Оваріектомія і оваріогістеректомія. Анатомо-топографічні дані. Показання, техніка операції та можливі ускладнення

 

1.2. Особливості  тазової порожнини та розташованих  у ній органів кобили.

(Мал. 7, 8)

 

Найбільші за масою яєчники у кобили — 20-40 г. Бобоподібної форми, 8-15 см завдовжки. Зовні вони вкриті серозною оболонкою. Овуляція відбувається в одному місці — яєчниковій ямці — fossa ovarii, де немає серозної оболонки. Яєчники лежать позаду нирок.

Мал.7. Лімфатичні вузли статевих органів кобили:

1 - поверхневі пахвинні; 2 – медіальні  клубові; 3,4 – крижові; 5 – підчеревні; 6 – матковий; 7 – яєчниковий; 8 –  аортальні поперекові; 9 – відхідноково-прямокишкові.

 

Довжина маткової труби — 14-30 см. Добре виражена порожнина всередині.  Шийка матки різко виступає в піхву. Піхва довга, широка. Склепіння піхви — fornix vaginae — над шийкою матки різко виражене. [3, 6, 8]

Мал.8. Артерії органів тазової порожнини кобили.

1 – черевна аорта; 2 – гілка  яєчникової артерії в маткову  трубу; 3 – внутрішня клубова артерія; 4 – зовнішня клубова артерія; 5 – внутрішня соромітна артерія; 6 – затульна артерія; 7 – пупкова  артерія; 8 - краніальна міхурова  артерія; 9 – яєчникова артерія; 10 – маткова артерія; 11 – каудальна  міхурова артерія; 13 – краніальна  прямокишкова артерія; 14 – медіальна  прямокишкова артерія; 15 – каудальна  прямокишкова артерія; 16 – артерія  промежини; 19 – артерія клітора;

a – пряма кишка; b – сечовий міхур; с – матка; f – широка маткова зв’язка.

 

 

1.3. Особливості  тазової порожнини та розташованих  у ній органів великої та  дрібної рогатої худоби.

 

Порожнина таза. Порожнина таза жуйних тварин відносно менша, ніж у коней, і ріко здавлена з боків. Вісь таза являє собою ламану лінію.

Статева щілина відрізняється дорсальним закругленим і вентральним гострими кутами. Клітор утворений двома довгими (до 12 см) кавернозними тілами. Дівоча перетинка відсутня або слабко виражена. Піхва широка, має довжину 22-28 см. Широкий отвір веде у сечовивідний канал та його дивертикул.

  Шийка матки довжиною біля 12 см, циліндричної форми,добре прощупується  через пряму кишку. Тіло матки  дуже коротке (5-6 см довжиною). Воно  переходить у два зливаючихся  на значному протязі роги.Між  останніми чітко виражена борозна, яка легко пальпується через  пряму кишку. Вільні частини рогів  зігнуті; вони спрямовані вперед  і вниз, потім назад і вверх, і, нарешті, знову дещо вперед. Воронка  яйцепроводу оточує частину яєчника. Яйцепровід слабко звивистий. Матковий  кінець його переходить у ріг  матки без чіткої межі. Довжина  яйцепроводів у корів досягає 25-30 см, у дрібних жуйних – 15-16 см.

     Яєчники корів овальної  форми, довжиною 2-5 см, шириною 1-2 см ( у  дрібних жуйних відповідно 0,5-1 та 0,3-0,5 см). Правий і лівий роги матки з яєчниками знаходяться в задній ділянці черева, поблизу медіанної площини. Яєчники знаходяться приблизно на рівні п’ятого поперекового хребця та сідничного бугра. [3, 8]

 

1.3 Особливості тазової порожнини та розташованих в ній органів у свиней.

(Мал. 9, 10)

Порожнина таза відносно широка. Вісь не ламана.Статева щілина закінчується вентрально гострим кутом. Клітор дуже довгий. Дівоча перетинка у поросят добре виражена і має форму колової складки. Піхва вузька, 10-12 см довжиною. Тіло матки коротке (близько 5 см) продовжується у довгу (від 8 до 20 см) шийку, яка також без усякої різкої межі переходить у піхву.

Мал.9. Кровопостачання статевих органів свині:

1 – аорта; 2- внутрішня сім’яникова  артерія; 3 – яєчникова артерія; 4 – краніальна маткова артерія; 5 – задня брижова артерія; 6, 7 – глибока огинаюча і зовнішня  клубові; 8 – стегнова артерія; 9 –  глибока стегнова; 10 – соромітно-надчеревинний  стовбур; 11 – каудальна клубова; 12- зовнішня соромітна артерія  і 13 – її гілки до вим’я; 14 –  каудальна поверхнева надчеревна; 15 - внутрішня клубова; 16 – середня  крижова; 17 – загальний стовбур  для середньої маткової (18) і краніальної  сечоміхурової (19) артерії; 20 – клубово-поперекова; 21 – передня сіднична; 22 – середня  прямокишкова; 23 – каудальна маткова; 24 – її прямокишкова гілка; 25 –  каудальна сечоміхурова; 26 – піхвова; 27 – задня сіднична; 28 – каудальна  прямокишкова; 29 – промежинна; 30, 31 –  гілка до клітора.

 

 

Дуже довгі роги матки – у дорослих свиней – 1-2 м – утворюють ряд петель. Яєчники мають горбкувату поверхню, оточені добре розвиненою яєчниковою сумкою. Розміщені на рівні 5—6-го поперекових хребців.

Сечовий міхур у свиней, як і у хряків, далеко впинається у черевну порожнину. [3, 6, 8]

Мал.10. Топографія матки і яєчників свиней:

I – у молодих свинок; II – у дорослих свиней; 1 – брижейка (зв’язка) яєчника; 2 – яєчник; 3 -  матка; 4 – сечовий міхур.

 

 

1.4. Особливості  тазової порожнини та розташованих  в ній органів у сук та  кішок.

 

У суки матка дворога, з довгими прямими й тонкими рогами (до 9 см). Тіло матки коротке, вузьке. Шийка матки різко виступає в піхву. Матка розміщена в черевній порожнині.Яєчник у кішки розміром  та формою нагадує дрібну квасолину. Кожний яєчник містить по три зв’язки: брижейку яєчника, яка є краніальною частиною широкої маткової зв’язки; підтримуючу зв’язку, що прикріплюється до середньої та вентральної третини 13-го ребра, каудально – до вентральної поверхні яєчника і його брижейки; власне зв’язку яєчника – продовження підтримуючої, яка фіксується до краніального кінця маткового рога.

Яєчникова артерія та гілки маточної артерії постачають яєчник артеріальною кров’ю. Однойменні вени забезпечують відтік крові від яєчників: права яєчникова вена впадає в каудальну полу вену, ліва – в ниркову. Лімфа відтікає в поперекові лімфатичні вузли. Іннервацію забезпечують нервові гілки із аортального та ниркового сплетінь. Довжина яйцевода коливається від 4 до 10 см. У кішок є кругла зв’язка матки, яка представляє собою фіброзну стрічку, що розташована від рога до стінки тіла матки.

У матці розгалужуються краніальна та середня маткові артерії. Відтік крові забезпечується однойменними венами. Симпатичну іннервацію забезпечують гілки підчеревного сплетіння, парасимпатичну – нерви тазового сплетіння. [3, 5, 8, 10]

 

 

Розділ 2. Оваріектомія і оваріогістеректомія у свиней.

2.1.Показання.

 

Поліпшення відгодівлі. Коли у самок починається тічка (з 4-8 місячного віку), вони стають неспокійними, не їдять. При спільному утриманні поголів’я це позначається на ефективності відгодівлі і спричиняє втрату живої маси всього відгодівельного поголів’я. Під час статевої тічки свині втрачають до 30% приросту жиру, відкладеного за 3-4тижні відгодівлі. Загальні втрати маси іноді досягають 5-8 кг на одну голову. Кастровані тварини наприкінці відгодівлі дають приріст 10-15% від загальної маси при значному скорочення строків відгодівлі (на 15-30 днів).

Дослідження Ю.Г.Кузнєцова показали, що туша оперованих свинок важить на 30% більше, ніж неоперованих.  Доведена економічна доцільність кастрації свинок для сальної і напівсальної відгодівлі (зменшуються витрати кормів, скорочуються строки відгодівлі за рахунок збільшення приросту). Каструють свинок звичайно у 4-8 місячному віці, як правило, за два тижні до постановки на відгодівлю. Каструють і старих свиноматок після припинення використання  їх як племінних тварин. Разових (перевірюваних) свиноматок можна успішно каструвати через 7 днів після опоросу. Операція не впливає на ріст і розвиток поросят-сисунів, а приріст маси свиноматок на період вигодовування поросят збільшується в середньому на 7кг, у той час як контрольні тварини за цей період втрачають понад 6% початкової маси. [2, 4, 8]

 

2.2. Підготовка  тварин, знеболення і фіксація.

 

На час масової кастрації тварин у господарстві не повинно бути гострих інфекційних захворювань свиней. За два тижні до проведення цього заходу завершують планові щеплення і знімають карантинні обмеження. Для кастрації відбирають клінічно здорових тварин. За добу до операції їх позбавляють корму, а безпосередньо перед кастрацією випускають на вигульний майданчик для спорожнення кишок і сечового міхура.

При масовій оваріектомії рекомендується працювати на трьох столах з участь двох кваліфікованих помічників і п’яти робітників. Один з помічників керує фіксацією тварини, готує операційне поле за правилами хірургії і допомагає хірургу. Другий помічник накладає шви. Троє робітників фіксують тварин, а двоє інших доставляють свиней до місця операції, знімають прооперованих і відносять у заздалегідь підготовлені (ретельно вимиті, продезінфіковані, зі свіжою підстилкою) приміщення.

У теплу пору року кастрацію краще виконувати у захищеній від вітру, затіненій ділянці двору.

Фіксують свинок на спеціальних або імпровізованих столиках. Можна використовувати також звичайну переносну драбину, виготовлені із дощок і жердин жолоби, помости тощо. Ці пристрої приставляють до стіни, огорожі під кутом 45º. Тварин фіксують у лівому боковому положенні головою донизу.

Знеболювання проводять лише у дуже неспокійних тварин. Під час підготовки операційного поля впорскують внутрішньом’язово 2,5% розчин аміназину з розрахунку 1мл на кожні 25кг маси тварини або 4% розчин стреснілу. Найпростіший спосіб знеболювання – інфільтраційна анестезія по лінії розрізу. Для інфільтраційної анестезії використовують 0,25-0,5% розчини новокаїну. Їх ін’єкують пошарово тонкими та довгими голками. Для великих тварин інколи використовують 1% розчини. Голку вколюють спочатку в товщу шкіри, майже паралельно її поверхні, і вводять 2-3 мл розчину до появи незначного вздуття; потім зсувають голку далі, продовжуючи ін’єкцію до утворення інфільтраційного валика необхідної довжини. Потім кінчик голки переміщують під шкіру і знову ін’єкують розчин. При товстій шкірі інфільтрацію починають безпосередньо з підшкірної клітковини. В цьому разі знеболення шкіри настає пізніше.

  Ін’єкувати розчин можна  також з двох протилежних сторін  уявної лініх розрізу. Після розтинання  поверхневих шарів продовжують  інфільтрацію тканин, що розташовані  глибше, почергово використовуючи  голку та ніж. [1, 2, 4, 8]

 

2.3. Техніка  операції і післяопераційний  догляд.

 

  Оперативний  доступ – збоку від правої  здухвини. Лапаротомію по білій  лінії не застосовують через  загрозу виникнення грижі або  випадання нутрощів. Місце розрізу  визначають на 2-3 см (на 5-7 см у  свиноматок) нижче від маклака  у так званому клубово-пахвинному  трикутнику. Спереду цей трикутник  обмежений лінією від маклака  до передостаннього соска, а позаду  – переднім контуром стегна (переднім  краєм м’яза  - напружувача широкої  фасції стегна), коли відтягнути  назад тазову кінцівку. (Мал. 11)

Мал.11 (зліва). Клубово-пахвинний трикутник і місця  оперативного доступу до яєчників у свині: 1 – в віці 4-6 місяців; 2 – у поросних свинок.

       Мал.12 (справа) . Положення хірурга під час розрізу черевної стінки у свині.

 

Хірург стає обличчям до черева і кінцівок тварини, розрізує тканини вертикально або косо ззаду вниз і вперед. (Мал. 12) При цьому розрізують шкіру і жировий шар до м’язів; довжина розрізу 4-7см. У свиноматок  розріз збільшують до 10 см. Усі мязи роз’єднують тупим способом колодочкою скальпеля в напрямку м’язових волокон. У глибину рани вводять палець, його кінчиком намацують екстраперитональний жир, а за ним очеревину разом з поперечною фасцією. Останні проривають кінчиком вказівного пальця, натискуючи одночасно великим і трьома останніми пальцями на черевну стінку по краях рани, щоб запобігти відшаруванню очеревини.

Мал.13. Перфорація очеревини при кастрації свинок:

1– неправильна; 2 – правильна; 3 – з використанням пінцета.

 

Очеревину можна фіксувати хірургічним пінцетом і після виведення її складки в рану обережно розрізати скальпелем або ножицями. (Мал. 13) Нарешті, можна різким ударом гемостатичного пінцета під час вдиху свині  перфорувати очеревину, а потім розкрити браншами інструмента підтягти очеревину до рівня рани. Розводячи бранші пінцета, збільшуючи дефект очеревини до потрібного розміру. Уводячи в черевну порожнину вказівний і середній пальці правої руки, намагаються знайти яєчник (або ріг матки) і витягнути його назовні. Витягнутий ріг матки перебирають пальцями, щоб знайти яєчник. На його зв’язку разом з торочкою накладають гемостатичний пінцет. Під пінцетом на зв’язку накладають міцну прошивну лігатуру. Поверх пінцета кожний яєчник разом з торочкою зрізують скальпелем.

Другий яєчник відшукують, пребираючи ріг у зворотньому напрямку, орієнтуючись на другий ріг. (Мал. 14)  На його зв’язку також накладають пінцет, а потім прошивну лігатуру і відокремлюють разом з торочкою.

Мал.14. Відшукування другого яєчника.

 

Спеціальним емаскулятором Никифорова ампутують яєчник, накладаючи на його зв’язку без попереднього накладання пінцета і лігатури. Після вправлення в черевну порожнину рогів матки вводять 250-500тис ОД пеніциліну, а на очеревину накладають два-три стібки вузлового шва. М’язи не зшивають, а розріз шкіри і фасції з’єднують трьома-чотирма стібками вузлового шва. У великих свиней, у яких розширюють розріз, щоб полегшити відшукування яєчників, на м’язи накладають два-три стібки вузлового шва. Краї рани обробляють йодом.

Оваріогістеректомія – кастрація нестатевозрілих свинок з одночасним видаленням рогів і частини матки. Після лапаротомії евентрують назовні роги матки разом з яєчниками і на тому місці, де роги з’єднуються, їх затискують міцними артеріальними лещатами. Для цієї мети придатний затискач, що використовується при резекції шлунка у людей. Фіксуючи рукою затиснені органи, їх відкручують до повного відокремлення. (Мал. 15) Куксу вправляють у черевну порожнину, а рану закривають так, як у попередньому випадку. [1, 2, 4, 8]

Мал.15. Накладання артеріального затискача на матку при гістеректомії.

 

Післяопераційний догляд полягає в тому, що тварин (не більше як по 5 гол.) розподіляють у чистих станках з сухою підстилкою. Спочатку дають по 0,5 л води або пійла з висівок. Надалі збільшують кількість пійла, додають картопляний суп і молочні відвійки, а з 5-го дня тварин переводять на звичайний раціон. Рана загоюється на 7-10й день. Знімати шви необов’язково.

 

Розділ 3. Оваріектомія і оваріогістеректомія  у корів і телиць.