Приватизація земель

При ліквідації державних та комунальних  сільськогосподарських підприємств, установ та організацій не у зв’язку з їх приватизацією (ст. 25), а в зв’язку з недоцільністю їх подальшої діяльності, банкрутством тощо земельні ділянки, які перебували у їх користуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування громадянам та юридичним особам для сільськогосподарського використання відповідно до цього Кодексу. [2,3,6,7]

 

 Землі фермерського господарства

З набуттям цим Кодексом чинності в правовий режим земель фермерських  господарств внесені істотні  зміни.

Земельний кодекс містить ще одну важливу новелу щодо правового режиму земель фермерських господарств. Ст. 31 надає громадянам – членам фермерського господарства право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Це означає, що якщо кількість громадян-членів одного фермерського господарства становить двоє і більше осіб, то кожен з них має право на безплатне отримання у приватну власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю). В той час як за Земельним кодексом 1990 р. Право на безоплатне отримання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства мав лише голова фермерського господарства. Інші члени фермерського господарства такого права не мали. До того ж розмір земельної ділянки, яка надавалася громадянам для ведення фермерського господарства у власність безоплатно, дорівнював не розміру земельної частки (паю), а розміру так званої середньої земельної частки, яка, як правило, була меншою від земельної частки (паю). [2,3]

 

Приватизація  земельних ділянок членами фермерських  господарств

У ст. 32 уточнюється порядок безоплатного отримання у власність земельних  ділянок членами фермерського господарства із земель, які надані у постійне користування для ведення фермерського господарства. По-перше, право на отримання  безоплатно у власність земельної  ділянки із зазначених земель має  кожен член фермерського господарства, незважаючи на те, що земельна ділянка  надана у постійне користування для  ведення фермерського господарства його голові. Тобто, кожен член господарства має право отримати у приватну власність безоплатно земельну ділянку  у розмірі земельної частки (паю). По-друге, розмір земельної частки (паю), за яким визначається розмір земельної  ділянки, що передається безоплатно у власність членові фермерського господарства, дорівнює розміру земельної  частки (паю), право на яку отримали колишні члени розташованого  в межах відповідної ради сільськогосподарського підприємства.

Однак, якщо член фермерського господарства отримав право на земельну частку (пай), будучи членом сільськогосподарського підприємства, землі якого паювалися, то він не має права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки як член фермерського господарства відповідно до частини 1 цієї статті. [2,3]

 

Земельні ділянки  особистих селянських господарств

Ст. 33 вводить новий вид землеволодіння громадян -- для ведення особистого селянського господарства. Аналогом даного виду господарювання громадян за Земельним кодексом 1990 р. було ведення  особистого підсобного господарства. Ведення особистого селянського  господарства має на меті виробництво  сільськогосподарської продукції  для повного задоволення потреб громадянина-власника (орендаря) земельної  ділянки та членів його сім’ї у вирощуваній сільськогосподарській (як рослинницькій, так і тваринницькій) продукції, а також реалізація надлишків такої продукції на ринку. На відміну від земельних ділянок, що надавалися громадянам для ведення особистого підсобного господарства, максимальний розмір яких жорстко регламентувався і не повинен був перевищувати 2-х гектарів, розмір земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства не обмежується в разі отримання громадянином в натурі (на місцевості) земельної частки (паю). Загальна ж норма безоплатної передачі земельних ділянок громадянам для зазначених цілей становить не більше 2,0 га.

Особисте селянське господарства не має статусу юридичної особи. Суб’єктом права на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства є громадяни.

Громадяни України мають право  на отримання земельних ділянок  для ведення особистого селянського  господарства як у власність, так  і в оренду. Іноземні громадяни  та особи без громадянства можуть засновувати та вести в Україні  особисті селянські господарства виключно на праві оренди землі.

Земельний кодекс визначає лише основи земельно-правового статусу особистих  селянських господарств. Детально використання земель таких господарств буде регулюватися Законом України “Про особисте селянське господарство”.[2,3]

 

Право несільськогосподарських  підприємств, установ та організацій  на землю

Ст. 37 закріплює право приватних, комунальних та державних несільськогосподарських  юридичних осіб на отримання земель сільськогосподарського призначення  та деяких інших земель для створення  підсобних господарств. Підсобні господарства несільськогосподарських підприємств, установ та організацій не мають  статусу юридичної особи. Вони можуть створюватися в якості відокремлених  структурних підрозділів (філіалів) таких підприємств, установ та організацій. Отже, суб’єктом права на землю для ведення підсобного господарства є несільськогосподарська юридична особа, а не створене підсобне господарство.

Основним завданням підсобних  господарств є виробництво сільськогосподарської  продукції для задоволення в  першу чергу потреб працівників  несільськогосподарських юридичних  осіб, при яких створені підсобні господарства. Тому виробництво на земельній ділянці, наданій для організації підсобного господарства, товарної сільськогосподарської  продукції, яка повністю реалізується на ринку, може розглядатися як порушення  її цільового призначення.

Незважаючи на спільність цілей  створення підсобних господарств  при приватних, комунальних та державних  несільськогосподарських підприємствах, установах та організаціях, для них  характерні істотні відмінності  в правовому режимі. Так, приватні несільськогосподарські юридичні особи  можуть набувати землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення  підсобного господарства у власність  або оренду. А державні та комунальні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть використовувати  такі землі для ведення підсобного господарства виключно на умовах оренди. [2,3]

 

3.2. Порядок надання громадянам у власність земельних ділянок, що були у них в користуванні

Порядок складання  документу, що підтверджує право  власності. Його зміст, та характеристика технічної документації щодо оформлення права власності або користування землею

На основі ст.126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Форми державних актів на право  власності на земельну ділянку, право  постійного користування земельною  ділянкою затверджуються Кабінетом  Міністрів України.

На державному акті нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять  відмітку про перехід права власності  на земельну ділянку із зазначенням  документа, на підставі якого відбувся перехід.

Для одержання державного акта на право власності на земельну ділянку  громадянин або уповноважена ним  особа звертається із заявою про  видачу такого акта до сільського, селищного, міського голови або уповноваженої  ним особи, який забезпечує організацію  прийому таких заяв у кожному  населеному пункті.

Заява про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку  подається за місцем розташування земельної  ділянки.

До заяви додаються:

1. копія документа, що посвідчує  особу;

2. засвідчена в установленому  порядку копія довіреності - для  уповноваженої особи;

3. копія документа про присвоєння  ідентифікаційного номера у Державному  реєстрі фізичних осіб - платників  податків та інших обов’язкових платежів;

4. копія рішення органу місцевого  самоврядування або районної  державної адміністрації щодо  передачі земельної ділянки у  власність.

Територіальні органи Держкомзему  за актами приймання-передачі отримують  від органів місцевого самоврядування заяви громадян про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку. На підставі заяви про видачу державного акта на право власності  на земельну ділянку протягом трьох  робочих днів з дати її надходження  територіальні органи Держкомзему (далі - замовник) укладають:

• договори на проведення державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку - з державним підприємством “Центр державного земельного кадастру” (далі - Центр кадастру). До договору на проведення державної реєстрації замовник додає технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (далі - технічна документація), крім випадків передачі земельних ділянок громадянам у приватну власність відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. №15-92 “Про приватизацію земельних ділянок”;
• договори на розроблення технічної документації - з державними підприємствами, в тому числі Центром кадастру, що належать до сфери управління Держкомзему та мають ліцензію на проведення робіт із землеустрою (далі - виконавці), при передачі земельних ділянок громадянам у приватну власність відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. №15-92 “Про приватизацію земельних ділянок”.

До договору на розроблення технічної  документації замовник додає такі документи:

1) заяву про видачу державного  акта на право власності на  земельну ділянку;

2) довідку про обмеження (обтяження)  щодо використання даної ділянки  або її частини;

3) довідку про присвоєння кадастрового  номеру земельної ділянки;

4) наявну інформацію про земельну  ділянку, яка може бути використана  для виготовлення технічної документації.

Уразі укладання договору на розроблення  технічної документації з виконавцем, крім Центру кадастру, замовник повідомляє регіональний відокремлений структурний  підрозділ Центру кадастру (далі регіональна  філія Центру кадастру) про укладення  такого договору для підготовки матеріалів чергового кадастрового плану.

Виконавець протягом 10 робочих  днів з дня укладання договору на розроблення технічної документації:

а)проводить аналіз документів, що надійшли від замовника;

б)отримує в регіональній філії Центру кадастру матеріали чергового кадастрового плану в електронному вигляді;

в)виконує необхідні обстежувальні, польові та камеральні роботи;

г)виготовляє технічну документацію у двох примірниках та подає на паперовому та електронному носіях до регіональної філії Центру кадастру для погодження.

У разі виявлення недостовірних  відомостей у заяві та визначених вище документах виконавець повертає замовнику протягом трьох днів з  дати їх надходження поданні документи  з обґрунтуванням причини повернення.

Замовник погоджує технічну документацію протягом трьох робочих днів з  дати її надходження та подає для  замовлення до районного (міського) підрозділу регіональної філії Центру кадастру бланк державного акта на право власності  на земельну ділянку або повертає органу місцевого самоврядування за актом приймання-передачі наданні  ним заяву та документи з обґрунтуванням причини повернення.

Регіональна філія Центу кадастру протягом трьох робочих днів з  дня надходження технічної документації на паперовому та електронному носіях перевіряє її зміст, вносить відповідні відомості до бази даних державного земельного кадастру та передає до районного (міського) підрозділу регіональної філії Центру кадастру.

Районний (міський) підрозділ регіональної філії Центру кадастру протягом трьох  робочих днів з дня отримання  бланку державного акта на право власності  на земельну ділянку заповнює його та передає замовнику для підписання.

Державний акт на право власності  на земельну ділянку, підписаний замовником та органом виконавчої влади або  органом місцевого самоврядування, який прийняв рішення про безоплатну передачу громадянинові земельної  ділянки у власність, передається  відповідному районному (міському) підрозділу Центру кадастру для державно реєстрації такого акта.

Видача державного акта на право  власності на земельну ділянку здійснюється представником районного (міського) підрозділу Центру кадастру у строк, що не перевищує 30 робочих днів після  надходження заяви про його видачу, за місцем розташування земельної ділянки.

Замовником разом з органом  місцевого самоврядування організовує  видачу державних актів на право  власності на земельну ділянку в  кожному населеному пункті.