Правопорушення, що посягають на громадський порядок

3. — що характеризують  минулу антисоціальну діяльність  особи: перебування під адміністративним  наглядом, злісні порушники тощо;

4. — які характеризують  стан суб'єкта: сп'яніння, хвороба,  що передається статевим шляхом.

Привертає увагу та обставина, що окремі науковці, будуючи таку класифікацію ознак спеціального суб'єкта адміністративного  делікту, до обставин, які характеризують минулу антисоціальну діяльність особи, відносять, з-поміж інших, факт скоєння  нею повторного адміністративного  правопорушення[13].

Проведене дослідження статей Особливої частини чинного КпАП України дозволяє зробити висновок: жоден склад делікту не передбачає повторного скоєння особою адміністративного  делікту як конструктивної ознаки. Таким чином, повторність, відіграючи роль виключно кваліфікуючої обставини  кваліфікованого складу делікту, має  бути віднесена до ознак особливого, а не спеціального суб'єкта.

 

Об’єкт – це те на що спрямоване посягання (суспільні відносини). Об’єктом адміністративного проступку, як і будь якого правопорушення, є суспільні відносини. Визначені діяння тому і називаються антигромадськими і забороняються, що заподіють шкоду існуючим суспільним відносинам. Визнання останніх об’єктом правопорушення допомагає розкрити соціальну суть адміністративного проступку, моральний характер адміністративної відповідальності.

Не всі соціально корисні  відносини урегульовані за допомогою  права, і не всі урегульовані правом відносини охороняються юридичними санкціями. Об’єктом  адміністративного  проступку можуть бути лише такі суспільні  відносини, які охороняються адміністративною санкцією.

Цей висновок безпосередньо  випливає зі ст.1 КпАП, у якій зазначено, що завданням законодавства про  адміністративні правопорушення є  охорона власності, соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, установленого порядку управління, державного і суспільного порядку.

Ознаки об’єкта, що охороняється, закріплюється також у назві  глав Особливої частини: адміністративні  правопорушення, що посягають на власність  на громадський порядок і громадську безпеку, адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок  управління.

Крім цього мають місце  випадки коли вони логічно випливають зі змісту статті. Так, ст. 132 КпАП установлює відповідальність за самовільне  використання з корисливою метою транспортних засобів, машин чи механізмів, що належать підприємствам, установам , організаціям. Хоча ця стаття вміщена в главі 10 „Адміністративні правопорушення на транспорті в галузі шляхового господарства і зв’язку”, об’єктом такої провини  виступає власність. Це проявляється особливо наочно, коли з корисливою метою  використовується не транспортний засіб, а, скажімо, бурова установка, зварювальний апарат, розчиномішалка, електропідйомник.

Велике теоретичне і практичне  значення має класифікація об’єктів проступків. Саме класифікація дозволяє  чіткіше визначити об’єкт кожного  діяння, його місце в системі відносин, що охороняються  в адміністративному  порядку, правильно кваліфікувати  протиправні діяння, а також обрати оптимальний захід впливу на правопорушника. Залежно від ступеня узагальнення, рівня абстрагування розрізняють  загальний, родовий, видовий і безпосередній  об’єкти проступків.

Загальним об’єктом адміністративних проступків є суспільні відносини, що мають дві ознаки: по-перше, вони регулюються різними галузями права; по-друге, охороняються адміністративними  санкціями. Так, ст. 10 КЗпП „Висновок  колективного договору” передбачає попереднє обговорення його умов. Порушення даної норми тягне  відповідальність за ст. 41¹ КпАП „Ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди”.

Родовий об’єкт – це однорідна  група суспільних відносин, що є  невід’ємною і самостійною частиною загального об’єкта, тобто самостійною  частиною якогось цілого. Розподіл цього цілого на частини може проводитись  за різними основами.

По-перше, усю сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративними санкціями, можна  поділити на частини залежно від  того, якою галуззю права вони регулюються. Отже можна говорити про адміністративні, земельні, трудові, цивільні й інші правовідносини як родові об’єкти  проступків.

По-друге, як критерій класифікації можна використовувати галузь громадської  діяльності, в якій складаються суспільні  відносини. За цією ознакою можна  виділити такі родові об’єкти, як відносини  в сільському господарстві, промисловості, на транспорті тощо.

По-третє, як критерій класифікації можна використовувати зміст  суспільних відносин, що охороняються. З урахуванням даного критерію розрізняють  такі родові об’єкти, як власність, громадський  порядок, громадська безпека, здоров’я населення, порядок управління.

Видовий об’єкти – це різновид родового об’єкта. Видовий  об’єкт утворюють спільну для  ряду проступків суспільні відносини. Вони виступають відособленою і досить самостійною частиною родового об’єкту. Наприклад, якщо взяти такий родовий  об’єкт, як власність, то її види –  це власність приватна, колективна, державна. Видовий об’єкт широко використовується законодавцем, який спеціальними актами встановив адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього руху, військового обліку, митних правил, прав споживачів тощо.

Безпосередні об’єкт. Адміністративний проступок завдає шкоди конкретним суспільним відносинам, що охороняються адміністративною санкцією. Саме ці відносини  є безпосереднім об’єктом проступку. Наприклад, при дрібному розкраданні  державного майна – це відносини  щодо оперативного управління визначеним об’єктом державної власності; при  перевищенні швидкості – громадська безпека на певній дорозі.

Суспільні відносини порушуються  шляхом руйнуванням сформованих  зв’язків (крадіжка), заподіяння шкоди  речам (потрава посівів, псування таксофонів), посягання на учасників відносин. Предмет посягання – елемент  суспільних відносин, його складова частина. Очевидно, що охорона суспільних відносин має на меті також і охорону  елементів, з яких вони складаються.

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення. Об’єктивна сторона складу проступку – це зовнішній прояв суспільно-небезпечного посягання на об’єкт, що перебуває під охороною адміністративно-правових санкцій. Відповідно до цього об’єктивну сторону складу адміністративного правопорушення утворюють ознаки, що характеризують зовнішні прояви проступку. Тобто, це система передбачених нормою адміністративного права ознак, які характеризують зовнішню сторону правопорушення.

     В об'єктивну  сторону входили наступні ознаки:

     1. Протиправне  діяння ( чи дії бездіяльності)  – розкрадання, пияцтво, торгівля, придбання, зберігання, використання, ухилення, управління, допуск тощо.

     2. Час і місце  його здійснення.

     3. Спосіб здійснення  правопорушення .

     4. Результат  правопорушення.

     5. Причинний  зв'язок між діянням і результатом.

     6. Суспільна   небезпека (шкідливість),  що  визначається  виходячи з всіх ознак об'єктивної  сторони шляхом їхнього синтезу.

Ознака діяння – провідна, головна ознака об’єктивної сторони, це стрижень, навколо якого групуються інші її ознаки (спосіб, час, місце тощо). Основу кожного діяння становить  свідомий рух тіла, а найчастіше –система елементарних дій або навіть певна діяльність.

Протиправне діяння може бути простим і складним. Просте являє  собою єдину дію або короткочасну бездіяльність, єдиний короткочасний  акт протиправної поведінки (крадіжка, безквитковий проїзд).

Складне діяння складається  або з декількох самостійних  дій, або розтягнуте в часі, або  скоюється групою. Розрізняються  такі види складних діянь, які караються  в адміністративному порядку:

– з двома різними діями;

– які складаються з  адміністративних дій;

– збірні;

– які тривають;

– які продовжуються.

Правопорушенням з двома  діями є таке, склад якого утворює  єдність двох самостійних дій. Вчинення тільки однієї, передбаченої законом  дії, складу правопорушення в даному випадку не створює (наприклад, дрібна спекуляція ст. 157: її акт утворить єдність  скупки і перепродажу, тобто єдність  двох самостійних дій).

Правопорушенням, що складається  з альтернативних дій, склад якого  утворить учинення як однієї з перелічених  у законі дій, так і всіх разом. Так, дії робітника торгівлі, що відмовив споживачу в інформації про товар, навчанні, безпечного його використання, перевірці його якості, комплектності, ваги та ціни утворюють один склад (ст. 156¹).

Збірним можна називати проступок, що фактично „зібраний” з кількох  різних порушень, які існують самостійно, хоча і дуже близьких за змістом  адміністративно-правових норм. При  формальному підході у даному випадку завжди можна побачити кілька правопорушень. Законодавець розглядає  такі діяння як одне правопорушення, тому що вони тотожні і цілком збігаються за юридичними ознаками складу. До них  належать порушення різних окремо встановлених правил, інструкцій, вимог (бланкетні  склади). Наприклад, порушення вимог  законодавчих та інших нормативних  актів щодо безпечного ведення робіт  у галузях промисловості (ст. 93), вчинення тією самою особою окремих дій, що порушують різні норми, які містяться  в правилах складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та використання промислових  та побутових відходів розглядаються  законодавцем як одне правопорушення (ст. 82).

Такими, що тривають визнаються правопорушення, які почавшись з  якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно  шляхом невиконання обов’язку (наприклад, проживання без паспорта (ст. 197), невиконання  правил військового обліку (ст. 210), самовільне підключення телефонного апарату  до діючого телефону (ст. 148¹)).

Таки, що продовжується, можна  вважати адміністративні правопорушення, приміром, такі як багатократні пошкодження  таксофонів (ст. 148), багаторазове фотографування з борта повітряного судна (ст. 112) тощо. Для таких правопорушень, що продовжуються, характерне те, що і  кожне з діянь, які їх утворюють, саме по собі містить всі ознаки складу, і усі разом вони виконують  той же склад. Уже перше діяння винного можна кваліфікувати  за певною статтею закону. Наступні неправомірні вчинки істотно не змінюють ні юридично значущих властивостей, ні юридичної оцінки скоєного. Вони лише збільшують тривалість правопорушення в часі, розмір заподіяної шкоди  тощо.

Діяння з ознаками адміністративного  правопорушення може бути закінченим і незакінченим (перерваним з тих  або інших причин, що не досягли  бажаної мети).

 

4. Суб’єктивна  сторона адміністративного правопорушення.

Суб'єктивна сторона адміністративного  проступку – це внутрішнє, психологічне відношення особи до вчиненого нею  суспільно шкідливого діянню і його наслідкам. Її психологічний зміст  розкривається за допомогою таких  юридичних ознак, як провина, мотив  і ціль, що представляють різні  форми психічної активності, органічно  зв'язані між собою і залежні  один від одного.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала  протиправний характер своєї дії  чи без діяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або  свідомо допускала настання цих  наслідків.

Психічна  діяльність людини – єдиний і в  той же час різноманітний за змістом  процес, що містить емоції, мотиви, свідомість, волю. Проте основною ознакою, ядром  суб’єктивної сторони складу є провина. Встановлення провини є головним завданням аналізу суб’єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Як обставина, що пом’якшує відповідальність, можуть враховуватися емоції. Так, у ст. 34 КпАП серед таких обставин назване  вчинення правопорушення під впливом  сильного душевного хвилювання чи при  збігу важких особистих або сімейних обставин.

Під провиною правопорушника варто розуміти негативне  психічне ставлення до інтересів  суспільства і конкретних громадян. Такий стан свідомості засуджується державою і суспільством.

Провина –  поняття родове, воно охоплює дві  можливі форми стану психіки, що засуджується, – намір і необережність. Тільки навмисне або необережне ставлення  до своєї протиправної поведінки  може засуджуватися державою, тільки в цих двох формах може існувати провина.

Адміністративне правопорушення (ст. 10 КпАП) визнається  вчиненим  умисно, коли особа, яка  його вчинила, усвідомлювала протиправний  характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала  її  шкідливі  наслідки  і бажала їх або свідомо допускала  настання цих наслідків.

Отже, Закон  називає два елементи наміру:

• інтелектуальний (виражається в усвідомленні громадянином протиправності діяння і передбаченні його шкідливих наслідків);
• вольовий (полягає в бажанні настання шкідливих наслідків або свідомого їх допушення).

Інтелектуальний елемент, що характеризує навмисну провину, насамперед містить у собі розуміння, усвідомлення протиправності дії або  бездіяльності. Правові норми, що регулюють  поведінку громадян і охороняються адміністративними санкціями, публікуються для загального повідомлення, роз’яснюються  в пресі, по радіо, телебаченню. Правові  заборони, як правило, збігаються з  моральними.

Передбачення  – це відбиття у свідомості подій, які можуть або повинні статися. Формула закону „передбачала шкідливі наслідки” означає, що особа уявляла, якої шкоди заподіює її діяння суспільним відносинам, здоров’ю, інтересам людей, майну, навколишньому середовищу.

Вольовий  елемент, що характеризує спрямованість  волі суб’єкта, визначається законодавцем як бажання або свідоме допущення  настання шкідливих наслідків. Коли йдеться про бажання, то мають  на увазі прагнення до визначеної мети, волю, спрямовану на досягнення передбаченого  результату (прямий намір). Свідоме  допущення – це активне переживання, пов’язане з позитивним вольовим ставленням до шкідливих наслідків (непрямий намір).