Отруєння тварин препаратами міді

Смертельна доза мідного купоросу для ВРХ - 300-400 мг/кг. Клінічні ознаки отруєння такі ж, як і в овець.Гостре отруєння великої рогатої худоби супроводжується сильним пригніченням,розладами травлення, наростаючим послабленням дихання та серцевої діяльності. Сечовиділення звичайне обмежено. Сеча червоно-бурого фарбування. У крові виявляються жовчні пігменти. Вміст міді в крові при отруєнні досягає 0,4 мг% (у нормі - 0,16 мг%). Жовтушність слизових оболонок може бути відсутняя.

Телята більш чуттєві до отруєння солями міді в порівнянні з дорослими тваринами. Так, наприклад, описаний випадок отруєння теляти у віці 8-11 тижнів, вирощуваних на заміннику молока, що містить мідь, у кількості 80-130 мг/кг.

У свиней гострі отруєння мідним купоросом зустрічаються рідко, тому що при надходженні великих кількостей отрути він видаляється з блювотними массами

При багаторазовому надходженні щодо невеликих (середніх) доз отрути можуть розвиватися клінічно виражені симптоми інтоксикації. Спочатку захворювання апетит звичайно зберігається. Потім розвивається жовтяниця й апетит погіршується, тварини худнуть, температура тіла спочатку нормальна, потім підвищується до 40°С і вище,атаксія. У свиней відзначаються запори. Сечовипускання часте, невеликими порціями. Сеча темного кольору. У хворих свиней відзначається хитка хода. Свині гинуть через кілька днів після прояву клінічних ознак хвороби.

Гостре отруєння свиней супроводжується посиленням перистальтики кишечнику, слинотечею. На відміну від інших видів, у свиней нерідко розвиваються запори. Відзначається тремор, порушення координації рухів.

При хронічному отруєнні - уповільнення росту, виснаження, анемія, явища рахіту, остеомаляція,загальна слабкість. Дорослі свині хворіють при вмісті в раціоні близько 100 мг/кг міді.

При отруєнні коней, крім описаних явищ, можуть спостерігатися кольки, діарея, калові маси сильно розріджені, смердючі, з домішкою крові.

 При  отруєнні може спостерігатися  анурія, колапс і судороги, під  час яких тварини гинуть від  паралічу серця.

Птахи. Смертельною дозою сірчанокислої міді для курей вважають 1 - 1,5 г. Вода з концентрацією міді, що перевищує 0,2% небезпечна для індичок. 2% розчини сірчанокислої міді в дозі 10 мол (0,2 г) небезпечні для гусенят. При вмісті міді в кормі 100 мг/кг настає різке уповільнення росту птаха, слабість, м'язова дистрофія і гемолітична анемія.

 

При потраплянні в організм солі міді сильно дратують слизові оболонки, викликають слинотечу, блювоту, понос. Калові маси здобувають зеленуватий колір. Слизові оболонки мають зеленувато-червоний відтінок. Потім розвивається м'язова слабість, ослаблення серцевої діяльності, паралічі і колапс.

У всіх птахів, що одержали мідні фунгіциди, спостерігалося припинення сперматогенезу, атрофія насінників. Ступінь змін залежав від дози.

Токсичність препаратів міді значно посилюється за одночасного надходження препаратів цинку та кадмію.

 

 

 

Патолого-анатомічна картина

 Найчастіше звертають увагу на запальні процеси в слизових оболонках шлунково-кишкового тракту. При гострому отруєнні макроскопічні зміни в інших органах не характерні. При отруєнні сірчанокислою міддю вміст шлунка і кишечнику пофарбовано в сіро-блакитний колір. Гіперемія слизової шлунка, крововиливи, набряк підслизового шару, можлива наявність некротичних ділянок у шлунку і початкових відділах кишечнику.

При хронічному отруєнні солями міді найбільше яскраво виявляється виражена жовтушність слизових оболонок.

У печінці виражені дистрофічні процеси. Вона звичайно трохи збільшена в обсязі, в'ялої консистенції, з жовтим фарбуванням паренхіми. У випадках тривалої інтоксикації - печінка ущільнена з явищами цирозу. Жовчний міхур розтягнутий і наповнений густою жовчю зеленувато-коричневого кольору.

 

     Нирки ВРХ при хронічному отруєнні  міді

Нирки збільшені в об’ємі, із застійними явищами.Вони мають характерний темно-коричневий колір,а після перебування на повітрі набуває червоно-коричнево-зеленого кольору. Під капсулою виявляються плямисті крововиливи. Паренхіма нирок пухка і легко розривається. У сечовому міхурі виявляють сечу темного кольору, із кров'янистим відтінком.

Селезінка збільшена, повнокровна. Паренхіма її темно-коричневого або майже чорного кольори.

У порожнині серцевої сорочки виявляють рідину солом'яно-жовтого кольору. Під ендокардом крововиливи.

Слизова оболонка шлунка і кишечнику стовщена, жовтого, а іноді і коричневого кольору.

Слизова оболонка сичуга і кишечника катарально запалена.

Кістякові м'язи в'ялі і більш бліді по фарбуванню.

Волосяний покрив на шкірі трупа легко висмикується. Спостерігаються крововиливи, ознаки загального гемолізу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Діагностика

 Діагноз установлюється на підставі даних анамнезу, клінічних симптомів інтоксикації, патологоанатомічного розтину і хіміко-токсикологічних досліджень.

Характерними симптомами при хронічній інтоксикації є: схуднення, жовтушність слизових, гематурія при нормальній температурі тіла.

Особливе значення мають хіміко-токсикологічні дослідження. При діагностиці враховують вміст міді в кормах, крові тварин і м'язовій тканині. У м'язовій тканині тварин вміст міді коливається в межах від 0,53 до 5,86 мг/кг. У печінці свиней утримується 15,6-73,7 мг/кг, ягняти - 9,8 мг/кг, кіз - 156 мг/кг, барана - 60 мг/кг, теляти - до 150 мг/кг, качки і гусаків - 11,0 - 158,0 мг/кг міді. При отруєннях вміст міді в печінці збільшується до 1000 мг у 1 кг (у перерахуванні на суху речовину). Підвищений вміст міді в печінці можна установити через кілька місяців після інтоксикації.

У нормі в крові різних тварин утримується від 0,5 до 2,5 мг/л міді. У молодих тварин у крові утримується більше міді. У крові здорової великої рогатої худоби утримується 0,7 - 1,0 мг/л міді, у крові плоду - 1,9 мг/л. Якщо в крові новонародженої великої рогатої худоби утримується 0,7 мг/л міді виникають симптоми порушення функції центральної нервової системи. Ці симптоми підсилюються, коли в крові знижений вміст кобальту, марганцю, йоду і підвищений вміст молібдену і свинцю.

Потреба тварин у міді не перевищує 0,2 - 0,4 мг/кг. Гострі отруєння відзначаються при вмісті більш 500 мг/кг міді в раціоні. Хронічні - при багаторазовому споживанні кормів, вмісті 20- ЗО мг/кг міді (гемолітичний криз, жовтяниця). При вмісті в печінці міді вище 150 - 250 мг/кг спостерігається гемолітичний криз.

У жуйних тварин при наявності яскраво виражених симптомів інтоксикації прогноз, як правило, несприятливий.

                             

Методи визначення міді

Якісна проба. Вміст шлунково-кишкового тракту змішують бідистильованою водою,етиловим спиртом і соляною кислотою в співвідношенні 10:5:10:2 і через 10 хвилин фільтрують через паперовий фільтр. До 5 мл фільтрату додають  1 мл насиченого розчину тетраетилтіурамдисульфіду в етиловому спирті. Поява темно-зеленого забарвлення свідчить про високу концентрацію міді. Як додатковий тест використовують реакцію з жовтою кров'яною сіллю. Для цього в пробірку вносять 1мл фільтрату, 5 крапель концентрованої оцтової кислоти і 5 крапель 5% розчину фероціаніду калію. В присутності міді з'являється червоно-коричневе   забарвлення   або   осад   у   результаті утворення колоїдного фероціаніду міді.

Кількісна   проба. Принцип   методу   базується  на мінералізації  біоматеріалів мінеральними кислотами з подальшим фотоелектроколориметричним визначенням міді за реакцією з тєтраетилтіурамдисульфідом при 435нм.

Приготування реактивів.

1. 0,1М розчин комплексону ІІІ: 16,81г реагенту розчиняють бідистильованою водою в мірній колбі на 500 мл і доводять до мітки.

2.  Розчин міді стандартний основний, 1 мг/мл; 67,31 мг CuCl2 х 2Н2О або 98,91 мг CuSO4 x 5H2O розчиняють у мірній колбі місткістю 25 мл, куди попередньо додають 1 мл концентрованої  хлористоводневої  кислоти.   Об'єм  доводять до мітки   водою,   перемішують   і зберігають у холодильнику.

3. Розчин  міді стандартний робочий, 5 мкг/мл: готують розчиненням основного розчину бідистильованою водою в 200 разів. Розчин стійкий протягом тижня.

4.Розчин  тетраетилтіурамдисульфіду (ТМТД) в етанолі: в мірну колбу на 100 мл вносять 0,25г препарату, додають 90 мл етанолу і нагрівають до кипіння. Після охолодження розчину об'єм доводять до мітки спиртом і декантують від осаду.

Підготовка посуду та матеріалу. У колбу чи інший посуд вносять 1 мл етилового спирту і 10 мл концентрованої азотної кислоти. Після бурхливої реакції, яка супроводжується виділенням окислів азоту, посуд витримують 30 хв. при кімнатній температурі. Потім промивають дистильованою водою і сушать при 110°. Перед застосуванням посуд ополіскують бідистильованою водою.

Досліджуваний сухий зразок вагою 50-100г подрібнюють у млинку. Органи та тканини тварин, патматеріал подрібнюють ножицями, а потім гомогенізують, використовуючи пластмасові склянки. Рідкі зразки перемішують струшуючи протягом 1 хвилини.

Середній сухий зразок корму масою 1 г, сирої печінки - 0,5 г або крові (сироватки) об'ємом 2,0мл переносять у круглу колбу ємкістю 100мл, додають 10мл концентрованої азотної кислоти і 0,2 етилового спирту. Після припинення бурного виділення окислів азоту колбу витримують на піщаній бані до просвітлення гідролізату і розчинення основної маси матеріалу. Потім вносять 5мл 57% хлортстоводневої кислоти і посилюють нагрівання. Розкладання матеріалу продовжують до появи білих парів хлорного ангідриду. Якщо в момент кипіння хлористоводневої кислоти розчин приймає коричневе забарвлення (обвуглюється), швидко вносять 5-10 крапель азотної кислоти і знову доводять до виділення хлорного ангідриду. На кінцевій стадії гідролізу нагрівання зменшують, а мінералізати витримують 5 хвилин на піщаній бані. Після охолодження вмісту колби додають бідистильовану воду в об'ємі 14 мл. Паралельно проводять контрольний дослід на чистоту реактивів.

Побудова каліброваного графіка. У колби місткістю 100мл вносять 0,5; 1; 2; 3мл робочого стандартного розчину міді (5 мкг/мл) і по 5 мл 57% хлористоводневої кислоти. Об'єм розчину доводять бідистильованою водою до 14 мл. Потім вносять 1 мл 0,1М розчину комплексону Ш, 13 мл етилового спирту і 4 мл насиченого розчину тетураму в спирті. Після змішування розчин витримують при кімнатній температурі 30 хв., потім переносять у кювету з товщиною шару 20мм і вимірюють оптичну густину при 435нм (синій світлофільтр).

Хід аналізу. До гідролізату об'ємом 14 мл додають 1 мл 0,1М розчину комплексону Ш і 3 мл етилового спирту. Через 5 хвилин при появі осаду солей розчин фільтрують через паперовий фільтр у мірну колбу або циліндр ємкістю 50 мл. Осад на фільтрі промивають 1% розчином соляної кислоти, доводячи до початкового об'єму. Потім, помішуючи, вносять 4 мл насиченого розчину тетураму в етанолі. Колби витримують при кімнатній температурі 30 хвилин. Подальші дослідження виконують, як і при побудові каліброваного графіка.

Одержаний водно-спиртовий розчин переносять у кювету з товщиною граней 20мм і вимірюють його оптичну густину при 435нм. Для порівняння розчинів ставлять контрольний дослід на вміст міді в реактивах, включаючи стадію мінералізації. Якщо оптична густина досліджуваного зразка більше оптичної густини максимального стандарту (15мкг), розводять забарвлений водно-спиртовий розчин 10% розчином соляної кислоти в 48%-му етиловому спирті. Якщо гідролізат має жовте забарвлення, фотометрію розчину проводять двічі - до і після внесення розчину тетураму.

Обробка результатів дослідження. Для визначення концентрації міді в досліджуваному матеріалі застосовують таку формулу розрахунку:

С=АК/М,

де: С - концентрація міді в досліджуваному матеріалі, мг/кг, мг/л;

А - концентрація елемента в розчині, виявлена за допомогою каліброваного графіка мкг ;

К - коефіцієнт, що враховує розведення розчину в ході аналізу;

М - маса зразка, взятого для дослідження, г, мл.

Як результат аналізу беруть середнє значення двох паралельних визначень, виражених з точністю до 0,01 мк/кг. Розходження результатів двох паралельних досліджень не повинно перевищувати 10%.

 

 

 

 

Лікування

Лікування повинне бути спрямоване, насамперед, на видалення препаратів міді зі шлунково-кишкового тракту тварин. Для цього в жуйних тварин промивають шлунок водою. Ще краще використовувати для цих цілей розчини препаратів, що нейтралізують токсичну дію міді. Для цього використовують активоване вугілля, палену магнезію і залізосинеродистого калію (жовта кров'яна сіль). Вважається, що жовта кров'яна сіль нейтралізує з'єднання міді.

Залізосинеродистий калій можна вводити усередину в дозі 500 мл великим тваринам, до 75 мл вівцям і козам і 25 мл свиням (у формі 0,1% розчину).

При хронічному отруєнні, насамперед, необхідно припинити подальше надходження солей міді з кормом.

При гострому отруєнні солями міді в м'ясоїдних і свиней показані сольові проносні. Застосування рослинних олій протипоказано. Показано застосування білкових препаратів (яєчний білок), знежиреного молока, слизових відварів, глюкози. У випадках важкої інтоксикації показане введення у вену розчинів глюкози і гіпосульфіта. Використовують також засоби симптоматичної терапії (кофеїн, строфантін і інші).

За даними деяких закордонних авторів гарний лікувальний ефект дає введення в корм тварини амонію молібдату: -100 мг у добу на одну тварину і 0,3-1г гіпосульфіту в добу, протягом 2-3 тижнів Висока специфічна лікувальна ефективність амонію молібдату заснована на біологічних взаєминах іона міді і молібдену в організмі.

Гарними антидотами є унітіол і дикаптол. Перший застосовують внутрішньовенно або підшкірно у виді 5% розчину на новокаїні з розрахунку 5 мг/кг маси тіла, по 2-4 рази в добу, протягом 3 днів. Перший раз вводять унітіол з розрахунку 10-20 мг/кг. Дикаптол застосовують внутрішньом’язево у виді 10% розчину в ті ж терміни, що й унітіол, з розрахунку 2 мг/кг.

Випробуваним допоміжним засобом є водна суміш (1:4) паленої магнезії в звичайних дозах: великим тваринам - 10-25г,вівцям, козам - 5-10 г, свиням - 2,5г. Рекомендується також натрію гіпосульфіт: великим тваринам -25-50г, вівцям, козам, свиням -10г. Застосовують також і розчин калію перманганату (1: 1000): коням і великій рогатій худобі - по 500-1000 мл, дрібним тваринам - 50-100 мл через кожні 20 хвилин протягом перших 2 годин.