Перспективи розвитку міста Бердянськ

• За 710 днів окупації;
• пам'ятник Бендеру і Балаганову;
• сантехнік;
• сонячний годинник;
• пам'ятник жабі;
• пам'ятник бичку;
• пам'ятник дачникам;
• пам'ятник П. П. Шмідта;
• пам'ятник «Вічний вогонь»;
• пам'ятник О.С.Пушкіну;
• пам'ятник морякам-десантникам;
• пам'ятник Першому бердянському раді більшовиків;
• пам'ятник В.І. Ульянову;
• пам'ятник рибалкам;
• пам'ятник хлопчикові-рибачку;
• пам'ятник ліквідаторам аварії ЧАЕС;
• пам'ятник не повернувся з моря;
• пам'ятник Поліні Осипенко;
• пам'ятник комару-звонцю;
• пам'ятник Граблі «Бердянський успіх»;
• пам'ятник «Колорадо» [6].

Бердянськ налічує 71музеїв, найпопулярніші з них:

1. Бердянський краєзнавчий музей

Бердянський краєзнавчий  музей −краєзнавчий музей в місті Бердянськ, розташований за адресою проспект Перемоги, 14.

Музей заснований в 1929 році в будівлі колишньої міської  управи. У роки великої вітчизняної війни будинок був зруйнований, частина експонатів загинула, а частина була евакуйована. 1944 року музей відновлює свою роботу у виділеному приміщенні, розташованому в парку ім. П. П. Шмідта. 1958 музей переведений в нову будівлю за адресою пр. Перемоги, 14, де він перебуває досі.

У 1977−1978 роках в музеї був проведений капітальний ремонт з реконструкцією, повної реекспозиції, в процесі якого було добудувати один експозиційний зал, кабінет наукових співробітників і каса. Краєзнавчий музей займає перший поверх триповерхового житлового будинку по пр. Перемоги, 14. 1983 для збереження фондів було виділено приміщення по пр. Труда, 47, яке було розширено.

У 1980 році відкрито філіал краєзнавчого музею − меморіальний будинок−музей П. П. Шмідта (вул. Шмідта, 8), в 1985 році − музей «Подвиг», де розгорнуті експозиції, присвячені радянсько−німецькій війні 1941−1945 років. Рішенням виконкому № 477 від 21 серпня 2003 року створено нову філію − «Музей історії Бердянська» площею 557 м ² за адресою вул. Дюміна, 15 (відкрито 17 вересня 2005 року) [1].

У краєзнавчому музеї та меморіальному будинку-музеї П. П. Шмідта діють експозиції під відкритим небом.

На обліку та зберіганні знаходяться 44 573 одиниць музейних предметів  основного фонду, 24 307 одиниць науково−допоміжного фонду.

Колекція налічує 11 груп зберігання − від археології до періоду сучасності. Музей володіє великою колекцією Половецьких кам'яних баб і деякі експонати скіфського періоду IV століття до н. е.

Експозиція краєзнавчого музею складається з відділів: дорадянського, радянського, сучасності, природи краю та виставкового залу. У виставковому залі діють постійні виставки, присвячені Українським поетам, письменникам, етнографам − Трохима Зіньківському та Василю Кравченко.

Велика робота проводиться  з відродження українських національних традицій − створена експозиція «Інтер'єр української селянської хати XIX ст.», В якій проходять музейні спектаклі за народними і релігійним календарем.

Щорічно наукові співробітники  розробляють нові оглядово-тематичні екскурсії та лекції, уроки-екскурсії. Розроблена і проводиться пішохідна екскурсія по місту.

Багатонаціональність міста  відображена в тематичних експозиціях: «Греки в Бердянську», «Болгари в Таврії», «Історія та сучасність» та ін Екскурсії проводяться на трьох мовах: українською, російською та болгарською.

Інноваційність музею  проявляється в різних формах роботи − це музейні спектаклі, пересувні виставки у супроводі екскурсій, історико−музичні програми, телевізійні екскурсії з історії міста [14].

2. Музей «Подвиг»

Музей «Подвиг» − філія Бердянськ краєзнавчого музею. Відкритий 5 травня 1985 року до 40−річчя Перемоги у Великій Вітчізняній війні. Розташованій за адресою − місто Бердянськ, вул. Свердлова, 10.

Експозіція музею розповідає про Героїзм, проявів мешканцям  Бердянська у роки Війни. У ньому  традіційно проводяться зустрічі ветеранів  Міста та району з молоддю. У 2001 році відкріто нову експозіцію «Ними пішається місто», прісвячену відомім бердянців, які зроби Вагомий Внесок у розвиток Міста з повоєнного періоду до 1991 року.

У літній Період у музеї  працює виставка воскових фігур з  Санкт-Петербургу та голограм [19].

3. Музей історії міста Бердянська

Музей історії міста Бердянська відкрито до дня міста 17 вересня 2005 року в будівлі колишнього художнього музею. Є філією Бердянського краєзнавчого музею. Створений на основі не експонуються раніше експонатів бердянського краєзнавчого музею, експонатів жителів міста Бердянська і Бердянських підприємств.

На даний момент складається  з чотирьох основних великих експозиційних  залів, в яких експозиції представлені за періодами розвитку міста Бердянська. У перших двох залах показаний  Бердянськ в дорадянський час (до 1917 року). Найбільш цікава експозиція тут  це діорама «Бердянськ в минулому». Вона представляє вид міста Бердянська кінця XIX століття. Цікавіше те, що на ній відображена Петропавлівська церква, з 1869 стояла на місці сучасного автовокзалу, і зруйнована в смутні часи революції. Однак при будівництві бердянського автовокзалу в 1983року випадково була знайдена свинцева заставна плита, яку заклали при будівництво церкви [14].

4. Бердянський художній музей ім. І. Бродського

Історія Бердянського художнього музею тісно пов'язана з ім'ям видатного художника першої половини XX століття Ісаака Ізраїлевич Бродський (1884 − 1939) − саме його ім'я носить один із найстаріших музеїв України, розташований на березі Азовського моря.

      Цей талановитий  художник і видатний громадський  діяч народився в 1884 році в  селі Софіївка, недалеко від м.  Бердянська в родині заможного  купця. Здобувши освіту в Одеському  училищі, а потім в Академії  мистецтв у Петербурзі, І. І.  Бродський починає захоплюватися  колекціонуванням. Основне місце  в його колекції посідають  твори художників-реалістів, з якими Бродський був пов'язаний дружбою і знайомством в студентські роки. Згодом частина зборів була передана в музеї Україна.

      Вже за радянських часів, восени 1930 року, І. І. Бродський разом зі своїм учнем, також нашим земляком Петром Петровичем Бєлоусовим (1912 − 1989) привезли в Бердянськ і подарували рідному місту 230 творів живопису, скульптури та графіки. Художній музей був урочисто відкрився 7 листопада 193О року. Більшість творів в музейній колекції належить пензлю відомих російських живописців другої половини XIX − поч. ХХ століття: І. К. Айвазовському, А. Н. Бенуа, Н. Г. Богданову-Бєльському, Н. Н. Дубовському, К. А. Коровіна, І. Н. Крамського, А. І. Куїнджі, Б. М . Кустодієва, А. А. Рилов, А. К. Саврасова. Гідне місце в зібранні музею займають конкурсні та дипломні роботи учнів Імператорської Академії мистецтв, які отримали на виставках академічні медалі і премії. У 1930−і роки в музейну колекцію надійшло багато робіт після художньої виставки студентів-практикантів Всеросійської Академії художеств: А. І. Лактіонова, Н. С. Копєйкіна, А. Н. Яр−Кравченко. Їх приїзд до Бердянська був організований І. І. Бродським. Творів же самого І. І. Бродського в зборах музею небагато − в основному авторські повторення і малюнки. Чітка промальовування деталей, виразний малюнок, вміння розібратися в найдрібніших подробицях − відмінні риси творів І. І. Бродського.

      З початком  Великої Вітчизняної війни музей  був евакуйований, а наприкінці 1945 р. музейна колекція повернулася  до Бердянська. Непоправною втратою  для музею виявилася повністю  знищена документація і безслідно  зникли 40 полотен майстрів XIX століття.

Післявоєнний період історії  музею відзначений копіткої наукової та пошуковою діяльністю. У 1953 році для відновлення втрачених документів на допомогу приходить Семен Георгійович  Ивенский, що займався науковим вивченням  музейної колекції. Через 50 років, абсолютно  несподівано, музей отримує в  дар від С. Г. Ивенский 1500 екслібрисів  з його колекції. Це найбільша колекція небудь подарована музею.

Збори своїх офортів і  естампів передав П. П. Белоусов. Сьогодні Бердянський художній музей володіє  найбільш повним зібранням робіт  цього майстра. Продовжуючи традицію І. І. Бродського, вагомим внеском  у збільшення музейних фондів з'явилися  в 1990−х, роках дари художників Приазов'я. В цей же час розпочинається активна виставкова діяльність. Приходить нове покоління музейних співробітників, повних оптимізму та творчих ідей, вони вивчають раніше не досліджені матеріали.

В даний час колекція музею  виросла до 4000 пам'яток образотворчого мистецтва. Популярність і значущість Бердянського художнього музею сьогодні досягнута повсякденним колективною  працею багатьох поколінь співробітників.

З розширенням міжнародних  контактів Україні стало можливим і наукове співробітництво музеїв. Бердянський художній музей знають і в нашій країні і за кордоном. Кращі твори з колекції беруть участь в міжнародних виставках [7].

5. Музей им. П.П. Шмидта

Музей им. П.П. Шмидта расположен в том самом доме, где жила семья Петра Петровича, экспозиция музея расскажет о жизни и деятельности этого выдающегося человека. Музей «Подвиг» посвящен событиям второй Мировой войны.

Бердянцы, с гордостью  называя П.П.Шмидта, легендарного «красного» лейтенанта, своим земляком, в 1980 году открыли здесь мемориальный дом−музей, в котором воссоздана обстановка дома Шмидтов, хранятся подлинные семейные реликвии [14] .

6. Петровська фортеця

Петровська фортеця − одна з фортець Дніпровської оборонної лінії. Морська батальйонна «Фортеця Святого Петра» на Азовському морі біля гирла річки Берди на місці нинішнього села Новопетрівка Бердянського району Запорізької області Україна. Заснована в 1770 р.

Входила в число семи фортець  Дніпровської оборонної лінії, спорудженої  у другій половині XVIII століття за указом імператриці Катерини II від 10 травня 1770 вздовж правого берега річки Конки, що впадає в Дніпро, і лівого берега річки Берди, що впадає в Азовське море.

Поряд з назвою «Дніпровська оборонна лінія» зустрічається у цієї оборонної лінії і назва − «Бердянська оборонна лінія», наприклад в соч. А. Петрушевского «Генералісимус князь Суворов», глава сьома − У Заволжя, на Кубані і в Криму, 1774−1779. З 1770 року і аж до 1783 року Дніпровська оборонна лінія була прикордонним південним форпостом Російської імперії на кордоні з областю Східний Ногай («Кримської степом», «Пустелею Огуль») Кримського ханства.

Фортеця ця стала досягненням  фортифікаційного мистецтва кінця XVIII століття. При будівництві фортець  Святого Петра у Азовського моря та Олександрівської фортеці біля Дніпра (на місці нинішнього міста Запоріжжя) Дніпровської оборонної лінії вперше у світовій практиці фортифікаційної  з'явився так званий полігональний  або капонірной фронт.

Фортеця зберігала своє значення весь час царювання Катерини II, а  після скасування Дніпровської лінії  в 1806 році, Петровська фортеця була залишена в штаті військового  відомства.

Керівником будівництва  і першим комендантом морської фортеці  «Святого Петра» в 1770 році був призначений відомий російський військовий інженер − підполковник Рігельман Олександр Іванович, незабаром отримав чин полковника (13 грудня 1770 року), а 28 грудня 1771 вироблений в генерал-майори.

Перший комендант морської фортеці Святого Петра − військовий інженер Олександр Іванович Рігельман (1714−1789) відомий також як автор фундаментального історичного дослідження «Літопісна оповідь про Малу Росію та її народ и козаків узагалі» (Літописна оповідь про Малу Росію, її народ і козаків взагалі) , автор історико−статистичного дослідження − «Відомість і географічний опис фортеці Святого Димитрія Ростовського» ... Військовий інженер А. І. Рігельман брав також участь у проектуванні та будівництві фортеці Святого Димитрія Ростовського в гирлі Дону на місці нинішнього Ростова-на-Дону, а з 1774 по 1782 року генерал-майор Рігельман А. І. був комендантом фортеці Святого Димитрія Ростовського в гирлі Дону.

Залишки земляних валів колись грізної морської фортеці «Святого Петра» («Петровської», «Бердянської») у гирла приазовської річки Берди збереглися до наших днів [11].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2    Готелі та місця відпочинку

 

• Пансіонат Піщанка;