Планування в системі управління тур підприємством на прикладі туристичної фірми «Вир мандрів»

Оперативно-календарний  план деталізує показники так­тичного плану для організації планомірної та ритмічної роботи всього підприємства та його структурних підрозділів протягом короткого проміжку часу (день, тиждень, місяць). Оперативне планування здійснюється в масштабі всього підприємства як цехове (міжцехове), а для окремих цехів - у розрізі дільниць і робочих місць (внутрішньоцехове).

Міжцеховий оперативний  план забезпечує скоординовану діяльність між цехами підприємства згідно з  послідовністю тех­нологічних процесів (заготівельних, обробних, складальних) та з урахуванням цехових функцій - основні, допоміжні, обслугову­ючі, побічні. Головним завданням міжцехового оперативного планування має бути забезпечення ритмічної роботи всіх цехів, запобігання виникнення «вузьких місць», погодження номенк­латури заготівель, деталей, вузлів та термінів їхнього пересу­вання між цехами (виробництвами).

Внутрішньоцеховий оперативний  план включає розробку календарних  планів виробництва для дільниць та контроль за їх виконанням, розподіл робіт за робочими місцями, оперативне регулювання виробничих процесів.

Бізнес-план необхідний для оцінки доцільності здійснення то­го чи іншого виду діяльності. У  ньому викладено суть, напрями  та способи реалізації підприємницької  ідеї; надана оцінка ринковим, виробничим, організаційним та фінансовим аспектам майбутнього бізнесу. Бізнес-план розробляється для обгрунтування:

• вибору нових видів діяльності;
• можливості залучення інвестицій, отримання кредитів;
• пропозицій для створення спільних підприємств;
• доцільності в отриманні підтримки держави.

При ринковій системі  господарювання він виконує дві  ва­жливі функції:

зовнішню (ознайомлення зацікавлених осіб із сутністю та ефективністю реалізації нової підприємницької  ідеї);

внутрішню (конкретизація  заходів та засобів для реалі­зації підприємницького проекту).

З функції планування розпочинається процес управління. Планування діяльності туристичного підприємства стосується поточної діяльності, пов'язаної з трудовими, матеріально-виробничими засобами, та діяльності, яка спрямована на здобуття нових засобів. Воно залежить від виду й розміру туристичного закладу, тому різними будуть підходи до планування у малому пансіонаті, агротури-стичному господарстві, у готельній мережі з розбудованою організаційною структурою, яка обслуговує десятки готельних об'єктів. Одні принципи планування - у державних і колективних підприємствах, а інші - у спілках чи об'єднаннях. Така диференціація засвідчує, що в кожному випадку потрібно індивідуально підходити до планування, послуговуючись лише загальними принципами, які ґрунтуються на теоретичних знаннях і власному практичному досвіді менеджерів. 
           1.2. Організація планової роботи на підприємстві

Планування діяльності туристичного підприємства - одна з  найважливіших функцій управління підприємством. Планування є власне процесом визначення цілей, що їх передбачає досягти підприємство за певний період, а також процесом визначення способів їх досягнення.

Процес планування є  спробою уявити собі картину майбутнього. Це процес, який передбачає знання теперішнього стану справ і тенденцій розвитку, які допомагають спрогнозувати майбутнє, а також володіння методикою, яка дозволяє змоделювати перехід з теперішнього стану в майбутній прогнозований стан.

У проведенні планових розрахунків  та визначенні показників необхідно брати до уваги такі ознаки, якими має характеризуватися плановий документ, а саме бути:

• цільовим - пристосованим до визначеної мети;
• реальним - можливим до реалізації, а не збіркою "побажань";
• несуперечливим - кожна раніше здійснена дія дає змогу виконувати наступні;
• комунікативним - нескладним у розумінні й опрацюванні його змісту;
• раціональним - ґрунтуватися на глибоких знаннях і реальних ресурсах;
• еластичним - у який можна внести корективи під час його виконання;
• оптимальним - ані надто деталізованим, ані надто загальним;
• визначеним у часі - мати встановлену дату, після якої стає неактуальним;
• комплексним - охоплювати важливі сторони діяльності;
• зрозумілим для всіх працівників.

Важливим елементом  процесу планування, особливо стратегічного, є аналіз оточення і власних можливостей. Ціллю цього процесу є максимальне використання потенційних можливостей підприємства й уникнення загроз.

Розроблення бізнес-плану  є трудомістким процесом і вимагає  значних витрат часу та грошових засобів. Тому одним із чинників, що зумовлює ефективність бізнес-планування, є його організація, яка передбачає:

• забезпечення взаємозв'язку та взаємоузгодженості окремих розділів бізнес-плану;

• чіткий розподіл обов'язків між виконавцями;
• координацію дій виконавців;
• забезпечення розроблення бізнес-плану в установлені терміни;
• багатоваріантність планування та вибір оптимального проекту,
• доведення основних положень бізнес-плану до зацікавлених сторін.

Отже, в умовах ринкової системи господарювання бізнес-план - це дієвий робочий інструмент управління, відправний пункт усієї планової та виконавчої діяльності підприємства, документ, який визначає оптимальні за часом і найменш ризиковані шляхи реалізації підприємницького проекту. Він необхідний керівництву підприємства для забезпечення відповідної ефективності дій на ринку.

Сучасні туристичні фірми, в основному, займаються поточним та оперативним плануванням. Але для  того, щоб успішно працювати на ринку тривалий час, необхідне стратегічне  планування, яке включає в себе розробку довгострокових планів розвитку фірми на основі проведеного комплексного аналізу, наукове прогнозування ринкової ситуації і перспектив розвитку галузі в різних туристичних регіонах

Планування діяльності туристичного підприємства здійснюється за допомогою різних методів. Основні з них:

Ресурсний метод планування (за можливостями), в якому враховуються ринкові умови господарювання та наявність ресурсів. Цей метод  може застосовуватись за монопольного становища підприємства або за слабкої  конкуренції.

Цільовий метод (за потребами) передбачає планування, початковим моментом якого стають потреби ринку, попит на туристичний продукт (послуги).

Метод екстраполяції (екстраполяція - поступальний рух) - планування за відсутності  загроз з боку конкурентів і надія  на те, що розвиток у майбутньому відбуватиметься зі збереженням показників, темпів і пропорцій, досягнутих на момент розробки плану.

Інтерполяційний метод  принципово протилежний методу екстраполяції. За інтерполяційним методом планування підприємство встановлює мету для досягнення її в майбутньому і на цій підставі визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники. Інтерполяційний метод передбачає зворотний рух - від встановленої мети та відповідного кінцевого значення планових показників до обчислення проміжних їхніх величин

В діяльності туристичних  підприємств існує багато способів планування, але основними з них, які стосуються роботи конкретного  підприємства в ринкових умовах, є  способи планування: зверху вниз, знизу  вверх, змішаний і цільовий.

Кожна фірма вибирає такий спосіб планування, який найбільш точно відповідає її потребам і специфіці роботи. Окрім того, вибір способу планування здебільшого визначається традиційними підходами до управління, які склалися в конкретній фірмі, місті, регіоні. Починаючи створювати свою фірму, будь-який підприємець повинен вибрати найбільш прийнятний спосіб управління власною фірмою, оскільки часта зміна стилю управління вносить розлад в управлінську систему.

Планування зверху вниз. При цій формі планування керівник фірми разом зі своїми заступниками розробляє стратегію розвитку фірми на запланований період і окреслює основні шляхи її досягнення. Потім основні показники розвитку фірми на запланований період передаються в плановий або економічний відділ для розробки планів і після затвердження керівництвом фірми доводяться до відома всіх підрозділів, які вишукують способи їх виконання

Планування знизу вверх. Цей вид планування передбачає велику самостійність і відповідальність всіх підрозділів фірми і кожного  працівника. Найбільш діючою ця система є для акціонерних товариств закритого типу. При такому способі планування кожний працівник аналізує свою поточну роботу, знаходить резерви для її вдосконалення і подає керівництву свого підрозділу пропозиції про роботу в майбутньому періоді. Керівник підрозділу самостійно або з працівниками на основі наданих пропозицій формує програму (план) роботи свого підрозділу в плановому році і передає цю інформацію в плановий відділ, де власне і відбувається процес планування та координування роботи всіх підрозділів. Потім план повертається в підрозділи, де розглядається і схвалюється, а при необхідності і коректується з урахуванням зауважень і передається на затвердження керівнику підприємства.

Змішаний спосіб планування застосовується в роботі багатьох іноземних приватних фірм. Суть його полягає в тому, що керівництво фірми розробляє основні показники діяльності в плановому періоді і передає їх в у відповідні підрозділи. Там аналізуються можливості виконання поставлених завдань, розробляються програми досягнення цілей і після коректування інформація передається в плановий відділ, де вона зводиться в єдиний чорновий план, який після розгляду та допрацювання у відповідності з побажаннями обох сторін погоджується та затверджується.

Цільовий спосіб планування використовують, в основному, середні та великі туристичні фірми, які працюють в умовах жорсткої конкурентної боротьби. На першому етапі на основі результатів маркетингових досліджень і розроблених на їх основі прогнозів керівництво підприємства формує завдання підрозділам по обсягу надання послуг та прибутку, тобто ставить певну ціль. На другому етапі керівники підрозділів разом зі своїми підлеглими розробляють заходи по виконанню завдань та досягненню цілі і передають їх на розгляд адміністрації. Цей спосіб планування дозволяє об'єднати кращі риси трьох перших способів планування як при складанні річних, так і при розробці стратегічних планів.

1.3. Необхідність планування діяльності турпідприємства в умовах ринку

В умовах ринку можливі значні коливання попиту та цін, що призводить до відповідних корегувань планових показників. Зміни в технології та організації виробництва можуть сприяти зменшенню витрат виробничих ресурсів, що вимагає уточнення плану.

Маркетологи вважають, що правильне виділення ринкового сегмента - половина комерційного успіху, і постійно згадують модифікацію відомого принципу. Головними принципами сегментації ринку можна назвати такі: географічний, психографічний, поведінковий, демографічний.

Географічний принцип  передбачає розбиття ринку з урахуванням географічних відмінностей - країна, регіон, область, місто, район міста, село. Сегментація за географічним принципом розподіляє світовий риноу на різні географічні одиниці:

• зовнішній і внутрішній;
• регіональні ринки (європейський, африканський тощо);
• ринки окремих країн (китайський, італійський тощо);
• внутрішні регіональні ринки (крайові, обласні, міські).

Це дає змогу врахувати  особливості окремих країн світового  ринку, а на внутрішньому - оцінювати  чисельність населення, особливості транспортної мережі району, структуру промисловості району, ступінь насиченості ринку в даному регіоні та динаміку його розвитку, а також кліматичні особливості окремих регіонів світу.

Психографічний принцип  сегментації ринку орієнтується на розподіл покупців за належністю до суспільного класу (незаможні, середнього достатку, достатку більшого за середній рівень, високого достатку), за способом життя (богемний, елітарний, молодіжний, спортивний), типами особистості (абційність, імпульсивність, авторитарність), за адаптиеністю споживачів до нового товару на ринку існує п'ять типів споживачів: суперноватори - люди, які мають схильність купувати нові товари не чекаючи загального визнання.; новатори - люди, які швидко сприймають все нове, але не виключають можливість оглядітися, зважити; помірні новатори - люди, які схильні безболісно сприймати новинки, але не прагнуть до їх пошуку, тобто сприятливе, але пасивне середовище для нововведень; помірні - люди, які повільно, але сприймають нове. Демографічний принцип сегментації ринку передбачає групування споживачів за віком (6-11 років, 12-19, 20-34, 35-49, 50-64, старші), статтю, розміром сім"ї (1-2 особи, 3-4, 5 і більше); етапами її життєвого циклу (молоді одинаки, молода сім'я, молода сім'я з маленькою дитиною, молода сім'я з молодшою дитиною до 6 років, молода сім'я з дитиною віком 6 років і більше, подружжя похилого віку з дітьми, подружжя похилого віку без дітей, молодших за 18 років, одинаки середнього та похилого віку та інші; рівнем доходів, родом занять (вид професій), освітою, релігійними переконаннями, расовою належністю, національністю.