Планування в системі управління тур підприємством на прикладі туристичної фірми «Вир мандрів»

Планування в системі управління тур підприємством (на прикладі туристичної  фірми «Вир мандрів»)  

 

 ЗМІСТ

	ВСТУП	4
РОЗДІЛ 1	ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ЗАСАДИ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРПІДПРИЄМСТВА
1.1.	Методологічні основи планування. Типи планування. Види планів, їх класифікація.	6
1.2.	Організація планової роботи на турпідприємстві	11
1.3.	Планування діяльності турпідприємства в умовах ринку	14
РОЗДІЛ2.	АНАЛІЗ СТАНУ ОРГАНІЗАЦІЇ  ТА ПЛАНУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПРИКЛАДІ ТУРФІРМИ «ВИР МАНДРІВ»
2.1.	Характеристика та економічна оцінка діяльності турфірми «Вир мандрів»	20
2.2.	Характеристика туристичних  продуктів на прикладі турфірми «Вир мандрів»	23
2.3.	Аналіз впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища на діяльность турфірми «Вир мандрів»	29
РОЗДІЛ3.	РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРФІРМИ «ВИР МАНДРІВ»
3.1.	Розробка маркетингового плану для турфірми «Вир мандрів»	33
3.2.	Розробка стратегічного  плану розвитку турфірми «Вир мандрів»	35
3.3.	Впровадження інформаційних  технологій в турфірми «Вир мандрів»	37
	ВИСНОВКИ	41
	СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	43
	ДОДАТКИ	45
ДодатокА	Фінансова звітність  турфірми «Вир мандрів» за 2012–2013рр.	45
ДодатокБ	Матриця SWOT-аналізу турфірми «Вир мандрів»	53

 

ВСТУП

Туризм в Україні  як галузь, як сектор економіки, який формує позитивний імідж країни, почав розвиватися на початку 90-х.

Успішна діяльність і  динамічний розвиток кожної організації  незалежно від її форми власності  та галузевої приналежності залежить від ефективної системи менеджменту.

Метою розвитку туризму  в Україні є створення сприятливого організаційно-правового й економічного середовища для розвитку цієї галузі, формування конкурентноспроможного на світовому ринку вітчизняного туристичного продукту на основі використання природного та історико-культурного потенціалу України, забезпечення її соціально-економічних інтересів і екологічної безпеки.

Мета діяльності підприємства це отримання прибутку.

Предметом діяльності туристичного підприємства «Вир мандрів» є:

• надання туристичних послух по внутрішньому і міжнародному туризму: екскурсії по Україні, тури в країни Європи.
• послуги по відпочинку на морі та екзотичному відпочинку в країнах Південно-Східної Азії.
• надання візової підтримки в країнах шенгенської угоди, дитячі тури, допомога у підготовці документів для візового оформлення
• організація навчання за кордоном

Стратегічне управління як різновид менеджменту сформувалася відносно недавно. Інтерес до питань управління бізнесом постійно утримується на високому рівні. Причина такого явища полягає в тому, що менеджмент  повинен забезпечити фірмі перевагу перед конкурентами.

Туризм змінюється разом зі світом, і на початку XXI століття він став одним з провідних напрямків соціально-економічного та культурного життя більшості держав і регіонів світу, а туристична індустрія - невід'ємним елементом споживчих моделей та соціальної поведінки значної частини населення. В наш час у зв'язку з мінливістю макроекономічних умов зовнішнього середовища, посиленням конкурентної боротьби і глобалізацією бізнесу багато організацій приходять до висновку, що вижити в складних умовах вони можуть за наявності у них стратегії свого розвитку на довгострокову перспективу. Це в рівній мірі відноситься і до організацій галузі туризму.

Метою курсової роботи є розробка стратегії розвитку туристської фірми турфірми «Вир мандрів», що передбачає проведення стратегічного аналізу внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства.

 Об'єктом дослідження є турфірма «Вир мандрів».

Реалізація представленої  мети здійснюється за допомогою вирішення наступних основних завдань: 

• розглянути теоретичні аспекти стратегії розвитку підприємства;
• провести стратегічний аналіз турфірми «Вир мандрів»;
• виявити недоліки і позитивні сторони в роботі підприємства.
• надатти рекомендації щодо подальшої діяльності турфірми «Вир мандрів»

У першому розділі  здійснено огляд літературних джерел щодо методологічних основ планування, типів , видів та класифікації планів,  роззглянуто організацію планової роботи на турпідприємстві, та планування її діяльності в умовах ринку.

У другому розділі  проведено характеристику та економічну оцінку турфірми «Вир мандрів», характеристику туристичного продукту, що реалізує турфірма та проведено SWOT-аналіз.

У третьому розділі надано рекомендації щодо покращення діяльності турфірми «Вир мандрів», розроблено маткетинговий та стратегічний плани,  за запропоновано вправадити інформаційні технології для підвищення ефективності ліяльності турфірми «Вир мандрів».

У висновках узагальнено та систематизовано  методологію планування та наведено шляхи вдосконалення об’єкта дослідження. Обгрунтовано використання розроблених планів для покращення діяльності  турфірми «Вир мандрів».

 

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ЗАСАДИ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРПІДПРИЄМСТВА

1.1. Методологічні  основи планування. Типи планування. Види планів, їх класифікація.

Кожний процес управління являє собою єдність п'яти функ­цій: планування, організація, контроль, мотивація, координація. Але планування - це не тільки одна з найважливіших функцій управління підприємством, а й наука, що базується на певних методологічних принципах (правилах).

Планування здійснюється безупинно, коли розроблені плани приходять  на зміну один одному (річні плани, плани виробництва нової продукції) або здійснюється поступовий перехід  від стратегічних планів до тактичних та їх взаємопогодження. Середньострокові плани розробляються на базі довгострокових, короткострокові базуються на показниках середньострокових. Довгострокові плани подовжуються на відповідний період та коригуються з врахуванням змін в економіці та в потребах суспільства.

Процес планування повинен  здійснюватися постійно через непередбачуваність змін зовнішнього середовища, можливі  зміни на самому підприємстві внаслідок  виникнення уявлень про його нові вну­трішні можливості, а також при визначенні нових цілей після досяг­нення попередніх. Все це вимагає обов'язкового коректування та уто­чнення планів.

Працівники, що приймають участь у плануванні мають змогу проявити свою ініціативу, у них з'являються нові навички та знання, розширюється горизонт їхніх особистих можливостей. Підприємство додатково виграє від ініціативності та зацікавленості персоналу в своїй роботі та в успіху підприємства.

Планування може відноситися  до того чи іншого типу в залежності від часової орієнтації, тобто спрямованості основних ідей планування в минуле, сьогодення або майбутнє. За класи­фікацією Р. Акоффа розглядають чотири таких типів плануван­ня:

• реактивне;
• інактивне;
• преактивне;
• інтерактивне.

Реактивне планування в  значній ступені орієнтоване  на використання досвіду минулого, старих організаційних форм та традицій, що вже давно склалися на підприємстві. Прихильники такого підходу виключають можливість правильного передба­чення майбутніх подій і схильні перебільшувати минулі досяг­нення. Причину виникнення будь-якої проблеми вони шукають в минулому та досліджують її з врахуванням попереднього розвитку. Прихильники реактивного планування помилково вва­жають, що для розв'язання проблеми достатньо в минулому знайти причину її виникнення та ліквідувати, внаслідок чого проблема зникне. На їх думку, відмова від непотрібного дасть змогу отримати бажаний результат.

Інактивне планування орієнтується на нинішній стан пі­дприємства, на повне  задоволення сьогоденням. Інактивісти  не вважають за потрібне використовувати  минулий досвід, а також щось кардинально змінювати у майбутньому. Вони прагнуть максимально зберегти існуючі умови та методи ухвалення рі­шення, свій «стиль» . Один з головних принципів цього типу планування: мінімум втручання в природний хід подій, і все на­лагодиться само собою.

Преактивне планування орієнтоване в основному на майбутнє, на здійснення безперервних змін в  різних напрямах діяльності підприємства. Для прихильників цього типу важливо  вгадати ймовірні напрями змін, щоб  скоріше досягти своєї мети. Преактивне планування спрямоване на пошук оптимального рі­шення, вибір альтернатив розвитку. Практично це прогнозуван­ня майбутнього та підготовка до нього: прогнозування зовніш­ніх умов, формулювання найважливіших цілей та стратегії як цілісної програми їх досягнення. Преактивісти широко викори­стовують останні досягнення науки та техніки, новітні методи планування та прогнозування.

В нинішніх умовах господарювання всі учасники ринко­вих відносин самостійно здійснюють планування своєї  діяльно­сті на основі ринкового попиту, раціонального використання наявних ресурсів, прагнення отримати максимальну величину прибутку. При цьому в практичній діяльності підприємство ви­користовує різні види планів.

За об'єктами планування розрізняють наступні види планів:

• план виробництва (номенклатура, асортимент та кіль­кість продукції, що виготовляється в натуральних та вартісних показниках, виробнича потужність, трудомі­сткість виробничої програми);
• план товарообороту (структура та обсяги реалізації то­варів);
• план продажу (визначення можливих обсягів продажу, формування портфелю замовлень, освоєння нових ви­дів продукції);
• фінансовий план (баланс доходів та витрат, план гро­шових надходжень);
• план з праці та персоналу (продуктивність праці, чисе­льність персоналу);
• план матеріально-технічного забезпечення (потреба в матеріалах, паливі, обладнанні);
• план витрат (собівартість, калькуляція, кошторис);
• план інвестицій (обсяги та джерела інвестиційних ко­штів за напрямами інвестицій, зведений план інвести­цій).

В залежності від тривалості планового періоду плани поділяються на:

• довгострокові (перспективні);
• середньострокові;
• короткострокові (поточні).

Довгостроковий (перспективний) план передбачає визна­чення стратегії  розвитку підприємства стосовно всіх напрямів його діяльності на період більше 5 років.

Середньостроковий план - це деталізація довгострокового  плану для перших років діяльності підприємства на період від 1 до 5 років.

Поточний план - це планування діяльності підприємства за всіма напрямами  на короткі періоди (рік, квартал, місяць, ти­ждень, доба). Короткострокові плани містять у собі конкретні заходи щодо досягнення цілей (визначених у довгострокових планах) та використання необхідних для цього ресурсів підпри­ємства.

За змістом планових рішень плани поділяють:

• стратегічні;
• тактичні;
• оперативно-календарні;
• бізнес-плани.

Стратегічний план визначає основні напрями розвитку підприємства на довготривалу перспективу. У рамках стратегіч­ного планування приймають  рішення стосовно розширення біз­несової  діяльності, розробки та впровадження заходів для задо­волення ринкового попиту, ринків збуту, партнерських взаємо­відносин.

Тактичний план - розробка плану економічного та соціального розвитку підприємства на короткостроковий або середньостроковий період. Тактичні плани конкретизують та доповнюють стратегічні. Тактичне планування дозволяє реалізувати додаткові резерви, які сприятимуть збільшенню обсягів виробництва, зниженню витрат, підвищенню якості продукції, росту продуктивності праці тощо.