Регулирование социально-трудовых отношений в сфере труда

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

 

 

Мормуль Наталія Іллівна

 

 

УДК: 331.1:331.4

 

 

 

 

 

РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

У СФЕРІ ОХОРОНИ ПРАЦІ

 

 

 

 

 

Спеціальність 08.00.07 — демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

 

 

 

 

 

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

 

 

 

 

 

 

 

 

Донецьк – 2008

 

Дисертацією є рукопис.

 

Роботу виконано в Інституті економіки промисловості Національної академії наук України (м. Донецьк) у відділі економічних проблем охорони праці та соціальної політики.

 

 

Науковий керівник –  доктор економічних наук, професор

Новікова Ольга Федорівна,

Інститут економіки промисловості НАН України

(м. Донецьк), завідувач  відділу економічних

проблем охорони праці та соціальної політики.

 

Офіційні опоненти:

 

доктор економічних наук, професор Борецька Наталя Петрівна, Донецький інститут ринку і соціальної політики (м. Донецьк), ректор;

 

кандидат економічних наук, доцент Керб Лариса Петрівна,

Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана (м. Київ),

доцент кафедри управління персоналом.

 

 

 

 

 

Захист відбудеться “25“ березня 2008 року о _______ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.11.051.03 у Донецькому національному університеті за адресою: 83015, м. Донецьк, вул . Челюскінців, 186, економічний факультет, ауд. 409.

 

 

 

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

 

 

Автореферат розісланий “___“ лютого 2008 р.

 

 

 

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, доцент     С.П.Калініна

 

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Загострення проблеми збереження трудового потенціалу України потребує створення безпечних і сприятливих умов праці та застосування ефективних механізмів їх досягнення. Кількість працюючих у несприятливих умовах в галузях економіки коливається в межах від 30 до 70%, рівень виробничого травматизму зі смертельним наслідком є найвищим у Європі, профзаховрюваність за останні 6 років зросла в 4 рази. Можливості державного регулювання охорони праці значно знизились через скасування фінансової підстави та важелів регіонального управління охороною праці. Система договірного регулювання охорони праці характеризується: концептуальною невизначеністю, відсутністю та недостатньою розробленістю науково-методичного забезпечення; недосконалістю чинного законодавства з охорони праці та про колективні договори та угоди; відсутністю фінансового забезпечення заходів з охорони праці; нереалізованістю прав працівників і профспілок щодо участі в управлінні охороною праці; незастосуванням відповідальності до роботодавців за нерозв’язання проблем у цій сфері та ін. Потреба в створенні умов, сприятливих для здоров’я та життя на виробництві, залишається значною через відсутність механізму зацікавленості роботодавця витрачати кошти на їх забезпечення. Протиріччя між трудом і капіталом у сфері охорони праці потребує нових підходів до регулювання соціально-трудових відносин у зазначеній сфері.

Питання регулювання соціально-трудових відносин детально розглядаються як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями. Теоретичну основу формування організаційно-економічного механізму договірного регулювання соціально-трудових відносин та їх окремих складових висвітлено в працях А. Арсеєнка, А. Базилюка, Д. Богині, Д. Бока, Н.Борецької, Б. Вебба, О. Грішнової, Дж. Данлопа, П. Кассельмана, А. Колота, С. Калініної, Н. Лук’янченко, І. Миценка, С. Мельника, І. Новак, В. Новікова, В. Онікієнка, Г. Осового, Н. Павловської, С. Перлмана, Ю. Петрова, М. Семикіної, Л.Шаульської та ін. Проте більшою мірою ці дослідження спрямовано на вирішення загальних проблем регулювання соціально-трудових відносин, зокрема у сфері оплати праці та зайнятості.

Різні аспекти розвитку соціально-трудових відносин у сфері охорони праці знайшли відображення в наукових дослідженнях О. Амоші, О. Новікової, О. Мартякової, Л. Керб, А. Кутиркіна, Я.Крушельницької, І. Пономарьова, Л. Логачової, В. Крота, Є. Котова, В. Смирнова, В. Шульги, Л. Беззубко. У працях цих учених досліджуються теоретико-методологічні питання забезпечення управління, планування, стимулювання охорони праці, ефективність системи соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та ефективність заходів з охорони праці. Але цілісного механізму концептуального, правового та науково-методичного забезпечення розвитку договірного регулювання соціально-трудових відносин у сфері охорони праці не розроблено. Все це свідчить про актуальність та своєчасність проведеного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в Інституті економіки промисловості НАН України згідно з планами науково-дослідних робіт за бюджетними темами: “Дослідження організаційно-економічних проблем соціальної політики України” (номер держреєстрації 0195U015611, 1995-1997 рр.), у межах якої запропоновано концептуальні підходи щодо договірного регулювання охорони праці; надано пропозиції щодо удосконалення трудових відносин у вугільній галузі та законодавства України про охорону праці, запропоновано методичні рекомендації щодо розробки розділів з охорони праці та здоров’я колективного договору (угоди, трудового договору); “Дослідження проблем соціальної безпеки України та шляхи їх вирішення” (номер держреєстрації 0198U002206, 1998-2000 рр.), “Регіональні аспекти національної безпеки (в економічній та соціальній сферах)” (номер держреєстрації 0101U001127, 2001-2003 рр.), у ході яких на підставі моніторингу законодавства про охорону праці та законодавства про колективні договори та угоди запропоновано та впроваджено пропозиції щодо їх удосконалення, розроблено пропозиції до змісту розділу з охорони праці угод на державному та регіональному рівнях; “Механізм збереження та розвитку людського потенціалу (організаційно-управлінський, соціально-економічний та правовий аспект)” (номер держреєстрації 0104U003431, 2004-2006 рр.), за якою надано пропозиції з удосконалення договірного регулювання охорони праці на державному рівні та трудового законодавства України; “Забезпечення соціального розвитку регіонів України: управлінський аспект” (номер держреєстрації 0106U012628, 2007-2009 рр.), за якою визначено напрями забезпечення соціального діалогу в сфері охорони праці в Україні та надано пропозиції щодо заходів забезпечення охорони праці на підприємствах при розробці Стратегії розвитку м. Донецька до 2020 р.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є подальший розвиток концептуальних і правових основ регулювання соціально-трудових відносин у сфері охорони праці та розробка науково-методичних і науково-практичних рекомендацій щодо змісту розділів з охорони праці в колдоговорах і угодах різних рівнів у контексті удосконалення договірного регулювання охорони праці.

Для досягнення поставленої мети було поставлено і вирішено такі задачі:

дослідити теоретичні та концептуальні засади розвитку й регулювання соціально-трудових відносин у сфері охорони праці;

проаналізувати та узагальнити міжнародний досвід забезпечення охорони праці в системі регулювання колективних та індивідуальних соціально-трудових відносин; визначити напрями його використання й адаптації до умов України;

здійснити оцінку законодавчого й нормативно-правового забезпечення договірного регулювання охорони праці та надати пропозиції з його удосконалення;

проаналізувати сучасний стан умов і охорони праці та соціально-трудових відносин у зазначеній сфері в Україні;

здійснити оцінку договірного регулювання охорони праці на державному, галузевому, регіональному та виробничому рівнях;

розробити рекомендації щодо формування розділів з охорони праці в угодах на національному, регіональному та галузевому рівнях;

удосконалити науково-методичне забезпечення договірного регулювання охорони праці на виробничому рівні.

Об`єкт дослідження – процес формування, становлення та розвитку соціально-трудових відносин у сфері охорони праці.

Предметом дослідження є організаційно-економічний механізм забезпечення розвитку соціально-трудових відносин у сфері охорони праці.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод наукового пізнання, що визначає цілісний, системний підхід до аналізу соціально-економічних процесів і явищ. Науково-методичною основою дослідження виступають норми міжнародного права, чинні законодавчі нормативно-правові акти та науково-методичні положення з питань соціально-трудових відносин, договірного регулювання охорони праці.

При проведенні дослідження використано також загальнонаукові методи пізнання: логічного аналізу та синтезу – для обґрунтування можливості використання Україною світового досвіду з питань договірного регулювання охорони праці; системного підходу – при формуванні структури та змісту нормативно-правових документів договірного регулювання охорони праці на різних рівнях, дослідженні взаємозв’язку договірного регулювання та державного управління в сфері охорони праці; статистичного, кореляційно-регресійного аналізу – для оцінки стану охорони праці, проблем і якості регулювання соціально-трудових відносин у цій сфері; соціологічного аналізу, зокрема експертних оцінок – при визначенні причин неефективності реалізації законодавства про охорону праці, про колективні договори та угоди; при визначенні проблем договірного регулювання охорони праці та обґрунтуванні напрямків їх розв’язання.

Інформаційною базою дослідження є законодавча та нормативно-правова база України, конвенції та рекомендації МОП, нормативні документи Держгірпромнагляду (Держнаглядохоронпраці) України, Міністерства праці та соціальної політики України, Донецької обласної державної адміністрації з питань регулювання соціально-трудових відносин у сфері охорони праці, статистичні дані Державного комітету статистики України, результати соціологічних досліджень, здійснених за участю автора, колективні договори та угоди різних рівнів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні концептуальних і економіко-правових засад розвитку соціально-трудових відносин у сфері охорони праці, розробці науково-практичних рекомендацій щодо договірного регулювання охорони праці на всіх рівнях управління.

Основні результати, які мають наукову новизну, полягають у такому:

вперше:

запропоновано механізм регулювання соціально-трудових відносин у сфері охорони праці, який охоплює всю наскрізну систему договірного регулювання охорони праці з визначенням особливостей кожного рівня щодо забезпечення охорони праці та, на відміну від існуючих підходів, запобігає ізоляції державного управління від договірних процесів та від застосування важелів соціального діалогу щодо поліпшення умов і охорони праці;

запропоновано структуру та зміст соціального пакета в системі регулювання індивідуальних трудових відносин між роботодавцем і найманим працівником з питань охорони праці, який містить зобов’язання роботодавця щодо реалізації законодавчих і надання додаткових прав і гарантій з охорони праці та обов’язки працівника щодо виконання вимог охорони праці, виступає інструментом регулювання зазначених відносин і гарантує забезпечення безпеки праці та охорону здоров’я працівникам на виробничому рівні незалежно від наявності на підприємстві колективного договору;

 

удосконалено:

категоріальний апарат з питань охорони праці, а саме надано визначення понять “соціально-трудові відносини в сфері охорони праці”, “соціальний діалог у сфері охорони праці”, “договірне регулювання охорони праці”. Соціально-трудові відносини в сфері охорони праці – це система взаємовідносин між їх сторонами щодо реалізації законодавства про охорону праці, створення для працюючих сприятливих для здоров’я, життя та працездатності умов праці, попередження виникнення та усунення існуючих виробничих ризиків. Соціальний діалог у сфері охорони праці – система індивідуальних і колективних відносин між працівниками, роботодавцями, їх представниками, органами державної влади і місцевого самоврядування щодо досягнення трудових і соціально-економічних інтересів, установлення та реалізації додаткових прав і гарантій з охорони праці при сполученні державного управління та договірного регулювання охорони праці. Договірне регулювання охорони праці – це процес взаємодії сторін соціального діалогу щодо узгодження інтересів, спільної діяльності з реалізації прав, зобов’язань і відповідальності в сфері охорони праці;

науково-методичні засади договірного регулювання охорони праці на підприємстві шляхом розробки якісного розділу колективного договору, який обумовлює прийняття напружених зобов’язань, додаткових прав і гарантій працюючих і профспілок, запровадження соціальної відповідальності в сфері охорони праці та сприяє удосконаленню соціально-трудових відносин, спрямованих на забезпечення охорони праці та здоров’я працюючих;

економіко-правове забезпечення механізму регулювання соціально-трудових відносин шляхом розробки пропозицій щодо удосконалення Концепції управління охороною праці, в якій пропонується визначення положень щодо застосування договірних засад охорони праці, Закону України “Про охорону праці”, в якому пропонується розвиток виробничої демократії в контексті становлення інституту уповноважених найманими працівниками з питань охорони праці та поновлення діяльності технічної інспекції праці профспілок, а також забезпечення фінансування охорони праці та Закону України “Про колективні договори та угоди”, які стосуються регламентації процесів договірного регулювання охорони праці, укладання угод на тристоронній основі та розвитку соціального діалогу в контексті посилення відповідальності сторін соціально-трудових відносин;

дістали подальшого розвитку:

концептуальні основи регулювання соціально-трудових відносин у сфері охорони праці за рахунок обґрунтування необхідності одночасного забезпечення розвитку державного управління, договірного регулювання та їх ефективного сполучення з визначенням стратегічних пріоритетів за кожною складовою, що дозволяє конкретизувати напрями комплексного впливу на стан охорони праці;

науково-методичне забезпечення договірного регулювання охорони праці на державному та галузевому рівнях шляхом конкретизації обов’язків і напрямків діяльності профспілок, роботодавців і органів державної влади, обґрунтування розширення можливостей залучення сторін соціального діалогу до участі в управлінні охороною праці, завдяки чому досягається забезпечення реалізації законодавства про охорону праці, про колективні договори та угоди.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні та науково-методичні розробки, викладені у дисертаційній роботі, впроваджено в процесі регулювання соціально-трудових відносин у сфері охорони праці на державному, регіональному, галузевому та виробничому рівнях управління.

Наукові напрацювання дисертанта враховано та використано:

на державному рівні – при підготовці нормативно-правових документів, законопроектів та удосконаленні чинного законодавства України, а саме: Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України і Українським союзом промисловців і підприємців та профспілковими об’єднаннями України на 1997-1998 роки (довідка Федерації професійних спілок України № 12-25-361 від 21.03.97); проекту Концепції розвитку трудового потенціалу України (довідка Міністерства праці та соціальної політики України № 21-6463 від 30.12.98); проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про охорону праці” (довідка Державного департаменту з нагляду за охороною праці України № 09-2-02/4504 від 05.12.00); Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, Конфедерацією роботодавців України та Всеукраїнськими профспілками і профоб`єднаннями на 2002-2003 роки (довідки Федерації профспілок України № 03-33-267 від 05.03.02, Міністерства праці та соціальної політики України № 03-3/616-015-1 від 08.02.02); законопроектів “Про охорону праці”, “Про колективні договори і угоди”, “Про соціальне партнерство”, “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” (довідка Комітету з питань соціальної політики та праці Верховної Ради України № 06-3/12-82 від 06.03.02); проекту Трудового кодексу України (довідки Міністерства праці та соціальної політики України № 0612-4180 від 13.05.03, Комітету з питань соціальної політики та праці Верховної Ради України № 06-3-12-107773 від 07.06.05); щорічної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (довідка № 7-1273/1324-05-59 від 01.08.05); системи соціальних пільг і компенсацій в Україні (довідка ІЕП НАН України № 127/1098 від 08.11.05); проекту Закону України “Про соціальний діалог в Україні” (довідка ІЕП НАН України № 127/119 від 09.02.07).