Поняття та види підсудності адміністративних справ

• залежно від видів підсудності адміністративних справ: відповідно порушення правил предметної, територіальної та інстанційної підсудності адміністративних справ;
• залежно від суб’єкту адміністративного процесу, що порушив правила підсудності: порушення правил підсудності особою, що звернулася до суду, та порушення правил підсудності самим судом;
• залежно від того, коли було виявлено порушення правил підсудності адміністративних справ: порушення, виявлені до відкриття провадження по адміністративній справі  чи порушення, виявлені після відкриття провадження по адміністративній справі;
• залежно від юридичних наслідків порушення підсудності адміністративних справ: порушення правил підсудності адміністративних справ, що призводять до повернення позовної заяви позивачеві; порушення правил підсудності, що призводять до передачі адміністративної справи з одного суду до іншого; порушення правил підсудності, що можуть мати наслідком скасування судового рішення у суді вищої інстанції, якщо таке рішення було прийняте, а також такі, що не мають наслідком скасування судового рішення у суді вищої інстанції з цієї підстави.

3.2. Наслідки  порушення правил підсудності  адміністративних справ

Питання про  підсудність адміністративної справи вирішується, як правило, суддею одноособово при прийнятті позовної заяви (п. 4 ч. 1 ст. 107 КАСУ⁴¹). За загальним правилом, справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з дотриманням правил про підсудність, повинна бути розглянута цим судом по суті (ч. 2 ст. 107 КАСУ). Однак правила підсудності можуть бути порушені як особою, яка звернулася до суду, так і самим судом (п. 2-3 ч. 1 ст. 22 КАСУ).

Законодавець передбачає кілька випадків можливого порушення правил підсудності.

1. Особа, яка звертається до суду, подала адміністративний позов з порушенням правил підсудності. В такому випадку суд, який розглядає питання про відкриття провадження, повертає позивачеві позовну заяву (п. 6 ч. 3 ст. 108 КАСУ) у зв'язку з тим, що справа не підсудна цьому суду. В ухвалі про повернення позовної заяви суд зазначає, якому суду підсудна ця адміністративна справа. Якщо заява не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства, суддя постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі (п. 1 ч. 1 ст. 109 КАСУ).

Копія ухвали про  повернення позовної заяви, а також (або) про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами. Ухвали про повернення позовної заяви або про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі можуть бути оскаржені особою, яка подала позовну заяву.

2. Після відкриття провадження у справі виявилося, що провадження у справі відкрите без дотримання правил предметної підсудності (п. 2 ч. 1 ст. 22 КАСУ). В такому випадку суд повинен передати її на розгляд відповідного адміністративного суду, незалежно від того, на якому етапі провадження виявлено порушення предметної підсудності. У разі виявлення порушення правил предметної підсудності в суді вищої інстанції, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа передається до компетентного суду⁴².

Отже, в будь-якому  випадку порушення правил предметної підсудності тягне за собою скасування рішення у справі, якщо воно було прийняте, та передачу справи до компетентного суду.

Питання про  передачу адміністративної справи розглядається судом у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання (ч. 2 ст. 22 КАСУ). Про передачу справи суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена. Фактична передача адміністративної справи з одного суду до іншого здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання апеляційної скарги — після залишення її без задоволення (ч.-ч. 3-4 ст. 22 КАСУ).Передана адміністративна справа розглядається судом, до якого вона надіслана (ч. 5 ст. 22 КАСУ). Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 22 КАСУ).

3. Порівняно з правилами предметної підсудності правила територіальної підсудності є менш жорсткими, оскільки вважається, що рівень суду є належним, але внаслідок порушення правил територіальної підсудності можуть створюватися додаткові незручності, які однак зазвичай на зміст рішення об'єктивно не впливають.

Проте якщо порушення правил територіальної підсудності виявлено під час судового розгляду, суд повинен завершити розгляд та ухвалити судове рішення по суті спору. Недотримання лише правил територіальної підсудності не може мати наслідком скасування судового рішення у суді вищої інстанції. Проте якщо є об'єктивні передумови вважати, що рішення суду може бути неправосудним (наприклад, справу розглянуто за відсутності відповідача, який вказував на порушення правил підсудності і заявляв клопотання про передачу справи до належного суду), його належить скасувати, а справу необхідно передати до належного суду⁴³.

Як вже зазначалося, законодавець вважає, що рівень суду належний і суд може (повинен) завершити розгляд справи та ухвалити судове рішення по суті спору, отже правила територіальної підсудності передбачають достатньо підстав альтернативного вибору місця розгляду справи, які на зміст рішення не впливають. Тому на сьогодні, на жаль і в адміністративному, і в цивільному, і в господарському судочинстві мають місце випадки, коли справи розглядаються судами далеко за межами місцезнаходження, проживання, перебування відповідача, позивача, третіх осіб тощо. Такий стан, по-перше, створює додаткові незручності, у першу чергу, для однієї із сторін; по-друге, сприяє розвитку корупції в судовій системі, пошуку «свого» судді для вирішення справи. ⁴⁴

4. Адміністративну  справу розглянуто судом з  порушенням правил інстанційної  підсудності, порушені норми процесуального права оскільки правилами інстанційної підсудності законодавець чітко визначає повноваження усіх ланок судів. У таких випадках постанова суду підлягає скасуванню на підставі порушення норм процесуального права (ст. 227 КАСУ), що призвело до постановлення незаконного, неправосудного рішення.

Висновки

Зміст та спрямованість  діяльності судової влади визначаються головним обов'язком правової держави, який полягає в утвердженні та забезпеченні прав і свобод людини. Необхідно відзначити, що призначенням судової влади є захист і поновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав, інтересів і свобод учасників правовідносин шляхом здійснення правосуддя.

Для реалізації завдань, пов'язаних із відправленням правосуддя, органи судової влади наділяються відповідним обсягом повноважень (прав і обов'язків), закріплених національним законодавством.

Визначивши  за допомогою підвідомчості, яким саме судовим чи юрисдикційним органом має розглядатись та вирішуватись публічно-правовий спір, виникає необхідність правильно визначити адміністративний суд, до якого слід звертатись із конкретним адміністративним позовом.

У КАС України  визначені повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів, порядок здійснення адміністративного судочинства, в тому числі і підсудність адміністративних справ. Під підсудністю адміністративних справ розуміється правовий інститут, що містить сукупність юридичних ознак (властивостей) адміністративної справи, на основі яких закон визначає суд, що має право та зобов'язаний розглянути таку адміністративну справу й вирішити її по суті.

Додержання  правил про підсудність сприяє швидкому, всебічному і повному розгляду адміністративної справи з урахуванням її конкретних особливостей, дотриманням принципу законності та рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, підвищує виховне значення   правосуддя. Визначення підсудності різних судів судової системи слід проводити залежно від функцій, які вони виконують, від предмета справи, суб'єктів спору, що підлягає розгляду, і місця (території), на яку поширюється діяльність певного суду. Таким чином, визначити підсудність означає встановити суд, який згідно із законом повинен здійснювати правосуддя при розгляді конкретної справи, а також провадження в суді першої інстанції і в подальших стадіях, якщо виникає така необхідність.

Підсудність адміністративної справи визначається КАС України  за допомогою трьох критеріїв, які позначаються як різновиди підсудності адміністративних справ, а саме: предметної (родової), територіальної (просторової) та інстанційної (функціональної).

Але, на жаль, практика перегляду справ адміністративної юрисдикції свідчить про наявність  помилок практичного застосування норм, пов’язаних із підсудністю адміністративних справ. Це часто призводить до витрачання великої кількості часу та коштів як особами, що звертаються до суду за захистом порушених прав, свобод та законних інтересів, так і самим судом, що у свою чергу обмежує реальний доступ до правосуддя. Насамперед це пов’язано із браком певного досвіду розгляду адміністративних справ, а не з невизначеністю правил процесу.  Будь-яке додаткове врегулювання так званого розмежування на будь-якому рівні, на нашу думку, призведе до негативних наслідків, виникнення «конкурентної» підсудності. Також необхідно відзначити й недостатню дослідженість на теоретичному рівні питань, пов’язаних із підсудністю адміністративних справ.

На основі вищевикладеного  можна зробити висновок про те, що дана тема залишається актуальною і тому потребує подальшого всебічного наукового осмислення і дослідження.

Список  використаної літератури

Нормативно-правові  джерела

1. Всесвітня декларація прав людини від 10 грудня 1948 року// Юридичний вісник. – 1998. – №4.
2. Конституція України від 28 червня 1996 року// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст. 141.
3. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року// Відомості Верховної Ради  України. – 2005.  –  № 35-36, № 37. – Ст. 446.
4. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року// Відомості Верховної Ради України . – 1997. – № 24. – Ст. 170.
5. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 3 серпня  2010 р. // Відмості Верховної Ради України. – 2010. - № 41-42, № 43, № 44-45. – Ст. 529
6. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15 травня 2003 року// Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31. – Ст.  263.
7. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11 грудня 2003 року// Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15 – Ст.  232.
8. Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів: Указ Президента від 16 листопада 2004р. // Урядовий кур'єр від 24.11.2004 - № 224.
9. Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ: Постанова Пленуму ВАСУ №2 від 6 березня 2008 року// Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2008. – № 2. – С. 117. 

 Спеціальна література

10. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України/ Авт.-упоряд. І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда. – К.: Факт, 2003. – 536 с.
11. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2 т.: Т. 1. Загальна частина/Ред. колегія: В.Б. Авер'янов (голова). - К.: Юридична думка, 2004. – 584 с.
12. Адміністративне процесуальне (судове) право України: Підручник/ За заг. ред. С. В. Ківалова. – О.: «Юридична література», 2007. – 312 с.
13. Адміністративне процесуальне право України: навч. посіб. /Е.Ф. Демський.  –К.: Юрінком Інтер,2008 . – 496 с.
14. Адміністративне судочинство: Підруч. /Заг. ред.-Т. О. Коломоєць. – К.: Істина, 2009. – 344 с.
15. Бутенко В. І. Про співвідношення понять «юрисдикція», «компетенція», «повноваження», «підсудність»,  «підвідомчість» у адміністративному судочинстві// Наше право. – 2009. - №1 ч.1. – С. 36-40.
16.    Великий енциклопедичний юридичний словник/ За ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. -К.: Юридична думка, 2007. – 992 с.
17.   Кафарський В.В. Поняття та види підсудності адміністративних справ// Держава і право: Юр. і політ. науки. -2007.  – Вип. 37. – С. 247-254.
18.   Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар/ Ківалов С. В., Xapитонова О.І., Пасенюк О. М., Аракелян М.Р. та ін. — X., 2008. — 560 с.
19.   Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. - К.:Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
20. Комзюк А. Т., Бевзенко В. М., Мельник Р. С. Адміністративний процес України: навч. посіб./ Харківський національний ун-т внутрішніх справ. – К.: Прецедент, 2007. – 531 с.
21. Науково-практичний коментар Кодексу адміністративного судочинства України/ Вищий адміністративний суд України/ О.М. Пасенюк (заг. ред.). – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 704 с.
22.   Новий тлумачний словник української мови Т. 2/ Укладачі В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. — К., 2004. — 926 с .
23.   Осадчий А. Ю. Інститут підсудності в адміністративному судочинстві// Актуальні проблеми держави і права: Зб. Наукових праць. 1997-2007. Вип. 35: П’ята наук.-теоретич. Конференція «Укр. адмін. право», ОНЮА, 2007 р. –       С. 90-94.
24. Основи адміністративного судочинства в Україні: Навч. посіб. / За заг. ред.  Н. В. Олександрової, Р.О. Куйбіди,  — К.: Конус-Ю, 2006. —256 с.
25.   Основи адміністративного судочинства та адміністративного права: Навч. посіб. / За заг. ред. Р.О. Куйбіди,   В.І. Шишкіна — К., 2006. — 576 с.
26. Панченко О. Проблемні питання підсудності адміністративних справ// Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2008. - № 4. – С. 9-21.
27. Пелевин С.М. Критерии подведомственности гражданских дел// Правоведение. -1990. - № 1. - С. 80-84.
28.   Стефанюк B.C. Судовий адміністративний процес: Монографія. — X., 2003. — 464 с.
29. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко.- К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.