Поняття, характеристика та види експертизи у кримінальному судочинстві

Сам висновок повторної експертизи не мас яких-небудь переваг перед висновком первинної експертизи, хоч і можливі розходження в застосуванні методів, засобів, методик, і в отриманих результатах, а також у формулюванні висновків. І первинний, і повторний висновок повинні бути оцінені з позицій відношення їх допустимості і достатності. З таких самих підстав проводиться оцінка висновку комісійної і комплексної експертиз.

Відповідно до ст. 75 КПК України висновок експерта для особи, яка його проводить, слідчого, прокурора і суду не є обов'язковий, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку. Оцінка висновку експерта проводиться за загальними правилами оцінки доказів, за внутрішнім переконанням, іцо ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 67 КПК України). Одна із особливостей оцінки висновку експерта — необхідність спеціального мотивування підстав, за якими він відкидається.

Встановлення суперечності між  висновком експерта та іншими даними у справі ще не свідчить про недостовірність  висновку. Суперечливі дані підлягають новій оцінці, у ході якої можуть бути встановлені недоліки (помилки) у результатах огляду місця події або обшуку, помилки у показаннях свідків або потерпілого та ін.

У результаті оцінки висновку експерта слідчий (суд) може прийняти одне з таких  рішень:

• визнати висновок експерта повним та обґрунтованим, таким, що має значення для справи;
• визначити висновок неповним або недостатньо ясним та у разі необхідності призначити додаткову експертизу або допитати експерта відповідно до ст. 201 КПК України;
• визнати висновок експерта необгрунтованим або сумнівним щодо його правильності та у разі необхідності призначити повторну експертизу або провести інші процесуальні дії, спрямовані на перевірку висновків експерта.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
 

Висновок

Підводячи підсумки даної роботи,  треба зазначити, що судова експертиза є одним із найбільш надійних  джерел  доказування.  За даними  МВС  за  допомогою експертиз та інших наукових досліджень розкривається більше третини злочинів. Тому в кримінальному судочинстві  широко практикується їх проведення.  Переважна більшість експертиз проводиться на належному професійному рівні,  але разом з тим,  допускається немало порушень законодавства при їх призначенні та проведенні,  а також у використанні висновків  експертиз як доказу в справі.  Існує також неврегульованість деяких питань, що призводить до певних ускладнень в судово-слідчій практиці.

З метою усунення виявлених недоліків  і подальшого покращення роботи судово-слідчих  органів у сфері провадження  судової експертизи,  необхідно  доповнити або внести в діюче  кримінально-процесуальний законодавство  зміни для вирішення окремих  питань, що стосуються процесуального порядку проведення судової експертизи, а саме строків її проведення, переглянути  права деяких учасників процесу  стосовно судової експертизи. Також  судам та слідччим органам при  признченні експертиз і підготовці материала для їх проведення необхідно  враховувати положення Інструкції Мінюсту від 30.05.1988 р. N 8/5 та додані до неї рекомендації,  а також  відомчі акти Міністерства охорони  здоров'я з питань проведення експертиз, бо на практииці зустрічаються випаадки коли деякі судді та слідчі навіть не знають про існування рекомендацій по підготовці матеріалів, що направляються  на експертизу.

Для більш ефективного  використання необхідних знань експерта при проведенні судової експертизи потрібно забезпечити його (експерта) необхідним обладнанням, що відповіддає сучасному рівню розвитку та досягнення науки і техніки. З метою усунення можливих недоліків при проведенні судових експертиз, слід залучати до їх виконання кваліфікованих експертів з відповідним професійним рівнем у данній галузі знань.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

1.  Конституція України:  Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28червня 1996 р.- К.: Преса України, 2000. – 80с.

2. Тертишник В.М. // Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України.- К.:А.С.К., 2002.- 1056 с.- (Нормативні документи та коментарі).

3. ЗУ "Про судову експертизу" //  Відомості  Верховної   Ради України. -1994. - N 28.- с.232.

4. Інструкція про організацію  провадження судових  експертиз  в  науково-дослідницьких судово-експертних  установах Міністерства юстиції  України //затверджена наказом  від 30.05.1988 р.- N 8/5.

5. Інструкція  про  проведення  судово-медичної експертизи // затверджена   наказом Міністра  охорони   здоров'я  України від 17.01.1995 р. - N 6.

6. Інструкція про провадження  судово-психіатричної експертизи  в  СРСР  // затверджена наказом  Міністра охорони здоров'я України  від 27.10.1970 р. - N 10-91 /14-70.

7. Наказ Міністра охорони  здоров'я України "Про вдосканалення  організації  психіатричної   експертизи "  від  05.07.1996  р. N 194.

8. Постанови Пленуму Верховного  Суду України в цивільних та  кримінальних  справах // Бюлетень  законодавства і юридичної практики  України. - 1995.- N 1.

9. Практика  судів  України  в кримінальних справах // Бюлетень  законодавства і юридичної практики  України. - 1993.- N 4.

10. Виноградов  И.В.  // Экспертизы  на предварительном следствии. -М.- 1967. - с.21.

11. Криминалистика // Учебник  для юридических ВУЗов, под  ред. Яблокова Н.П. - М. "Век" - 1995.

12. Криминалистика // Учебник  для ВУЗов МВД России,  под  ред. Смагоринского Б.П., том 2,  - Волгоград. - 1994.

13. Водоп'ян Н.Ф.. Кушакова И.О. Особливості призначення та проведення повторних і додаткових експертиз //Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 3б. наук.-практ. матер.   Вип. 5. - X.: Право. 2004.   С. .127-132.

14. Доля ЕА. Експертизи в судовій практиці.   К.: 1993.

15. Каткова Т.В.. Кожевников Г.К. Судебные экспертизы. X.: Рубикон. 2003.

16. Коновалова В.Е. Решение мыслительных задач в экспертном исследовании //Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 3б. наук.-практич.матер, (до 80-річчя заснування Харківського НДІ судових експертиз). - Вип. 3. X.: Право. 2003,   С. 32-36 .

17. Лавринович О.В. Судова експертиза як елемент реалізації конституційнних прав громадян //Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 3б. наук.-практ. матер. - Вип. 4.   X.: Право. 2004. - С. 5-8.

18. Судова експертиза: нормативно-правове регулювання та наукові коментарі: Навч.-довід. посіб. - X.: Одіссей. 2004.

¹ Див.: Селиванов А.О. Проблеми запровадження в судовому процесі правової експертизи як умови досягнення об'єктивного та обґрунтованого судового рішення // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. — Вип.2. — Харків, 2002. — С.167-170; Селиванов А. Проблема запровадження в судовий процес правової експертизи // Право України. — 2002. — № 8. — С.32-34; Селиванов А.О. Судова правова експертиза — шлях до істини в правосудді // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2003. — № 4. — С. 13-20.

² Див.: Коваленко Є. ЛПро доцільність призначення окремих видів експертиз у стадії порушення кримінальної справи // Рад. право. — К., 1986. — № 5. — С. 67- 68, 72.

³ Див.: Коляда П. В. Державні аспекти діяльності ОВС // Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі. — К., 2001. — С. 11.

⁴ Коляда П. В. Злочини і слідство // Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі. — К., 2001. — С. 50.

⁵ Коляда П. В. Деякі аспекти діяльності слідчих ОВС // Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі. — К., 2001.— С. 44^45.

⁶ Див.: Тарасєвич J1. А. Актуальные проблемы проведения экспертиз материалов, веществ и изделий // Мат. наук.-практ. семінару «Експертне забезпечення розкриття злочинів підрозділами спеціальних видів досліджень НДЕКЦ». — К., 2001,—С. 95-96.

⁷ Див.: Там само. — С. 857.