Підтримання державного обвинувачення в суді

Участь у суді апеляційної  інстанції за загальним правилом забезпечує прокурор (старший прокурор) відділу (управління), представництва відповідної прокуратури області, АР Крим, м. Києва й Севастополя. На практичному рівні цих прокурорів іменують «зональними».

Прокурор має право заявляти клопотання про виклик у судове засідання свідків, про призначення експертизи, про залучення до участі у справі спеціалістів і витребування інших доказів, подавати додатково докази, давати пояснення, висловлювати свої міркування з окремих питань і по суті справи, виступати у судових дебатах [44, 55-63].

Він вправі протягом усього часу розгляду справи відмовитися від апеляційної скарги повністю або частково. Відмова можлива впродовж усього часу розгляду справи в апеляційному суді

 

Однією з основних засад судочинства в Україні  є забезпечення касаційного оскарження рішення суду (п. 8 ч. З ст. 129 Конституції України).

Виходячи з положень ч. 4 ст. 46 і ст. 324 ЦПК, прокурор незалежно від того, чи брав він участь у справі, має право подавати касаційні скарги відповідно на рішення або ухвали суду першої й апеляційної інстанції з підстав їх незаконності. Але це право прокурора є і його обов'язком.

Право прокурора на подання  касаційної скарги, який представляє  інтереси громадянина або держави  в суді касаційної інстанції, врегульовано також положеннями статей 361 і 37 Закону України «Про прокуратуру». При цьому в чинному законодавстві не передбачається обов'язкової участі прокурора саме в цій справі, рішення в якій оскаржується в касаційному порядку.

На відміну від апеляційного провадження у касаційному відбувається лише перегляд справи з питань матеріального та процесуального права (тобто фактичні обставини справи не досліджуються). У такий спосіб рішення переглядається виключно у правовому аспекті, а підставами касаційного оскарження відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК може бути тільки неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм права процесуального.

У касаційному порядку можуть бути оскаржені лише рішення й ухвали, постановлені судом першої інстанції, які вже розглядалися в апеляційній інстанції, або ж рішення й ухвали апеляційних судів. Ухвали суду першої інстанції, розглянуті в апеляційному суді та прийняті і результатами їх перегляду ухвали апеляційного суду, допускаються до касаційного оскарження не у всіх випадках, а лише коли це не дає можливості продовжувати провадження у справі.

Виходячи з диспозитивних  засад цивільного судочинства, прокурор, який подав касаційну скаргу до Верховного Суду України, вправі:

1) доповнити чи змінити  її протягом строку на касаційне оскарження;

2) відкликати її до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції;

3) відмовитися від  неї до закінчення касаційного провадження (ст. 330 ЦПК).

   Доповнити, змінити касаційну скаргу має право також прокурор вищого рівня (ст. 40 Закону України «Про прокуратуру»).

Протягом 10-денного строку (ст. 327 ЦПК) з дня надходження скарги суддя-доповідач вирішує питання про прийняття касаційної скарги до розгляду касаційним судом. За наявності клопотання особи, яка подала скаргу, суд У разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали). Після цього, якщо постановлено ухвалу про прийняття касаційної скарги, суд касаційної інстанції в 10-денний строк витребовує справу, надсилає копії касаційної скарги й доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу (ст. 328 ЦПК).

ЦПК не містить положень, які обмежували б строк, упродовж якого можуть бути подані заперечення  на касаційну скаргу, тобто це прерогатива суду

Прокурор під час  розгляду справи в касаційному порядку може наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду справи, тобто правильності застосування судом першої інстанції або апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права. Він повинен зазначити норми, які були порушені чи неправильно застосовані судом, і вказати, в чому саме вони полягали. Для підтримання касаційної скарги прокурор обов'язково має брати участь у судовому засіданні касаційної інстанції, про день і час якого повинен бути повідомленим завчасно.

Участь прокурора у провадженні  цивільних справ у зв'язку з  винятковими й нововиявленими обставинами 

Підставами для перегляду  судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виключного провадження є  нововиявлені обставини та неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально - процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення.

Виняткові обставини.

Підставами такого перегляду є виявлення після касаційного розгляду справи неоднозначного застосування судами загальної юрисдикції одного й того ж положення закону або його застосування всупереч нормам Конституції України, а також якщо у зв'язку з цими рішеннями міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана Україною, встановила факт порушення останньою міжнародних зобов'язань.

На практичному рівні  справ виняткового провадження  небагато.

Стаття 353 ЦПК встановлює, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, коли суд вирішував питання про їх права й обов'язки, мають право оскаржити до Верховного Суду України судові рішення в цивільних справах у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду в касаційному порядку. Такі рішення переглядаються, якщо вони оскаржені прокурором з мотивів:

1) неоднакового застосування  судом (судами) касаційної інстанції одного й того самого положення закону;

2) визнання судового  рішення міжнародною судовою  установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов'язання останньої (ст. 354 ЦПК).

Законодавством встановлено чітке визначення строку подання скарги у зв'язку з винятковими обставинами: місячний строк обчислюється з того дня, коли прокурору стало відомо про виняткові обставини.

Скарга у зв'язку з винятковими обставинами подається в письмовій формі із зазначенням:

1) найменування суду, до якого вона подається; 

2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її  місце проживання або місцезнаходження;

3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;

4) рішення (ухвала), що  оскаржується;

5) в чому полягає  неправильність застосування судом  норм матеріального права чи  порушення норм процесуального права;

6) клопотання особи,  яка подає скаргу;

7) перелік письмових  матеріалів, що неї додаються. 

Скарга у зв'язку з  винятковими обставинами підписується прокурором. До неї додаються її копії, а також матеріали відповідно до числа осіб, які беруть участь у справі.

Питання допуску скарги до провадження й витребування справи вирішується протягом 15 днів із дня її надходження колегіально у складі 7-ми суддів Верховного Суду України. При цьому таке питання вирішується без участі осіб, які беруть участь у справі. Скарга вважається допущеною до провадження для подальшого розгляду, якщо хоча б три судді дійшли висновку про таку необхідність. При цьому суд обов'язково виносить ухвалу про допуск скарги до провадження у зв'язку з винятковими обставинами й витребування справи або про відмову в цьому.

Розгляд справи в порядку провадження у зв'язку з винятковими обставинами здійснюється колегією суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України за наявності не менше двох третин її чисельності.

Результатом провадження  у зв'язку з винятковими обставинами  є рішення або ухвала Верховного Суду, які відповідно до ст. 360 ЦПК  набирають законної сили з моменту  їх проголошення й не підлягають оскарженню.

 

 

Нововиявлені обставини.

Правове становище прокурора у провадженні цивільних справ у зв'язку з нововиявленими обставинами визначається нормами ЦПК, якими встановлено порядок провадження в судах першої чи апеляційної інстанцій, а також статтями 361 - 366 ЦПК.

Підставами для перегляду  рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи  обставини, що не були або  не могли бути відомі особі,  яка звертається із заявою, на  час розгляду справи;

2) установлені вироком  суду, що набрав чинності, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправдивий висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що призвели до ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) скасування судового  рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

4) установлена Конституційним  Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремих положень, застосованих судом при вирішенні справи, якщо рішення суду не виконано (ст. 361 ЦПК).

Для визнання певної обставини  нововиявленою необхідно, щоб відповідний юридичний факт, який має істотне значення для вирішення справи, вже існував на момент її розгляду. У випадку ж, якщо певні обставини виникли чи змінилися вже після винесення відповідним судом рішення, вони не можуть бути визнані нововиявленими - такі обставини є новими й можуть бути підставою не для перегляду рішення чи ухвали суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, а для пред'явлення нового позову .

Нововиявленими можуть бути лише ті обставини, що не були або  не могли бути відомими під час  розгляду справи як стороні, яка заявила  про це згодом, так і всім іншим  особам, які беруть участь у справі, а також суду, бо інакше підстав  для перегляду рішення за нововиявленими обставинами не існує.

Строк подання заяв про  перегляд рішень у зв'язку з ново-виявленими обставинами становить 3 місяці з  дня встановлення обставин, які є підставою для перегляду рішення. Залежно від типу підстав цей строк згідно зі ст. 362 ЦПК обчислюється (а) з дня виявлення обставин, що мають суттєве значення для справи; (б) з дня, коли вирок у кримінальній справі набирає законної сили; (в) з дня набрання чинності вироком, рішенням чи ухвалою суду або ж винесення іншим органом постанови, протилежної за своїм змістом тому вироку, ухвалі чи постанові, на яких було обґрунтовано рішення або ухвалу, що переглядається у зв'язку з ново виявленими обставинами; (г) з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про визнання закону, що був застосований судом при вирішенні справи, неконституційним.

Отже, заява про перегляд рішення, ухвали чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами може бути подана прокурором протягом 3-х місяців з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду (ч. 1 ст. 362 ЦПК). Пропущений строк може бути поновлено за умови, якщо суд визнає причини його пропущення поважними (ч. 1 ст. 73 ЦПК). При цьому прохання про поновлення пропущеного строку подається одночасно з заявою про перегляд рішення чи ухвали. У випадку, якщо суд не знайде підстав для поновлення вказаного строку, заява відповідно до ч. 2 ст. 72 ЦПК залишається без розгляду.

Прокурор, який подав  заяву, виступає в процесі як заявник, першим дає пояснення й виступає у дебатах, а за рештою осіб, які беруть участь у справі, зберігається його попереднє процесуальне становище [44, 55-63].

За результатами розгляду заяви суд або постановляє ухвалу про задоволення заяви і скасування рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, або ж відмовляє в її задоволенні, якщо заява є необґрунтованою (ч. 1 ст. 365 ЦПК). У разі скасування рішення чи ухвали внаслідок перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається судом за правилами, встановленими ЦПК для певної судової інстанції. Проте в чинному законодавстві, на жаль, не врегульовано питання про тривалість часу між переглядом судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами й розглядом справи по суті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перелік використаної літератури :

 

 

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.141.

 

2.  Кримінально-процесуальний кодекс України: Офіційний текст. — К.: Атака, 2007. – 200 с. 

 

3.  Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. із змінами і доповненнями станом на 12 липня 2001. // Юридичний вісник України. – 2001. – 4-10 серпня. - № 31 (319).

 

4. Мичко М.І. Функції та організаційний устрій прокуратури. – Донецьк, 2002. – 271с.

 

5. Середа Г.П., Хруслова Л.А. Підтримання прокурором державного обвинувачення у суді першої інстанції.– К.: АПУ, 2005. – 124с.

 

6. Маляренко В.Т., Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судочинстві. Деякі проблеми та шляхи їх вирішення. – К.: Юрінком Інтер, 2001.

 

7. Марочкін І. Є., Каркач П. М., Грошевий Ю.М.. Прокурорський нагляд в Україні. Підручник для юрид. вузів і факультетів М. Харків 2004.

 

8. Шумський П.В.Прокуратура України: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вен-турі., 1998. - 336 с.

 

9. Молдован В. В. Риторика: загальна та судова.- К.: Юрінком Інтер, 1999.- 320с.

 

10. Кореневский. Ю. В. Государственное обвинение в условиях судебной реформы :Процессуальный, тактический и нравственный аспекты :  
    Методическое пособие /Ю. В. Кореневский ; Научно- 
    исследовательский институт проблем укрепления законности и  
    правопорядка. -М.,1994. -86 с