Сертификация в туризме

  В Україні є традиційні і перспективні санаторно-курортні і туристичні райони з ефективними унікальними ресурсами для відпочинку і лікування міжнародного, державного та місцевого значення. 
 На сьогоднішній день туристична інфраструктура в Україні є недостатньо розвинутою і нераціональною, якість сервісу низька. Це зумовлює її низьку привабливість. 
 Проте, Україна має прекрасні умови для організації відпочинку на берегах і лиманах Чорного і Азовського морів, водойм і річок, в Кримських горах і Українських Карпатах. 
 Розглянемо деякі, на мою думку, стратегічно важливі місця розвитку туристичного бізнесу. 
 Наприклад, південний берег Криму характеризується м'яким субтропічним кліматом середземноморського типу. Окрім традиційних баз відпочинку, санаторіїв та туризму існують інші напрямки бізнес діяльності. Зокрема необхідно звернути увагу на побудову тренувальних баз для футбольних клубів. Цей захід дасть змогу отримувати кошти за використання баз не лише вітчизняними, а й зарубіжними футбольними клубами. Температурні умови є дуже сприятливими для підготовки команд на протязі усього року, особливо під час зимового періоду, коли більшість вітчизняних футбольних клубів виїжджає на збори за кордон. 
 Унікальні рекреаційні ресурси є також у Карпатах, Передкарпатті і Закарпатті. Тут розташовані джерела цінних і різноманітних за своїм хімічним складом та лікувальними властивостями мінеральних вод, в ряді випадків унікальних, великі масиви лісів. 
 Води з високим вмістом органічних речовин виявлені лише на Прикарпатті. Це два родовища типу "Нафтуся" - у Трускавці і Східниці. На мою думку, дуже перспективний бальнеологічний курорт Східниця. Східниця має великі, але не до кінця реалізовані можливості щодо розвитку курортного господарства. По-перше, необхідно звернути увагу на відносну відсутність автомобільних шляхів, не зручно, з пересадками, доводиться добиратися до місця відпочинку. По-друге, залучивши інвестиційні кошти, частку доходів від отриманих за реалізацію путівок, розширяти сітку пансіонатів, турбаз, санаторіїв. 
 Також необхідно продовжити капіталовкладення на реконструкцію діючих родовищ лікувальних мінеральних вод, та покращення матеріально-технічної бази санаторіїв, з наближенням їх до світових стандартів. 
 Пляжні ресурси зосереджені в приморських територіях Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької і Донецької областей та у Криму. Важливою перевагою ефективного функціонування рекреаційного комплексу стало б зменшення сезонності в роботі курортів, особливо морських, тобто створення умов для цілорічного обслуговування. Практичний інтерес становлять термальні води цього регіону. Так зокрема, в Криму, нараховується 310 термальних джерел, 240 з них уже досліджено, а використовуються ці джерела, тільки в Медведівці Джанкойського району та Янтарному Красногвардійського району. Тому є всі можливості використання термальних вод в поєднанні з теплим кліматом протягом року. 
 На маркетинг подорожей і туризму дуже могутньо впливає Інтернет. Тому важко переоцінити важливість привертання потенційних туристів через електронні медіа-носії. 
Щоб розвивати туристичний бізнес, необхідно забезпечити туристам комфортні і безпечні умови для проїзду; сприяти оформленню віз; провести будівництво та роботи малих мотелів і готелів сімейного типу, які можуть стати джерелом валютних надходжень; розгорнути реалізацію проектів з будівництва готелів високої категорійності. 
 Туристичний бізнес потребує значних капіталів та експертного підходу, але за умови грамотного планування та ефективної реалізації проектів, туристичний бізнес є надзвичайно прибутковим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Основні проблеми туристичної галузі

  В Указі Президента України "Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року" туризм повинен стати одним з джерел поповнення державного та місцевих бюджетів, тому необхідно визначити проблеми роботи туристичної галузі та розглянути основні напрями по їх вирішенню.  
 В роботі туристичної галузі можна виділити наступні проблеми, що стримують її розвиток. Серед них:  
- відсутність розгалуженої системи інформаційно-рекламного забезпечення діяльності галузі та туристичних представництв за кордоном;  
- відсутність цивілізованих умов перетину кордону та несприятливий візовий режим для іноземних туристів; 
- податкове законодавство, що не сприяє вкладенню інвестицій в інфраструктуру туризму та санаторно-курортний комплекс;  
- різновідома підпорядкованість туризму та санаторно-курортного комплексу;  
- недоліки в системі регіонального управління ; 
- проблема тіньової економіки;  
- необхідність передання частини повноважень органам місцевого самоврядування.  
 Для удосконалення рекреаційно-туристичної діяльності велике значення має інформація про навколишнє середовище, яке включає демографічні, науково-технічні, політико-правові, соціально-культурні, природні та економічні фактори. До того ж усі фактори макро- та мікросередовища взаємопов'язані і взаємообумовлені. Тому всі дані повинні бути зосереджені у відповідних інформаційних центрах, об'єднаних в єдину інформаційну систему . Ця система повинна бути повна, зрозуміла у використанні та загальнодоступна.  
 Державна податкова система має суттєвий вплив на соціально-економічну ефективність рекреаційно-туристичної діяльності, тому головним завданням держави є усунення бар'єрів для розвитку туристичної сфери шляхом прийняття Податкового кодексу та проведення виваженої податкової політики з метою підтримки та захисту суб'єктів рекреаційно-туристичної діяльності.  
 Проблеми, що пов'язані з податковим законодавством України, перш за все, стосуються сплати податку на додану вартість, земельного податку, готельного та курортного зборів.  
 На нашу думку необхідно деякі з загальнодержавних податків і зборів передати на місцевий рівень, наприклад плата за забруднення навколишнього природного середовища, плата за землю, плата за патент на окремі види торговельної діяльності.  
 Не відпрацьовано механізм заохочувального оподаткування інформаційно-рекламної діяльності, стимулювання інвестицій у туристичну галузь. Визначення туризму як пріоритетного напрямку розвитку регіону не підкріплено сприятливими умовами, які б створювалися з боку органів влади.  
 Оптимізація оподаткування рекреаційно-туристичної діяльності сприятиме підвищенню дохідної частини бюджетів всіх рівнів: державного, регіональних, місцевих та підприємств-суб'єктів рекреаційно-туристичної діяльності. Туристична галузь має прямий та опосередкований вплив на підприємства економіки регіону, стимулює розвиток малого та середнього підприємництва, таких секторів економіки, як транспорт, будівництво, торгівля, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку . Розвиток та створення нових підприємств сприятиме наповненню бюджетів усіх рівнів та розбудові регіону в цілому.  
 Назріла необхідність надати відповідні повноваження органам місцевого самоврядування щодо розвитку туризму в регіонах. Це сприятиме оздоровленню економіки в регіонах, соціальному захисту його населення та поліпшенню ситуації в туризмі загалом.  
 Першочерговим має бути поетапне передання місцевий органам влади прав на ліцензування туристичної діяльності, сертифікацію підприємств готельного господарства та пунктів харчування, а також повноважень щодо відповідного контролю.  
 Основу такого механізму складає фінансово-економічне регулювання розвитку туристичної сфери, яке має здійснюватися через:  
- механізм платежів за використання природних рекреаційних ресурсів;  
- ефективну податкову політику;  
- систему місцевих зборів (курортний рекреаційний збір, податок на приватний житловий фонд, який використовується в рекреаційних цілях, тощо);  
- механізм ціноутворення на рекреаційно-туристичні послуги;  
- інноваційно-інвестиційну політику і кредитування .  
 В умовах кризи, коли дуже високим є психологічне навантаження та обмежена кількість сімейного бюджету може бути виділена на відпочинок, необхідно розвивати місцеві види туризму, які є більш дешевими та можуть дати поштовх для розвитку, сумісних з туризмом сфер економіки.  
 Основним конкурентом туристичної галузі на ринку потенціальних споживачів послуг є гральний бізнес. Все, що пов'язано з гральним бізнесом турбує громадськість. Хоча гральний бізнес є легальним і достатньо прибутковим для місцевих бюджетів, тим не менш, всі розуміють, що найбільшу шкоду він завдає сімейним бюджетам і розтліваючи діє на підростаюче покоління. Альтернативою є туристична галузь, яка через можливість дізнатися про історію нашого краю та країни, традиції та віросповідання інших народів, сприяє розумінню як навколишньої дійсності, так й інших культур та світів, що є важливим фактором розвитку самої людини та налагодження зв'язків. 

 

 

 

 

 

2. Туризм. Основні поняття

  Туризм як окремий випадок подорожей має чіткі обмеження, характеристики і безліч визначень в понятійному сенсі. 
 На відміну від подорожі туризм - категорія, яка має сильний вплив економіки і що володіє дуалізмом (подвійністю) внутрішньої природи явища, так як туризм - це і особливий, масовий, рід подорожей, і діяльність з організації та здійснення цих подорожей. 
 Наведемо класичне визначення туризму і дамо розгорнуту характеристику його складових. 
 Туризм - тимчасове переміщення людей з місця свого постійного проживання в іншу країну або місцевість в межах своєї країни у вільний час з метою отримання задоволення та відпочинку, оздоровчих, гостьових, пізнавальних або в професійно-ділових цілях, але без заняття оплачуваною роботою у відвідуваному місці. Зазначимо, що: 
 а) значна частина обмежень в поняттях буде носити суто економічний характер, обумовлений місцем туризму в сучасному розвиненому суспільстві; 
 б) самі визначення будуть служити цілям і принципам міжнародної туристської статистики, яка, в свою чергу, діє по категоріям, що визначаються в цілях саме економіки, планування, обліку та ін; 
 в) будуть враховуватися вимоги однакового міжнародного розуміння істоти категорій, що підлягають статистичної оцінки та порівняння. 
- Основні особливості туризму: 
  1.В відміну від подорожей туризм - це переміщення людей в досить короткі проміжки часу. 
   Тривалі подорожі здійснюються лише одиницями індивідуумів. Туризм ж масове явище XX століття, яка отримала свій розвиток в силу сформованої в розвиненому суспільстві політико-економічної ситуації. Люди (в більшості своїй робітники за наймом) повсюдно отримали право на щорічну короткий (в середньому 2-3 тижні) відпустку. Після другої ми ровой війни (1939-1945 рр.). Люди в більшості своїй сталжіть в достатку, що дозволяє виділяти кошти на відпочинок і короткострокові подорожі з метою відпочинку. Розвинені транс кравці кошти, що відкрили еру трансконтинентальних польотів на повітряних суднах, дали цілком доступну можливість відвідування практично будь-яких куточків світу. 
   За статистикою найбільшу частку займає туризм вихідного дня (2-3 дні), далі йдуть невеликі туристські поїздки (6-7 днів), значно меншу частку займають 8-12-денні тури. Всі інші, більш тривалі, туристські поїздки випадають із статистики через нікчемності свого питомої ного ваги в загальній масі. 
   2. Для туризму важливо визначити категорію місця постійного проживання (місце проживання). Туризм передбачати-кість виїзд людей з місця свого постійного проживання в іншу місцевість, країну з метою туризму. Переміщення в межах місцевості постійного проживання, наприклад щоденні поїздки на роботу, не можуть бути віднесені до туризму. У країні, де є правовий інститут прописки, це - місце прописки, реєстроване відповідними службами державної влади, що регулює міграцію населення. Що має місце інша поняттєва категорія - звичайне місце постійного проживання визначається строком, протягом якого людина постійно проживає в одному і тому ж місці (місті, селищі, районі). При цьому для кожного певного місця, району, країни, а також населення слід виділяти осіб, які можуть бути віднесені до категорії постійних жителів або відвідувачів. 
   Наприклад, за статистикою внутрішнього туризму важливо обмежити категорії населення, які слідують щодня на роботу на певні часові проміжки і відстані. Так, для невеликого міста це буде 20-30 хв при відстані в кілька кілометрів, для великого міста - поїздки на роботу тривалістю до 3 год на відстань понад 50-100 км. Слід враховувати і мінімальний проміжок від присутність жителя в цьому місці, а також відзнаки та особливості місцевостей і адміністративних територій. Для жителя невеликого селища поїздка на 70 км буде далеким подорожжю. У той же час в Москві або Волгограді це відстань знаходиться в межах міської межі. Дуже непросте питання-чи є туристами дачники, наступні на свої дачі у вихідні дні на відстань більше 120 км? Мало хто з мають у Росії ділянки погодиться назвати ці поїздки відпочинком і туризмом, скоріше, це тяжка праця. 
 3. Визначення періоду вільного часу виходить з основного розуміння туризму як способу відпочинку. Воно недостатньо справедливо для деяких видів туризму, наприклад для професійно-ділового, учасники якого найчастіше здійснюють поїздки як фахівці, відряджені фірмою. 
 4. Найважливішою категорією є мета туризму, яка дозволяє чітко виділити види діяльності, пов'язані з туризму і потрапляють під пільгові митні, податкові та інші бажані режими, установлювані державного-вами виключно для туризму. Головні цілі туризму: раз-розважальні (аттрактивні), рекреаційні та пізнавальні. Другими за значимістю є цілі оздоровчі та лікувальні, далі йдуть професійно-ділові, гостьові і пр. 
 5. Туризм - важлива складова економіки багатьох держав, яка забезпечує зайнятість місцевого населення, завантаження готелів та готелів, ресторанів, видовищних заходів, надходження іноземної валюти та ін.  Внутрішній туризм - тимчасовий виїзд громадян конкретної країни з постійного місця проживання в межах національних кордонів тієї ж країни для відпочинку, задоволення пізнавальних інтересів, занять спортом і в інших туристичних цілях. Внутрішній туризм не є, окрему сферу, а пов'язаний з усіма іншими секторами національної життя. 
 Міжнародний туризм - систематизована і цілеспрямована діяльність підприємств сфери туризму, пов'язана з наданням туристичних послуг і туристського продукту іноземним туристам на території Російської Федерації (в'їзний туризм) і наданням туристських послуг і туристського продукту за кордоном (виїзний туризм). Туризм у багатьох країнах - діяльність, яка перебуває під пильною увагою держави як економічно вигідна і прибуткова галузь. 
 Має також місце поняття національний туризм - сукупність діяльності у сфері внутрішнього та виїзного туризму, тобто обслуговування туристів з числа мешканців своєї держави. За способом організації розрізняють плановий і самодіяльний туризм.

  Плановий туризм - будь-які види туризму, розробляються і реалізуються організаторами туризму - туроператорами. Плановий туризм регулюється державою за допомогою законодавчих і нормативних актів. Він становить основу індустрії масового туризму. Початок плановому туризму поклав Томас Кук. Саме він в 1849 р. придумав продавати туристичні послуги в пакеті: перевезення, екскурсії та харчування. 
 В значній мірі плановий туризм є головною складовою діяльності різних комерційних організацій і підприємців.

 Самодіяльний туризм - специфічний вид суспільної туристської діяльності, здійснюваний на добровільній самодіяльній (аматорської) основі. Самодіяльний туризм ґрунтується на діяльності добровільних туристських об'єднань, спілок і туристських клубів, які видають власні нормативні акти, що регулюють туристську діяльність, проводять походи, туристські зльоти та змагання, видають власну туристську методичну літературу та періодичні видання. Самодіяльний туризм має програмно-нормативні основи, що визначають напрями, характер, зміст туристської суспільної практики, вимоги по оволодінню туристськими вміннями та навичками. 
 Соціальний туризм - різновид туризму, субсидируемая з коштів, що виділяються на соціальні потреби з метою створення умов для подорожей школярам, ​​молоді, пенсіонерам, інвалідам, ветеранам війни і праці та іншим громадянам, яким держава, державні і недержавні фонди та інші добродійні організації надають соціальну підтримку як найменш забезпеченої частини населення при використанні їх права на відпочинок. Це положення було закріплено в Манільської декларації по світовому туризму в 1980 р. 
 Соціальний туризм розглядається як: 
- Подорожі, інші види туристських занять, оздоровлення та відпочинку, що реалізуються громадянам Російської Федерації за ціною соціального туру, разових послуг соціального туризму або субсидовані з коштів, що виділяються державою на соціальні потреби; 
- Сфера професійної діяльності з формування, просування і реалізації соціальних турів, разових послуг соціального туризму; 
- Громадський рух учасників соціального туризму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.1. Види туризму

   Форми туризму визначають його кількісні параметри. Види туризму визначаються за різними критеріями. По формі і змісту туристична діяльність дуже різноманітна(прогулянки, походи, екскурсії, експедиції і т.д.).

   Прогулянка представляє собою переміщення на місцевості з пізнавальною, оздоровчою метою.

   Екскурсія – це колективне відвідування певних об’єктів з пізнавальною чи науковою метою.

   Туристична експедиція представляє собою організовану багатоденну  подорож, яка організовується зі спеціальною дослідницькою метою.

Найбільш  доступною і масовою формою туризму  є походи.

 Туристичний похід – це подорож з активним способом переміщення у віддалених від місця проживання районах, здійснюване з освітньою, спортивною, дослідницькою метою [5.с.18].

   За формою організації виділяють туризм груповий та індивідуальний . Існує також змішана форма – індивідуально-груповий туризм, коли тури купуються клієнтом індивідуально, а обслуговування відбувається в групі. Деякі спеціалісти окремо виділяють ще і сімейний туризм як форму подорожі.

   За спрямованістю туристичних потоків вирізняють туризм:

внутрішній( подорож громадян у межах своєї  країни);

виїзний за кордон – тобто виїзд громадян за межі своєї країни, відвідання інших     країн;

-  в’їзний  (іноземний) – поїздки, прийом  та обслуговування в країні  іноземців.                                                                                                

   Перші два види здійснюються вітчизняними туристами й можуть бути об’єднані терміном національний туризм; внутрішній та іноземний туризм позначаються як туризм у межах країни. У масштабах світу та його регіонів туристичні поїздки й обміни об’єднуються терміном міжнародний туризм.

       За масштабами охоплення території  розрізняють туризм внутрішньо  регіональний, міжрегіональний   та кругосвітній.

На туристичному ринку найстабільнішу позицію займає туризм внутрішньо регіональний. Більшість  європейців і мешканців Північної  Америки віддають перевагу мандрівкам у межах свого регіону.

Крім короткострокових і тривалих подорожей за критерієм  терміну поїздки вирізняють також  подорожі вихідного дня, що останнім часом набувають все більшої  популярності.

       Туризм «кінця тижня» (week-end tourism) дозволяє деякою мірою вирівнювати  сезонність туристичної активності, підвищити рентабельність матеріально-технічної  бази, що має сезонний характер  роботи. 

        Сезоном називають такий період  року, коли у центрі (районі) концентрується  найбільше туристів.

        За економічним принципом залежно  від принципу оплати й організації  продажу турів, що також впливає  на рівень послуг, вирізняють  елітарний туризм (туризм VIP), комерційний,  соціальний та інтенсив-туризм.