Аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Іванівське» Миколаї

Існує різноманітна економічна інформація про діяльність підприємств і множина засобів аналізу цієї діяльності. Фінансовий аналіз за даними фінансової звітності називають класичним засобом аналізу. Внутрішньогосподарський фінансовий аналіз використовує в якості джерела інформації дані про технічну підготовку виробництва, нормативну і планову інформацію й інші дані системного бухгалтерського обліку [22].

Основний зміст внутрішньогосподарського фінансового аналізу може бути доповнено й іншими аспектами, що мають значення для оптимізації управління, наприклад такими, як аналіз ефективності авансування капіталу, аналіз взаємозв'язку витрат, обороту і прибутку.

У системі внутрішньогосподарського управлінського аналізу є можливість поглиблення фінансового аналізу за рахунок притягнення даних управлінського виробничого обліку, іншими словами, є можливість проведення комплексного економічного аналізу й оцінки ефективності господарської діяльності.

Аналіз фінансового стану підприємства містить у собі такі основні розділи:

• Структура активів і пасивів;
• Аналіз майнового положення
• Експрес-аналіз фінансового стану
• Ліквідність
• Фінансова стійкість
• Аналіз ділової активності й оборотності засобів підприємства

По всіх зазначених розділах проводиться горизонтальний аналіз фінансових і економічних показників, тобто порівнюються показники за ряд аналізованих кварталів, років, розглядається динаміка показників у часі. У кожному розділі обчислюються темпи зростання показників і фінансових коефіцієнтів за останній період.

Система фінансово-економічних коефіцієнтів, що характеризують діяльність підприємства, дозволяє вести аналіз не абсолютних показників у вартісному вираженні, а безрозмірних величин, що дозволяє практично виключити вплив тимчасової динаміки абсолютних показників на результати аналізу, почасти зменшити інфляційне перекручування даних. Порівняння фінансово-економічних коефіцієнтів із критичними і що рекомендуються значеннями цих коефіцієнтів дозволяє зробити конкретні висновки про фінансовий стан підприємства.

Для різноманітних категорій користувачів або суб'єктів фінансового аналізу найбільший інтерес представляють різноманітні, що відповідають їх фаховим і фінансовим інтересам, розділи аналізу.

Для податкової інспекції необхідно, у першу чергу, знання таких фінансових показників як прибуток, рентабельність активів, рентабельність реалізації й інші показники рентабельності [23].

Для банків, що кредитують, важливі платоспроможність і ліквідність активів підприємства, тобто можливість покрити свої зобов'язання швидко реалізованими активами. Цю інформацію дає дослідження величини і динаміки коефіцієнтів абсолютної і поточної ліквідності.

Для партнерів по договірних відношеннях (постачальників продукції і її споживачів) у першу чергу важлива фінансова стійкість підприємства, тобто ступінь залежності своєї господарської діяльності від позикових коштів, спроможність підприємства маневрувати коштами, фінансова незалежність підприємства.

Для акціонерів і інвесторів у першу чергу становлять інтерес показники, що впливають на прибутковість капіталу підприємства, курс акцій і рівень дивідендів.

Рентабельність капіталу показує скільки прибутку, за розрахунковий період часу, підприємство одержує на одну гривню свого капіталу. Не менше важливий обсяг реалізації, що безпосередньо впливає на прибуток.

Таким чином, кожний користувач програми фінансового аналізу найбільшу увагу приділяє саме певним показникам, хоча для більш глибокого дослідження й обґрунтованих висновків необхідно, безумовно, проведення фінансового аналізу по всіх розділах для одержання об'єктивної і всебічної картини або діагнозу фінансового стану підприємства.

Платоспроможність - це готовність підприємства погасити борги у випадку одночасного пред'явлення вимоги про платежі з боку всіх кредиторів підприємства. Ясно, що мова йде лише про короткострокові позикові кошти - по довгостроковим термін повернення відомий заздалегідь і не відносить до даного періоду.

Платоспроможність - це наявність у підприємства коштів, достатніх для сплати боргів по всіх короткострокових зобов'язаннях і одночасно безперебійного здійснення процесу виробництва і реалізації продукції. Показник, що характеризує рівень платоспроможності це відношення ліквідних оборотних коштів до суми короткострокової заборгованості. Ліквідні оборотні кошти включають дані II розділу активу балансу підприємства, тому що кошти по статті "Витрати майбутніх періодів" не можуть бути перетворені в гроші для погашення боргів.

Чисельник даного показника повинен значно перевищувати знаменник. Відповідно рівень показника повинен бути значно вище одиниці. Якісна оцінка рівня показника платоспроможності на кожному підприємстві повинна бути оцінена кількісно.

У фінансовій теорії існують зразкові нормативи для цього показника, що називається загальний коефіцієнт покриття.

У 1990-91 р. вважалося, що він не повинен бути нижче 2-2,5. В даний час в умовах нестабільності в економіці його мінімальна величина оцінюється вище - 3-4.

Проте, саме нестабільність унеможливлює якесь нормування цього показника взагалі. Він повинен оцінюватися для кожного конкретного підприємства, по його балансовим даним. Для такої оцінки треба визначити скільки оборотних коштів повинно залишитися в розпорядженні підприємства після погашення поточних боргових зобов'язань на інші потреби - безперебійне ведення виробничого процесу, погашення довгострокових зобов'язань і т.п. Крім того варто врахувати, що при визначенні загального коефіцієнта покриття приймається в розрахунок джерело погашення короткострокових зобов'язань на всю дебіторську заборгованість [24]. Але серед дебіторів є і неплатоспроможні покупці і замовники, що по різних причинах не оплатять продукцію даного підприємства. Всі ці обставини і визначають, наскільки повинний бути вище одиниці показник загального коефіцієнта покриття.

При проведенні аналізу експрес-аналізу фінансового стану підприємства по даним балансу, використовують як вертикальний, так і горизонтальний аналіз. Тобто розглядають структуру балансу та її зміну в абсолютному та відносному вигляді протягом деякого періоду.

Проаналізуємо склад та структура джерел формування засобів в таблиці 3.1 з використанням документів, що наведені в додатках.

Проаналізуємо склад та структура джерел формування засобів у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. Склад та структура джерел формування засобів підприємства ТОВ «Іванівське» Миколаївського району

Джерело: розраховано на підставі фінансової і статистичної звітності підприємства

Проаналізувавши дані таблиці 3.1, можемо зробити висновок, що на підприємстві ведеться в балансі тільки власний капітал, інших джерел засобів не має. Бачимо що загальна вартість засобів в 2012 і 2013 роках однакова, це 93 тис. грн.

Таблиця 3.2. Склад та структура майна підприємства ТОВ «Іванівське» Миколаївського району

Джерело: розраховано на підставі фінансової і статистичної звітності підприємства Дані таблиці 3.2 свідчить, що у 2012 та 2013 році необоротні активи

Таблиця 2.13. Склад та структура дебіторської заборгованості у ТОВ «Іванівське» Миколаївського району