Поняття, характеристика та види експертизи у кримінальному судочинстві

 

ВСТУП

Стаття 2 Кримінально-процесуального кодексу (надалі КПК)    визначає завдання кримінального судочинства, а саме: охорона  прав  та законних інтересів фізичних і юридичних  осіб,  які беруть в  ньому участь, а також швидке і повне розкриття  злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з  тим, щоб кожний, хто  вчинив  злочин,  був  притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був  покараний.

Для вирішення цих завдань  правоохоронці дедалі більше використовують на практиці спеціальні знання для розкриття злочинів. Ці знання за Кримінально-процесуальним кодексом       можна залучити двома способами: за допомогою спеціаліста  і  шляхом проведення  судової експертизи.

  Закон дозволив  залучення  спеціаліста  з  метою  розширення практичних можливостей слідчого по  справі. Спеціаліст на основі своїх фахових навичок, знань сприяє виявленню, закріпленню і вилученню доказів, шляхом надання слідчому консультативної допомоги при проведенні певної процесуальної дії, про що зазначається в протоколі цієї дії.

   Що ж стосується судової експертизи,  то вона є найбільш кваліфікованою формою використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві. Вона значно розширює пізнавальні можливості слідства і суда,  дозволяючи застосовувати в процесі розслідування і судового розгляду кримінальних справ увесь  арсенал  сучасних  науково-технічних  засобів.

     Зважаючи на  те, що коло джерел доказів  є вичерпним і чітко визначеним  в законі: показання свідка, показання  потерпілого, показання підозрюваного,  показання обвинуваченого, висновок  експерта, речові докази, протоколи  слідчих і судових дій, інші  документи (ст. 65 КПК ), то цілком зрозуміло, що будь-який доказ одержаний відповідно до вимог закону має для слідства вагоме значення. А оскільки висновок експерта є джерелом доказів і покладається в основу доказування по кримінальній справі, то експертиза допомогає встановлювати фактичні дані, на підставі  яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння,  винність особи,  яка вчинила це діяння,  та інші обставини, що мають значення для правильного та об'єктивного вирішення справи.

        Але  треба зазначити, що висновок  експерта не має наперед установленої  доказової  сили, переваги перед  іншими доказами. Тобто, до висновку  експерта (як і до інших доказів  та їх джерел) треба підходити  з критичної  точки зору.  Переоцінка їх доказового значення, призводить до слідчих і судових  помилок,  прийняття неправильного  рішення у  справі,  яке підлягає  зміні або скасуванню.  Проте,  зважаючи на специфіку   цього   джерела   доказів   (авторитет   науки,  спеціальних знань),  закон  вимагає, щоб незгода з висновком  експерта була мотивованою і  письмовою. Це може бути зроблено  в обвинувальному висновку, у  постановах слідчого, прокурора,  судді чи ухвалах суду про  закриття справи, призначення повторної  експертизи, у вироку судді чи  суду.

         Судова експертиза постійно розвивається  шляхом створення  нових,  та  удосконалення існуючих методик  дослідження  і знаходить все  більше застосування в судово-слідчий  практиці.  Найбільш  розповсюдженними  є різні види криміналістичних  експертиз (дактилоскопічна, трасологічна, почеркознавча, балістична тощо), судово-медична (експертиза живих  осіб, речових доказів та ін.), судово-психіатрична, автотехнічна  експертиза. В останній час все  більш широке застосування отримують  також будівельно-технічна, судово-біологічна, патентна, трудова та деякі інші  експертизи.

 

1.Поняття, характеристика та види експертизи у кримінальному судочинстві

1.1.Поняття та  значення експертизи у кримінальному  судочинстві

В українському кримінальному  судочинстві однією з головних умов доказування як процесу встановлення об'єктивної істини про конкретні  злочини і осіб, що їх вчинили, є  правильне, об'єктивне і повне  збирання, дослідження і оцінка доказів.

Під час дізнання і досудового слідства здійснення цієї умови забезпечується точним виконанням особою, що проводить дізнання, і слідчим вимог кримінально-процесуального закону і ефективним використанням ними наукових прийомів слідчої тактики і криміналістичної техніки при проведенні слідчих дій, дослідженні й оцінці доказів.

В ході дізнання і досудового слідства нерідко виникають такі ситуації, при яких встановлення окремих важливих обставин справи стає можливим лише внаслідок застосування певних наукових, технічних або інших спеціальних знань. Наприклад, при розслідуванні злочинів проти життя і здоров'я людини інколи виникає необхідність визначити вік, полову зрілість і психічний стан особи, або встановити час настання смерті, причинний зв'язок між нанесеними потерпілому тілесними ушкодженнями і його смертю тощо. Ці обставини встановлюються проведенням судово-медичних досліджень із застосуванням спеціальних медичних знань. У справах про дорожньо-транспортні події визначення швидкості руху по слідах гальмування або можливості загальними методами перевірки технічного стану автомобіля виявити несправність, що загрожувала безпеці руху, також потребують застосування спеціальних знань, але вже в іншій галузі — авготехніці.

Коло обставин і питань, з'ясування яких у кримінальних справах  стає можливим лише внаслідок застосування спеціальних знань, дуже різноманітне. Закон передбачає для цих випадків дві форми використання спеціальних  знань: проведення експертизи і залучення  відповідних спеціалістів для консультації і технічної допомоги слідчому при  проведенні окремих слідчих дій.

У статті 1 Закону України «Про судову експертизу» розглянуто поняття судової експертизи. Судова експертиза  -  це  дослідження експертом на   основі спеціальних знань матеріальних  об'єктів,  явищ і процесів,  які містять інформацію  про обставини   справи,   що   перебуває   у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Експертиза — це спеціальна процесуальна дія особи, що провадить  дізнання, слідчого і суду, змістом якої є дослідження експертом певних обставин справи і речових доказів з застосуванням, відповідно до визначеного зако­ном порядку, спеціальних знань для встановлення фактів, що мають доказове значення, і дачі висновку по справі.

В ст. 75 КПК  зазначається, що експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Встановлення обставин і умов, зазначених в ст. 76 КПК, в будь-якій справі потребує обов'язкового призначення судовомедичної чи судовопсихіатричної експертизи.

Із змісту статей 75 і 76 КПК видно, що в законі умови призначення експертизи при дізнанні, слідстві і судовому розгляді кримінальних справ, за виключенням лише окремих випадків, визначені в загальній формі. Пояснюється це тим, що під час розслідування і судового розгляду навіть в кримінальних справах про однотипні злочини умови доказування складаються по-різному. Виникають і різні за характером обставини та питання, встановлення яких потребує застосування спеціальних знань або проведення певних досліджень. Таким чином, конкретними умовами доказування, характером досліджуваних обставин і об'єктів в окремих кримінальних справах обумовлюється проведення певного виду судової експертизи.

Для кожного виду судової  експертизи за змістом завдань, що вирішуються, і методами є специфічними такі ознаки: вид спеціальних знань, необхідних для встановлення конкретних обставин справи, і спосіб реалізації цих знань для дачі висновку.

Для з'ясування різних обставин і питань, що виникають в ході розслідування і судового розгляду конкретних справ, необхідне застосування спеціальних знань в різних галузях  науки, техніки і практичної діяльності людей. При цьому кожен вид  судової експертизи має свій спосіб реалізації спеціальних знань для  дачі висновку з досліджуваних питань. Наприклад, висновок судово-медичної експертизи про причину смерті особи ніколи не ґрунтується лише на відомостях з історії її хвороби. Як правило, такі висновки у кримінальних справах даються на підставі даних судовомедичного розтину трупа, який іноді доповнюється гістологічним і хімічним дослідженням окремих органів або тканин. Таким чином, судово-медичний розтин, який провадиться з додержанням правил судової медицини, доповнений відповідно гістологічним, хімічним або іншим дослідженням, є конкретним способом реалізації судовомедичних знань для дачі висновку про причину смерті.

В іншому випадку, наприклад, коли потрібно встановити причину аварії автомобіля, експерт-автотехнік аналізує його технічний стан, вивчає несправності окремих систем і вузлів, сліди на місці події, провадить різні розрахунки тощо. Вся ця діяльність експерта-автотехніка також є конкретним способом реалізації спеціальних знань для дачі висновку.

 

 

 

1.2.Об'єкти експертного дослідження

Об'єктами експертного  дослідження можуть бути різноманітні за своєю природою й призначенням предмети, речові докази, документи  й інші матеріали кримінальної справи, в яких зафіксовано певні дані, що мають значення для дачі експертного  висновку. Об'єктами експертизи  є ті джерела відомостей про встановлювані факти,  ті носії  інформації,  які  піддаються  експертному дослідженню й  за  допомогою  яких експерт пізнає обставини,  які входять в предмет експертизи. Таким чином, якщо факти, які створюють предмет  експертизи,  є  метою та результатом досліджень,  то властивості об'єкта є засобом пізнання цих фактів.

Всі об'єкти  експертного  дослідження  поділяються  за своєю процесуальною формою на слідуючі види:

1) речові  докази.

Тобто предмети,  які прилученні в цій якості до кримінальної справи.  Це об'єкти богатьох видів експертиз ( балістичної,  пожежної, товарознавчої);

2) документи.

Це можуть бути протоколи слідчих  дій та інші документи,  які містять  відомості,  що мають значення для  дачі висновку.  Вони є об'єктами судово-бухгалтерської,  почеркознавчої та  інших  видів експертиз;

3) живі особи.

За своїм процесуальним  становищем це можуть бути підозрюванний,  обвинувачений, потерпілий. Як правило, вони є об'єктами судово-медичної, судово-психіатричної, військово-лікарської експертизи;

4) об'єкти,  які не мають визначеного  процесуального статусу.

Вони виконують роль,  як і  речові докази,  але в цій  якості вони в справі не фігурують,  інколи з міркувань морально-етичного характеру           (наприклад, труп), інколи через фактичну неможливості розповсюдити  на них процесуальний режим речових доказів (наприклад, будівлі, споруди). В тих випадках, коли об'єкти дослідження через громіздкість або з інших причин не можуть бути надіслані до експертної установи, в постанові про призначення експертизи відзначається,  де перебувають ці об'єкти і час, коли експерт може їх дослідити.

Окремого розгляду потребує питання  про  зразки  експертного  дослідження. Зразки, що є необхідними для експертного дослідження - це достовірно належні певній  особі зразки  почерку,  відбитки пальців рук,  зліпки зубів, взуття, проби крові, слини, тощо, які використовуються як порівняльні матеріали в експертном дослідженні рукописів, предметів зі слідами рук, ніг, зубів, документів та інших об'єктів.  Вони використовуються при експертному дослідженні,  коли  безпосередне  дослідження властивостей речового доказу-оригіналу неможливо або недоцільно. Дослідження в цьому випадку провадиться шляхом порівняння не з самим ідентифікуємим об'єктом,  а з отриманими від нього зразками. Наприклад, при ідентифікації вогнепальної  зброї за кулями та гільзами досліджуються не особливості канала ствола, а відстрілюються експериментальні кулі та гільзи,  які і відображають ці особливості.

Зразки можуть бути трьох видів:

1) експериментальні зразки, які відтворюють штучно                            (наприклад, експериментально відстрілюють  зразки куль та гільз);

2) вільні зразки, які виникають стихійно (наприклад, вільні зразки почерку);

3) натуральні зразки,  які є продуктом фізіологічної  діяльності організму    (зразки крові, слини тощо).

Про вилучення або відібрання зразків  слідчий зобов'язаний  винести  постанову,  де  зазначається,  з  якою метою,  у кого і які  зразки підлягають  вилученню  або  відібранню.  Якщо для одержання  зразків залучається спеціаліст, то вказуються його прізвище, спеціальність  і посада. Про   відібрання зразків  складається протокол (ст.199 КПК).  У ньому, крім загальних відомостей,  зазначається найменування відібраних зразків, їх кількість і  характер,  порядок і умови відібрання,  а також інші істотні моменти. Виклик для відібрання зразків провадиться  за правилами виклику на допит. При  відібранні зразків у неповнолітніх  запрошуються їх батьки або інші законні  представники.

Зустрічаються іноді недоліки,  пов'язані з відібранням експериментальних зразків. Слідчі та судді не завжди враховують, що експериментальні зразки повинні відбиратися в умовах, аналогічних тим, в яких виконувався досліджуваний документ - у такій же позі  (лежачи,  стоячи тощо),  таким же  пишучим приладом  (олівцем, кульковою або перовою ручкою),  на папері однакового розміру, лінування,  характеру поверхні. Досить розповсюдженим недоліком при призначенні дактилоскопічних експертиз є надання неякісніх експериментальних відбитків пальців і долонь рук осіб, які перевіряються, що свідчить про недодержання основних вимог по техніці одержання експериментальних відбитків або ж непередання їх взагалі.  Так суддя Київського міськсуду Колейчук у справі Салицького та інших обвинувачених,  призначивши комплексну  медико-трасологічну  експертизу  для з'ясування можливості нанесення потерпілому поранення ножами,  переданими для дослідження, не надав експертам об'єкт дослідження - клапоть шкіри зі слідами знаряддя травми, який на досудовому слідстві долучений до справи в якості речового доказу. Лише після того, як експерти дізналися зі справи про існування цього речового доказу та  витребували його, вдалося виключити 4 із 6 ножів , що перевірялися. Це мало суттєве значення  для встановлення дійсних обставин  вчиненого діяння, оскільки ножі належали різним особам.

Експерт може застосовувати будь-які  методи  дослідження,  в тому числі  виготовляти копії речових доказів  і отримувати зразки для порівняльного  дослідження.  Отримання експертних  зразків  на відміну від  отримання  слідчих  зразків не потребує якого-небудь окремого процесуального   оформлення.   Увесь   хід   експертного дослідження фіксується у єдиному документі - висновку експерта, у ньому ж відображається факт отримання експертом зразків та  результати їх дослідження.