Дидактичні ігри на уроках географії у 7 класі

На думку Д.Б. Ельконіна, на межі дошкільного й шкільного  віку гра є основним видом діяльності у житті учня [33]. З психологічної  точки зору, цей вік характеризується високою активністю, яка шукає  форми та шляхи реалізації. Зрештою, виявляється, що саме гра залишається  провідною формою життєдіяльності  дітей цього віку, компенсуючи  недоліки та обмеженості реального  життя.

У своєму дослідженні А.Н. Леонтьєв дійшов висновку, що в процесі  діяльності дитини виникає суперечність між бурхливим розвитком потреби  взаємодіяти з предметами, з одного боку, та способами реалізації цієї взаємодії – з іншого. Дитина прагне до певних дій, але при цьому  не володіє тими операціями, які  потрібно здійснювати відповідно до реальних предметних умов реалізації цих дій. Ця суперечність може бути усунута лише в одному виді діяльності, а саме – у грі. Тільки в ігровій  діяльності необхідні операції можуть бути замінені іншими операціями, а  її предметні умови іншими предметними  умовами, причому зміст самої  дії зберігається. [19]

За твердженням деяких учених, гра є провідною діяльністю у молодшому шкільному віці, завдяки  якій у психіці дитини відбуваються значні зміни, формуються якості, які  готують перехід до нового, вищого рівня розвитку. В ігровій діяльності розвиваються й перебудовуються  пізнавальні психічні інтереси, зароджуються нові види діяльності, з’являються  елементи навчання.

Л.С. Виготський вважає, що використання ігрових методів у початковій школі відповідає природним особливостям дітей цього віку, а отже, сприяє ефективності навчання. Такої ж точки зору дотримується й Д.Б. Ельконін. Він указує на те, що завдяки використанню форм діяльності, які поєднують у собі навчальні й ігрові елементи, можна істотно підвищити ефективність процесу навчання молодших школярів. [34]

Переважна більшість науковців  зазначають, що саме в ігровій діяльності формуються й удосконалюються сприймання, увага, мислення, пам’ять – фундаментальні психічні процеси, без достатнього  розвитку яких не можна говорити про  виховання гармонійної особистості.

На значення гри звертали увагу визначні класики педагогіки Н.К. Крупська, А.С. Макаренко.

Н.К. Крупська, вивчаючи психологічні особливості дітей, відмічала, що гра є потребою розвиваючого організму. Вона говорила про великі виховні і розвиваючі можливості гри: «В грі розвиваються фізичні сили дитини, твердішою стає рука, розвивається уявлення, винахідливість, ініціативність».

А.С. Макаренко писав: «В дитячому віці гра – це норма і дитина повинна завжди гратись, навіть тоді, коли виконує серйозну справу…» Видатний педагог висловлювався за широке використання гри у вихованні школярів. Гра, на думку А.С. Макаренка, – багатофункціональний засіб виховної роботи. Вона дає змогу виховувати колективізм, творчу спрямованість особистості, свідому дисципліну, організованість, розвиває інтелектуальні здібності, естетичні почуття. Особливе місце належить грі в підготовці підростаючого покоління до праці. Хоча гра не створює матеріальних, культурних, інакше кажучи, суспільних цінностей, проте вона привчає людину до фізичних і психічних зусиль, потрібних для роботи.

Учений поставив питання  про специфіку педагогічного  керівництва грою, де педагог повинен  уміти так само гратися, як діти, – тільки тоді педагогічне керівництво  грою буде ефективним. Це означає, що треба  науково забезпечити професійну підготовку вчителя до керівництва  грою з урахуванням своєрідності цієї діяльності.

Ігрова діяльність як педагогічна  проблема чітко окреслена в науковому  доробку О. Запорожця. Учений підкреслював, що проблема гри в педагогіці набуває особливої актуальності, оскільки в процесі ігрової діяльності створюються особливо сприятливі умови для засвоєння дітьми нових знань і вмінь, для формування в них таких важливих якостей людського розуму, як здатність виконувати дії в розумовому плані, символічно змінювати реальні об’єкти й оперувати подібною заміною з пізнавальною метою.

Аналіз педагогічної спадщини В. Сухомлинського показує, що в очах педагога-гуманіста гра – нагальна потреба молодшого школяра. Для дитини гра є найсерйознішою справою. У грі розкриваються перед дітьми світ, творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра – це величезне світле вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ. Видатний педагог вважав гру часткою яскравого духовного життя.

Розвиток дитини в процесі  ігрової діяльності має бути педагогічно  керованим. Система методів і  форм виховних впливів у процесі  гри повинна будуватися на врахуванні історичного розвитку гри і психологічного аналізу – тільки там можна  побудувати адекватну картину ігрової  діяльності, розкрити її закономірності і на цій основі розробити відповідні методи педагогічного впливу на гру.

Гра, як відомо, є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для  молодших школярів. Ще К.Д. Ушинський писав: «Зробити серйозне заняття для дітей цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності… З перших же уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність в їх виконанні». [29]

Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з  колективом класу, взаєморозуміння  між учителем і учнем. У процесі  гри у дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в  діяльності, в процесі гри дитина «добудовує» в уяві все, що недоступне їй у навколишній діяльності, в  захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює набутий раніше досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей.

Ефективне викладання математики в початкових класах неможливе без  пошуків нових шляхів активізації  пізнавальної діяльності учнів. Учні мають  не лише засвоїти визначену програмою  систему знань з математики, а  й навчитися спостерігати об’єкти, явища, процеси, порівнювати їх, виявляти взаємозв’язок між математичними  поняттями, діями, величинами та їх відношеннями, навчитися формувати свої висновки, користуватися математичною мовою.

Здобуті учнями міцні знання перетворюються в переконання тільки тоді, коли вони є результатом свідомої самостійної роботи думки. Отже, вчителю  важливо засвоювати такі методичні  прийоми, які б збуджували думку  школярів, підводили їх до самостійних  пошуків, висновків та узагальнень. Сучасна школа має озброїти учнів  не лише знаннями, уміннями та навичками, а й методами творчої розумової  і практичної діяльності.

Цілком природно, що саме в грі слід шукати приховані можливості для успішного засвоєння учнями математичних ідей, понять, формування необхідних умінь і навичок. Дидактичні ігри дають змогу індивідуалізувати  роботу на уроці, давати завдання, посильні кожному учню, максимально розвивати  їхні здібності. Гра виховує почуття  відповідальності, колективізму.

Граючись, діти вчитимуться  лічити, розв’язувати задачі, конструювати, порівнювати, узагальнювати, класифікувати, робити самостійні висновки, обґрунтовувати їх.

Таким чином, враховуючи зазначені  чинники, можна стверджувати, що якісний  розвиток основних психічних процесів (сприймання, уваги, пам’яті, мислення, уяви) у молодшому шкільному віці залежить від того, наскільки успішно  організована навчальна діяльність. Підвищити ж її ефективність можна  за умов використання на уроках, зокрема, географії, різних видів дидактичних ігор, оскільки навчально-ігрова діяльність, з одного боку, сприяє підвищенню ефективності навчання учнів початкової школи, а з іншого – створює умови для розвитку та вдосконалення психічних процесів у молодшому шкільному віці.

 

 

Розділ 2. Методика використання дидактичних ігор у 7 класі.

 

2.1. Методичні рекомендації  для використання різних видів  дидактичних ігор в курсі «Географія  материків та океанів».

Проводити ігри, створювати ігрові ситуації важливо на кожному  уроці. Гра має ввійти в практику роботи вчителя як один з найефективніших методів організації навчальної діяльності першокласників.

Щоб ігрова діяльність на уроці  проходила ефективно і давала бажані результати, необхідно нею  керувати, забезпечивши виконання таких  вимог:

1.  Готовність учнів до участі в грі. (Кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).

2.  Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.

3.  Чітка постановка завдання гри. Пояснення гри – зрозуміле, чітке.

4.  Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

5.  Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти і спрямовувати, оцінювати.

6.  Не можна допускати приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінка за поразку в грі, глузування тощо).

Гру можна пропонувати на початку уроку. Саме вони, мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном для побудови всього уроку. Проте слід пам'ятати, що окремі ігри занадто збуджують емоції дітей, надовго відвертають їхню увагу від основної мети уроку. Адже діти в цьому віці ще не вміють керувати своїми емоціями, переключати увагу, зосереджуватись у потрібні моменти. Тому ігри, пов’язані з сильним емоційним збудженням, слід проводити лише в кінці уроку, на етапі розвитку математичних знань учнів.

Ігри важливо проводити  систематично й цілеспрямовано на кожному  уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи  й урізноманітнюючи їх у міру нагромадження  в учнів знань, вироблення вмінь  і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо.

Оскільки гра має проводитись  систематично, вчитель повинен продумати  все до найменших деталей, а саме:

1.      Доцільно створити умови для проведення постійних ігор-змагань між учнями, що сидять на різних рядах парт, і для індивідуальних ігор. Для цього проти кожного ряду парт важливо закріпити набірні полотна та полички для розставляння предметів під час гри (щоб їх було видно всім учням класу).

2.  Підібрати мінімальну кількість ігрового матеріалу для проведення ігор.

3.  Доцільно розсадити учнів (звичайно, непомітно для них) так, щоб за кожною партою сидів один учень сильний, а другий – слабкий. У такому разі ігри між сусідами по парті проходять ефективніше і постійно контролюються сильнішими. Розсадити учнів по рядах парт треба так, щоб рівень їхніх знань і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд учнів.

4.  Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою. Насамперед учні повинні засвоїти правила гри. Загальні правила мають бути єдиними для всіх ігор, щоб в учнів поступово виробився стереотип. Крім того, зміст гри, її форма повинні бути доступними, посильними для учнів.

Правила в ігровій ситуації відіграють надзвичайно важливу  роль. Якщо вони заздалегідь не продумані, чітко не сформульовані, то це утруднює пояснення ходу гри, осмислення учнями її змісту, викликає втому і байдужість в учнів.

Правила гри зобов’язують учнів діяти строго по черзі чи колективно, відповідати за викликом, уважно слухати відповідь товариша, щоб вчасно виправити його і не повторювати сказаного, бути дисциплінованими, не заважати іншим, чесно визнавати  свої помилки тощо.

Правила гри виконують  функцію організуючого елемента і є засобом керування грою. Вони визначають способи дій та їх послідовність, вимоги до поведінки, регулюють  взаємини дітей у грі, вчать їх співвідносити свої дії з діяльністю інших гравців, сприяючи вихованню  наполегливості, чесності, кмітливості  тощо.

Під час гри вчитель  має постійно контролювати діяльність учнів, виконання ними правил, спрямовувати гру запитаннями чи репліками та непомітно підтримувати дітей підбадьорювати їх, запобігати виникненню можливих конфліктів між дітьми, не допускати помилкових дій тощо. В жодному разі вчитель не повинен захоплюватися лише дидактичною метою гри, недооцінюючи її виховне значення. Жодне порушення правил не повинно залишатись поза увагою вчителя. Залежно від обставин він має знайти час і досить вимогливо та справедливо вказати учню на його недоліки в грі, пояснити, до чого призводять подібні вчинки (нечесність, несумлінне ставлення до обов’язків) на виробництві, в повсякденному житті тощо. Проте під час гри не треба робити довгих зауважень, повчань, оскільки це погіршує настрій учнів, послаблює їхній інтерес, гальмує увагу.

У грі повинні брати  участь всі учні класу. Тому завдання треба добирати короткі, посильні, розраховуючи на відповіді всіх учнів класу.

Слід уникати одноманітності завдань, організовуючи їх так, щоб  дітям не доводилося довго чекати включення в гру, бо це знижує їхній  інтерес.

Загальні правила для  учнів в процесі ігор можна  сформулювати так:

1. Уважно слухай і запам’ятовуй  хід гри, необхідні дії, їх  послідовність.

2.  Пам’ятай – успіх залежить від чіткого усвідомлення кінцевої мети, передбаченого грою результату гри. Не поспішай розпочати гру, не дослухавши до кінця вказівки вчителя. Поспіх часто призводить до грубих помилок, зайвих непотрібних дій.