Правопорушення, що посягають на громадський порядок

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………ст.2

1. Загальні відомості,  щодо правопорушень, що посягають на громадський порядок……………………………………………………………………………ст.3

2. Поняття адміністративного правопорушення……………………………….ст.7

3. Види складів адміністративних  правопорушень…………………………..ст.12

3.1 Суб'єкт адміністративного правопорушення…………………………ст.13

3.2 Об’єкт адміністративного правопорушення………………………….ст.19

3.3 Об’єктивна сторона  адміністративного правопорушення…………..ст.22 
3.4 Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення…………ст.24

4. Висновок………………………………………………………………………ст.26

Список використаної літератури……………………………………………….ст.27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Адміністративне правопорушення (проступок) — протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або  громадський порядок, власність, права  і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. 
   Об’єкт: адміністративне правопорушення

   Суб’ект: адміністративно – правова система

   Мета: визначити недоліки та спрогнозувати перспективи розвитку правової системи України, особливо, що стосується адміністративних правопорушень

   Актуальність теми: я вважю, що дослідження адмістративно – правової системи, а саме питанн адміністративного правопорушення є актуальним на сьогоднішній день тому, що адміністративним деліктом визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка скоєна особою, наділеною владними повноваженнями (державним службовцем), унаслідок якої було заподіяно матеріальну або моральну шкоду особі (фізичній, юридичній) або суспільству. Особливістю профілактики та попередження вчинення адміністративних деліктів у громадянському суспільстві є публічність органів державної влади, яка виражається, перш за все, у доступності для населення інформації щодо діяльності органів державної влади, а також можливості для громадян і громадських організацій впливати на їх діяльність.

   Завдання: аналіз наукової літератури; аналіз КК України.

 

 

1. Загальні відомості, щодо правопорушень, що посягають на громадський порядок.

 

Правопорушення, що посягають на громадський  порядок і громадську безпеку, розміщені  в главі 14 КУпАП. До їх числа відносяться:

дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП);

поширювання неправдивих чуток (ст.173-1 КУпАП);

вчинення насильства в сім’ї  або невиконання захисного припису (ст.173-2 КУпАП);

стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї  в населених пунктах і в  не відведених для цього місцях або  з порушенням установленого порядку (ст.174 КУпАП);

порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 175 КУпАП);

виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його вироблення (ст.176 КУпАП);

придбання самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення (ст. 177 КУпАП);

виготовлення, придбання, зберігання або реалізація фальсифікованих  алкогольних напоїв або тютюнових  виробів (ст.177-2 КУпАП);

розпивання спиртних напоїв у громадських  місцях і поява в громадських  місцях у п’яному вигляді (ст.178 КУпАП);

розпивання спиртних напоїв на виробництві (ст.179 КУпАП);

доведення неповнолітнього до стану  сп’яніння (ст.180 КУпАП);

азартні ігри, ворожіння в громадських  місцях (ст.181 КУпАП);

заняття проституцією (ст.181-1 КУпАП);

порушення вимог законодавчих та інших  нормативно-правових актів щодо захисту  населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених  пунктах і громадських місцях (ст. 182 КУпАП);

завідомо неправдивий виклик спеціальних  служб (ст. 183 КУпАП);

невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання  дітей (ст.184 КУпАП);

Родовим об’єктом цих правопорушень виступає в основному громадський порядок, а інколи - громадська безпека.

Поняття громадського порядку можна розглядати як систему суспільних відносин, урегульованих різними соціальними нормами (у т.ч. нормами права, моралі, звичаями), пов’язаних передусім з дотриманням громадського спокою, громадської моралі та людської гідності, нормальним функціонуванням підприємств та установ різних форм власності, громадських формувань, поводженням громадян в громадських місцях і т.ін. Частково це стосується і поняття громадської безпеки, котра крім цього включає відносини, пов’язані з належним забезпеченням безпеки для життя і здоров’я населення, збереженням тваринного та рослинного світу, майнових об’єктів, з попередженням та усуненням шкідливих наслідків різних соціальних, природних і техногенних катаклізмів та інших небезпечних явищ, що негативно впливають на загальний стан соціальної урегульованості в суспільстві. Відносини громадської безпеки в якості родового об’єкта виступають в основному при вчиненні таких проступків, як порушення встановлених правил пожежної безпеки; виготовлення та придбання самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення; розпивання спиртних напоїв на виробництві; виготовлення та реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв або тютюнових виробів, а також частково – заняття проституцією; порушення тиші в населених пунктах та ін.

Безпосередніми ж об’єктами  окремих адміністративних правопорушень  названої групи виступають конкретні  суспільні відносини або їх сукупність, що стосуються названих вище складових  громадського порядку та громадської  безпеки.

З об’єктивної сторони дана група адміністративних правопорушень характеризується вольовими, активними діями, якими всупереч діючим нормам права і моралі порушуються відповідні правила поведінки, що охороняються адміністративними санкціями. Як правило, ці дії носять разовий, епізодичний характер. Шляхом бездіяльності адміністративні проступки, що посягають на громадський порядок, як правило, не вчиняються.

Нерідко на кваліфікацію протиправних проявів проти громадського порядку  суттєвий вплив справляють такі ознаки, як: час, місце, обставини та характер таких проявів. Серед них насамперед важливо вміло визначити поняття “громадського місця”. У діючому законодавстві немає чітко визначеного поняття такого місця.

Під громадськими місцями здебільшого розуміють місця постійного, періодичного або разового (тимчасового) спілкування людей з метою задоволення їх різноманітних життєвих потреб. До місць постійного спілкування людей відносяться вулиці, майдани, парки, сквери, стадіони, вокзали, двори, громадські туалети тощо, тобто такі місця, вільний доступ людей до яких відкритий у будь-яку пору року чи доби. До місць періодичного спілкування людей відносяться підприємства торгівлі та харчування (незалежно від форм власності), видовищні та комунальні підприємства, усі види громадського транспорту, інші подібні місця, де населення обслуговується в межах певного часу і де спілкування людей носить періодичний характер. До тимчасових громадських місць відносяться такі місця, де спілкування людей носить разовий чи епізодичний характер. Ці місця перестають бути громадськими при відсутності там людей, їх окремих груп або колективів. До них можна віднести місця проведення спортивних заходів (поза спортивними спорудами і населеними пунктами), масового виїзду людей на відпочинок за межами населених пунктів, масових гулянь “на природі” тощо. Для громадських місць властиві такі ознаки, як доступність для населення, можливість користуватися належними громадянам правами з гарантіями безпеки їх життя, здоров’я, майна, честі і гідності.

Деякими особливостями характеризується об’єктивна сторона такого адміністративного  проступку цієї групи, як порушення  або невиконання встановлених правил пожежної безпеки. Воно може скоюватись як шляхом протиправних дій, так і  шляхом бездіяльності, тобто шляхом невиконання тих чи інших обов’язкових правил чи приписів. Причому такі дії  чи бездіяльність можуть бути як одноразовими, так і триваючими. Це важливо врахувати  при визначенні строків давності накладення адміністративного стягнення (ст. 38 КпАП). Певною мірою це стосується і такого правопорушення, як вчинення насильства в сім’ї або невиконання  захисного припису.

Більшість адміністративних правопорушень  цієї групи з урахуванням особливостей об’єктивної сторони мають формальні склади.

Для окремих складів даної групи  правопорушень характерною особливістю  є наявність так званої “третьої особи” (наприклад, доведення неповнолітнього  до стану сп’яніння, вчинення насильства в сім’ї, невиконання батьками обов’язків по вихованню дітей та ін.).

Суб’єктами адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок, є фізичні осудні особи, які на момент вчинення правопорушення досягли 16-річного віку. Такими особами можуть бути як громадяни України, так і іноземці та особи без громадянства (за винятком осіб, що згідно з чинним законодавством користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, питання про відповідальність яких вирішується дипломатичним шляхом).

До осіб віком від 16 до 18 років, які  вчинили порушення громадського порядку, в основному застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24¹  КпАП України. За дрібне хуліганство  та стрільбу з вогнепальної зброї  в населених пунктах вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах, але і в  цих випадках з урахуванням характеру  вчиненого правопорушення та особи  правопорушника до них можуть бути застосовані заходу впливу, передбачені  ст. 24¹ КпАП.

Лише в окремих випадках серед  суб’єктів адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок, виділяють посадових (службових) осіб: вони несуть в цих випадках відповідальність на загальних підставах (наприклад, ст.ст. 179, 182 КУпАП ).

Дещо іншими властивостями наділені суб’єкти правопорушення, передбаченого  ст. 175 КпАП (порушення правил пожежної безпеки). Передусім суб’єктами цього  правопорушення можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, у тому числі  підприємства, організації, установи (незалежно  від форми власності). Крім того, серед суб’єктів цього правопорушення також виділяють посадові особи, які, як правило, несуть підвищену адміністративну  відповідальність.

Військовослужбовці та призвані на збори військовозобов’язані, а також  особи рядового та начальницького складів  органів внутрішніх справ, інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, за вчинення адміністративних правопорушень цієї групи несуть дисциплінарну відповідальність.

Суб’єктивна сторона адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, характеризується, як правило, умисною виною, хоч в окремих випадках не виключена і необережна форма вини (особливо це стосується порушень правил пожежної безпеки, невиконання батьками обов’язків по вихованню дітей та ін.).

 

 

 

 

Поняття адміністративного  правопорушення.

 

Діяльність людини  складається  з вчинків.  Вчинок - головний елемент  людських взаємин, у якому виявляються  різні якості особистості,  як похвальні, так і негативні, відношення до проблем  дійсності, до оточуючих. Усякий вчинок спричиняє   неминучі результати: зміни у відносинах людей, у їхній  свідомості,  він також тягне  за собою наслідки і для самого  діючої особи. Учинок завжди зв'язаний з визначеною відповідальністю людини за свої дії.

У сфері  адміністративно-правових відносин учинок може мати подвійне значення. Основну частину актів поведінки  особистості  складають  вчинки правомірні - тобто  такими, що відповідають нормам права, вимогам законів. Антиподом  правомірного поводження є поводження  неправомірне, тобто  суперечне нормам права. Неправомірне поводження виражається  в правопорушеннях, як це випливає із самого терміна, актах, що порушують  право,  противних йому.

Відповідно до ст.9 Кодексу  України про адміністративні  правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія  чи  бездіяльність, яка  посягає  на  громадський  порядок, власність, права і свободи громадян,  на  встановлений  порядок  управління  і за яку законом передбачено  адміністративну відповідальність.  

Чи іншими  словами, під  адміністративним правопорушенням, як підставою адміністративної відповідальності  розуміється  винне, протиправне  і  суспільно-небезпечне діяння, що посягає на встановлені правом і  забезпечені адміністративно-правовими  санкціями правила  поведінки  громадян і посадових осіб у сфері  державного управління.

      Діяння, класифіковані  як  адміністративні   правопорушення  містяться в  наступних   кодексах:  КпАП, КЗпП, повітряний  кодекс, кодекс торгового мореплавання  й ін.  Поточні закони також  установлюють які вчинки є   правопорушеннями  (наприклад:  Закон   України" Про корупцію" 1995р., Закон України "Про виняткову  морську економічну зону"). Слід  зазначити, що у вищевказаному  поняття "адміністративне правопорушення" і "адміністративний проступок"  ототожнюються законодавцем,  тобто   адміністративний проступок   не  є особливим різновидом  адміністративних правопорушень,  а визнається синонімічним терміном, також як і делікт.

У сфері адміністративних відносин вчинок може мати подвійне значення. Кожне окреме правопорушення, як явище  реальної дійсності, конкретне: воно здійснюється конкретними особами, у визначеному  місці, у визначений час, суперечить адміністративно-правовим нормам, характеризується точно визначеними ознаками. Разом з тим, незважаючи на розходження окремих правопорушень і їхніх видів, усі адміністративні правопорушення, як антисоціальні явища, мають загальні риси: