Ієрархія та види нормативно-правових актів

 

 

Зміст

стор.

Вступ………………………………………………………………………………..…...3

Розділ 1. Поняття та ознаки нормативно-правового акта……………………………6

Розділ 2. Ієрархія та види  нормативно-правових актів…………………………….10

2.1. Класифікація нормативно-правових  актів……………………………………...10

2.2. Поняття, ознаки та види законів………………………………………………...13

2.3. Підзаконний нормативно-правовий  акт: поняття та види……………………..20

Розділ 3. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та за колом осіб………24

Висновки……………………………………………………………………………….30

Список використаної літератури………………………………………………..……32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Нині етап розвитку Української держави характеризується тенденцією до оновлення форм та засобів регулювання суспільних відносин відповідно до потреб розбудови правової державності в умовах європейської інтеграції. Цей напрям супроводжується появою значної кількості нових юридичних актів, передумовою ефективної реалізації яких є визначення їх юридичної природи, що дозволяє з’ясувати їх місце у системі юридичних актів України.

Теорія нормативно-правових актів досить детально розроблена юридичною наукою: сформована їх визначення та виокремлено характерні риси, означена їх система та ієрархічна супідрядність, досліджено окремі види тощо. Значна увага при дослідженні нормативно-правових актів приділялася визначенню цієї юридичної категорії, в якому відображалися б їх специфічні ознаки. Науковою основою при написанні даної роботи стали праці відомих знавців, таких як Петришин О.В., Цвік М.В., Хропанюк В.Н. і багато інших. Їх визначення відображають особливість переважної більшості нормативно-правових актів.

В даний час основним джерелом права є нормативно-правовий акт. Розуміміння його сутності та різноманіття дозволяє добре орієнтуватися громадянину в чинному законодавстві. Нормативний акт є найбільш розповсюдженим для країн, які об’єднані в систему «писаного права». Своїм змістом він містить норми, які повинні забезпечувати порядок у суспільстві. В основу нормативного акта мусить бути покладений соціальний ідеал справедливості, згідно з яким людина, її права, свободи й інтереси є вищою соціальною метою, незалежно від класової, національної чи партійної приналежності. Але слід зазначити, що нормативним треба вважати такий акт, котрий не додає змін до дії правових норм, а визначає їхнє застосування до одного відношення чи до певного кола одиничних відносин. Дана робота основною метою визначає розкриття теоретичних аспектів феномена «нормативно-правовий акт» з урахуванням реальностей в Україні. 

Таким чином, предметом розгляду є домінуючі визначення поняття нормативного правового акта й окремих його видів як джерела права, думки різних учених по досліджуваній проблемі, взаємодія різних видів нормативних правових актів і їхнє місце в законодавстві України. 

Нормативною основою роботи стали такі правові акти, як, безперечно, Конституція України від 28 червня 1996 року, Закон «Про нормативні акти України» за № 1343-1, Кримінальний Кодекс від 5 квітня 2001 року за № 2341-III.

Актуальність цієї теми полягає в значені нормативно-правового акту, можливості впливу його на різні сторони розвитку держави та врегулювання суспільних відносин. В предмет правового регулювання входять вольові суспільні відносини, що виключають дію актів по відношенню до події або інших станів в яких не може брати участь воля людини. Актуальність полягає в складності застосування нормативо-правових актів обумовлених безліччю документів по тому самому питанню прийнятих різними органами в різний час; необхідності ліквідації правового нігілізму, замічено, що рівень правових знань населеня назад пропорційний кількості злочинів.

Мета і завдання дослідження. Метою даної курсової роботи є вивчення найбільш важливих питань, зв’язаних з таким правовим явищем як «нормативно-правовий акт». З’ясування місця й ролі нормативно-правового акту в житті держави. Можна поставити наступні задачі, які дозволять показати складність і багатогранність досліджуваної теми, а саме:

• у першу чергу потрібно визначитися з самим поняттям нормативно-правового акту та вивчити різні точки зору щодо нього;

 визначити місце і значення нормативного правового акта в ієрархічній структурі джерел права в системі права України;

• розглянути поняття та основні види законів та підзаконних актів;

• з'ясувати основні напрями дії нормативно-правового акту.

Об’єкт дослідження - нормативно правовий акт.

Предмет дослідження. Є статус та значення нормативно-правового акту, його значний вплив на діяльність суспільства та здійснення реалізації нормативно-правового акту для формування демократичної, соціально-правової держави та громадянського суспільства.

Методологічна основа дослідження. Метод - це систематизована сукупність кроків, які потрібно здійснити для виконання певної задачі, для досягнення мети. Так і в моїй роботі є певний алгоритм діяльності роботи. Я використовувала системний метод для аналізу понять «нормативно-правовий акт», «закон», «підзаконний акт». Методом порівняльно-правового аналізу досліджувались питання пов'язані з значимістю закону і підзаконного акту іх дієвістю і важливістю в демократичних країнах. Крім загальних методів використовувала й спеціальні, до яких належить історичний метод соціологічних досліджень. Історичний метод дає змогу виявити суспільну думку, оцінку реалізації нормативно-правових актів. 

Структура й обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та переліку використаних джерел.

У I розділі розглядаються поняття та ознаки нормативно-правового акту, висвітлюється саме ті ознаки, які відрізняють нормативно-правовий акт від інших юридичних документів.

У II розділі розглянуто різні види правових актів та досліджено характерні риси кожного з них. Розкрита ієрархія, яка є невід’ємною частиною актів.

У III розділі описана дія нормативно-правових актів та проблеми функціонування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Поняття та ознаки нормативно-правового акта

 

Норма права закріплюється в нормативно-правовому акті, що є основним джерелом права в Україні, Росії, Туреччині і країнах континентальної правової сім’ї.

 Нормативно-правовий акт - письмовий документ, виданий в установленому порядку компетентним органом держави, що містить правові норми загального характеру1.

Нормативно-правові акти займають особливе положення у системі правових актів, є різновидом юридичних актів. Вони є основним джерелом правової системи України і має ряд переваг перед іншими джерелами права, такі як:

1) нормативно-правовий акт може  бути оперативно виданий і  змінений у будь-якій частині, що дозволяє швидко реагувати  на певні соціальні процеси, що  відбуваються в суспільстві;

2) нормативно-правові акти дозволяють  точно фіксувати зміст правових норм, що забезпечує проведення єдиної політики та заборону довільного тлумачення норм;

3) найбільш чітко відображає права та обов’язки людини;

4) як правило, відповідним чином  систематизовані, що дозволяє без  проблем віднайти потрібний документ для застосування та реалізації;

5) нормативний акт діє тривалий час і не вичерпує себе фактами його застосування; дія акта застосування норм права закінчується у зв’язку з припиненням існування конкретних правовідносин; інтерпретаційний акт діє тільки разом з нормативним актом, приписи якого роз’яснюються, і має допоміжне значення2;

6) нормативні акти охороняються  та підтримуються державою

Від нормативно-правових актів слід відрізняти офіційні юридичні документи, котрі не містять норм права. Наприклад, акти затвердження правил, статутів, положень чи акти, що складаються з закликів. Велике значення має розрізнення нормативно-правових актів і актів застосування норм права, тому що останні складаються не з правил загального характеру, а з індивідуальних приписів, адресованих індивідуально визначених суб’єктам і призначені для вирішення юридичних справ. Також необхідно відрізняти правозастосовчі акти (тобто правові документи) від нормативно-правових актів, які мають на меті регулювати конкретні правовідносини3. Прикладом правозастосовчого акта можуть слугувати накази про зарахування на навчання до вищого навчального закладу або про звільнення працівника з роботи.

Для нормативно-правових актів характерні такі специфічні ознаки:

1) приймається спеціально уповноваженими на те суб’єктами (органами держави, органами місцевого самоврядування або безпосередньо на референдумі). Щодо прийняття нормативно-правових актів на референдумі, то найхарактернішим прикладом є такий порядок прийняття Конституції4;

2) є офіційним письмовим документом, який має обов’язкові атрибути: назву (закон, указ, постанова тощо); найменування суб’єкта, який прийняв його (Президент, Кабінет Міністрів, Парламент, місцевий орган влади); вказівку на час набрання ним чинності; дані про посадову особу, яка підписала акт;

3) встановлює нові загальнообов’язкові правила поведінки, змінює, встановлює або скасовує чинні, визначає зміст юридичних прав і обов’язків;

4) має певну юридичну силу, яка показує його співвідношення з іншими нормативними актами, роль і місце у системі законодавства. Так, укази Президента України мають нижчу юридичну силу порівняно із законами, які приймаються Верховною Радою України, але вищу, ніж акти Кабінету Міністрів України;

5) розробляються і приймаються з додержанням особливої нормотворчої процедури, основними стадіями якої можуть бути нормотворча ініціатива, розроблення, розгляд, обговорення проектів нормативних актів, прийняття та введення їх у дію;

6) має вигляд письмового документу з визначеною структурою. Виділяють такі структурні елементи нормативно-правового акта, як5:

- преамбула - вступна частина (норм права тут немає) або загальне положення, в якому йде обґрунтування законів. Зазвичай в багатьох законах преамбула відсутня;

- частини - найбільші підрозділи закону, містяться, як правило, у кодексах. Так, наприклад, Кримінальний кодекс, Цивільний кодекс поділяються на дві частини: Загальну і Особливу;

- розділи - об’єднують глави у великих за обсягом нормативно-правових актах. Можлива й інша ситуація, коли статті, пункти об’єднуються в розділи, а розділи - у глави;

- глави - є у великих за обсягом нормативно-правових актах (Кодекси, закони тощо);

- пункти, статті - містять вихідні одиниці нормативно-правового акта - нормативні розпорядження. Через нормативне розпорядження стаття співвідноситься з нормами права. Статті можуть включати частини. Є також і пункти, які можуть поділятися на підпункти та абзаци;

- прикінцеві положення - розміщуються в кінці нормативно-правового акта і містять: порядок набрання чинності таким актом або його окремими нормами; перелік нормативно-правових актів, що втрачають чинність; зміни, що вносяться до інших нормативно-правових актів;

- перехідні положення.

Також нормативно-правовий акт може містити і додаток, який є невід’ємною частиною та має однакову юридичну силу.

7) обов’язкова державна реєстрація та облік. В Україні існує Єдиний державний реєстр нормативних актів, до якого включаються чинні, оприлюднені та не оприлюднені закони України. Що стосується обліку законодавства, то слід зазначити, що він здійснюється в різні способи, серед яких: журнальний облік; картковий облік; внесення в тексти офіційних видань нормативних актів відміток про їх зміну, доповнення чи скасування; автоматизований облік на основі використання комп’ютерної техніки6.

Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України; встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; мають міжвідомчий характер, тобто є обов’язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт;

8) публікація акта. В Україні офіційно встановленими органами для публікації законів є журнали «Голос України», «Відомості Верховної Ради» і т.п. Нормативні акти Кабінету Міністрів, акти місцевих адміністрацій, відомчі нормативні акти – у відповідних бюлетенях;

10) надає волі правотворчого суб’єкта офіційного характеру7.

Нормативно-правовий акт виконує важливу роль в розвитку держави, оскільки саме за допомогою нього здійснюється управління державою та створюються нормальне функціонування суспільних відносин. В період незалежності України прийнято близько 40 тисяч нормативно-правових актів8.

Нормативні акти опрацьовуються з урахуванням правил юридичної техніки. Ці правила передбачають вимоги щодо використання особливої мови закону (юридичної термінології), прийомів і способів викладення норм права в статтях нормативних актів, юридичних конструкцій тощо.

Розрізняють акти змішаної дії, тобто такі, що складаються з нормативних і правозастосовних норм. Якщо в тексті правового акта містяться норми й індивідуально-конкретні розпорядження, він вважається нормативним. Однак поєднання в одному акті норм нормативного і конкретного (індивідуального) призначення не відповідає правилам юридичної техніки і ускладнює розуміння документа щодо його дії в часі9.