Сертификация в туризме

Туризм VIP(елітарний) – це туризм для дуже багатих  людей, що передбачає режим «найбільшого сприяння» в поїздках: високий  стандарт послуг і підвищену увагу  обслуговуванні. Сам набір послуг може бути досить неординарним і складатися з урахуванням найменших побажань клієнта. Практично це завжди індивідуальні  тури.

        Комерційні тури – реалізуються фірмами на комерційних засадах, найчастіше це індивідуально-групові тури з досить широким спектром цін. Якщо комерційний туризм передбачає оплату туру власне клієнтом, то туризм соціальний повністю або частково оплачується державою, підприємством чи здійснюється на кошти громадських соціальних фондів.

        Сьогодні  все популярнішим є  різновид туризму, що отримав  назву інтенсив-туризм (заохочувальний). Він поступово завойовує позиції  й на ринку Східної Європи  та України, витісняючи традиційний  соціальний туризм.

 Це туристичні  подорожі, що організовуються підприємствами  та фірмами для своїх працівників  як засіб заохочення та як  винагорода за сумлінну працю.

За характером  організації  виділяють  туризм плановий (організований) та  самодіяльний.

Плановий  туризм – передбачає здійснення туристичних подорожей за певними маршрутами й графіками, встановленими туристичними організаціями, що оформлюються туристичними путівками. 

Самодіяльний  туризм – це подорожі, що розробляються  й організуються самими туристами, об’єднаними у туристичні гуртки та клуби.     Дуже важливою, особливо з точки зору організації обслуговування  туристів,є класифікація туризму за демографічним і соціальним складом учасників подорожі. При цьому враховують вік, соціальний громадський стан, рід  занять туристів тощо. Таким чином виділяють туризм дитячий, молодіжний, сімейний, туризм «третього віку», інвалідів тощо. Відповідно до кожного виду підбираються місце розміщення, тип харчування,склад програми перебування.

Так, організація  дитячого і шкільного туризму  при досить поміркованих цінах на тури і невисоких вимогах щодо якості розміщення, передбачає триразове  харчування, організацію програми,  де відпочинок і розваги чергуються із заходами пізнавального та виховного  характеру.

Молодіжний  туризм допускає використання послуг не дуже високого якісного стандарту, але покликаний створювати атмосферу  активного спілкування і відпочинку.

Категорія туристів «третього віку» передбачає якісний  сервіс та інформаційну насиченість  подорожей.

Сімейний  туризм вимагає від туристичних  підприємств створення умов  для  якісного відпочинку всієї родини.       

Сьогодні  все активніше звертаються до організації туризму для інвалідів  та осіб з фізичними вадами, для  яких використовуються відповідним  чином обладнані готелі й транспортні  засоби, розробляються спеціальні програми.

Окремо  слід назвати поїздки туристичних  груп професійного спрямування. Такий  корпоративний туризм теж стає перспективним  сегментом туристичного ринку.

З точки  зору форми організації подорожі та туристичного обслуговування виділилися такі специфічні види туризму як тайм-шер, туризм самообслуговування, клубний  туризм тощо.

Система відпочинку тайм-шер (кондомініум) виникла  у Франції та детально розроблена у США. Time share (поділений час) –  це придбання готельного номеру, вілли, котеджу у власність на певний час.

У туризмі  самообслуговування клієнти купують  у туристичної фірми мінімальний  набір послуг: транспортування, розміщення, страхування, а всі інші  додаткові  послуги купують на місці або  організовують самостійно,  користуючись їх значно нижчою місцевою ціною.

Клубний туризм – це відпочинок людей, яких поєднує спільне заняття, інтереси і захоплення.

Важливе значення має класифікація туризму  за видами залежно від засобу пересування  туристів. Тут виділяють дві великі групи:

туризм транспортний – авто, авіа, залізничний, морський та річковий;

подорожі  з активними засобами пересування  – пішохідний, лижний, кінний, велосипедний та ін.

Безумовно найважливішим критерієм поділу туризму є мета подорожі. Як правило, їх може бути декілька, але одна з  них завжди буде головною, домінуючою й саме вона визначатиме вибір  місця подорожі та характер послуг, придбаних туристом [2.с.106].

Для  класифікації рекреаційної(туристичної) діяльності існують різні критерії. Якщо брати до уваги мету і основні  мотиви подорожі, американський вчений В.Сміт виділяє шість категорій  туризму:

- культурний;

- етнічний;

- історичний;

- екологічний;

- рекреаційний;

- діловий   [6.c.6].

Український вчений Н.П.Крачило запропонував іншу класифікацію:

курортно-лікувальний;

спортивний;

діловий;

релігійний;

промисловий[7.c.6].

Наймасовішим  є світовий ринок рекреаційного  туризму (відпочинок і лікування), характеризується поступальними темпами розвитку й стабільністю туристичного попиту. До рекреаційного туризму належить курортно-лікувальний – один з  найтрадиційніших видів, що розвивається в районах зі сприятливим кліматом і наявністю лікувальних ресурсів (мінеральні джерела, грязі).

Діловий туризм за оцінками Всесвітньої ради ділових подорожей і туризму (World Travel and Tourism Council, WTTC), за 2010 рік обсяг  ділових поїздок в усьому світі  складе $ 819 млрд. Різновиди ділових  поїздок є подорожі з  метою  участі у переговорах, нарадах, міжнародних  і національних ярмарках, виставках. Деякі дослідники відносять до цього  виду також конгрес ний туризм, хоча більшість вважають його підвидом наукового туризму.

Науковий  туризм включає поїздки з метою  участі у конгресах, симпозіумах, нарадах  і посідає на туристичному ринку  значне місце. Останнім часом великим попитом почали користуватись навчальні тури. Переважно вони передбачають вивчення іноземних мов, але все частіше використовуються з метою отримання більш широкої освіти на базі іноземних вузів.

Спортивний  туризм – об’єднує подорожі для  участі у різноманітних спортивних заходах.

Релігійний  туризм -  є одним з найстаріших  видів і відомий з часів  формування основних світових релігій. Туризм здійснюється як місіонерський  та паломницький.

Дуже  цікавим і перспективним видом  є туризм промисловий – поїздки  на полювання, риболовлю, збір плодів тощо.

Останнім  часом розширюються підвиди екологічного туризму, це пов’язано з пошуком  екологічно чистих зон та їх збереженням.

У наш  час з’явився хобі-туризм – він  надає людині можливість займатися  улюбленою справою в умовах подорожі та відпочинку серед тих, хто поділяє  її захоплення. 

Найбільш  популярними видами туризму до 2020р. стануть: пригодницький, екологічний, культурно-пізнавальний, тематичний і  круїзи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                  3. Сертифікація як гарантія якості туристських послуг 
 Об'єктами сертифікації можуть бути продукція виробничо-технічного 
призначення, товари народного споживання, послуги, що надаються населенню та підприємствам, а також інші об'єкти (далі - продукція). Об'єкти обов'язкової сертифікації визначаються законодавчими актами (актами законодавчого органу). 
 Об'єкти обов'язкової сертифікації з числа товарів народного споживання, робіт і послуг, що надаються громадянам, визначаються в порядку. 
Сертифікація - процедура підтвердження відповідності, за допомогою якої 
незалежна від виробника (продавця, виконавця) і споживача 
(Покупця) організація засвідчує в письмовій формі, що продукція 
відповідає встановленим вимогам. 
Сертифікація здійснюється в цілях: 
· Створення умов для діяльності організацій та підприємців 
на єдиному товарному ринку РФ, а також для участі в міжнародному 
економічне, науково-технічне співробітництво та міжнародної торгівлі; 
· Сприяння споживачам у компетентному виборі продукції; 
· Захисту споживача від несумлінності виготовлювача (продавця, 
виконавця); 
· Контролю безпеки продукції для навколишнього середовища, життя, 
здоров'я і майна споживача; 
· Підтвердження показників якості продукції, заявлених 
виробником. 
Сертифікація може носити обов'язковий і добровільний характер. 
Сертифікація є методом об'єктивного контролю якості продукції, її 
відповідності встановленим вимогам. 
Наявність сертифіката, виданого компетентним органом, полегшує експорт і 
імпорт продукції, допомагає покупцям у виборі товару і служить певній 
гарантією його доброякісності. 
Обов'язкова сертифікація є також засобом державного контролю 
безпеки продукції. 
Добровільна сертифікація сприяє підвищенню конкурентоздатності 
продукції. 
При сертифікації зазначеної продукції слід керуватися 
правилами відповідної системи міжнародної сертифікації. 
Спеціально уповноважений федеральний орган виконавчої влади в області 
сертифікації відповідно до положень цього Закону: 
· Формує і реалізує державну політику в області 
сертифікації, встановлює загальні правила і рекомендації з проведення 
сертифікації на території Російської Федерації і публікує офіційну 
інформацію про них; 
· Проводить державну реєстрацію систем сертифікації та знаків 
відповідності, що діють в Російській Федерації; 
· Публікує офіційну інформацію про діючі в Російській 
Федерації системах сертифікації і знаках відповідності та представляє її у 
встановленому порядку в міжнародні (регіональні) організації з 
сертифікації; 
· Готує в установленому порядку пропозиції про приєднання до 
міжнародним (регіональним) систем сертифікації, а також може в 
встановленому порядку укладати угоди з міжнародними (регіональними) 
організаціями про взаємне визнання результатів сертифікації; 
Системи обов'язкової сертифікації створюються державними органами 
управління при реалізації рішень законодавчого органу про проведення 
обов'язкової сертифікації. Виконавці робіт у цих системах повинні бути 
уповноважені або акредитовані на право проведення відповідних робіт 
державними органами. Деякі з учасників мають контрольними та 
арбітражними функціями. У зв'язку з цим Законом для них встановлено 
дозвільний (ліцензійний) порядок діяльності, який вимагає 
всебічної попередньої перевірки і підтвердження компетентності 
певними документами. Реєстрація здійснюється після встановлення 
відповідності всім вимогам, що пред'являються. В отли-ки від цього, 
державна реєстрація систем добровільної сертифікації носить явочно- 
обліковий характер. Закон не передбачає можливості відмови в реєстрації 
такої системи ні за яких підстав. Це пояснюється тим, що роботи по 
добровільної сертифікації здійснюються на договірній основі, не вимагають 
спеціального правового регулювання, а підкоряються загальним нормам 
цивільного законодавства. Однак факт реєстрації в Держстандарті Росії 
поряд з реєстрацією в якості юридичної особи є необхідним 
умовою початку функціонування системи. 
Закон відносить до учасників сертифікації також виробників (продавців, 
виконавців) продукції. 
Система сертифікації створюється для певного виду (класу) однорідної 
продукції, що включає великі групи товарів або послуг, що мають єдині 
функціональне призначення, принципи роботи (застосування), методи контролю та випробувань і т.д. 

  У систему сертифікації можуть входити кілька систем сертифікації 
однорідної продукції. 
Окремі системи сертифікації однорідної продукції можуть об'єднуватися в 
єдину, більш велику систему, всі ланки якої керуються єдиними 
принципами та документами, що не виключає можливості врахування специфіки окремих систем в їх керівних документах. Система обов'язкової 
сертифікації є саме такою об'єднуючою системою. 
 Системи сертифікації підлягають державній реєстрації в установленому порядку. Для підтвердження відповідності сертифікованої продукції встановленим вимогам передбачений сертифікат відповідності-документ, виданий за правилам системи сертифікації. 
Обов'язковою складовою частиною сертифіката відповідності є сертифікат 
пожежної безпеки. 
Порядок організації та проведення сертифікації продукції і послуг в області 
пожежної безпеки визначається Державної протипожежної службою 
федерального органу виконавчої-влади в галузі внутрішніх справ за 
погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої 
влади в галузі сертифікації. 
 Для маркування продукції та послуг застосовуються знаки відповідності - 
зареєстровані в установленому порядку знаки, яким за правилами, 
встановленим в даній системі сертифікації, підтверджується відповідність 
маркованої ними продукції встановленим вимогам. 
 Порядок державної реєстрації знаків відповідності встановлюється 
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в 
області сертифікації. 
 Правила застосування знаків відповідності встановлюються конкретною системою сертифікації відповідно до правил, що встановлюються спеціально уповноваженим федеральним органом виконавчої влади в області сертифікації. 
Спеціально уповноважений федеральний орган виконавчої влади в області 
сертифікації Росії і інші федеральні органи виконавчої влади, на 
які законодавчими актами РФ покладаються організація та проведення 
робіт з обов'язкової сертифікації, в межах своєї компетенції: 
· Створюють системи сертифікації однорідної продукції і встановлюють 
правила процедури і управління для проведення сертифікації в цих системах; 
· Здійснюють вибір способу підтвердження відповідності продукції 
вимогам нормативних документів (форми сертифікації); 
· Визначають центральні органи систем сертифікації; 
· Акредитують органи з сертифікації та випробувальні лабораторії 
(Центри) і видають їм дозволу на право проведення певних видів робіт 
(Ліцензії на провадження певних видів робіт); 
· Ведуть державний реєстр учасників і об'єктів сертифікації; 
· Встановлюють правила визнання зарубіжних сертифікатів, знаків 
відповідності та результатів випробувань; 
· Встановлюють правила акредитації та видачі ліцензій на проведення 
робіт з обов'язкової сертифікації; 
· Здійснюють державний контроль і нагляд і встановлюють 
порядок інспекційного контролю дотримання правил сертифікації та за 
сертифікованою продукцією; 
· Розглядають апеляції з питань сертифікації. 
Центральні органи в структурі створюваних систем сертифікації 
передбачаються в тих випадках, коли більша система об'єднує 
кілька систем або, коли система має велику кількість учасників 
сертифікації і обширну номенклатуру продукції. 
Центральні органи очолюють систему сертифікації і виконують окремі 
функції державних органів: організовують роботу в системі і координують 
діяльність всіх учасників, встановлюють правила процедури сертифікації та 
управління системою, розглядають скарги заявників (господарюючих 
суб'єктів) на неправильні дії органів з сертифікації та випробувальних 
центрів, акредитованих в даній системі. Безпосередньо роботу по 
сертифікації центральний орган, як правило, не здійснює. 
 Рішення центральних органів систем сертифікації з апеляцій можуть бути оскаржені до відповідного органу державного управління. 
Під апеляцією перш за все слід розуміти скаргу заявника на дії 
органу з сертифікації або випробувальної лабораторії, що порушують правила, встановлені в даній системі, або законодавство, внаслідок чого 
ущемляються права та інтереси заявника. 
Це можуть бути скарги на необгрунтовану відмову у видачі сертифіката, 
фінансові порушення і т.п. 
Закон не регламентує права державного органу за результатами 
розгляду апеляції. Очевидно, ці права можуть бути визначені виходячи з 
правової природи відносин між органом управління та учасниками 
сертифікації. 
 При позитивних результатах акредитації державний орган видає 
ліцензію (дозвіл) на проведення певних видів робіт (видача 
сертифіката або результатів випробування певних видів продукції). Правила 
акредитації та видачі ліцензій встановлюються в кожній системі обов'язкової 
сертифікації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   Висновок 
 Ознайомившись з матеріалом даної курсової роботи можна зробити висновок, що туризм давно вже вийшов за рамки «вузької» діяльності. У наш час туризм перетинається з багатьма сферами діяльності: економікою, правом, соціологією і т.д.

  У  наш час туризм є найголовнішою і найбільш розвинутою  сферою економіки. Згідно з прогнозами міжнародних організацій,  туризм буде мати стабільний розвиток. Деякі країни світу будуть мати можливість розширити свої туристичні ринки.  Нині малопривабливі країни на ринку туризму в подальшому розвинуть свою туристичну діяльність і значно зміцнять економіку. Країни-лідери туризму ще більше зміцнять свої позиції.

  Проте культурно-історичний, природний потенціал країни 
величезний, і при правильній постановці маркетингової роботи, а також 
вдосконаленні та розвитку туристичної інфраструктури кількість іноземних 
туристів, що прибувають в нашу країну, може значно зрости. 
Це є підставою для більш чіткої спрямованості і більш агресивного 
маркетингу по основних напрямних країнам, включаючи в першу чергу 
цілеспрямовану рекламно-інформаційну діяльність. Тільки грамотно 
побудована маркетингова стратегія, зосереджена на ключових направляючих 
туристських ринках, дозволить зробити в'їзний туризм найбільш прибуткової 
складовою всієї туристської сфери

  Міжнародний туризм як будь-яка сфера життєдіяльності потребує детального вивчення  та аналізу для формування і розширення світобачення людини.       

  Але всі  зусилля, в тому числі і маркетингові, будуть марні, якщо прибувають 
туристам не буде забезпечений відповідний світовим стандартам рівень 
, що надаються. Саме тому особливо важливий грамотний і комплексний 
підхід до ліцензування та сертифікації туристської діяльності. 
У найближчому майбутньому кількість туристських компаній, що виконують агентські функції, цілком ймовірно, збільшиться (окреме ліцензування тур агентів і туроператорів), що призведе до збільшення конкуренції між ними, тому 
туристським організаціям доцільно об'єднувати зусилля і капітали. 
Детальний проведення ліцензування та сертифікації буде сприяти більш 
повному задоволенню запитів сучасного споживача до пропонованого йому 
тур продукту, який в даний час розпещений достатком пропозицій 
різного роду подорожей, спраглий вражень і задоволень, активний і 
самостійний.