Міжгалузеві засади: їха загальна характеристика та особливості реалізації

У юридичній літературі відсутня єдність поглядів вчених на класифікацію принципів кримінального провадження. Пропонується поділяти їх залежно від суб’єкта легітимації ( на міжнародно-правові та внутрішньо правові); залежно від типу кримінального процесу ( засади інквізиційного, розшукового, змагального, змішаного типів); залежно від характеру нормативних актів, у яких вони закріплюються ( конституційні ( закріплені в Конституції України) та інші ( закріплені в інших законах)). Залежно від спрямованості загальних засад кримінального провадження на врегулювання кримінальних процесуальних правовідносин поділяти їх на ті, що забезпечують стабільність кримінальної процесуальної діяльності; захист прав і свобод людини у кримінальному провадженні; змагальність кримінального провадження.

Найбільш прийнятою є класифікація загальних засад кримінального провадження залежно від їх поширюваності стосовно галузей права на загально правові, загально процесуальні та кримінальні процесуальні.

Загальноправові засади закріплені в Конституції України та відображені в галузевому законодавстві, їх дія поширюється на всі галузі права. До них належать: 1) верховенство права; 2) законність; 3) повага до людської гідності; 4) забезпечення права на свободу та особисту недоторканість; 5) недоторканість житла чи іншого володіння особи; 6) таємниця спілкування; 7) невтручання у приватне життя; 8) недоторканість права власності; 9) доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень.

До загально процесуальних ( або міжгалузевих) можна віднести ті засади, що діють у декількох галузях процесуального права та закріплюють фундаментальні положення становища особи, забезпечують законність і ефективність процесуальних процедур. До них можна віднести: 1) рівність перед законом і судом; 2) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 3) безпосередність дослідження показань, речей і документів; 4) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; 5) диспозитивність; 6) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумність строків; 8) мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

Кримінальні процесуальні ( або галузеві) засади діють лише в межах кримінального провадження: 1) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; 2) свобода від само відкриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї; 3) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; 4) забезпечення права на захист; 5) публічність. 10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ.  Загальна характеристика міжгалузевих засад

Міжгалузевими називаються принципи, що діють відразу в кількох галузях права. Більшість принципів мають міжгалузевий характер, бо більш-менш одноманітно виражені в нормах кількох галузей. До них належать принципи судоустрою, судочинства (цивільного, господарського, кримінального) і правового стану осіб, які беруть участь у процесі. Це, зокрема, такі:

- незалежність суддів і підкорення їх тільки законам;

- здійснення правосуддя тільки судом;

- рівність прав учасників судового розгляду;

- всебічність, повнота й об'єктивність з'ясування обставин справи;

- ніхто не може бути суддею у власній справі;

- усність, безпосередність, безперервність, гласність процесу;

- національна мова судочинства;

- доступність судового захисту та багато інших.

Міжгалузевими принципами є такі принципи, як «дозволено все, що не заборонено законом», а також «дозволено тільки те, що прямо дозволено законом, все інше заборонено», які відповідають загальнодозволеному і дозволено-заборонному типам правового регулювання. Загальнодозволена спрямованість характерна для цивілістичного циклу галузей, зі змісту яких випливає, що громадяни і юридичні особи можуть займатися будь-якою діяльністю, не забороненою законом. Водночас діяльність органів держави базується на дозволено-заборонному принципі, бо здійснюється відповідно до їх компетенції в рамках адміністративного, криміналістичного і процесуального циклу галузей і побудована на забороні виходити за її межі. 11

Засади кримінального провадження - це закріплені в правових нормах вихідні положення, що виражають панівні в державі політичні та правові ідеї і визначають суть діяльності сторін обвинувачення і захисту та суду щодо досудового розслідування і судового провадження.

Ознаки засад кримінального провадження:

1) вони втілені у форму  правових норм. Не є засадами  ті наукові та політичні ідеї, що не знайшли відображення  у нормах права;

2) норми-засади є не  похідними, а навпаки - із них виводяться  всі інші норми кримінального  процесуального права;

3) вони є найбільш загальними, фундаментальними правовими положеннями;

4) на їх основі побудована  і діє вся кримінальна процесуальна  система (ця ознака засад характеризує  процес зсередини);

5) вони характеризують  кримінальний процес в цілому (ззовні);

6) норми-засади діють на  всіх або на більшості стадій  кримінального провадження і  обов'язково в його центральній  стадії - судовому розгляді;

7) порушення однієї засади, як правило, призводить до порушення  інших засад;

8) недотримання хоча б  однієї засади тягне скасування  прийнятих процесуальних рішень  та інші негативні наслідки.

Кожна із ознак і всі вони в цілому підкреслюють загальність положень, що є засадами кримінального провадження. Однак у літературі точиться дискусія вчених щодо наявності чи відсутності специфічних загальних правових положень (засад), притаманних для окремих стадій.

У КПК 2012 року вітчизняний законодавець вперше в історії кримінального процесуального законодавства присвятив регламентації засад кримінального провадження окрему главу 2, включивши до системи засад 22 правових положення.

На думку А.В. Молдована, принципам кримінального процесу властиві такі ознаки:

- вони є основою формування всієї системи кримінального процесуального права;

- закріплені в чинному законодавстві у вигляді правових засад;

-  найбільш повно виражають зміст кримінального процесуального законодавства;

- поширюють свою дію на всі стадії кримінального процесу;

-  тісно взаємопов'язані з державною політикою в сфері кримінального судочинства, з урахуванням положень міжнародних актів;

- здійснюють охоронну та регулятивну дію щодо всіх кримінальних процесуальних норм.12

Відповідно до статті 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться:

1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність перед законом  і судом;

4) повага до людської  гідності;

5) забезпечення права  на свободу та особисту недоторканність;

6) недоторканність житла  чи іншого володіння особи;

7) таємниця спілкування;

8) невтручання у приватне  життя;

9) недоторканність права  власності;

10) презумпція невинуватості  та забезпечення доведеності  вини;

11) свобода від самовикриття  та право не свідчити проти  близьких родичів та членів  сім’ї;

12) заборона двічі притягувати  до кримінальної відповідальності  за одне і те саме правопорушення;

13) забезпечення права  на захист;

14) доступ до правосуддя  та обов’язковість судових рішень;

15) змагальність сторін  та свобода в поданні ними  суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості;

16) безпосередність дослідження  показань, речей і документів;

17) забезпечення права  на оскарження процесуальних  рішень, дій чи бездіяльності;

18) публічність;

19) диспозитивність;

20) гласність і відкритість  судового провадження та його  повне фіксування технічними  засобами;

21) розумність строків;

22) мова, якою здійснюється  кримінальне провадження.

Закріплені в статті 7 загальні засади кримінального провадження визначаються статусом України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави, яка визнає людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним своїм обов'язком (ст. 3 Конституції України).

У загальних засадах кримінального провадження знайшли своє вираження найбільш прогресивні положення, які позиціонуються міжнародною спільнотою як міжнародно-правові стандарти кримінальної процесуальної діяльності, що містяться у Конституції України, Загальній декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародному пакті про громадянські та політичні права.

Усі засади кримінального провадження тісно пов'язані між собою, обумовлюють один одного, утворюють певну систему. Вони також мають наскрізний характер і діють у всіх його стадіях. Для кожної стадії характерне їх вираження певною мірою, однак без обмежень всі вони без винятку діють у стадії судового розгляду.13

Система кримінально-процесуальних основ – це інтегровані до структурно впорядкованої єдності нормативні приписи, які мають відносну самостійність, стабільність, автономність функціонування і можливість взаємодії з іншими елементами всередині системи і інших правових систем з метою найповнішого врегулювання питань, які виникають у зв’язку з порушенням, розслідуванням, розглядом і вирішенням кримінальних справ.14

В юридичній літературі відзначається існування не одної системи принципів, а двох – абстрактної і реальної. За визначенням Ю. А. Урманцева, «…під абстрактною системою розуміється така система, щодо якої всі інші системи несуть ті або інші інтерпретації»15

Рівність перед законом і судом - це правове положення, згідно з яким не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками.

Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - це правове положення, згідно з яким двом рівноправним сторонам (обвинувачення і захисту) забезпечується можливість брати активну участь у дослідженні обставин кримінальної справи перед незалежним арбітром - судом, який не може здійснювати інших функцій, крім функції правосуддя.16

Безпосередність дослідження показань, речей і документів - це правове положення, згідно з яким на суддів покладається обов'язок вирішувати кримінальну справу не за паперами, наданими сторонами, а, головним чином, на підставі тою, що кожному судді самому безпосередньо доведеться почути, побачити і з'ясувати у судовому засіданні.

Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності - це правове положення, згідно з яким кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчою судді, прокурора, слідчою.

Диспозитивність - це правове положення, згідно з яким учасникам кримінального провадження надається і забезпечується можливість вільно в межах закону обирати способи поведінки для захисту своїх кримінально-правових і процесуальних прав, а також впливати на хід і результати провадження, головним призначенням якого є забезпечення гнучкості та повноти захисту заінтересованими учасниками своїх прав.

Гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами - це правове положення, згідно з яким розгляд кримінальних справ у судах усіх інстанцій є гласним та відкритим.

Засада розумності строків - це правове положення, згідно з яким під час кримінальною провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті у строки, що є об'єктивно необхідними для їх виконання та прийняття.17

Мова, якою здійснюється кримінальне провадження - це конституційно-правове положення, згідно з яким судочинство в Україні здійснюється державною мовою.18

 

 

 

 

 

 

Розділ III. Особливості реалізації міжгалузевих засад у кримінальному провадженні

3.1 Реалізація  міжгалузевих засад на досудовому  розслідуванні

Рівність перед законом і судом - це правове положення, згідно з яким не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками.