Отчет по практике на туристической фирме "Свит-тур"

 

Можливі заходи туристичного підприємства для мінімізації впливу факторів:

1. Формування раціональної кадрової структури.
2. Введення фінансових операцій, що зберігають купівельну спроможність коштів.
3. Пошук нових напрямів діяльності.
4. Страхування від політичних ризиків.
5. Отримання міжнародного сертифікату на продукцію.
6. Додаткові вкладення в інновації та оновлення потужностей.
7. Поліпшення умов праці та побуту працівників підприємства.
8. Оновлення маркетингової політики підприємства.

Отже, для аналізу  зовнішнього середовища турфірми потрібно використовувати  PEST-аналіз, який дозволяє вивчити вплив факторів на підприємство.

 

 

6. Індивідуальні завдання
1. Основні засади розробки нових турів

Створення привабливого туристичного продукту — найважливіший засіб реалізації маркетингової стратегії. Воно безпосередньо пов'язано з виробничими процесами в туристичній фірмі. Товарна політика потребує прийняття виважених і погоджених рішень між виробництвом і продажем у відношенні асортименту й маси турпродукту [10, с. 252].

При створенні  туристичного продукту необхідно чітко розуміти, що в дійсності будуть купувати туристи, адже вони оплачують не готельне розміщення, а нові відчуття і ознайомлення з невідомим. Тому створення туристичного продукту починається з вивчення його споживчих якостей і властивостей, виявлення найбільш привабливих його сторін для туристів [18, с. 256-257].

Послідовність формування туру регламентує ДЕРЖСТАНДАРТ Р 50681-94 "Туристично-екскурсійне обслуговування. Проектування туристичної послуги" [3].

Проектування  туру припускає наступні етапи:

• встановлення нормованих характеристик туру;
• встановлення технології процесу обслуговування туристів;
• розробка технологічної документації;
• визначення методів контролю якості;
• аналіз проекту.

Створення нового турпродукту послідовно проходить через такі етапи:

1. Генерування ідей відносно турпродукту, його кількісних і якісних властивостей на основі постійного вивчення дійсного і потенційного попиту. Ця робота повинна проводитися постійно, тому що в туризмі переваги часто змінюються.
2. Розробка концепції нового турпродукту. Полягає в наданні йому конкретних споживчих властивостей, що відповідають попиту цільового ринку і матеріально-технічним та фінансовим можливостям туристичної фірми. Мається на увазі вибір маршруту, програми, виду туризму, набору і якості послуг.
3. Пробний маркетинг, що означає продаж на ринку першої партії нового турпродукту з метою визначення відносин до нього потенційних покупців, а також виявлення й усунення можливих недоліків.
4. Технологія просування туру, що полягає в організації його масового продажу (реклама, участь у спеціалізованих виставках, ярмарках, організація інформаційних центрів, створення каталогів, буклетів тощо) [8, с. 367-369].

 ПП "Світ-тур Житомир" використовує наступні види реклами:

• Реклама в пресі – розміщається у формі оголошень і публікації оглядово-рекламного характеру, перевагою її є зворотний зв’язок зі споживачем.
• Поштова реклама – розсилання рекламних повідомлень постійним і потенційним споживачам (листівки, каталоги, програми);
• Зовнішня реклама – ефективний засіб реклами, тому що вона розрахована на сприйняття широкими верствами населення.

Підтримка продажів – це пропозиція додаткового мотиву для покупки. Її головна перевага полягає в різноманітті й гнучкості  методів. Найчастіше для просування турів ПП "Світ-тур Житомир" використовує різні знижки:

• Знижки для постійних клієнтів;
• Дитячі знижки;
• Знижки на свята.

Участь у  роботі різних туристичних виставок, ярмарків мають величезне значення з погляду пошуку партнерів і  встановлення ділових зв’язків. Даний  вид просування належить до стимулювання збуту, спрямованого на посередників. Окремо можна виділити інтерактивне просування через Інтернет [4, с. 157-159].

Існує багато методів  продажів, але у ПП "Світ-тур Житомир" найчастіше використовується метод особистого продажу.

Функції, обов’язки, відповідальність і права персоналу ПП "Світ-тур Житомир" викладені в посадових інструкціях і затверджені керівництвом. Персонал знає законодавчі акти й нормативні документи в сфері туризму.

 

2. Характеристика видів планів, які використовуються в управлінні туристичними фірмами. Орієнтований план робіт туристичної агенції перед початком сезону відпочинку.

Планування  діяльності туристичного підприємства — одна з найважливіших функцій управління підприємством. Планування є власне процесом визначення цілей, що їх передбачає досягти підприємство за певний період, а також процесом визначення способів їх досягнення [9, с. 154].

 Процес планування  є спробою уявити собі картину  майбутнього. Це процес, який передбачає  знання теперішнього стану справ і тенденцій розвитку, які допомагають спрогнозувати майбутнє, а також володіння методикою, яка дозволяє змоделювати перехід з теперішнього стану в майбутній прогнозований стан [20, с. 265].

Сучасні туристичні фірми, в основному, займаються поточним та оперативним плануванням. Але для того, щоб успішно працювати на ринку тривалий час, необхідне стратегічне планування, яке включає в себе розробку довгострокових планів розвитку фірми на основі проведеного комплексного аналізу, наукове прогнозування ринкової ситуації і перспектив розвитку галузі в різних туристичних регіонах.

Для менеджера з туризму важливо уявляти перспективи розвитку бізнесу, відповідно до яких формується політика туристичної фірми. Цим питанням, як правило, займається вище керівництво. Однак це не означає, що про плани турфірми повинні знати тільки представники вищої ланки керівництва. Чітко сформульована політика, яку має усвідомлювати весь персонал турфірми, надає оптимізму кожному працівнику, визначаючи перспективи розвитку й успіху туристичного підприємства [7, с. 451].

По суті, в  процесі планування приймається  рішення про те, якими мають  бути цілі організації і що мають  зробити її співробітники для  їх досягнення.

Усі три типи планів формують загальну систему, яку  називають генеральним, або загальним планом функціонування організації.

За об'єктами планування розрізняють наступні види планів:

• план виробництва (номенклатура, асортимент та кількість продукції, що виготовляється в натуральних та вартісних показниках, виробнича потужність, трудомісткість виробничої програми);
• план товарообороту (структура та обсяги реалізації товарів);
• план продажу (визначення можливих обсягів продажу, формування портфелю замовлень, освоєння нових видів продукції);
• фінансовий план (баланс доходів та витрат, план грошових надходжень);
• план з праці та персоналу (продуктивність праці, чисельність персоналу);
• план матеріально-технічного забезпечення (потреба в матеріалах, паливі, обладнанні);
• план витрат (собівартість, калькуляція, кошторис);
• план інвестицій (обсяги та джерела інвестиційних коштів за напрямами інвестицій, зведений план інвестицій).

 В залежності  від тривалості планового періоду  плани поділяються на:

• довгострокові (перспективні);
• середньострокові;
• короткострокові (поточні) [11, с. 152-154].

 Довгостроковий (перспективний) план передбачає визначення стратегії розвитку підприємства стосовно всіх напрямів його діяльності на період більше 5 років.

 Середньостроковий  план — це деталізація довгострокового  плану для перших років діяльності  підприємства на період від 1 до 5 років.

 Поточний  план — це планування діяльності  підприємства за всіма напрямами  на короткі періоди (рік, квартал,  місяць, тиждень, доба). Короткострокові  плани містять у собі конкретні  заходи щодо досягнення цілей  (визначених у довгострокових планах) та використання необхідних для цього ресурсів підприємства.

 За змістом  планових рішень плани поділяють:

• стратегічні;
• тактичні;
• оперативно-календарні;
• бізнес-плани.

 Стратегічний  план визначає основні напрями  розвитку підприємства на довготривалу перспективу. У рамках стратегічного планування приймають рішення стосовно розширення бізнесової діяльності, розробки та впровадження заходів для задоволення ринкового попиту, ринків збуту, партнерських взаємовідносин.

 Тактичний  план — розробка плану економічного та соціального розвитку підприємства на короткостроковий або середньостроковий період. Тактичні плани конкретизують та доповнюють стратегічні. Так, якщо стратегічні плани окреслюють місію, відповідні їй цілі діяльності підприємства, загальні засоби та заходи їх досягнення, то тактичні — визначають сукупність конкретних дій та засобів для досягнення намічених цілей.

Оперативно-календарний  план деталізує показники тактичного плану для організації планомірної  та ритмічної роботи всього підприємства та його структурних підрозділів протягом короткого проміжку часу (день, тиждень, місяць). У процесі оперативно-календарного планування визначається час виконання окремих операцій виробничого процесу, оперативної підготовки виробництва, а також передбачаються заходи щодо контролю, матеріально-технічного забезпечення виробництва, збуту продукції [19, с. 451-455].

Бізнес-план необхідний для оцінки доцільності здійснення того чи іншого виду діяльності. У ньому  викладено суть, напрями та способи  реалізації підприємницької ідеї; надана оцінка ринковим, виробничим, організаційним та фінансовим аспектам майбутнього бізнесу [17, с. 259].

Середні і дрібні туристичні фірми, які не мають високого економічного потенціалу, як правило, обмежуються розробкою тактичних (1—5 років) і оперативних (до 1 року) планів, часто націлених лише на утримання власних позицій на ринку [5, с. 154-155].

В даному розділі  було я склала орієнтований поточний план (на 3-4 міс.) робіт невеликої туристичної фірми, яка працює тільки в літній сезон відпочинку складається з таких етапів:

1. Дослідження туристичного ринку України, виявлення потенційних конкурентів та аналіз потреб туристів.

Організація дослідження  потреб туристів передбачає аналіз даних  про кількість міжнародних та внутрішніх туристів; мета і тривалість перебування або поїздки; популярні місця відпочинку туристів тощо. Останнім часом потреби споживачів у сфері турпослуг стали надзвичайно індивідуальними, а ринки отримали різноманітну структуру і розподілилися на безліч сегментів. Тому потрібно враховувати всі зміни на туристичному ринку, щоб впровадити прибуткову діяльність туристичного підприємства.

2. Пошук та документальне оформлення відносин турфірми зі своїми партнерами.

Правильно організована договірна робота турфірми допомагає їй не потрапляти в залежність від діяльності різних постачальників послуг. Невеликі турфірми підписують зазвичай короткосторокові контракти з туроператорами, базами відпочинку, готелями, що дає їм можливість орієнтуватися на попит споживачів.

3. Розробка нового туристичного напрямку – шоппінг-тури.

Зараз, як і кілька років тому цей вид туризму  залишається привабливим для  великої кількості споживачів. Турфірма буде працювати як турагент і отримувати комісійні винагороди.

Шоппінг-тури — один з найпопулярніших видів туризму. Шопінг-тури дають унікальну можливість поєднувати відпочинок з покупками. Основними країнами для проведення шоппінг-турів є ті, в яких представлений багатий вибір якісного одягу, а митні правила досить ліберальні. Наприклад, Італія, Греція, Польща, Німеччиау, Австрія, Близький Схід тощо.

4. Відновлення роботи власного web-сайту в Інтернеті.

Web-сайт — це не тільки візитка фірми, але й тонкий маркетинговий інструмент, що дозволяє з'ясовувати інтереси цільової аудиторії, зміцнювати імідж фірми, просувати торговельну марку, залучати потенційних клієнтів і партнерів. Сайт компанії буде використовуватися для реклами, отримання загального уявлення про фірму, розпізнавання бренда, забезпечення зв'язків з широкою публікою, офіційних повідомлень для друку, прямого збуту, підтримки замовника і технічної допомоги.