту. Як було зазначено у п. 3.1, підвищення вартості позикового капіталу негативно впливає на рентабельність інвестиційної діяльності. Тому підприємству необхідно слідкувати за динамікою вартості позикового капіталу і обрати найбільш прийнятну. Ризик кредитора виражений величиною диференціала: чим більше диференціал, тим менше ризик; чим менше диференціал, тим більше ризик. За 2010 рік диференціал був недостатньо великим, але мав додатне значення через відсутність у підприємства процентних позик. Дуже важливу роль для оптимальної структури капіталу відіграє взаємозв’язок між коефіцієнтами рентабельності власного капіталу та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства.

Розрахуємо, при якому співвідношенні позикових і власних коштів значення показника рентабельності власного капіталу буде найвищою (таблиця 3.4):

Таблиця 3.4

Залежність рентабельності капіталу від розміру власного та

позикового капіталу

 

Показник	50:50	55:45	60:40	65:35	70:30	75:25	90:10
Власний капітал	65 976,50	59 378,85	52 781,20	46 183,55	39 585,90	32 988,25	13 195,3
Позиковий капітал	65 976,50	72 574,15	79 171,80	85 769,45	92 367,10	98 964,75	118 757,7
Коефіцієнт автономії підприємства	0,9	0,81	0,72	0,63	0,54	0,45	0,18
Рентабель-ність власного капіталу, %	14,7	15,2	15,8	16,7	17,8	19,4	25,23

Джерело: складено автором

 

Отже, для даного підприємства оптимальною є перевага позикового капіталу над власним. Провівши аналіз, виявляємо, що при відношення позикового капіталу до власного 90:10 рентабельність капіталу є найбільшою (при розмірі чистого прибутку 31 тис. грн. за 2010 рік). Тому, якщо найближчим часом чистий прибуток підприємства не зросте, збільшувати частку власного капіталу у фінансуванні інвестиційної діяльності недостатньо. Однак це лише за умови, що вартість позикового капіталу не перевищуватиме 20% (реальна відсоткова ставка).

При виборі інвестиційної стратегії підприємству необхідно враховувати життєвий цикл товару на ринку. На першій стадії (освоєння) доходи від продажів ростуть дуже повільно, оскільки об'єм збуту продукції невеликий. Ринок знайомиться з товаром. На другій стадії (зростання) спостерігається швидке збільшення об'єму продажів і прибутку. На третій стадії (зрілість) доходи від реалізації залишаються на постійному рівні, оскільки можливості залучення нових покупців вичерпані. Прибуток в цей період досягає свого максимального значення. На четвертій стадії (захід) життєвого циклу об'єм продажів падає, а прибуток прагне до нуля. Товар необхідно знімати з виробництва і замінювати його новим.

Особливо важливим аспектом управління інвестиційними проектами є аналіз чутливості самого інвестиційного проекту. Мета аналізу – встановити рівень впливу окремих варіюючих чинників на фінансові показники інвестиційного проекту. Його інструментарій дозволяє оцінити потенційну дію риски на ефективність проекту. Проте як відповісти на питання, наскільки сильно кожен конкретний параметр проекту може змінитися в негативну сторону (при стабільності решти параметрів), перш ніж це вплине на вирішення про вигідність проекту?

У аналізі чутливості інвестиційні критерії визначаються для широкого діапазону початкових умов. Виділяються найбільш важливі параметри проекту, виявляються закономірності зміни фінансових результатів від динаміки кожного з параметрів. В ході дослідження чутливості капітального проекту доцільно розглянути наступні параметри:

а) фізичний об'єм продажів як результат ємкості ринку, частки підприємства на ринку, потенціалу зростання ринкового попиту;

б) ціна продукту (послуги);

в) темп інфляції;

г) необхідний об'єм капітальних вкладень;

д) потреба в оборотному капіталі;

е) змінні витрати;

ж) постійні витрати;

з) облікова ставка відсотка за банківський кредит і ін.

Дані параметри не можуть бути змінені за допомогою ухвалення управлінських та інвестиційних рішень.

В процесі аналізу чутливості спочатку визначається «базовий» варіант, при якому всі чинники, що вивчаються, приймають свої первинні значення. Тільки після цього значення одне з досліджуваних чинників варіюється в певному інтервалі при стабільних значеннях решти параметрів. При цьому оцінка чутливості проекту починається з найбільш важливих чинників, які відповідають песимістичному і оптимістичному сценаріям. Тільки після цього встановлюється вплив змін окремих параметрів на рівень ефективності проекту. Крім того, аналіз чутливості покладений в основу ухвалення проекту. Так, наприклад, якщо ціна виявилася критичним чинником, то можна підсилити програму маркетингу або переглянути витратну частку проекту, щоб понизити його вартість. Якщо здійснений кількісний аналіз рисок проекту виявить його високу чутливість до зміни обсягу виробництва, то слід приділити увагу заходам по підвищенню продуктивності праці, навчанню персоналу менеджменту і тому подібне

Показник чутливості обчислюється як відношення процентної зміни критерію – вибраного показника ефективності інвестицій (щодо базисного варіанту) до зміни значення чинника на один відсоток. В такий спосіб визначаються показники чутливості по кожному з досліджуваних чинників.