Міжгалузеві засади: їха загальна характеристика та особливості реалізації

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………..……...3

Розділ І. Поняття засад кримінального провадження………………………….….5

1.1 Визначення категорії "засади кримінального провадження", їх значення……………………………………………………………………………....5

1.2  Класифікація принципів кримінального процесу……………………...8

Розділ ІІ.  Загальна характеристика міжгалузевих засад………………………...12

Розділ III. Особливості реалізації міжгалузевих засад у кримінальному провадженні………………………………………………………………………..18

3.1 Реалізація міжгалузевих засад на досудовому розслідуванні……...…18

3.2 Реалізація міжгалузевих засад на судових стадіях кримінального провадження………………………………………………………………………...22

Висновки……………………………………………………………………………28

Список використаних джерел …………………………………………………….39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Поняття принципів кримінального процесу лише на перший погляд є суто теоретичною темою. Насправді, усі практичні працівники судових та правоохоронних органів у своїй повсякденній діяльності, приймаючи рішення, проводячи ту чи іншу слідчу або судову дію, повинні узгоджувати їх із певними керівними засадами, імперативними вимогами, які містяться насамперед у Основному законі України, а також у чинному кримінально-процесуальному законодавстві.

  Прийняття 13 квітня 2012 року Верховною Радою України нового Кримінального процесуального кодексу України ознаменувало нову еру в розвитку кримінальної юстиції в Україні, її зближенні та гармонізації з демократичними світовими стандартами судочинства.

Уперше в новій редакції кодексу з’явився окремий розділ, присвячений загальним засадам кримінального провадження. По суті, вони містилися і в попередній редакції, проте не були виокремлені в главу та не визначалися законодавцем як, власне, загальні засади.

Процесуальні принципи визначають сутність всього кримінального процесу, його побудову та спосіб функціонування. Традиційно в юридичній науці значна увага приділялась вивченню саме цієї проблематики. Як справедливо зазначала Добровольська Т.Н., «якщо ми хочемо взнати, яким є кримінальний процес держави, ми маємо встановити якими є принципи, які визначають зміст цього процесу. Вона,  зокрема дістала належне висвітлення в працях таких учених, як Аленін Ю.П., Бреус С., Волошина В.К., Дидич О.Ю., Добровольська Т.Н., Зінченко І.Л., Корчева Т.В., Кочура А.В., Кучинська О.П., Лобойко Л.М., Михеєнко М.М. Мохонько О., Навроцька В., Півненко В.,Тертишник В.,  Якимчук Б.

Проте ґрунтовних комплексних досліджень з урахуванням норм нового КПК на сьогоднішній день, на жаль, дуже мало. Аналізуючи доктринальну літературу, можна дійти висновку, що до прийняття нового КПК України науковці у своїх дослідженнях здебільшого використовували поняття «принципи», а не «засади» кримінального судочинства. Вони стверджували, що принцип – наукова чи моральна засада, підвалина, правило, основа, від якої не відступають, тоді як засада – це основне вихідне положення якої-небудь наукової системи, теорії ідеологічного напряму тощо. Такого ж підходу дотримуються і законодавці Білорусі, Молдови та Росії, в кримінально-процесуальних кодексах яких вживається саме словосполучення «загальні принципи». Відображення в Кримінальному процесуальному кодексі України саме «загальних засад» насамперед спричинене тим, що Конституція України у ч. 3 ст. 129 регулює питання саме основних засад судочинства.

Загальні засади кримінального провадження, закріплені у гл. 2 КПК, визначаються статусом України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави, яка визначає людину, її  життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним своїм обов’язком ( ст. 3 КУ). У них знайшли своє відображення найбільш прогресивні положення, які позиціонують міжнародною спільнотою, як міжнародно-правові стандарти кримінальної процесуальної діяльності, що містяться у Конституції України, ЗДПЛ, КЗПЛ, МПГПП та інших міжнародних документах.

Предметом дослідження є міжгалузеві засади, їх загальна характеристика та особливості реалізації в кримінальному процесі.

Об’єктом курсової роботи виступають правовідносини, що виникають в процесі реалізації міжгалузевих засад.

При написанні курсової роботи ставлю собі за завдання дослідити поняття, класифікацію, значення засад кримінального провадження, дослідити окремо міжгалузеві засади, особливості реалізації міжгалузевих засад у кримінальному провадженні на досудовому провадженні та на судових стадіях.

Курсова робота обумовлена завданнями та складається з трьох розділів.

Методологія дослідження. Під час дослідження були використані наступні методи: порівняльно-правовий, формально-юридичний, системний тощо.

Розділ І. Поняття засад кримінального провадження

1.1 Визначення  категорії "засади кримінального  провадження", їх значення

Загальні засади кримінального провадження – це закріплені в нормах права визначальні, фундаментальні положення щодо закономірностей і найбільш суттєвих властивостей кримінального провадження, які обумовлюють їх значення як засобу для захисту прав і свобод людини і громадянина, а також для врегулювання діяльності органів та посадових осіб, які ведуть кримінальний процес.

У новому КПК засади кримінального провадження та їх правовий зміст закріплений у окремій главі (гл. 2 КПК). Такий підхід має виключно важливе значення, оскільки загальні засади відображають сутність, зміст, національні традиції, характеризують його історичний тип, є керівними положеннями для закріплення його завдань, побудови стадій, окремих проваджень та інститутів, визначають предмет та метод процесуального врегулювання, рівень розвитку наукової думки та національної культури, панівну ідеологію та інші об’єктивні фактори.1

У науці кримінального процесу існують різні визначення поняття принципів, спірними і досі залишаються питання з приводу окремих ознак, що характеризують процесуальні принципи.

Т.Н. Добровольська визначала принципи кримінального судочинства як обумовлені суспільним і державним устроєм, а також закріплені законодавством основні, вихідні положення, що визначають сутність організації та діяльності державних органів з порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ. 2

На думку М.М. Михеєнко, принципи кримінального процесу – це закріплені в законі й панівні в державі політичні і правові ідеї щодо завдань і способу здійснення судочинства в кримінальних справах, які визначають спрямованість і побудову кримінального процесу в цілому, форму і зміст його стадій та інститутів, порушення яких обов’язково тягне за собою скасування вироку та інших рішень у справі.

На думку О.О. Мохонько, принципи кримінального процесу – це закріплені в законі основоположні, фундаментальні, керівні положення, засади, що визначають тип, сутність і природу кримінального процесу, носять обов’язковий характер, встановлюють зміст і направленість діяльність суб’єктів кримінального процесу, спосіб і процесуальну форму їх діяльності та здійснення правосуддя, конкретизуючись в нормах спеціального характеру, забезпечують гарантії дотримання прав, свобод і законних інтересів людини та забезпечення справедливості правосуддя, засади, від яких не відступають, а їх порушення веде до скасування вироку та інших прийнятих за таких умов рішень у справі.3

Значний внесок у розробку поняття принципів кримінального судочинства зробив Строгович М. С., який зазначав, що ними варто вважати найважливіші й визначальні правові положення, на яких побудований кримінальний процес.4

Усі засади кримінального провадження тісно взаємопов’язані між собою, обумовлюють одна одну, утворюють певну систему (ст.7 КПК). Вони також мають наскрізний характер і діють у всіх стадіях кримінального провадження. Для кожної стадії характерне їх вираження певною мірою, однак всі вони діють у судовому провадженні першої інстанції, якщо воно здійснюється за загальним порядком.5

З’ясування поняття принципу (засади) головно пов’язане зі встановленням його ознак. У вітчизняній кримінально-процесуальній літературі чи не найбільш повно такі ознаки розкривають М.М. Михеєнко, В.Т. Нор та В.П. Шибіко. На їхню думку, принципами є найбільш загальні, вихідні положення, ідеї:

1) які мають фундаментальне значення для кримінального процесу, визначають його спрямованість, побудову загалом, форму і зміст стадій та інститутів;

2) які виражають панівні у цій державі ідеї, що стосуються завдань, способу формування і здійснення правосуддя в кримінальних справах;

3) які закріплені в  нормах права;

 4) які діють в усіх чи декількох стадіях кримінального процесу і обов’язково в його центральній стадії – стадії судового розгляду; 5) порушення яких означає незаконність рішення по справі і обов’язкову його відміну.6

Значення принципів як норм вищого ступеня нормативності полягає перш за все у тому, що кожне рішення правозастосувальника, яке приймається з порушенням їх вимог, підлягає скасуванню, а одержана інформація не має доказового значення. Знання принципів сприяє правильному розумінню змісту звичайних правових норм. Нерідко доцільність і порядок їх практичного застосування визначається через норму - принцип. У подібних випадках принцип виступає як оціночний критерій правильності реалізації правових норм і засіб для застереження від механічного застосування того чи іншого правового положення.

Значення загальних засад кримінального провадження як норм вищого ступеня нормативності полягає у тому, що вони:

1. Служать гарантією правосуддя;
2. є гарантією дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження;
3. є підгрунттям для тлумачення норм кримінального процесуального права та подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин ( ч.6 ст. 9 КПК);
4. є гарантією постановлення законних і обґрунтованих рішень;
5. синхронізують усю систему норм кримінального процесуального права та забезпечують узгодженість кримінальних процесуальних інститутів та єдність процесуальної форми;
6. служать основою й вихідними положеннями для вдосконалення окремих кримінальних процесуальних інститутів і норм права, розвитку процесуальної форми, подальшого вдосконалення кримінального процесуального законодавства.7

"Значення засад судочинства,—  слушно зазначає В.Т. Маляренко,—  вбачається не тільки у тому, що кожне рішення, прийняте з  порушенням їх вимог, підлягає  скасуванню, а й у тому, що вони  вносять упорядкованість у випадках  застосування права за аналогією, а також сприяють правильному  розумінню змісту інших правових  норм".

 

1.2  Класифікація  принципів кримінального процесу

Серед усієї різноманітності наукових точок зору щодо класифікації кримінально-правових принципів, перш за все, заслуговують на увагу першооснови ( критерії ), за якими і формуються ці принципи. А. Кудрявцева, Ю. Лівшиц до критеріїв встановлення принципів кримінального процесу пропонують віднести такі:

• принцип має вираження у нормах діючого права;
• принцип має базисне значення для кримінального процесу, визначає його основні ознаки;
• принцип повинен мати безпосереднє відношення до кримінально-процесуальної діяльності;
• принцип повинен мати загально-процесуальний характер;
• принцип завжди містить у собі певний політичний зміст, акумулюючи ідеї держави у сфері здійснення правосуддя;
• принцип завжди визначає типові та пріоритетні ознаки кримінального судочинства, не виключаючи певних винятків, які вже не можуть називатися принципом, якщо відкритий розгляд справи.8

Традиційно в юридичній літературі всі принципи кримінального процесу поділяють на конституційні (закріплені в Конституції держави) та інші (суто кримінально-процесуальні).

При цьому важливо відокремлювати принципи кримінального процесу від принципів судоустрою, а також принципів організації і діяльності окремих правоохоронних органів.

Принципи судоустрою - це принципи організаційні, вони визначають побудову судової системи, взаємозв'язок всіх ланок судової влади. Інакше кажучи, принципи судоустрою — принципи організаційні, а принципи    процесу - принципи функціональні.

На думку М.М. Михеєнка, слід розрізняти такі принципи:

а) суто організаційні, наприклад назначуваність слідчих;

б) організаційно-функціональні, наприклад колегіальність, нагляд вищих судів за судовою діяльністю нижчих судів;

в) функціональні, тобто суто кримінально-процесуальні, наприклад презумпція невинуватості, змагальність.9