Аудит розрахунково-платіжної дисципліни

 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………1

Розділ 1. Теоретичні засади аудиту розрахунково-платіжної  дисципліни………………………………………………………………………………….3

1. Економічна характеристика розрахунково-платіжної дисципліни…………………………………………………………………………...3
2. Огляд нормативної бази та спеціальної літератури з питань аудиту розрахунково-платіжної дисципліни підприємства…………………7

Розділ 2. Організація та методика аудиту розрахунково-платіжної  дисципліни підприємства…………………………………………………………12

2.1.  Попередня оцінка діяльності  та якості звітності ТОВ «Ліс-Україна»…………………………………………………………………12

2.2.Планування аудиту розрахунково-платіжної  дисципліни підприємства………………………………………………………………….24

2.3. Оцінка системи внутрішнього  контролю розрахунково-платіжної  дисципліни…………………………………………………..32

2.4. Методика аудиту розрахунково-платіжної  дисципліни…….35

Розділ 3. Методика аудиту розрахунково-платіжної  дисципліни підприємства в умовах застосування комп’ютерних інформаційних систем….45

Висновки……………………………………………………………………….54

Список  використаних джерел……………………………………………….56

Додатки…………………………………………………………………………60

 

 

 

 

ВСТУП

  В умовах ринкової економіки підприємства постійно підтримують фінансові взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями та робітниками підприємства і окремими особами. Тобто вони здійснюють як готівкові так і безготівкові розрахунки. Для цього кожне підприємство має касу для розрахунків готівкою і відкриті в установах банків розрахункові рахунки для безготівкового обігу, а також зберігання власних коштів. Сучасні умови існування підприємств, а також процеси, що протікають в економіці України ще раз підтверджують важливість і необхідність грошових коштів для здійснення фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємництва. Водночас тема грошових коштів являється дуже “тендітною” ділянкою при аналізі платоспроможності та подальшого існування кожного суб'єкту господарювання. Тому на кожному підприємстві повинні створюватися всі умови для ретельного контролю за оприбуткуванням, видачею та рухом грошових коштів. Це перш за все стосується внутрішнього і зовнішнього контролю. Дана курсова робота більше охоплює аспекти зовнішнього контролю, який проводить незалежна аудиторська фірма (аудитор).

Актуальність обраної теми обумовлюється тим, що основним завданням будь-якої комерційної організації є отримання прибутку, тому встає питання про поліпшення зовнішнього і внутрішнього контролю розрахунково-платіжної дисципліни і покрашення платоспроможності підприємства щоб створити найкращі умови для здійснення фінансово-господарської діяльності. Дана тема актуальна ще й тому, що постійна зміна законодавства порушує перед різними організаціями ряд загальних питань щодо розрахунково-платіжної дисципліни. Відповісти на ці питання деяким підприємствам може бути досить проблематично в рамках проведеної ними політики.

Перед кожною організацією виникає необхідність обліку розрахунково-платіжної дисципліни, а також розрахунків з дебіторами та кредиторами 
Об'єкт дослідження – Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліс-Україна».

Предмет дослідження – розрахунково-платіжна система підприємства.

Метою курсової роботи є проведення аудиту обліку розрахунково-платіжної дисципліни, проведення аналізу та розробка рекомендацій щодо поліпшення стану розрахунків на прикладі конкретної організації.  
Для досягнення мети курсової роботи необхідно вирішити наступні завдання:  
1) вивчення й аналіз науково-економічної і нормативної інформації щодо аудиту розрахунково-платіжної дисципліни.

2) вивчення організаційно-економічної  характеристики досліджуваного  підприємства;  
3) розкриття розрахунково-платіжної дисципліни і діючих правил її обліку;  
4) узагальнення відомостей про стан розрахунків організації з юридичними і фізичними особами та відображенні цих розрахунків у синтетичному і аналітичному обліку з метою проведення аудиту;

Методами дослідження є:

· Вивчення та аналіз наукової літератури з аудиту;

· Вивчення та узагальнення практики, що склалася;

· Порівняння, коли фінансові показники  звітного періоду порівнюються з  показниками за попередній період;

· Угрупування, коли показники групуються та зводяться в таблиці, що дає  можливість проведення аналітичних  розрахунків, виявлення тенденцій  розвитку окремих явищ та їх взаємозв'язку, виявлення чинників, що впливають на зміну показників.

При написані курсової роботи були використані  різноманітні джерела інформації, а саме: підручники з аудиту, автореферати на здобуття ступеню кандидата економічних наук, що стосуються аспектів аудиторської діяльності в Україні, монографії та періодичні видання.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АУДИТУ РОЗРАХУНКОВО-ПЛАТІЖНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

1.1.Економічна характеристика  розрахунково-платіжної дисципліни

Більшість операцій, що здійснюються на підприємстві, пов'язані з рухом грошових коштів, зокрема, проведенням розрахунків між підприємствами. Тому аудит операцій з коштами, іншими активами та аудит стану розра хунків е дуже важливими.

Розрахункова дисципліна базується  на виконанні основних принципів здійснення грошових розрахунків.

Дотримання розрахункової дисципліни сприяє прискоренню кру-гообороту  коштів і зміцненню фінансового  стану підприємства. Порушення розрахункової дисципліни може бути наслідком незадовільної роботи фінансових служб підприємства, а також складного фінансового становища підприємств.

Платіжна дисципліна передбачає здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та у встановлені строки. 
Отже, забезпечення розрахунково-платіжної дисципліни залежить від фінансового стану суб'єктів господарювання і водночас впливає на їх фінансовий стан.

Для здійснення виробничої діяльності підприємства крім основних засобів повинні мати в необхідних розмірах і оборотні засоби. Серед них найважливіше значення мають грошові кошти, необхідні для придбання техніки, виробничих матеріалів, оплати праці, розрахунків з бюджетом та іншими ланками фінансово-кредитної системи тощо.

Грошовими називають кошти  у вигляді грошей, які перебувають  у касі підприємства, на рахунках в  установах банку, в акредитивах, у підзвітних осіб та депозитах до запитання.

Основним джерелом (каналом) надходження грошових коштів на госпрозрахункових підприємствах є виторг від реалізації продукції, виконання робіт та надання послуг на сторону. Крім того, кошти на рахунки підприємств можуть надходити у вигляді бюджетних асигнувань, виторгу від ліквідації основних засобів, реалізації непотрібного майна, продажу валюти та валютних цінностей, здачі майна в оренду, страхових відшкодувань, фінансової допомоги від вищестоящих органів управління, банківських відсотків за розрахунково-депозитними операціями, пені, штрафів, недоплат за порушення господарських договорів, бюджетних дотацій, субвенцій тощо.  
При цьому виручка від продажу продукції, товарів, виконання робіт та надання послуг підприємствам та організаціям, робітникам, службовцям та населенню може надходити як у безготівковому вигляді на відповідні рахунки підприємств-постачальників (продавців) у банках, так і у вигляді готівки в їх каси з подальшим її внесенням у банк для зарахування на поточний рахунок. Інші надходження грошових коштів зараховуються, як правило, на поточний рахунок підприємства.

Таким чином, усі грошові  кошти, що надходять підприємству або  на його адресу, зберігаються на відповідних  рахунках в установах банку. Однак  у межах ліміту, встановленого  банком, грошові кошти можуть зберігатися  і в касі підприємства. Зберігання їх у касі господарства понад ліміт  допускається протягом трьох днів під  час виплати заробітної плати (оплати праці).  
Порядок зберігання та використання грошових коштів підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання регламентується відповідними статтями "Господарського кодексу України", а також Цивільного кодексу України, рішеннями Уряду та НБУ, а також Інструкціями про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженими відповідними постановами НБУ, і Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Згідно із зазначеними  документами кошти, що надходять  на підприємства як на поточний рахунок, так і в його касу, суб'єкти господарювання можуть використовувати в розрахунках між собою за придбані (продані) товарно-матеріальні цінності, продукцію, надані послуги, з іншими ланками фінансово-кредитної системи зі сплати різних податків, платежів, на виплату заробітної плати та прирівняних до неї платежів тощо. При цьому витрачатися грошові кошти на вказані цілі можуть як безготівковим шляхом через установи банків, так і готівкою, отриманою в банку, та у вигляді виручки, що надходить у касу суб'єкта господарювання.

Однак витрачати виручку, що надходить у касу суб'єкта господарювання, на виплату заробітної плати та на інші цілі він може лише за умови, що підприємство не має заборгованості зі сплати податків та платежів у бюджет та позабюджетні централізовані фонди держави (Пенсійний, соціального страхування тощо).

Сума платежу готівкою одного підприємства (підприємця) іншим  не повинна перевищувати 10 тис. грн  протягом одного дня за одним або  кількома платіжними документами. При  цьому кількість підприємств (підприємців), з якими можна здійснювати  розрахунки готівкою протягом дня, не обмежується. Платежі одного підприємства (підприємця) іншим понад встановлену суму (10 тис. грн) мають здійснюватися виключно в безготівковій формі. У разі здійснення підприємствами (підприємцями) розрахунків готівкою з іншими суб'єктами господарювання понад встановлені суми, кошти в розмірі перевищення додаються до фактичного залишку грошей у касі і в подальшому отримана сума порівнюється із затвердженим лімітом каси й застосовуються відповідні штрафні санкції за порушення ведення касових операцій.

Кошти з каси підприємства та його поточного рахунка витрачаються з дозволу керівника суб'єкта господарювання, за винятком платежів, що списуються в беззаперечному (безакцептному) порядку на основі виконавчих документів і претензій, визнаних платником.

Платіжні документи клієнтів приймаються банками до виконання  за наявності достатнього залишку  власних коштів на рахунках цих платників. У разі браку коштів на рахунках платників платіжні документи до виконання банками не приймаються. Платіжні ж документи органів  стягнення приймаються банками до виконання незалежно від наявності достатнього залишку грошових коштів на рахунку платника і виконуються банком частково в межах наявного залишку власних коштів на рахунку клієнта — платника податків, інших обов'язкових платежів, а з несплаченої суми повертаються органам стягнення.

Додержання встановленого  порядку зберігання та витрачання грошових коштів забезпечує чітку їх організацію, прискорює обіг коштів у розрахунках, сприяє зниженню дебіторської та кредиторської заборгованості, укріпленню розрахунково-платіжної дисципліни.

До установ банків, підприємств, організацій, що порушують встановлений порядок зберігання та витрачання грошових коштів, тобто розрахунково-платіжну дисципліну, органами контрольно-ревізійної служби та Державною податковою адміністрацією застосовуються відповідні фінансові санкції.

Кредиторська заборгованість складається із боргів підприємства іншим підприємствам, організаціям або окремим особам, наприклад, постачальникам - за отримані, але не оплачені сировину і матеріали, підрядникам - за виконані роботи і надані послуги, які також не оплачені. Кредиторами можуть виступати і окремі особи, якім підприємство за що небудь заборгувало грошові суми, наприклад, утримало аліменти, але ще не перерахувало їх отримувачам.

Облік розрахунків з покупцями  регламентується П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість”.

Дебіторська заборгованість включає  всі вимоги підприємства до інших  юридичних і фізичних осіб щодо грошей, товарів чи послуг.

Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Відповідно, дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок  минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська  заборгованість поділяється на довгострокову та поточну.

Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб, яка  не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.