Робочий час і час відпочинку

Власник зобов'язаний забезпечити  працівників соціально-побутовими умовами - проживанням, транспортом, спецодягом, щоденним гарячим харчуванням, медичним обслуговуванням.

Режим ненормованого робочого дня відповідно до Рекомендацій про порядок надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р. №7 встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. Міра праці таких працівників визначається не тільки тривалістю робочого часу, але й колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням). У разі необхідності ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу.

На працівників з непормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу. У зв'язку з цим власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу. Обов'язки працівників з ненормованим робочим днем повинні бути зафіксовані в трудовому договорі, посадових інструкціях, правилах внутрішнього трудового розпорядку таким чином, щоб була передбачена можливість виконувати ці обов'язки, як правило, в межах нормального робочого часу.

Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно  від форм власності, може застосовуватися  для керівників, фахівців і робітників, а саме:

- для осіб, праця яких не піддається  точному обліку в часі;

- для осіб, робочий час яких  за характером роботи поділяється  на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);

- для осіб, які розподіляють  час для роботи на свій розсуд.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням  з відповідними галузевими профспілками можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників  з ненормованим робочим днем. На підприємствах, в установах, організаціях список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий  день, визначається колективним договором. Як компенсація за виконаний обсяг  робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових  завдань понад встановлену тривалість робочого часу надається додаткова  відпустка до 7 календарних днів. Колективним договором встановлюється конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки з кожного виду робіт, професій та посад. Додаткова відпустка  надається пропорційно часу, відпрацьованому  на роботі, посаді, що дають право  на цю відпустку.

Ненормований робочий день потрібно відрізняти від надурочної роботи.

На Заході спостерігається тенденція  росту застосування багатозмінних  робіт. Найбільш поширена робота в дві  зміни, хоча застосовується навіть 5-змінна робота. Багатозмінна робота забезпечує велику ефективність і рентабельність виробництва, але викликає опір з  боку працюючих. Тому передбачається значне стимулювання багатозмінного режиму. Перш за все це підвищена оплата у вигляді надбавки в розмірі  від 10 до 30% залежно від виду зміни. Встановлена додаткова відпустка  за роботу у вечірню чи нічну зміну, скорочена тривалість нічної зміни, заборона залучення до таких робіт осіб похилого віку. Подальше поширення такого режиму пов'язується з необхідністю скорочення тривалості робочого тижня до 30-20 годин у тиждень (Киселев Й Я Цит оаб - С.115).

Облік робочого часу

Облік робочого часу - це фіксування відомостей про явку працівників на роботу і виконання ними встановленої тривалості робочого часу. Облік робочого часу ведеться в табелях встановленої форми.

У складі відпрацьованого працівником  часу окремо враховуються надурочні  роботи, чергування, відрядження тощо.

Облік робочого часу буває поденним і підсумованим. При поденному  обліку підраховується робочий час  протягом кожного дня. Така система  обліку робочого часу застосовується при точно встановленому робочому часі, який має однакову щоденну  тривалість. При поденному обліку переробка протягом робочого дня  не може бути компенсована недоробкою в інші робочі дні. У відповідності  до ст. 61 КЗпП на безперервно діючих підприємствах, в установах і організаціях, а .також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації введення підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (40-годинного робочого тижня або скороченого робочого часу для окремих категорій працівників). В якості облікового періоду може встановлюватися місяць, квартал. Для працівників залізничного транспорту обліковим періодом є тур - час з моменту явки на роботу для поїздки до моменту явки на роботу для наступної поїздки після відпочинку в пункті постійної роботи. При підсумовуваному обліку робочого часу норма робочого часу визначається шляхом множення тривалості робочого дня на число робочих днів за календарем, що припадають на обліковий період. При неповному місяці роботи (наприклад, у разі хвороби, відпустки) від встановленої місячної норми віднімаються робочі години, що припадають на дні відсутності на роботі. Тривалість робочої зміни при підсумовуваному обліку робочого часу може збільшуватися, але не більш ніж до 10 годин.

При підсумовуваному обліку робочого часу можлива переробка двох видів. Переробка понад норму годин і водночас понад встановлений графік є надурочною роботою і компенсується підвищеною оплатою. Переробка понад норму годин, але відповідно до встановленого графіка не визнається надурочною роботою. Переробка за графіком компенсується не підвищеною оплатою, як надурочна робота, а додатковими днями відпочинку.

Працівникам, для яких встановлений підсумований облік робочого часу, щотижневі дні відпочинку можуть встановлюватися в різні дні  тижня відповідно до графіків змінності.

Слід підкреслити, що у західних країнах значно поширений підсумований облік робочого часу. При цьому  має місце гнучкий розподіл робочого часу протягом облікового періоду (місяця, кварталу, року), тобто мобільний  режим праці. Такий режим може бути зафіксований в індивідуальному  трудовому договорі, що нашим законодавством не передбачено. При укладенні трудового  договору узгоджується тижнева, місячна, квартальна чи річна тривалість робочого часу, яка може змінюватися за розсудом наймача в межах встановленого  максимуму протягом облікового періоду. Є й інший варіант. У трудовому  договорі не встановлюється конкретна  тривалість робочого часу. Передбачається лише, що наймач вправі залучати працівника "за викликом" у разі необхідності з зазначенням або без зазначення тривалості робочого дня. У цьому  випадку заробітна плата залежить від фактично відпрацьованих годин.

До недавнього часу нові режими робочого часу не передбачалися законодавством, а іноді були закріплені спочатку в правилах внутрішнього трудового  розпорядку, а пізніше - в колективному договорі. Сьогодні мобільні графіки  режиму робочого часу передбачені законодавством Франції, ФРН, Бельгії.

Взагалі сьогодні на Заході спостерігається  тенденція до індивідуалізації та персоналізації режимів праці. Це важлива риса сучасного  виробництва, саме вона буде відзначати застосування робочої сили в XXI ст., коли будуть враховуватися вік, сімейний стан, психіка, особисті схильності, життєвий біологічний ритм тощо та залежно  від цього визначатиметься трудове  навантаження кожного працівника. Саме це відповідає інтересам працюючих  та дасть змогу підвищити продуктивність праці. За цим - майбутнє.

5. Ненормований робочий час. Гнучкий робочий час. Вахтовий метод роботи.

Існує і другий вид робочого часу – це ненормований робочий час. У  КЗпП поняття ненормований робочий час не вживається. Проте, Законом України “Про відпустки” від 15 листопада 1996р. передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці працівникам з ненормованим робочим днем – тривалістю до 7-ми календарних днів згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Отже, ненормований робочий день –  це особливий режим праці. Він  встановлюється для окремих категорій  працівників (керівників підприємств, структурних підрозділів, юрисконсультів та ін.), коли тривалість їхньої праці не піддається точному обліку, а робота виконується понад нормальну тривалість робочого дня без додаткової оплати та компенсації відгулом, а лише наданням додаткової відпустки.

Затвердження списків посад, робіт  та професій робітників з ненормованим робочим днем провадиться при  прийнятті колективного договору, угоди. Списки мають безпосередньо вноситися  до змісту угод, колективних договорів  або додаватися до них.

Список професій, посад працівників  з ненормованим робочим днем з  зазначенням конкретної тривалості відпустки затверджується на підприємстві, як додаток до колективного договору.

Працівник з ненормованим робочим  днем може бути залучений власником  до роботи по закінченні робочого дня  встановленої тривалості. Таке розпорядження  власника працівник зобов’язаний виконати. Його невиконання кваліфікується як порушення трудової дисципліни.

Закон не вимагає, щоб працівники з  ненормованим робочим днем залучалися до роботи після закінчення робочого дня лише за підставою, яка встановлена  для застосування надурочних робіт. Робота працівника з ненормованим робочим  днем після закінчення робочого дня  не є надурочною роботою. Водночас для  залучення працівників з ненормованим робочим днем для роботи понад  норму робочого часу потрібні підстави (виробнича необхідність, інші виняткові  обставини).

Обов’язок працівника з ненормованим робочим днем виконувати роботу після  закінчення робочого дня може випливати  не лише із розпорядження власника про це, а й бути обумовленим  необхідністю своєчасного виконання  роботи, визначеної трудовим договором. В останньому випадку працівник  зобов’язаний за власною ініціативою  працювати після закінчення робочого дня. У виправдання несвоєчасного  виконання роботи він не може посилатися на те, що протягом встановленої тривалості робочого часу він об’єктивно не міг  виконати непомірне великий обсяг  роботи. У необхідних випадках працівник  з ненормованим робочим днем має  за власною ініціативою продовжувати роботу і тоді, коли закінчився робочий  день відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку чи графіка  змінності.

 Правовою  підставою  для   встановлення  гнучкого   режиму робочого  часу (далі - ГРРЧ) є стаття 13 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) (далі - КЗпП) та стаття 7 Закону  України "Про колективні  договори і угоди" ( 3356-12 ),  згідно з якими питання режиму   роботи,   тривалості   робочого   часу    і    відпочинку встановлюються у колективному договорі.

     Гнучкий  режим  робочого  часу  (ГРРЧ)  -  це  така форма організації праці,  за якою для деяких категорій працівників,  для працівників  окремих  підприємств  або їх структурних підрозділів, встановлюється  режим  праці  з  саморегулюванням  часу   початку, закінчення та тривалості робочого часу впродовж робочого дня.

     Режим ГРРЧ  у більшості випадків передбачає підсумований облік робочого часу.  В цих умовах обов'язковою  вимогою  є  повне відпрацювання  працівником  встановленої  законодавством кількості робочих  годин   в   обліковому   періоді,   який   прийнято   для підсумованого обліку робочого часу (тиждень,  місяць, квартал, рік тощо).

     Режим ГРРЧ може  бути  застосований  на  підприємствах в різних  варіантах  щодо  початку та закінчення робочого дня,  його тривалості,  перерви на  харчування  та  відпочинок  (вільний  від роботи  час)  залежно  від  виробничих  (нерівномірне завантаження працівників роботою, коли основний обсяг робіт припадає на початок чи  кінець  робочого  дня або виходить за його межі – ненормований робочий день) та інших умов (робота місцевого транспорту,  дитячих дошкільних   закладів,   шкіл,   лікувальних  установ  та  установ побутового обслуговування,  значна віддаленість  місця  проживання від місця роботи тощо).

     Застосування  режимів ГРРЧ не тягне змін в нормуванні та оплаті праці працівників,  не впливає на  порядок  нарахування  та розмір доплат,  премій, не надає пільг при обчисленні стажу роботи (в тому числі і спеціального) та інші трудові права працівників.

     У разі,  коли  рівень  завантаження  працівників роботою впродовж  робочого  дня  дозволяє надати їм вільний від роботи час для відпочинку з відсутністю їх у цей  час  на  робочому  місці  і забезпечити  їм  нормальну,  передбачену законодавством тривалість робочого  дня,  застосування   ГРРЧ   доцільне   як   альтернатива встановленню працівникам ненормованого робочого дня.

6. Поняття та види часу відпочинку.

Законодавство про працю не дає  визначення часу відпочинку. Наукою трудового  права традиційно під часом відпочинку розуміється час, протягом якого  працівник є вільним від виконання  трудових обов'язків і вправі використовувати  його на власний розсуд.

Як слушно зауважує П.Д. Пилипенко, правове поняття часу відпочинку не відповідає фізіологічному поняттю  відпочинку, коли людина, наприклад, спить. У зв'язку з цим науковці пропонували  увесь час поза робочим часом  називати "вільним від роботи часом" або "неробочим часом". Проте у законодавстві застосовується саме термін "час відпочинку", і його правовий аспект полягає у  зв'язку із трудовими обов'язками працівника, а точніше, коли працівник вільний  від такого зв'язку.