Приватизація земель

При банкрутстві чи розформуванні  колгоспів та радгоспів право  на придбання їх земель для сільськогосподарського використання мають селяни та інші громадяни України, які мають  намір займатися сільськогосподарським  виробництвом.

При приватизації землі колгоспів  чи радгоспів у випадках, коли господарства продовжують функціонувати, частки землі, що приватизовуються, складають земельний фонд господарства. Частина земельного фонду господарства, що передається у власність селян безоплатно, виходячи з поданих ними земельних бонів, складає спільний земельний фонд безоплатної приватизації. Інша частина землі, яка використовується колгоспом чи радгоспом, підлягає викупу за встановлену плату. Вона також підлягає розподілу між колгоспниками чи працівниками радгоспів. Якщо ця частина землі не викуповується колгоспом чи радгоспом, то вона може бути ним орендована або надійти у фонд приватизації земельних ділянок для селян, що не працюють у колгоспі чи радгоспі, або іншим громадянам України.

Кошти, одержані від приватизації землі, направляються на формування фондів підтримки фермерських, кооперативних  та інших сільськогосподарських  підприємств.

Приватизація, це кілька етапний нормативно врегульований процес, в ході якого  відбувається передача земель державної  власності у власність громадян та юридичних осіб, і є сукупністю послідовних взаємодоповнюючих дій заінтересованих суб’єктів та відповідних державних органів.

 

2.2. Порядок приватизації земельних ділянок

Кожен громадянин України має право  на безоплатну приватизацію земельної  ділянки у межах визначених законом  норм. Така безоплатна приватизація здійснюється тільки один раз по кожному виду використання. Відповідно до статі 121 Земельного кодексу України громадяни України  можуть безоплатно отримати (приватизувати) земельні ділянки у межах таких  норм:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських  підприємств, розташованих на території  сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території відповідної ради розташовано декілька сільськогосподарських  підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих  підприємствах. У разі відсутності  сільськогосподарських підприємств  розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського  господарства - не більше 2,0 га;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 га;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,1 га;

ґ) для індивідуального дачного  будівництва - не більше 0,1 га;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 га.

Статтею 118 Земельного кодексу передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, згідно з якою громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, що перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади  та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок  приймається у місячний строк  на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в  місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам  та організаціям на розробку проекту  приватизації земель.

Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому Земельним кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні  безоплатно у власність земельної  ділянки із земель державної або  комунальної власності для ведення  фермерського господарства, ведення  особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва  і обслуговування жилого будинку, господарських  будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів  у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної  районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації  або сільської, селищної, міської  ради за місцезнаходженням земельної  ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація  або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, і в разі згоди  на передачу земельної ділянки у  власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки  розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих  видів робіт, у строки, що обумовлюються  угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки  погоджується з органом по земельних  ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і  охорони культурної спадщини та подається  на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або  органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська  міська державна адміністрація або  сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки  у власність або залишення  заяви без розгляду питання вирішується  в судовому порядку.

Крім цього, згідно ст. 116 Земельного кодексу, громадяни та юридичні особи  набувають права власності та права користування земельними ділянками  із земель державної або комунальної  власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого  самоврядування та державних органів  приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.[2, 7]

 

2.3. Об’єкти та суб’єкти права валсності на землю

Об’єктом права власності є земельна ділянка. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Суб’єктами права власності на землю є:

- громадяни та юридичні особи  - на землі приватної власності;

- територіальні громади, які  реалізують це право безпосередньо,  або через органи місцевого  самоврядування на землі комунальної  власності;

- держава, яка реалізує це  право через відповідні органи  державної влади на землі державної  власності.

Земельна ділянка може знаходитись  у спільній власності з визначенням  частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток спільної власності (спільна сумісна власність).[2]

 

2.4. Повноваження виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність та користування

Звертаючись до ст.122 Земельного Кодексу  України можна виділити такі повноваження виконавчої влади та органів місцевого  самоврядування щодо передачі земельних  ділянок у власність та користування:

- Сільські, селищні, міські ради  передають земельні ділянки у  власність або у користування  із земель комунальної власності  відповідних територіальних громад  для всіх потреб.

- Верховна Рада Автономної Республіки  Крим, обласні, районні ради передають  земельні ділянки у власність  або у користування із відповідних  земель спільної власності територіальних  громад для всіх потреб.

- Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

• сільськогосподарського використання;
• ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;
• будівництва об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

- Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

- Київська та Севастопольська міські державні адміністрації передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

- Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їх території для будівництва об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

- Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 Земельного Кодексу.[2]

Основні органи, до компетенції яких належать питання  земельних відносин

До таких органів належать:

1. Органи виконавчої влади:

·Кабінет Міністрів України;

·Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

·Державні адміністрації;

2. Органи законодавчої влади:

• Верховна Рада України;
• Верховна Рада Автономної Республіки Крим;
• Обласні ради;
• Київська та Севастопольська міські ради;
• Районні ради;
• Сільські, селищні, міські ради.

Компетенція рад  державних адміністрації та органів  місцевого самоврядування у галузі регулювання земельних відносин

Спираючись на ст.17 Земельного Кодексу  України розглянемо такі їх повноваження:

1) розпорядження землями державної  власності в межах, визначених  Земельним Кодексом;

2) участь у розробленні та  забезпеченні виконання загальнодержавних  і регіональних (республіканських) програм з питань використання  та охорони земель;

3) координація здійснення землеустрою  та державного контролю за  використанням та охороною земель;

4) підготовка висновків щодо  надання або вилучення (викупу) земельних ділянок;

5) викуп земельних ділянок для  суспільних потреб у межах,  визначених законом;

6) підготовка висновків щодо  встановлення та зміни меж  сіл, селищ, районів, районів  у містах та міст;

7) здійснення контролю за використанням  коштів, що надходять у порядку  відшкодування втрат сільськогосподарського  і лісогосподарського виробництва,  пов’язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок;

8) координація діяльності державних  органів земельних ресурсів;

9) вирішення інших питань у  галузі земельних відносин відповідно  до закону.

Компетенція органів  державної влади та місцевого  самоврядування щодо вилучення(надання) земельних ділянок

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.