Поняття та види підсудності адміністративних справ

2.2. Територіальна підсудність адміністративних справ

У ст. 125 Конституції  України²⁷ закріплено, що система судів загальної юрисдикції в Україні організована зокрема за принципом територіальності. Тобто у кожній адміністративно-територіальній одиниці України (Автономна Республіка Крим, область, район, місто, район в містах) функціонує той чи інший суд загальної юрисдикції. Відповідь на питання, до якого саме із цих судів, утворених в адміністративно-територіальних одиницях України, необхідно звертатися за захистом, дає територіальна підсудність. Даний вид підсудності вказує на конкретний адміністративний суд однієї судової інстанції системи адміністративних судів. Отже, територіальна підсудність визначає, який конкретно адміністративний суд може розглянути конкретну адміністративну справу по першій інстанції.

Територіальна підсудність поділяється на декілька видів: загальну, альтернативну, виключну, договірну, по зв'язку справ²⁸.

Загальна територіальна  підсудність формує основне правило розмежування компетенції однорівневих адміністративних судів. Відповідно до цього правила адміністративний позов подається до суду за місцем перебування (місцезнаходженням) відповідача. Саме таке правило закріплене  у ч. 1 ст. 19 КАС. Обрання цього правила обумовлене тим, що рішення суб'єкта владних повноважень, яке стосується прав багатьох осіб (нормативно-правовий акт), може бути оскаржене багатьма позивачами. Якби позов можна було подавати за місцем свого проживання, то виникали б ситуації, коли правомірність такого рішення перевірялася б паралельно не одним адміністративним судом. Як наслідок можливі різні результати перевірки. Щоб не виникало подібних ситуацій, і щоб рішення суб'єкта владних повноважень було предметом розгляду лише в одному адміністративному суді першої інстанції, запроваджено правило про розгляд справи за місцем знаходження відповідача. Це правило встановлене і в інтересах відповідача для тих поодиноких випадків, коли відповідачем є фізична чи юридична особа за позовом суб'єкта владних повноважень²⁹.

Частина 2 ст. 19 КАС України містить правило  територіальної підсудності за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача, що не є суб'єктом владних повноважень. Зазначене правило поширюється на справи щодо оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, і обумовлюється необхідністю забезпечення в адміністративному судочинстві доступності правосуддя для фізичних осіб та юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень.

Виходячи із завдань та принципів адміністративного судочинства для визначення територіальної підсудності спору, під місцем перебування позивача слід розуміти також його фактичне перебування в межах адміністративно-територіальної одиниці, де виникли спірні правовідносини у зв'язку з цим перебуванням. Тому такий позивач має право звернутися до суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на ту адміністративно-територіальну одиницю, в межах якої виникли спірні правовідносини та де перебуває позивач, що не виключає його права звернення до суду за місцем проживання (перебування).

Щодо визначення територіальної підсудності спорів, що виникають із адміністративного  договору, у Постанові зазначено, що такі спори мають бути підсудні адміністративному суду за місцем виконання договору, якщо в договорі не визначена інша підсудність.

Частина 1 ст. 182 КАС України встановлює правило розгляду адміністративної справи за місцезнаходженням позивача - суб'єкта владних повноважень, що поширюється на справи за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.

Правилами ч. 3 ст. 175 та ч. 1 ст. 183 КАС України встановлено територіальну підсудність за місцем вчинення дії (проведення заходів) чи місцем, де ця дія повинна бути вчинена щодо деяких справ, пов'язаних із виборами та референдумом, та справ за адміністративними позовами про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання. Ч. 2 ст. 183¹ встановлює, що адміністративні справи про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів   суспільної необхідності розглядаються та вирішуються апеляційним  адміністративним судом за місцем розташування нерухомого майна, що підлягає примусовому відчуженню.

Частиною 3 статті 19 КАС України закріплено виключну територіальну підсудність, за правилами якої окремі категорії адміністративних справ в силу їх державного, суспільного чи міжнародного значення віднесені до компетенції окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюються на місто Київ³⁰. Відповідно до Указу Президента України «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів» від 16 листопада 2004 року³¹ окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, є Окружний адміністративний суд міста Києва.

Такому суду підсудні виключно такі адміністративні  справи:

1) з приводу оскарження нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України (ч.3 ст. 19 КАС України);

2) відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, їхня посадова чи службова особа (ч.3 ст.19 КАС України);

3) про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії (ч.3 ст.19 КАС України);

4) щодо дій чи бездіяльності кандидата на пост Президента України, ініціативних груп всеукраїнського референдуму, інших суб'єктів ініціювання всеукраїнського референдуму, що порушують законодавство про вибори чи референдум (ч.3 ст. 175 КАС України);

5) про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності (ч.1 ст. 180 КАС України).

Київському  апеляційному адміністративному суду як суду першої інстанції підсудні справи: щодо рішень, дій або бездіяльності Центральної виборчої комісії, членів цієї комісії (крім тих, що стосуються встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму) (ч. 3 ст. 172 КАС України); та щодо дій  кандидатів  на пост Президента України, їх довірених осіб (ч. 7 ст. 176 КАС України).

Альтернативна територіальна підсудність адміністративних справ допускає розгляд певних адміністративних справ місцевим адміністративним судом  за вибором позивача (ч. 4 ст. 19 КАС України). Альтернативна підсудність допускається, й коли КАС України прямо не визначена територіальна підсудність адміністративної справи.

Різновидом  територіальної підсудності адміністративних справ виступає підсудність за зв'язком  справ, яка характеризується тим, що незалежно від територіальної підсудності спір належить до підсудності адміністративного суду за місцем розгляду іншої справи, з якою він пов'язаний. Так, за змістом ч. 1 ст. 53 КАС України позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, підсудні суду, що розглядає справу, в яку вступає третя особа. Це дозволяє розглянути всі вимоги в одному провадженні. Таким чином, створюються ліпші умови для дослідження всіх матеріалів справи, досягається економія часу і процесуальних засобів³² . При цьому необхідно мати на увазі, що в адміністративному судочинстві позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, лише якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду (ч. 1 ст. 21 КАС України). Якщо ж такі вимоги, хоча й пов'язані між собою, але підсудні різним адміністративним судам, вони розглядаються адміністративними судами відповідно до встановлених правил підсудності³³.

2.3. Інстанційна підсудність адміністративних справ

Інстанційна підсудність адміністративних справ представляє собою - сукупність правил, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів при розгляді адміністративних справ за першою, апеляційною та касаційною інстанціями.

Судова інстанція  – суд чи його структурний підрозділ,що виконує певну функцію пов’язану з розглядом адміністративних справ і характеризується особливим процесуальним порядком відкриття провадження, розгляду справи, предметом розгляду, складом суддів та підсумковим процесуальним актом³⁴.

При виробленні правил інстанційної підсудності щодо більшості адміністративних справ дотримується принцип, за яким одній ланці судової системи має відповідати одна інстанція. Це, зокрема, сприяє зрозумілості системи адміністративних судів для пересічного громадянина; забезпечує рівність можливостей щодо оскарження судових рішень шляхом забезпечення для розгляду більшості адміністративних справ однакової кількості судових інстанцій з тим, щоб право особи на перегляд судового рішення необґрунтовано не обмежувалося; сприяє інстанційній спеціалізації суддів судів різних ланок, що підвищуватиме якість перегляду адміністративних справ³⁵. Це правило збережене для двох нижчих ланок системи адміністративних судів: для місцевих та апеляційних судів. Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують підвідомчі та підсудні їм справи як суди першої інстанції. Але особливості деяких адміністративних справ обумовлюють їх належність до підсудності за першою чи апеляційною інстанціями й іншим судам³⁶.

Отже, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України³⁷ інстанційна підсудність адміністративних справ залежно від конкретної судової ланки системи адміністративних судів представлена таким чином.

Як суди першої інстанції адміністративні справи розглядають:

-  місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) (ч. 1 ст. 20 КАС);

- апеляційні  адміністративні суди (ч. 3 ст. 172, ч.7 ст. 176, ч. 1 ст. 183¹ КАС);

- Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених КАС України (ч. 4 ст.18, ч. 11 ст. 176).

Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції ( ч.2 ст. 20 КАС). А також судом апеляційної інстанції у справах, розглянутих відповідно до ч. 3 ст. 172 КАС Київським апеляційним адміністративним судом, та у справах про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності є Вищий адміністративний суд України відповідно до положень ч.6 ст.177 та ч.6 ст. 183¹ КАС.

Розділ 3. Порушення правил підсудності адміністративних справ

3.1. Поняття  та види порушень правил підсудності  адміністративних справ

Під час здійснення адміністративним судом правосуддя у публічно-правових спорах, за наявності певних процесуально-правових обставин, подальша реалізація такого правосуддя стає неможливою. Наприклад, здійсненню адміністративного правосуддя може перешкоджати недотримання правил підсудності адміністративних справ, ліквідація адміністративного суду.

Однак, ст. 55 Конституції  України³⁸ кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У ст. 2 КАС України³⁹ завданням адміністративного судочинства визнано захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки, виходячи із положень Конституції України  та чинного національного законодавства, ніщо не має перешкоджати здійсненню адміністративного судочинства, відтак процесуальним законодавством передбачено механізм подолання перешкод, які, можливо, виникатимуть при здійсненні адміністративного правосуддя, зокрема випадки порушення правил підсудності адміністративних справ.

Серед провідних  науковців адміністративного права  та процесу таких як С.  В. Ківалов,  І. О. Картузова, А. Ю. Осадчий, В. І. Бутенко, О. М. Пасенюк,  Р.О. Куйбіда та ін. дослідження поняття та види порушення правил підсудності адміністративних справ не було ще предметом наукового пошуку. Тому вважаємо за доцільне визначити поняття порушення правил підсудності адміністративних прав як будь-яке недотримання правил підсудності адміністративних прав, що може призвести до негативних юридичних наслідків. Порушення правил підсудності адміністративних справ є суттєвим порушенням норм процесуального права, так як суперечить загальним засадам здійснення судочинства, а саме положенню ч.3 ст.6 Закону України «Про судоустрій»⁴⁰ згідно з яким ніхто не може  бути  позбавлений  права  на  розгляд його справи у суді,  до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Системний аналіз положень Кодексу адміністративного  судочинства України від 6 липня 2005 року дає можливість виділити наступні види порушення правил підсудності  адміністративних справ: