Характеристика особливостей припинення та розірвання трудовогу договору за законодавством України

                                                           План

Вступ…………………………………………………………………..

РОЗДІЛ 1. Поняття  трудового договору…………………………………. 
1.1.Поняття трудового договору та його відмінність від цивільно правових угод про працю……………………………………………………………………

1.2.Сторони та зміст  трудового договору………………………. 
1.3.Загальний порядок укладання трудового договору……………………

РОЗДІЛ 2. Характеристика особливостей припинення та розірвання трудовогу договору за законодавством України…………………………….

2.1. Підстави припинення трудового договору…………………………………..

2.2. Розірвання трудового  договору з ініціативи працівника…………………

2.3. Загальні та додаткові  підстави розірвання трудового  договору з ініціативи власника  або уповноваженого ним органу…………………………

2.4.Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб……………………

Висновки…………………………………………………………………………

Використана література…………………………………………………………

 

                                                        ВСТУП

       Актуальність теми дослідження:Право на працю є одним з основним конституційних прав громадян України. Право на працю,а також інші пов’язані з ним права на належні умови праці заробітну плиту не нижче від визначеної законом, на відпочинок, на соціальний захист, на страйки,-закріплені в статтях 43-46 Конституції України.

   Право на працю реалізується через трудову діяльність особи. Історично склалося,що переважною формою здійснення трудової діяльності є наймана праця. Більшість громадян влаштовуються на роботу шляхом укладення трудового договору як наймані працівники на підприємства,  в установи, організації не залежно від форм власності,а також до окремих осіб.

    Трудовий договір є основним інститутом у системі трудового права. Він розглядається також як підстава виникнення трудових правовідносин і водночас як форми долучення до праці.Трудовий договір широко використовується в усіх країнах з ринковою економікою для найму робочої сили.

    За юридичною природою трудовий договір це угода про працю між роботодавцем і найманим працівником. Це основна його ознака характерна для всіх видів трудового договору. Трудовий договір- універсальна модель найму. Праця токаря, керівника підприємства, моряка,артиста, службовця здійснюється за трудовим договором. На підставі трудового договору  працівник здає в найм власнику засобів виробництва (роботодавцю) свою здатність про працю.

   Потрібно підкреслити,що з точки зору права немає різниці чи працює особа за трудовим договором на державному підприємстві, в установі,у колективному господарстві, чи у фізичної особи. Всі наймані працівники мають  однаковий правовий статус і будь-який роботодавець зобов’язаний дотримуватись усіх правил і гарантій щодо них, передбачних трудовим законодавством.

   Термін «розірвання трудового договору» вживається у випадках,коли трудовий договір припиняється за ініціативою однієї із сторін або осіб,які не є стороною трудового договору.

    Теоритична розробка проблем, пов’язаних з розірванням трудового договору як з ініціативи працівника, так із ініціативи власника, має серйозне практичне значення. Теоритичну базу дослідження становлять праці : Александрова М.Г., Андрєєва.В.С., Венедіктова.В.С.,Хуторян.М.Н та інших.

    Таким чином,викладене вище зумовлює  актуальність теми дослідження курсової роботи.

   Обєктом дослідження курсової роботи є правовідносини у сфері трудового права.

   Предмет дослідження- проблеми припинення та розірвання трудового договору за законодавством України.

   Метою курсової роботи є дослідження проблем припинення та розірвання трудового договору за законодавством України.

   Мета роботи передбачає виконання таких  завдань:

- визначити теоретичні аспекти дослідження припинення та розірвання трудового договору за законодавством України,

- охарактеризувати припинення та розірвання трудового договору за законодавством Україи.

    Метод- історико-типологічний метод дослідження аналізу й систематизації, соціокультурний аналіз.

    Структура роботи: Курсова робота складаєть зі вступу. Двох розділів,висновків, списку використаної літератури.

 

               РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

 

1.1.Поняття  трудового договору та його  відмінність від цивільно  правових угод про працю

 

   Трудовий договір займає особливе місце в трудовому праві. На основі трудового договору виникають трудові відносини працівника з роботодавцем,що неминуче спричиняє включення цих суб’єктів у цілу систему відносин, які регулюються трудовим правом. Інакше кажучи, немає трудового договору – не буде і трудового права.

   Так склалося,що переважною формою здійснення трудової діяльності є наймана праця, яка характеризується низкою ознак,які принципово  відрізняють її від праці не найманої праці- самостійної. 
   Правове визначення трудового договору міститься в ст.21 КЗпП України- це угода між працівником і власником підприємства,установи,організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою,за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням підприємства,установи,організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці,необхідні для виконання роботи,передбачені законодавством про працю,колективним договорм і угодою сторін.[1;248] 
   Трудова діяльність,яка протікає в рамках трудового договору,характеризується такими правовивими ознаками.Ця – праця юридично несамостійна;вона реалізується шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку;передбачається виконання роботи певного виду (трудової функції), а не одноразового завданння; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в колективі працівників (трудовому колективі); протягом встановленого робочого виконується певна міра праці (норм праці);роботодавець зобов’язується надавати роботу,забезпечувати безпечні умови праці і виплачувати у встановлені терміни грошову винагороду за роботу,що виконується; роботодавець має забезпечити гарантії у встановлених випадках та брати участь у фінансуванні соціального страхування працівника.  
   За всієї різноманітності видів трудової діяльності сутність праці робітника, артиста, моряка, вчителя, державного службовця- єдина,їх правове становище обумовлюється договором трудового найму. Трудовий договір виступає універсальною моделлю трудового найму, визнаною у всіх країнах світу.

   Потрібно підкреслити, що з погляду права немає  різниці,чи працює робітник за трудовим договором на державному підприємстві, установі, організаціях з колективною формою власності, чи у приватного власника, в селянському (фермерському) господарстві. Всі наймані працівники мають однаковий правовий статус і будь-який власник зобов’язаний дотримувати всіх правил і гарантій стосовно таких працівників, передбачених трудовим законодавством і колективними договорами й угодами.

   Трудовий договір викликав до життя цілу систему правових норм, яка знайшла своє втілення у формі системи трудового законодавства, де інститут трудового договору займає центральне місце.

   У Доповіді МОП на 95-й сесії Міжнародної конференції праці у 2006 р. зазначається, що відносини, засновані на цивільному торговому праві, в рамках яких можуть надаватися послуги само зайнятих працівників, відрізняються від умов, що існують у рамках трудових відносин. Водночас, численні дослідження стану ринку праці в різних країнах, проведені Міжнародним бюро праці на виконання резолюції, ухваленої Конференцією у 1998 р., свідчать що концепція трудових відносин є загальною для всіх правових систем і традицій. Незважаючи на значну деверсифікацію трудових відносин у сучасних умовах, традиційні відносини постійного найму є основними.

     Трудовий договір продовжує займати центральне місце в сучасному світі. Це визнається в документах МОП, а також європейськими фахівцями. Наприклад,французький соціолог Робер Кaстель у статті “кінець епохи постійного найму: правда чи шкідливий міф?” у колективній монографії “Світ праці”, яка вийшла за редакцією Жака Кергоата і Даніель Ліньяр у паризькому видавництві”Ля Декурвет” у жовтні 1998 р., оспорює думку тих,хто передрікає швидке зникнення роботи за постійним наймом.[2;249-250]

    Предметом  трудового договору виступає  виконання працівником певної  роботи, визначеної угодою сторін, трудової функції. Це означає,  що працівник зобов’язується  виконувати певну роботу або  займати певну посаду на підприємстві, а власник або уповноважена ним адміністрація зобов’язується забезпечити його цією роботою, надавати засоби виробництва, обладнання, прилади, механізми, приміщення, сировину, матеріали, давати вказівки, конкретні завданння. Власник має право доручити працівнику виконати будь-яке завдання в межах роботи,обумовленої трудовим договором. Водночас предметом цивільного договору про працю виступає матеріалізваний результат праці або завдання одноразового характеру.

   Уклавши трудовий договір,працівник включається до штату підприємства і зобов’язаний підлягати правилам внутрішнього трудового  розпорядку,затвердженим на конкретному підприємстві, або ж виконувати розпорядження роботодавця – фізичної особи. Трудові відносини регламентуються правовими нормами різного рівня від централізованого до локального.Недодержання таких правил розглядається як порушення трудової дисципліни,за що працівника може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

   Є відмінності й в оплаті праці.За трудовим договором оплати праці регулюється законодавством про працю(КЗпП, Закон України”про оплату праці” та інші акти), колективними договорами,угодами, умовами трудового договору. Принаймні заробітна плата не може бути нижчою за встановлений законом мінімальний розмір. Законом встановлюються структура оплати труда,мінімальна заробітна плата,норми оплати при відхиленні від звичайних умов оплати, правила індексації,терміни виплати заробітної плати,комнесація заробітної плати у разі затримки її виплати.Власник повинен виконувати всі вказані правові норми, а також умови, передбачені на договірному рівні. У цивільному ж договорі механізм оплати праці,(обсягу робіт) досить простий, він встановлюється угодою сторін. Навіть оплата попереднього авансу не змінює юридичної природи такої оплати- остання цивілістична.

   Головною відмінністю трудового договору від цивільно-правового є глибока соціальна природа трудового договору, яка виявляється в його широкому соціально- правовому змісті.

    Уклавши цивільно- правовий договір, власник за чинним законодавством також несе витрати за внесками на соціальне страхування.

   Є істотні відмінності й у порядку укладення трудового і цивільно – правового договорів. Укладення трудового договору детально регламентується трудовим законодавством. Трудовий договір має укладатися з дотриманням встановлених у законі юридичних гарантій. Цивільно – правові договори про працю укладаються за угодою сторін, з дотриманням принципів добровільності та рівності сторін.

                     

                          1.2.Сторони та зміст трудового договору

    

    Працівниками,тобто стороною трудового договору можуть бути громадяни,які за віком і станом здоров`я можуть виконувати конкретну, визначену трудовим договором роботу.

    За загальним правилом не допускається прийняття на роботу осіб не молодше 16 років. Як виняток із цього правила, можуть прийматись на роботу особи,які досягли15 років,але за згодою одного із батьків або особи,що його замінює.

      Допускається  також прийняття на роботу  осіб, які досягли чотирнадцятирічного віку, але за таких умов:

     а) допускається  таке прийняття на роботу в  цілях підготовки молоді до  продуктивної праці;

      б) допускається  таке прийняття на роботу підлягають  учні загальноосвітніх шкіл, професійно  – технічних і середніх спеціальних  навчальниз закладів;

       в)  прийняття на роботу допускається  для виконання легкої роботи,що  не завдає шкоди здоров`ю;

       г)  робота не повинна порушувати  процесу навчання і виконуватись  у вільний від навчання час;

      д) повинна  бути згода одного із батьків або особи, що їх замінює (опікуна).[3;104]

     На деякі  види робіт, визначені окремим  законодавством, можуть прийматись  особи, що досягли вісімнадцятирічного  віку. Максимальним віком прийняття на роботу за загальним правило не обмежується. Але в окремих випадках, передбачених законодавством, наприклад, при прийнятті на державну службу, встановлено максимальний вік: для чоловіків 60 років,для жінок – 55 років.

   Другою стороною трудового договору є роботодавець. Згідно зі ст. 21 КЗпП україни – це власник підприємства, утанови, організації чи уповноважений ним орган. Слід відзначити, що визнання стороною трудового договору, як роботодавця, власника або уповноваженого ним органу, на думку багатьох вчених, є не зовсім вдалим. Адже працівник укладає трудовий договір з власником тоді,коли останній безпосередньо управляє своїм майном,або з підприємством, створеним власником. Ле не можна погодитися з тим, що уповноважений власником на управління майном і виробничим процесом орган виступає стороною трудового договору, особливо тоді, коли праця застосовується на засобах виробництва державної власності.

   Стороною трудового договору можуть бути громадські організації. Релігійна організація має право приймати на роботу громадян, умови праці встановлюються за угодою між релігійною організацією та працівником і визначаються трудовим договорм, який укладається у письмовій формі й підлягає обов’язковій реєстрації. У такому ж порядку реєструються умови праці священнослужителя, церковнослужителів та осіб, які працюють в релігійних організаціях на виробних посадах. На громадян, які працюють в релігійних організаціях за трудовим договором, поширюється трудове законодавство, соціальне страхування і забезпечення нарівні з працівиками державних і громадських установ, підприємств, установ, організацій (статті 25,26 Закону України “Про свободу совісті і релігійні організації” від 23 квітня 1991 р.).[4;104-105]

  Сукупність умов, що визначають взаємні права й обов’язки сторін, становить зміст трудового договору. До змісту входять умови, всановлені як самими сторонами, так і нормативно – правовими актами про працю.

   В основі угоди про прийняття на роботу лежить добровільне волевиявлення сторін трудового договору. У певних випадках ця умова супроводжується додатковим актом або договором. Так, молодий фахівець, укладає трудовий договір добровільно. Направлення не може бути видане без згоди на те молодого фахівця. Потрібно пам’ятати про ст. 43 Конституції України, що забороняє примусову працю.