Екскурсійний маршрут "Природні скарби Кам’янець-Подільського"

З Нижніх Патринців польова  стежка веде до села Колодіївки. З південної  околиці села-відкривається панорама долини Дністра. Але зачекаймо!

Пройдемо з кілометр до дуже своєрідного місця над потічком з дещо незвичною назвою Крутий батіжок.

Уявіть величезну кам'яну  западину із скелястими стінами. Ні деревця, ні затінку. Голі горби, камінь, круті  трав'янисті схили... Самотні, свічками, вапнякові останці проти неба. Пружний вітер прокочується з  краю в край над долиною, свище, мов  розбійник, поміж ребрами сивих, вищерблених віками щовб. На дні  павутиння прозорих струмків сплітається  в джгут, щоб швидше вирватися; з  цього розжареного сонцем кам'яного  казана. Через. долину споглядають одна на одну дві гори-Бабин Писок і  Теремець. 
Висока ця гора-Бабин Писок, нелегко підніматися на неї знизу, від підніжжя! Чому ж саме таку назву дали їй люди? За розгадкою доведеться знову звернутися до історії... У давніх слов'ян-язичників слово "баба" означало одне із культових понять. За уявленням наших далеких предків, божества-баби, нібито, мешкали на горбах, скелястих вершинах, високих берегах над річками. Тому і виникла на Поділлі з його пересіченим рельєфом і глибокими ерозійними долинами велика кількість назв з основою "баба": гора Баба біля Івахнівець, Бабині гори над Студеницею, села Бабшин (тепер Криків) на Збручі і Бабшин над Дністром, Бабина гора над Гнізною поблизу Збаража та багато інших.[9]

У Колодіі'вці про Бабин  Писок розповідають таке. Ще за часів  султанського засилля пробили турки  у горі велику печеру, що не один кілометр тяглася і виходи на сусідні села мала. Коли ж із наших земель втікати  довелося, то багато різного добра  і золота заховали вони у підземеллі. Довго шукали люди потім той скарб  турецький, та все марно. А вхід до печери поступово завалився. І ніхто  тепер вже й не знає, де він  був і чи був він взагалі.

Є на Бабиному Писку лише кілька невеликих гротів у скелях і останець над ними, схожий здаля  на скіфську бабу. Є чудове, що пахне  степом і медом, різнотрав'я на сонячних схилах: полин, звіробій, чебрець, буркун, деревій, гвоздика, ведмеже вухо... І, що найкраще, мальовнича панорама долини Крутого Батіжка, яка звідси і  розгортається перед нами. 
Навпроти, на горі Теремець, бовваніє, мов шолом билинного витязя, могутній камінь-останець, вкритий іржею лишайників. Підійдеш ближче - і побачиш у ньому наскрізний прохід, подібний до брами якогось середньовічного рицарського замку. Карстовими мостами називають геологи такі природні арки, утворені тисячолітніми процесами вивітрювання. Під сусіднім останцем - печера: двадцять метрів вузької щілини в хаотичному нагромадженні обвалів. Далі під брили кам'яної товщі йде лише глибока розколина. Кажуть, ніби звідси хід вів аж на протилежний бік гори до села Теремців. Та, здається, це просто чергова легенда про загадкові підземелля. 
Гуляє над горою вітер. І колишеться під вітром, грає сріблястою хвилею оспівана в козацьких думах ковила. Так, на цьому крихітному клаптику цілини над Крутим Батіжком збереглася ковила, багато різних трав і квітів, які вже давно зникли в інших місцях Поділля під плугом орача.  
В селі була своя церква.У 1881 р. у зв'язку з руйнуванням Бодачковскоїи Вознесенської церкви (обвалилася середня частина) будинок школи був пристосований під тимчасову церкву на честь ікони Казанської Божої матері, одночасно було добудовано вівтар і дзвіницю. Місцеві жителі почали збір коштів на будівництво нової церкви.[30]

І ось наш останній маршрутний перехід… Бакотська затока. Знаходиться між селами Колодіївка, Каштанівка та Гораївка Кам'янець-Подільського району. Займає приблизну площу разом з водним басейном біля 850 га. В плані затока представляє собою вигнуту підкову, яка розміщена на півночі від русла річки Дністер. Береги заплави круті, іноді досягають 30-40 град. Більша частина схилів заліснена різними породами дерев. Тут присутні сосна кримська, граб, дуб, клен, дикоростучі фруктові дерева.

На схилах Бакотської затоки буяє степове різнотрав'я. Виграє сріблом  на сонці ковила, світиться порцеляна  зіноватей, золотиться горицвіт, червоними  краплинами виглядає вишня степова, ваблять фіолетовими келихами квфіти сон-трави, наповнюють неповторним  ароматом повітря квітуючі іриси  угорські та конвалія травнева, своєрідними  візерунками вкриваються кам'янисті схили від астрагалу монпелійського, шиверекії подільської, мінуарції  дністровької.

Днiстер. У давнину його називали великим. Адже його довжина становить 1362 км. Це найбiльша рiчка областi. На Хмельниччинi ця велична i примхлива рiчка плине своєю середньою течiєю на протязi 160 км. Тут Днiстер приймає низку лiвих приток, якi помережили край глибокими, часто каньйоноподiбними долинами (Збруч, Смотрич, Ушиця, Жванчик, Жорнiвка, Студениця, Калюс, Тернава, Мукша, Баговичка, Данилiвка, Говiрка, Батiг). Сучасна назва Днiстра веде свiй початок з Київської Русi i означає "швидка вода". Стародавнi греки називали рiчку Тiрiс, а пiзнiше Тiрас. У римлян вона вiдома пiд назвою Данастрiс, Данастр ус. У туркiв - Турла. Долина рiчки була заселена людьми ще з давнiх давен. В заплавi лiвого берега Днiстра бiля села Лука Врублiвецька збереглися рештки однiєї з найдавнiших в Українi стоянок раннього палеолiту (300 тис. рокiв тому). Днiстер своєю неспокiйнiстю та грiзним характером спокон-вiкiв то пригортав людей, то насторожував. Проте Днiстер весь час манив i манить людину з точки зору значимостi його для iнтересiв народного господарства. 
За всю iсторiю краю до нашого часу дiйшли згадки про неспокiйнiсть характеру Днiстра в рiзних лiтературних пам'ятках давнини.[2]

Визначнi лiтнi паводки вiдзначались на Днiстрi в 1164, 1579, 1649, 1700, 1759, 1823, 1843, 1855, 1941 роках. Особливо катастрофiчною була лiтня повiнь 1164 року, яка призвела до великих руйнувань та численних  людських жертв. Є всi пiдстави вважати, що дана повiнь була найбiльшою за останнi бiльш нiж 800 рокiв гiдрологiчних спостережень: " В то же лето бысть поводь велика в Галичи, Божиим попущением умножившуся дождю и внезапу в един день и в нощь поиде вода из Днестра Великого в болоние и вьезде оли до боковаго болота и потопи человек более 300".  
Та крiм неспокiйностi самої рiчки їй чималої шкоди завдає i сама людина. Не пiддається грошовому облiку заподiяна моральна шкода. На вiчно канули у пiдводну прiрву десятки чудових, неповторних поселень. Зникли з лиця Землi i списанi з географiчних карт десятки сiл. Немає бiльше Луки Врублiвецької, Нижнiх Патринець, Теремцiв, Студеницi. Вiдiйшло у вiчнiсть пiд води найдревнiше в Українi тодiшнє торгiвельне мiстечко Бакота. Лиш пам'ять воскресає самобутнiй монастир на пагорбi поруч водосховища. Зникла Мала Швейцарiя - Стара Ушиця. Всього 50 км вiд Кам'янця, а на 2 тижнi ранiше всi польовi роботи виконувались i на цей же термiн ранiше зрiла вся пашниця, виплекана людською працею. Нинiшнє поселення з вивiскою Стара Ушиця - це лише насмiшка над розбитою долею тисячi жителiв затопленої воїстину Старої Ушицi.[4]

Ми оглянули всі визначні пам’ятки природи на території Кам’янець-Подільського. Краса цього міста не залишить байдужим нікого. Побувавши тут раз, Ви будете повертатися сюди знову і знову.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ:

Кам'янець-Подільський - місто  обласного підпорядкування і  одночасно центр Кам'янець-Подільського району. Розташоване на півдні Хмельницької області.

Провідною галуззю економіки міста є промисловість, яка представлена 36 великими промисловими підприємствами, в т.ч.: 15 - машинобудування, електротехніки і металообробки; 11 - харчової і переробної галузі; 7 - промисловості будівельних матеріалів і будіндустрії; 3 - іншими галузями. [10]

Найбільші серед них заводи "Електрон", "Електромеханічний", кабельний приладобудівний, цементний, м'ясоконсервний, консервний, цукровий.

Промисловість, будівництво, транспорт міста доповнюють 65 малих  підприємств промислового напрямку, 20 - будівельного, 12 - транспортного.

До складу Кам'янця-Подільського входять такі мікрорайони: Старе Місто, Руські Фільварки, Польські Фільварки, Біланівка, Новий План, Карвасари, Видрівка, Підзамче, селище Смирнова, Черемушки, селище цукрового заводу, селище Першотравневе, селище Жовтневе, Жовтневий масив.

У Кам'янці-Подільському розташовані  й здійснюють свою діяльність Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» та Кам'янець-Подільський державний історичний музей-заповідник^[7]. Також функціонують численні музеї та об'єкти, відкриті для екскурсійного обслуговування^[8].

Кам'янець-Подільський по праву  є одним з найпопулярніших  напрямків туризму, як іноземного, так і внутрішнього, зокрема у формі так званих турів вихідного дня. У місті діє комунальне підприємство «Інформаційно-туристичний центр Кам'янець-Подільської міської ради», що займається туристичною популяризацією міста^[9], працюють декілька туристичних компаній та операторів, як національних, так і місцевих, які здатні на місці запропонувати організацію й проведення цікавих турів, оглядових і спеціальних екскурсій [табл.1.2.1]. Наприкінці 2007 — на початку 2008 року в ході регіональної культурної акції було визначено «Сім чудес Кам'янця-Подільського».

За даними останнього радянського  перепису 1989 року в місті проживало 102,2 тисячі чоловік, 1990 року — 103 тисячі, 1991 року — 105 тисяч.

Сучасні дані про населення: на 5 грудня 2001 року (за даними першого всеукраїнського перепису населення) — 99610, на 1 січня 2003 року — 99929, на 1 січня 2004 року — 99540, на 1 січня 2005 року — 99398 чоловік.

Кам'янець-Подільський - третє українське місто, після Києва та Львова, за кількістю пам'яток культури й архітектури. Завдяки цьому відоме всім любителям мандрувати країною. Із кожним роком в історію сучасного Кам'янця яскравими барвами вплітаються самобутні фестивалі: Terra Нeroica, три фестивалі повітроплавання, водних видів спорту "Аквадром", "Ретрофест", "Технопарк кам'яного періоду" та багато інших.

Старе місто, є територією Національного історико-архітектурного заповідника "Кам'янець" (з 1977 р. - Державного, з 1998 р. - Національного), який розташований на природоохоронній території Національного Природного Парку "Подільські Товтри" (1996р.).[10]

На території Національного  природного парку "Подільські Товтри" наявність як унікальних рукотворних  об'єктів, так і неповторних природних  комплексів створили виняткові умови  для розвитку туризму не тільки оздоровчого, але й пізнавального.

Старовинне місто, середньовічна  частина якого розташована на

мальовничому скелястому острові, утвореному впродовж мільйонів  років

рікою Смотрич.[4]

Природа, праця і талант людей створили комплекс, який відомий

унікальними фортифікаційними спорудами, каньйоном ріки Смотрич,

численними пам'ятками історії  та культури XIII-XVIII ст., а міст, який

з'єднує острівну частину  з фортецею, можливо був побудований  ще за часів

існування Римської імперії. Всі ці об'єкти сьогодні входять до Національного історико-архітектурного заповідника.

Краса цього міста не залишить байдужим нікого. Побувавши тут раз, Ви будете повертатися сюди знову і знову.

Камянець-Подільськ - одне з  якнайдавніших міст, розташований в  Хмельницькій області України. Містечко, засноване як фортеця, було опорою і захистом жителів за часів Київської Русі. А зараз, перлина Русі (так назвав Каменец-Подольськ Тато Римський) - це улюблене місце туристів не тільки України, але і всього світу. Провести вихідні дні тут - одне задоволення, адже за два дні ви встигнете оглянути головні визначні пам'ятки і відпочити.

Готелі старого міста  на будь-який смак і гаманець. За один день мешкання можна віддати від 190 - 1800 гривень. Кожен готель має свої особливості.

Більшість готелів Старого  Міста у вартість мешкання включають  і сніданок, тому з уранішньою їдою проблем не буде. Пообідати можна  в центрі міста, де на кожному кроці  знаходяться кафешки. У ресторані  «Тарас Бульба» ви насолодитеся блюдами  національної їжі, піцерія «New York»  порадує апетитною лазаньей і  піццой на будь-який смак, а «Кав'ярня»  запропонує різноманітні напої від  простої кави до ірландського капучино з морозивом. Вечір можна провести як в готельному ресторані, так і  виїхавши в місто. Єдиний і найбільший мінус - це те, що 80% закладів працюють тут  до 23:00.[33]

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Закон України "Про туризм" (15 вересня 1995р.). - К., 1995. 
2. Балабанов И. Т., Балабанов А.И. Экономика туризма. - Москва, 2000.