Поняття, характеристика та види експертизи у кримінальному судочинстві

Таким чином, об'єктами експертного дослідження можуть бути різноманітні за своєю природою й призначенням предмети, речові докази, документи й інші матеріали кримінальної справи, в яких зафіксовано певні дані, що мають значення для дачі експертного висновку. Не можуть бути об'єктами експертного дослідження лише законодавчі акти, а також юридичні положення і питання, оскільки тлумачення, роз'яснення і висновки по законодавству належать до компетенції законодавчих органів, а застосування правових положень і розв'язання юридичних питань, що виникають в слідчій і судовій практиці, є професійним обов'язком особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора й суду. Не можна залишити поза увагою той факт, що в літературних джерелах, особливо останнім часом, активно обговорюється питання щодо протилежного ставлення до такого становища. Так, наприклад, А.О.Селиванов у низці публікацій наводить досить серйозні аргументи на користь необхідності введення у практику судово-експертної діяльності правової (юридичної) експертизи¹. На його думку, юридичну судову експертизу слід розуміти як експертне дослідження матеріальних і процесуальних ознак актів (документів), які підлягають дослідженню у суді за їх змістом і формою і ґрунтуються на висновках судових експертів, залучених судом (прокурором, слідчим), що допомагає суду досягти об'єктивності у доказуванні, додержуватися принципів рівних можливостей у процесі, презумпції невинності, повноти дослідження прав сторін, забезпечення змагальності у доведенні дійсного стану фактів та захисту своїх прав і свобод. Ми не ставимо за мету аналізувати запропоновані цим автором аргументи на користь правової експертизи як одного з різновидів судово-експертної діяльності. Підкреслимо лише, що тією чи іншою мірою пограничні завдання, які виникають на межі юридичних та спеціальних знань, у практиці судової експертизи вирішуються. Це, наприклад, стосується питань судової автотехнічної експертизи щодо відповідності дій учасників дорожнього руху положенням «Правил дорожнього руху»; судової експертизи у галузі охорони праці з оцінки дій відповідних осіб щодо дотримання правил техніки безпеки; судово-економічних досліджень з питань застосування законодавства у сфері фінансово-кредитних операцій, оподаткування тощо; експертизи об'єктів інтелектуальної власності та інших видів експертиз, які широко використовуються у практиці розслідування та судового розгляду кримінальних, адміністративних, цивільних та господарських справ.

1.3.Правовий статус експерта та спеціаліста.

Дуже важливим є питання статусу  експерта, визначення йрого прав та обов'язків, гарантії його діяльності. Стаття 4 закріплює гарантії незалежності судового експерта та правильності його висновку. Зокрема, визначається, що незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються:

• процесуальним порядком призначення судового експерта (експертиза може бути призначена тільки в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, на основі постанови або ухвали про її призначення);
• забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи. Ця норма у першу чергу кореспондується з вимогами відповідної статті КК України щодо відповідальності за перешкоджання з'явлен- ню експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України чи дізнання, за примушування його до давання завідомо неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна експерта або його близьких родичів, за розголошення відомостей, що ганьблять експерта; або за підкуп експерта з тією самою метою, а також за погрозу вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок, за примушування експерта до відмови від давання висновку (ст. 386 КК України);
• існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів дізнання та досудового слідства. До таких установ у першу чергу належать науково-дослідні інститути судових експертиз Міністерства юстиції України та установи Міністерства охорони здоров'я України. У той же час в ст. 7 Закону серед установ, що здійснюють судово-експертну діяльність, згадуються експертні служби МВС, МО та СБ України;
• створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням. Ця норма кореспондується з вимогами відповідних статей Кодексу законів про працю та іншими нормативними актами України;
• кримінальною відповідальністю судового експерта за давання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Уже тривалий час у криміналістичній літературі наявність норми про кримінальну відповідальність експерта за давання завідомо неправдивого висновку активно дискутується. Прихильники наявності цієї норми підтримують її принципову необхідність. У той же час її противники підкреслюють, що витоки попередження саме експерта про кримінальну відповідальність ставлять його у принижене становище поряд з іншими учасниками процесу (ні дізнавач, ні слідчий, ні суддя не попереджаються про відповідальність за необ'єктивне проведення дізнання, досудового або судового слідства).

Експерт -  це  будь-яка особа,  що володіє науковими,  технічними або іншими спеціальними знаннями, якій за постановою слідчих органів доручено провести експертизу і дати за її результатами висновок.  Однак в  ст.9  Закону  «Про  судову експертизу» сказано,  що органи дізнання, досудового слідства і суди зобов'язані доручати  проведення судових експертиз переважно фахівцям, внесеним до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких  структур та громадян, який веде Міністерство юстиції України КПК    (ст. 75) зазнача, що експертами не можуть бути особи, які перебувають у службовій залежності від обвинуваченого, потерпілого, або які раніше були ревізорами в справі. Не повинна залучатись до проведення експертиз також особа, яка є свідком, перекладачем в цій самій справі, провадила по ній дізнання, слідство або була обвинувачем, а також у інших випадках, зазначених у ст. 62 КПК

Експерт має ряд процесуальних  прав та обов'язків. При проведенні експертизи експерт має певну  самостійністю та  незалежністю, дає висновок від свого імені, за своїм внутрішнім переконанням і несе за нього особисту відповідальність. За своїм процесуальним положенням він відрізняється від інших суб'єктів процесу,  в тому числі і від спеціаліста, який   є технічним помічником слідчого, не має процесуальної самостійністі,  вся його діяльність проходить під контролем та керівництвом слідчого, всі його дії здійснюються за вказівкою або за згодою слідчого. Спеціаліст своєю участю в слідчій дії не встановлює фактів, що мають значення доказів, його функції, зазначені в ст. 128 КПК, полягають у використанні своїх спеціальних знань і навичок для надання допомоги слідчому у відшуканні, фіксації й вилученні доказів. Спеціаліст звертає увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням і закріпленням доказів, дає пояснення з спеціальних питань, що виникають при проведенні слідчої дії. Такі пояснення можуть, наприклад, стосуватись походження, зв'язку, механізму виникнення певних явищ, утворення слідів, виявлених при проведенні слідчої дії, тощо. Участь спеціаліста фіксується в протоколі слідчої дії і дані, одержані з його допомогою, є складовою частиною змісту цього протоколу.

 В разі відмови або  ухилення ним від виконання  своїх  обов'язків  слідчий  повідомляє  про  це  адміністрацію  підприємства,  установи чи організації  за місцем роботи спеціаліста  або громадську організацію для  відповідного реагування.

1.4. Види судової експертизи

В слідчій і судовій  практиці найбільш поширені такі види судової експертизи, як криміналістична, судовохімічна, судовобіологічна, судовомедична, судовопсихіатрична, судовобухгалтерська, судовотоварознавча, судовоавтотехнічна тощо.

Криміналістична експертиза — це лабораторне дослідження  матеріально-фіксованих відображень  на речових доказах, яке провадиться  експертами-криміналістами з метою  ототожнення людей, тварин і різних індивідуально конкретних предметів, що залишили ці відображення, а також  вирішення інших питань, які потребують застосування спеціальних криміналістичних знань. Об'єктами криміналістичної експертизи можуть бути тексти і підписи документів, відбитки штампів і печаток, сліди  рук, ніг, зубів, знарядь і інструментів, транспортних засобів, зброя і боєприпаси, фотознімки тощо. Криміналістична експертиза провадиться в науково-дослідних  інститутах і лабораторіях судової  експертизи міністерств юстиції  союзних республік, обласними, крайовими  і республіканськими оперативно-технічними відділами Міністерства внутрішніх справ і їх підрозділами на місцях.

В Україні основними криміналістичними експертними установами є Київський і Харківський інститути судової експертизи та Одеська науково-дослідна лабораторія судової експертизи.

Судовохімічна експертиза вирішує, питання про хімічний склад речовин, хімічні властивості кількох  об'єктів з метою віднесення їх до найбільш вузької спільної групи, а при можливості — для встановлення, чи походять вони з єдиного джерела  та інші.

Судовобіологічна експертиза досліджує об'єкти рослинного і тваринного походження. Це зразки насіння, борошна, комбікорму, висівок, жмихів, хлібних  виробів, меду, сіна, соломи, шерсті тощо. Завданням цього виду судової  експертизи є вирішення питань про  належність певних об'єктів рослинного або тваринного походження до певного  роду за існуючою класифікацією, про  наявність на предметах речовин  біологічного походження, а також  про подібність кількох об'єктів, що порівнюються, за однаковими біологічними ознаками, походженням їх з єдиного  джерела тощо.

Судовомедична експертиза досліджує  живих осіб, трупи й різні речові докази біологічного походження (кров, сперму тощо), її завдання полягає у  встановленні роду і причин смерті, характеру і ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, визначення групової належності та походження різних виділень людського організму і вирішення  інших питань, що потребують застосування судовомедичних знань.

Судовопсихіатрична експертиза провадиться у випадках, коли в  слідчого або в суду виникають  сумніви відносно психічної повноцінності  обвинуваченого, свідка чи потерпілого. Цей вид експертизи провадиться  судовопси-хіатричними комісіями  при лікарнях і клініках.

Судовобухгалтерська експертиза призначається, коли в процесі розслідування  злочинів необхідно встановити недоліки фінансово-господарської діяльності підприємства чи установи, з'ясувати  стан обліку і звітності, визначити  розмір шкоди, заподіяної злочином тощо.

Судовоавтотехнічна експертиза призначається для визначення технічного стану транспортних засобів, встанов­лення  можливості виявити несправність окремих  частин (агрегатів, механізмів, деталей) звичайною перевіркою транспорту, його швидкості руху перед подією або  технічної можливості запобігти  дорожній події шляхом галь­мування, маневром, вирішення різних технічних  питань, пов'язаних з встановленням  органами слідства і судом порушень правил руху на вулицях міст, населених  пунктів і дорогах України, а також правил технічної експлуатації автотранспорту. Судовоавтотехнічні експертизи провадяться відділами автотехнічних досліджень науково-дослідних інститутів і лабораторій судової експертизи .

Судовотоварознавча експертиза призначається для встановлення якості, сорту товарів, особливостей промис­лового виготовлення окремих  видів продукції, відповідності  її державним стандартам чи іншим  нормативам і для вирішення інших  питань, що потребують застосування спеціальних  знань в конкретній галузі товарознавства.

Перелічені вище види судової  експертизи провадяться співробітниками  спеціалізованих державних експертних установ. При необхідності застосування інших видів спеціальних знань, наприклад, в галузі ветеринарії, агротехніки, мистецтвознавства, економіки тощо може бути призначена відповідно ветеринарна, агротехнічна, мистецтвознавча і  економічна судова експертизи. Вони проводяться  не в експертних установах, а для  їх виконання залучаються вчені  або досвідчені в цих галузях  практичні працівники.

 В КПК зазначається, що питання, які ставляться  експертові, і його висновок не  можуть виходити за межі спеціальних  знань експерта.

2.Порядок призначення та проведення експертизи у кримінальному судочинстві

2.1. Загальний порядок та підстави призначення  і  проведення  експертизи

Судова експертиза має  бути старанно підготовлена. Процес призначення експертизи містить такі основні елементи:

1)збір необхідних матеріалів;

2)вибір моменту призначення  експертизи;

3)визначення предмета  судової експертизи;

4)формулювання питань  експерту;

5)вибір експертної установи  або експерта;

Збір необхідних матеріалів. Такими матеріалами є досліджувані об’єкти (речові докази, жива особа,труп або його частини та ін.), відносно яких слідчий (суд) повинен з’ясувати питання, що його інтересують. Досліджувані об’єкти збираються у ході проведення слідчих (судових) дій (оглядів,обшуків,виїмок та ін.) з дотриманням встановлених законом правил їх збирання. Експерту в деяких випадках необхідно надавати зразки для порівняльного дослідження.

Вибір моменту  призначення експертизи. За загальним правилом судова експертиза повинна бути призначена своєчасно. Своєчасність призначення експертизи забезпечується плануванням цієї слідчої дії.

Визначаючи момент призначення  експертизи, необхідно враховувати:

1)властивості та стан  об’єктів експертного дослідження;

2)необхідність та можливість  отримання порівняльних зразків;

3)особливості експертного  дослідження (складність, наявність  відповідних методик, час проведення  та ін.);