Отруєння тварин препаратами міді

Із симптоматичних засобів призначають стимулятори функції серця иа дихання ,у разі кольок – заспокійливі та спазмолітичні засоби (аміназин, атропіну сульфат),а також глюкозу ,кальцію хлорид.Протипоказані всередину молокр та рослинні олії.

 

 

         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІКУВАННЯ ПРИ ОТРУЄННІ СПОЛУКАМИ МІДІ

корові

Rp.: Carbonis activatis    200,0

D.S.Внутрішньо на один прийом для адсорбції                                                           отрути, розчинити в трьох літрах води.

                                          #

лошаті

Rp.: Carbonis activati 400,0

        Tannini 100, 0

         Magnesii oxydi 200,0

                    M.f.pulvis

D.S.:Внутрішнє.Розвести у восьми літрах води й промити             шлунок.                    

 

корові

           Rp.:Solutionis Atropini sulfatis 1%-1 ml

       D.t.d.N 4in ampullis

       S.:Підшкірно. На 1 інєкцію.

                                            #

корові

Rp.: Solutionis Coffeini-natrii benzoatis 20%- 10 ml

D.S. Для стимуляції серцевої діяльності . Підшкірно на  одну ін’єкцію

                                       #

 

 

 

 

корові

           Rp.: Magnesii oxydi 20.0

       Aquae destillatae 80 ml

       M.f.Solutio

       D.S. Внутрішньо. На 1 прийом.

                                          #

корові

Rp.: Solutionis Unitioli 5  % - 5ml

                   D.t.d.№ 8 in ampnllis

        S.: Внутрішньовенно. На одну ін’єкцію.

                                      #

корові

Rp.: Solutionis Glucosi 40% - 20,0

        D.t.d.№ 8 in ampullis

        S.Внутрішньовенно. На одну ін’єкцію

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Профілактика отруєнь

Міри профілактики спрямовані па виключення можливості контакту тварин з міді вмістимими препаратами. При використанні мінеральної підгодівлі контролюють її на вміст солей міді.

У воді, використовуваної для поїння тварин, повинно утримуватися не більш 1,0 мг/л міді.

Максимально допустимий вміст міді в харчових продуктах: риба - 10 мг/кг, м'ясо - 5,0 мг/кг, молоко - 0,5 мг/кг, хлібопродукти - 5,0 мг/кг; овочі, фрукти - 10,0 мг/кг; соки - 5 мг/л.

У сухій речовині більшості кормів у нормі повинне утримуватися 6-12 мг/кг міді. У зелених кормах концентрація міді не повинна перевищувати 1 -2 мг/кг.

Порівняно мало міді утримується в зерні і соломі злаків, кукурудзяному силосі і коренебульбоплодах (0,5-4,7 мг/кг). У найбільшій кількості елемент виявлений у люцерновому сіні до 20-30 мг на 1кг, макухах - до 40 мг/кг; кістковому борошні - до 20 мг/кг і кормових дріжджах - до 80 мг/ кг (сухої речовини).

При недостатку міді в раціонах (менш 4 мг/ кг сухої речовини корму) відзначається порушення обміну речовин і різні захворювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

Ветеринарно-санітарна експертиза продуктів тваринництва

Для ветеринарно-санітарної експертизи і санітарної оцінки м'яса й інших продуктів забою тварин, що отруїлися сполуками міді, має значення характер отруєння. Це залежить від токсичності , дози і кратності надходження сполук міді в організм.

Патологоанатомічні зміни в тушах і органах від тварин ,що отруїлися сполуками міді мають загальні ознаки з тими що в м'ясі хворих тварин.У туш хворих тварин, так само як і у вбитих при важких формах отруєння, місце зарізу може бути рівним, слабко інфільтроване кров'ю, що не змінює фарбування цієї ділянки в порівнянні з іншими м'язами туши. Ступінь знекровлювання в тушах тварин, що отруїлися, буває задовільний, поганий або дуже поганий. У зв'язку з цим м'ясо буде мати темно-червоний колір, на розрізі м'язів виявляють окремі кров'янисті ділянки, жирова тканина здобуває рожевий колір, у кровоносних судинах можуть бути залишки крові, помітне кровонаповнення внутрішніх органів

Крововиливи різної інтенсивності на слизових оболонках ротової порожнини і серозних покривів часто зв'язані з розвитком секундарного захворювання у тварин, що отруїлися, внаслідок проникнення в кров кишкової мікрофлори, у тому числі з групи збудників харчових токсикоінфекцій. При отруєннях і розвитку секундарного захворювання лімфатичні вузли набряклі і збільшені в розмірі, на розрізі видно бузково-рожеве фарбування, спостерігають ділянки крововиливів, запальні процеси .У більшості випадків отруєнь сполуками міді печінка збільшена, в'яла, глинистого або темно-коричневого кольору . Жовчний міхур збільшений , на слизовій оболонці жовчного міхура крапкові крововиливи. У печінці, нирках, серці, легенях, головному і спинному мозку виявляють явища застійної гіперемії і крововиливи, при отруєннях препаратами міді — збільшення нирок з напругою капсули і зміною кольору від сіро-червоного до темно-червоного, фарбування слизових у жовтяничний колір.

М'ясо і субпродукти тварин, що піддалися отруєнню сполуками міді і вимушено убитих у стані агонії, у всіх випадках визнають непридатними до використання на харчові цілі. Таке м'ясо і усі внутрішні органи підлягають технічної утилізації або з урахуванням ступеня отруєння їх можна використовувати на корм звірам, але тільки після бактеріологічного дослідження і постановки біопроби шляхом згодовування спочатку невеликій групі тварин. Так само роблять, якщо м'ясо має невластивий йому колір і запах, а біохімічні показники вказують на те, що тварина убита в атональному або важкому патологічному стані.

При виявленні в м'язовій тканині вимушено забитих тварин отрут, що послужили причиною отруєнь, у межах максимально припустимих залишкових кількостей, установлених Міністерством охорони здоров'я м'ясо випускають тільки після проварки, а усі внутрішні органи, у тому числі шлунково-кишковий тракт, а також вим'я і мозок направляють на утилізацію.

Максимально допустимі рівні (МДР) на 1 кг маси м'яса встановлені наступні (мг): бордоської рідини (сірчанокислої міді)—2,0

При отруєннях сполуками міді що не перевищують МДР м'ясо випускають для харчових цілей, але реалізують його після знезаражування проварки або направляють на виготовлення м'ясних хлібів. Шкіра і інша технічна сировина у всіх випадках випускається на загальних підставах.

При отруєннях тварин солями міді та барію та одержанні негативних результатів бактеріологічного дослідження м'ясо підлягає проварюванню за загальним режимом, передбаченим для знешкодження умовно-придатного м'яса.

 

 

 

 

 

Висновок

Шкода для людини від вживання в їжу м'яса тварин, що отруїлися препаратами міді, може бути обумовлена не тільки дією отрути, що утримується в ньому, але і тими змінами, що відбуваються в м'язовій тканині внаслідок перехворювання тварини. У м'ясі тварин, що отруїлися, часто не відбувається тих глибоких біохімічних процесів і змін фізико-колоїдної структури білка, що властиві нормальному процесові дозрівання або його ферментації. Ця обставина знижує не тільки смакову, але і поживну якість. Отруєння сполуками міді це небезпечне захворювання яке нерідко призводить до неповоротних змін (зниження продуктивності, загибель тварини).

З іншого боку, отруєння препаратами міді знижує резистентність організму тварин. Це явище виражається насамперед у тім, що отруйні речовини блокують ретикулоендотеліальний бар'єр кишечнику, а тим самим створюються умови для розносу кишкової мікрофлори по організму і виникнення секундарних (вторинних) інфекцій. Особлива увага в таких випадках необхідно приділяти вторинним сальмонельозам, використання м'яса при яких у людей може викликати харчові токсикоінфекції.

Працівники ветеринарної медицини на підставі досліджень і норм максимально допустимого вмісту міді в продуктах повинні правильно визначити у яких випадках м'ясо й інші тваринні продукти підлягають повному бракуванню, незалежно від кількісного вмісту в них міді, коли можна використовувати м'ясо в їжу, а також установлювати мінімальні терміни після обробки, протягом яких забій тварин на м'ясо забороняється.

Ветеринарний лікар повинен слідкувати щоб працівники сільського господарства (агроном, зоотехнік) не порушували правил при обробці полів, садів і городів пестицидами та іншими хімічними сполуками, тому що небезпечними для людини стають не тільки рослинних продукти (зерно, овочі, фрукти, ягоди), а й продукти тваринництва.

Завданням лікаря ветеринарної медицини є недопущення отруєнь тварин сполуками міді та іншими отруйними сполуками, а при виникненні отруєнь швидко і правильно надати лікувальну допомогу .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 1. Малинин  О.А., Хмельницкий Г.А.,  Куцан  А.Т. Ветеринарная  токсикология –  Корсунь-Шевченковский,2002.-464с.

 2. Г.О.Хмельницкий, В.С.Хоменко, О.І.Канюка Ветеринарна  фармакологія - Харків  “Парітет”,1995.-480с.

3. С.С.Медвєдєв, В.М.Безсмертний,І.Г.Погурський Довідник фельдшера ветеринарної медицини – Київ ,”Урожай”,1993.-566с.

4. Роудер Джозеф Д. РЗЗ Ветеринарная токсикология / Пер.с англ. М.Степкин. – М.:ООО “Аквариум Бук”,2003. –416с

5.С.В.Баженов “ Ветеринарная токсикология” - М.: Колос ,1972.231с.

 6. Хмельницкий Г.А.,Терапия  животных  при отравениях  : справочник.   –К.: «Урожай» ,1990-216с.

 7. М.В.Загороднов ,Справочная  книга  по  ветеринарной  токсикологии  пестицидов- Москва,”Колос”, 1976-272с.

8. С.Димитров, А.Джуров, С.Антонов  Диагностика  отравлений  животных- Москва, ”АГРОПРОМИЗДАТ”,  1986г.

 9.   А.Ф.Башмурин  , Руководство  по  токсикологическому  анализу в  ветеринарии-Ленинград ,”Колос”,1968г.

10. И.С.Чекмана, Рецептурный справочник врача – Киев, «Здоров’я» , 1984 – 408с.

 11. М.О.Судаков ,В.І.Береза ,І.Г.Погурський Внутрішні незаразні хвороби сільськогосподарських Тварин – Київ,”Вища школа”,1985-335с.

 12. Методичні вказівки до лабораторних занять з дисципліни “Ветеринарна токсикологія” для аграрних вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації за напрямом “Ветеринарна медицина”-К.:2012.

13. Хоменко В.І. ,Практикум з ветеринарно-санітарної експертизи з основами технології та стандартизації продуктів тваринництва і рослиництва.-Київ:  “Ветінформ”, 1998.-240с

14.Радкевич П.Е. “Ветеринарная токсикология”.–М.:Колос.1972.230с.

15. Иванов А.Т.,Ветеринарная токсикология –Минск.: Урожай, 1988-420с.

16.Г.А.Хмельницький, В.Н.Локтинов,Д.Д.Полоз “Ветеринарная токсикология”-310c.

17.Ветеринарна токсикологія : підруч./Хмельницький Г.О.,Малинін О.О.,Куцан О.Т.,Духницький В.Б. -  К. : Аграрна освіта,2012. - 352с.

18. . М.М.Симоненко, Фармакологія з  токсикологією- Київ, “Урожай” , 1964-171с.