Підтримання державного обвинувачення в суді

КЛАСИЧНИЙ    ПРИВАТНИЙ   УНІВЕРСІТЕТ

ІНСТИТУТ    ПРАВА ім.   В.СТАШИСА

 

Кафедра _________________________

 

 «Отримано»

Реєстраційний № ___________

Від «___» ______________200 _ р.

«Відправлено з зауваженнями»

Реєстраційний № ___________

Від «___» ______________200 _ р.

 

«Отримано  повторно»

Реєстраційний № ___________

Від «___» ______________200 _ р.

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

 

                        З дисципліни    Прокуратура

 

Виконала        ВОЙТИХ   ТЕТЯНА   ВОЛОДИМИРІВНА

Студентка      ІV  курсу,                                            групи ЗП 936

 

 

Перевірив : _______________________________________________

                   

                    _______________________________________________

 

______________________

(оцінка, дата, підпис викладача)

 

 

Адрес  університету:                      Адреса для повідомлення результату

69002, м. Запоріжжя                              контрольної роботи студентки :

 

Вул. Жуковського, 70-б,                           15200 Чернігівська обл..

                                                                    м.Щорс, вул.. Чкалова, буд.34

Тел.. 63-99-73                                             Тел. 067 73 21 486

                                                                    Електронна адреса:  v-tat.25@mail.ru

 

м. Запоріжжя, 2009рік

 

 

 

Тема :  Підтримання державного обвинувачення в суді

План  контрольної роботи :

1. Завдання прокурора в судовому  процесі.

2. Підтримання державного обвинувачення в суді.

2.1.Підготовка  прокурора до участі в судовому  процесі.

2.2.Участь прокурора у судовому слідстві.

2.3.Завдання  прокурора при підготовці до  судових дебатів.

2.4.Промова  прокурора в суді.

2.5.Репліка  прокурора.

2.6.Відмова  прокурора від обвинувачення.

3. Апеляційне, касаційне подання прокурора.

4. Участь  прокурора при розгляді справ у апеляційному, касаційному порядку та у порядку виключного проважденя.

5. Перелік використаної літератури.

 

 

 

 

1. Завдання прокурора в судовому процесі

 

Завдання прокурора, який приймає участь у судовому розгляді кримінальної справи, необхідно розглядати у взаємозв'язку із завданням самого кримінального судочинства, яке полягає в забезпеченні правильного застосування законів з тим, щоб кожний, хто скоїв злочин, був підданий справедливому покаранню. Вірно відзначається в літературі, що «правосуддя — це не тільки суд по праву та про право, це не тільки застосування того чи іншого закону до випадку злочину, що розглядається судом; правосуддя — це правий суд, справедливий суд, суд за совістю»¹

Суд повинен ретельно, всебічно та объективно розглядати всі обставини кожного злочину, неухильно виконувати вимоги закону про порядок розгляду справ, правильно застосовувати кримінальний закон, а при призначенні покарання незмінно виходити з тяжкості скоєного злочину і ступеню його суспільної небезпеки, із даних, що характеризують особу підсудного, із обставин, що пом'якшують чи обтяжчують його вину. Тільки в цьому випадку призначене покарання може бути визнано справедливим.

Однак справедливим покаранням винного не вичерпуються завдання кримінального судочинства. Вони органічно пов'язані з іншим завданням: ні один невинний не повинен бути притягнутий до кримінальної відповідальності та засуджений. Необгрунтоване і незаконне притягнення людини до кримінальної відповідальності і тим більш незаконне її засудження наносить велику шкоду суспільству, державі, порушує конституційні права громадян. Крім того, притягнення невинного до кримінальної відповідальності, як правило, веде до того, що дійсно винні в скоєнні злочину залишаються непокараними.

Всемірне укріплення законності і правопорядку є головним завданням і в діяльності прокуратури. Стаття 4 Закону «Про прокуратуру» вказує, що діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне затвердження верховенства закону, укріплення правопорядку. Серед основних функцій (вірніше — напрямків діяльності) прокуратури п. 4 ст. 5 Закону називає підтримання державного обвинувачення, участь у розгляді в судах кримінальних справ.

Прокурор, що приймає  участь у розгляді справ в судах, дотримуючи принцип незалежності суддів і підпорядкування їхтільки закону, сприяє виконанню вимог закона про всебічний, повний та об'єктивний розгляд справ та постановления заснованих на законі судових рішень (ст. 34 Закона України «Про прокуратуру»).

Правове становище і  повноваження прокурора в суді першої інстанції регламентуються кримінально-процесуальним законодавством і Законом України, «Про прокуратуру». Так, ст. 264 КПК України визначає, що прокурор підтримує перед судом державне обвинувачення, примає участь у дослідженні доказів, дає висновки з питань, що виникають під час судового розгляду'висловлює свої міркування з приводу застосування кримінального закону і міри покарання підсудного.

Аналогічно в ст. ст. 35-36 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що прокурор сучасником судового розгляду і наділений рівними з іншими учасниками правами. Обсяг і межі повноважень прокурора, який приймає

участь у судовому засіданні, визначається процесуальним  законодавством

В суді першої інстанції, де прокурор виконує функцію підтримання  державного обвинувачення від імені держави, він користується процесуальним статусом сторони і виконує обов’язки з обґрунтування, доказування обвинувальної тези, або відмови від обвинувачення, якщо воно не підтвердилося. Таке становище прокурора випливає із положень КПК України.

Функція прокурора як обвинувача в суді першої інстанції  є односторонньою на відміну від  функції захисту. Адже прокурор в окремих випадках зобов’язаний відмовиться від обвинувачення, тоді як адвокат не вправі відмовитись від прийнятого на себе захисту; прокурор виконує державно-правову функцію, залишаючись представником прокурорської системи, і тому зобов’язаний реагувати на будь – які випадки порушення закону, в тому числі й на незаконне рішення (вирок), незалежно від того, чи відповідає це інтересам обвинуваченого або суперечить їм. Це положення закріплено у ст. 25 КПК України: “Прокурор зобов’язаний в усіх стадіях кримінального судочинства своєчасно вжити передбачених законом заходів по усуненню всяких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили”.

Аналогічні обов’язки  прокурора передбачено  Законом  “Про прокуратуру”: “Прокурор може вступити в справу у будь-якій стадії процесу… і зобов’язаний своєчасно  вжити передбачених законом заходів  до усунення порушень закону, хоч би від кого вони  виходили”(ст. 35 Закону). Отже, прокурор зобов'язаний реагувати на незаконний вирок (постанову) суду, незалежно від того, чи відповідає це інтересам обвинуваченого чи їм суперечить.

Маючи певний процесуальний  інтерес, кожна із сторін – обвинувачення  та захист, володіє рівною з іншою стороною сукупністю прав щодо відстоювання своїх тверджень, які відображають цей інтерес. Таким чином, процесуальна рівноправність сторін є обов’язковою умовою дійсної змагальності сторін обвинувачення і захисту у суді (ст. 261 КПК).

Що стосується контрольних  судових інстанцій –апеляційної та касаційної, а також при перегляді судових рішень в порядку виключного провадження, - то прокурор в них не підтримує державного обвинувачення, а висловлює свою позицію щодо законності та обґрунтованості оскарженого вироку, і тим самим сприяє суду у правильному вирішенні кримінальної справи.

Така ж роль прокурора  і при розгляді судом питань, пов’язаних із виконанням вироку (ст. 411 КПК), де прокурор дає свій висновок.

Згідно ст. 264 КПК України участь прокурора в судовому засіданні є обов’язковою, крім випадків розгляду справ про злочини,  передбачені ст. 125 КК (умисне легке тілесне ушкодження); ч. 1 ст.  126 КК (побої та мордування, які не спричинили тілесних ушкоджень) і ст. 356 (самоуправство), а також, відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Таким чином, у стадії судового розгляду кримінальних справ  участь прокурора в якості державного обвинувача є обов’язковою по всіх справах публічного та приватно-публічного обвинувачення. Прокурори мають забезпечити обов’язкове підтримання державного обвинувачення та участь у судовому розгляді всіх кримінальних справ, направлених прокурором до суду (п.1.2 наказу Генерального прокурор України № 3 від 30.03.04 “Про завдання та організацію роботи прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ”).

1. Підтримання державного обвинувачення в суді

 

Конституція України  визначила як одну із конституційних функцій прокуратури – підтримання  державного обвинувачення в суді (ст. 121 Конституції). Ця функція знайшла своє закріплення і в Законі України “Про прокуратуру” (ст. 5), а також у Кримінально-процесуальному кодексі (ст. 264 КПК). Державним обвинуваченням прийнято називати сукупність дій прокурора з відстоювання перед судом висновку про винність підсудного.

У стадії судового розгляду, прокурор керуючись вимогами закону і своїм внутрішнім переконанням, підтримує перед судом державне обвинувачення (ст. 264 КПК). Поряд з  цим, прокурор може відмовитись від  підтримання державного обвинувачення, коли в результаті судового розгляду  прийде до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред’явлене підсудному обвинувачення (ч. 3 ст. 264 КПК). Прокурор також може звернутися до суду з пропозицією про виправдання підсудного або направлення справи на додаткове розслідування.

“Прокурор, який бере участь в розгляді справи у судах, додержуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню  вимог закону про всебічний, повний і об’єктивний розгляд справ  та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі”(ст. 34 Закону).

Отже, прокурор зобов’язаний прийняти усі передбачені законом  заходи для постановлення судом  законного, обґрунтованого та справедливого  вироку.

З метою успішного  виконання зазначених завдань державні обвинувачі мають забезпечувати високий рівень підтримання державного обвинувачення в судах, об’єктивно і неупереджено оцінювати докази, виважено вирішувати питання про зміну обвинувачення чи відмову від обвинувачення, письмово фіксувати хід судових засідань, зібрані матеріали накопичувати у наглядових провадженнях (п. 4 наказу Генерального прокурора України № 3 гн від 30.03.04).

Запорукою успішного  виконання функції підтримання  державного обвинувачення у суді є ретельна підготовка прокурора  до участі у судовому процесі.

2.1.Підготовка прокурора до участі в судовому процесі.

Професійним обов’язком кожного прокурора є забезпечення високої якості підтримання державного обвинувачення. Для цього керівники  органів прокуратури повинні  завчасно призначати державних обвинувачів, з тим, щоб вони мали можливість змістовно підготуватись до участі  у судовому процесі з розгляду конкретної кримінальної справи.

Підготовка до підтримання  державного обвинувачення починається  з ознайомлення з наглядовим провадженням по кримінальній справі та вивчення матеріалів справи. Прокурор перевіряє законність проведеного розслідування і обґрунтованість обвинувального висновку, що забезпечує належне проходження справи в суді.

 Питання, які  вирішуються в процесі підготовки  до судового розгляду, визначені,  в ст. 228 КПК:

• чи мала місце подія злочину;
• чи мало місце діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину;
• чи були додержані під час провадження дізнання та досудового слідства вимоги КПК про забезпечення права підозрюваного і обвинуваченого на захист;
• чи немає в справі обставин, що тягнуть за собою закриття справи (ст. 213 КПК);
• чи пред’явлено обвинувачення по всіх установлених злочинних діях обвинуваченого;
• чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у вчиненні злочину;
• чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального кодексу;
• чи правильно обрано запобіжний захід;
• чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна;
• чи додержано вимоги закону при складанні обвинувального висновку;
• чи виявлено причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, і чи вжито заходів до їх усунення;
• чи додержано органами дізнання або досудового слідства  інші вимоги КПК. На ці запитання при вивченні кримінальної справи прокурор повинен дати відповідь.

З моменту початку  підготовки до судового розгляду майбутній  державний обвинувачував є процесуально незалежним від позиції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок. І в підсумку, досліджуючи питання, передбачені ст. 228 КПК, він має особисто дійти висновку по справі відносно таких питань:

• Чи об’єктивно і повно проведено досудове слідство.
• Чи додержано при розслідуванні (крім забезпечення повноти і об’єктивності) вимоги кримінально-процесуального закону та чи не допущено таких його порушень, що унеможливлює розгляд справи по суті.
• Чи правильно вирішено під час досудового слідства клопотання обвинуваченого і його захисника, чи відповідають ці клопотання нормам КПК і чи ґрунтується постанова слідчого на вимогах закону.
• Чи вжито заходів до відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, та чи забезпечено можливу конфіскацію майна обвинуваченого.
• Чи вірно складено обвинувальний висновок та чи відповідає він матеріалам справи і пред’явленому обвинуваченню.

Підготовка прокурора  до участі в судовому розгляді кримінальної справи складається з таких основних етапів: