Психологічні особливості мислення молодшого школяра

Методика «Малюнок людини»

 

- методика Н.Я.Чутко  «Розфарбовування фігур»

 

- дослідження фонематичного слуху дитини

Тест «Пишемо кружечками»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Висновок

Проаналізувавши теоретичні аспекти даної проблематики і  перевіривши їх експериментальним  шляхом, можна сформулювати наступні основні теоретичні і практичні  висновки.

Вивченням розвитку мислення займалися такі вчені як Л.М. Веккер, Л.С.Виготський, С.Л. Рубінштейн, Д.Б. Ельконін, Р.С. Нємов, П.П. Блонський, П.Я. Гальперін, Б.С. Волков, В.С. Мухіна та багато інших. Мислення є діяльністю, що спирається на систему понять, направленою на вирішення задач, підлеглої мети, враховуючою умови, в яких завдання здійснюється. Для успішного виконання завдання необхідно постійно утримувати цю мету, здійснювати програму операцій, звіряти хід виконання з очікуваним результатом. На основі цього звірення відбувається корекція неправильних ходів. У сучасній психології прийнята і поширена наступна дещо умовна класифікація видів мислення за такими різними підставами, як: генезис розвитку; характер вирішуваних задач; ступінь розгорнення; ступені новизни і оригінальності; засоби мислення; функції мислення і т.д. До вирішення завдань мислення йде за допомогою різноманітних операцій, таких як порівняння, аналіз, синтез, абстракція і узагальнення. До індивідуальних особливостей мислення фахівці відносять такі якості розуму як: широта мислення, самостійність мислення, швидкість, квапливість і критичність розуму. Мислення здійснюється за законах, загальними для всіх людей, разом з тим у мисленні виявляються вікові й індивідуальні особливості людини. Початкове навчання "підхоплює" і використовує ту форму мислення, яка виникла ще у дітей-дошкільників. Більшість дитячих психологів називають основним видом мислення в молодшому шкільному віці наочно-образне. До кінця навчання в   початковій школі відбувається перехід від наочно-образного мислення до словесно-логічного. Цей перехід здійснюється за рахунок процесу навчання, тобто в процесі надбання дітьми певних знань. При впливі навчання у дітей молодшого шкільного віку формується усвідомлене критичне мислення,активно формується вміння планувати свої дії, формуються такі прийоми логічного мислення як порівняння, узагальнення і об'єднання. Таким чином, під впливом навчання мислення дітей стає більш довільним, більш програмованим, більш свідомим, більш планованим, тобто воно стає словесно-логічним.

Результати проведеного констатуючого експерименту показали : в учнів початкових класів домінує наочно-образне мислення, більшість дітей мають середній рівень його розвитку. Результати проведеного контрольного експерименту показали, що більшість учнів мають середній рівень його розвитку. Таким чином, гіпотеза, висунута нами в даній курсовій роботі: в учнів початкових класів домінує наочно-образне мислення; більшість дітей мають середній рівень його розвитку, але при цілеспрямованій, систематичній роботі з його розвитку більшість учнів матимуть середній і високий рівень розвитку мислення  підтверджена.

Мета, поставлена нами в  даній роботі, повністю досягнута.

Таким чином, проблема розвитку мислення в молодшому шкільному  віці сьогодні є актуальною, оскільки мислення у молодших школярів розвивається на основі засвоєних знань, і якщо немає останніх, то й немає основи для розвитку мислення, і воно не може дозріти повною мірою. Але, як показує практика, поширеним прикладом викладання є організація вчителями дій учнів за зразком: надмірно часто вчителі пропонують дітям вправи тренувального типу, що засновані на наслідуванні та не вимагають мислення. В цих умовах недостатньо розвиваються такі якості мислення, як глибина, критичність, гнучкість, які є сторонами його самостійності. Тому й надалі варто продовжувати вивчення і розробку даної проблеми.

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Авторські програми  з психології / Упоряд. О. Главник.  – К.:

Шк. світ, 2002. – 112 с.

2. Акимова М.К., Козлова  В.Т. Индивидуальность учащегося  и

индивидуальный подход / М.К. Акимова, В.Т. Козлова. – М.:

Знание, 1992. – 80 с.

3. Акимова М.К., Козлова  В.Т. Психофизические особенности

индивидуальности школьников / М.К. Акимова, В.Т. Козло-ва. – М.: Академия, 2002.

4. Балл Г.О. Сучасний  гуманізм і освіта / Г.О. Балл.– Рівне:

Ліста–М, 2003. – 128 с.

5. Битянова М.Р., Азарова  Т.В., Афанасьева Е.И., Василье-ва Н.Л.  Работа психолога в начальной  школе / М.Р. Битянова,

Т.В. Азарова и др. – 2-е изд. – М.: Генезис, 2001.– 352 с.

6. Выготский Л.С. Проблема  возраста /Л.С. Выготский // Собр.

соч. Т.4. –М., 1984.

7. Гильбух Ю., Коробко  С., Кондратенко Л. Психолого-педа-гогические  основы дифференциации обучения  в начальном звене

общеобразовательной школы / Ю. Гильбух, С. Коробко,

Л.Кондратенко. – К.: Рад. шк., 1991. – 65 с.

8. Гильбух Ю.З, Коробко  С.Л, Кондратенко Л.О. Готовність

дитини до школи / Ю.З. Гильбух, С.Л. Коробко, Л.О. Конд-ратенко // За ред. С. Максименка, О. Главник. –  К.:Главник,

2004.

564

Збірник наукових праць  К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту  психології ім. Г.С.Костюка НАПН України

9. Готовність дитини  до навчання / Упоряд. С. Максименко,

К. Максименко, О. Главник. – К.: Мікрос-СВС, 2003.

10.Готовність та адаптація дитини до школи / Упоряд. О. Главник, К. Главник – К.: Главник, 2008.

10. Зак А.З. Как определить уровень развития мышления школь-ника / А.З. Зак. – М., 1982.- 186 с.

12. Ілляшенко Т.Д. Чому їм важко вчитися? / Т.Д. Ілляшенко. –

К.: Почат. шк. – 128 с.

13. Кондратенко Л. Розумові здібності дитини / Л. Кондратенко. –

К.: Главник, 2004. –112 с.

14. Основи практичної психології: підручник. – К.: Либідь, 1999. –

536 с.

15. Психологічна діагностика інтелекту, мислення, креативності

дитини / Упоряд. С. Максименко, Л. Кондратенко, О.  Глав-ник. – К.: Мікрос-СВС, 2003. – 12 с.

16. Психологічний довідник учителя: в 4-х кн. / Упоряд. В. Ан-дієвська, наук. ред. С. Максименко. – К.: Главник, 2005.

17. Савенков А.И. Одаренные дети в детском саду и школе: учеб.

пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / А.И.Савенков. –

М.: Изд. центр “Академия”, 2000. – 232 с.

18. Скрипченко О.В., Лисянська Т.М., Скрипченко Л.О.Довідник

з педагогіки і психології: навч. пос. для викладачів, аспірантів

та студентів педагогічних навч. закладів / О.В. Скрипченко,

Т.М. Лисянська, Л.О. Скрипченко. – К., 2000.

19. Тарасу В.В. Тести навчальних здібностей для 1 класу / Під ред.

Ю.З. Гільбуха. – К.: РОВО “Укрвузполіграф”, 1992. –72 с.

20. Чистякова М.И. Психогимнастика / М.И. Чистякова.– М.,

1990. – 86 с.

 

 

 

Додаток №1

Методика «Малюнок людини»

Цей тест був уперше запропонований Ф.Гуденаф для дослідження пізнавальної здатності. Далі К. Махове розробила систему критеріїв, що дає можливість оцінювати за допомогою цього тесту особистісні особливості. Відтоді оцінювання як пізнавального, так і особистісного розвитку переглядалися багато разів і вдосконалювалися різними авторами. Однак сам тест при цьому використовується як класичний діагностичний метод.

Він займає небагато часу й зовсім не схожий на шкільні завдання для перевірки. Це дає змогу успішно  використовувати його під час  обстеження дітей зі сформованою  стійкою негативною реакцією на все, що нагадує їм про школу. Малюнок  людини допомагає оцінювати як когнітивні особливості дитини (сприйняття, способи побудови цілісного зорового образу, координацію око-рука, сформованість загальних уявлень про будову тіла людини та інші), так і особливості особистісно-емоційної сфери.

Дані, отримані за допомогою  тесту «Малюнок людини», не дуже надійні й потребують додаткової перевірки, але вони дають можливість одразу ж висунути розумні гіпотези про те, у яких саме сферах дитина має психологічні проблеми.

Інструкція. «Будь ласка, намалюй людину — усю, повністю. Спробуй намалювати якомога краще - так, як ти вмієш». Якщо дитина ставить додаткові запитання («Хлопчика чи дівчинку?», «А можна, щоб у нього в руці була кулька?» тощо), то їй кажуть: «Малюй, як хочеш». Якщо ж запитання суперечить інструкції, то варто повторити її (частково). Наприклад, якщо дитина питає: «А можна намалювати тільки обличчя?», то їй відповідають: «Ні, треба намалювати повністю». Якщо дитина пропонує намалювати замість людини щось інше (машину, будинок), то їй говорять: «Це потім. А зараз намалюй людину». Трапляється, що дитина відмовляється виконувати завдання, стверджуючи, що не вміє малювати. У цьому разі слід сказати їй, щоб вона малювала так, як уміє, навіть якщо вийде не дуже красиво; що вам (перевіряючому) цікаві будь-які дитячі малюнки; що не дуже досконалий малюнок - це краще, ніж ніякого.

Проводячи цю методику, слід звертати увагу на особливості поведінки  дитини та дорослого, який супроводжує  дитину: куди і як дитина дивиться, коли їй пояснюють завдання; яка в неї  перша реакція (подих, поза покірності, пожвавлення); у якій позі вона працює, у які моменти розслабляється й поводиться природно, невимушено, а в які - напружується, насуплюється; коли і як намагається привернути до себе увагу дорослого; з яким виразом подає психологу закінчену роботу. Щоб усе це не забути, бажано робити відповідні нотатки у протоколах.

Показники особистісних особливостей

Показники тривожності, гострої тривоги, страхів.

Найпоширеніша ознака тривожності - численні самовиправлення. Особливо показовими є безглузді виправлення (тобто такі, які не ведуть до реального поліпшення результату). Виправлення можуть вноситися із стиранням старих ліній або ж без нього (в останньому випадку замість однієї лінії з'являється кілька).

Характерна ознака тривожності - лінія, яка складається з окремих дрібних штрихів, коли дитина побоюється, що коли вона проведе її зразу (за один рух), то лінія може піти не туди, куди треба. Для тривожних дітей типове штрихування всього малюнка або якоїсь його частини. За наявності гострої тривоги штрихування зазвичай буває розмашистим, неретельним.

При підвищеній тривожності, а особливо за наявності страхів  часто зображуються очі збільшеного  розміру. Особливо характерне загорнення (штрихування із сильним натисканням) райдужки або всього ока. У цьому  випадку можна припустити, що в дитини присутня фобія (наприклад, страх темряви, висоти, тварин, замкнених приміщень тощо).

Для стану гострої  тривоги типове різке збільшення розмірів малюнка, так, що він займає практично весь аркуш (а іноді  навіть не вміщується на аркуші).

Для того щоб висунути припущення про підвищений рівень тривожності, достатньо наявності хоча б однієї з перелічених ознак.

Показники демонстративності.

Демонстративність має  прояви насамперед у прикрашуванні, наявності необов'язкових деталей (наприклад, додаткових деталей одягу, аплікації на сукні, пір'їн на капелюсі). Необов'язкові деталі у малюнку людини не слід плутати з другорядними. Так, шия, вуха - деталі, які обов'язкові для кожної людини, хоча й другорядні порівняно з тулубом, ротом або очима; а от бантики на взутті - деталь суто факультативна. З другорядних (але обов'язкових) деталей демонстративні діти надають перевагу віям, зачісці, нерідко ретельно вимальовують губи.

Для демонстративних  дітей типове зображення не «просто  людини», а певного персонажа: короля, принцеси, лицаря, блазня, феї і т. ін. Порівняно з тенденцією до прикрашування ця ознака є другорядною.

Показники імпульсивності.

За підвищеної імпульсивності лінії часто не доводяться до кінця (контур залишається незамкнутим) або, навпаки, «проскакують» далі, ніж треба. Малюнок виконується дуже швидко. Низька деталізованість малюнка. При цьому, на відміну від низької деталізованості при астенізації, для імпульсивних дітей типовою є лінія із сильним натискуванням.

До ознак імпульсивності відносять також грубі порушення симетрії, «постать, що падає» (нахилена), невдале розміщення малюнка на аркуші (не вистачає місця для ніг або ж зображена людина впирається головою у обріз аркуша).

Показники агресивності та асоціальних тенденцій.

Припущення про агресивні тенденції може бути зроблене, якщо зображена людина справляє враження злої, агресивної. Крапки на обличчі, що зображують неголеність, великі кулаки, зброя (пістолет, шабля і т. ін.) також можуть свідчити про агресивність. Для хлопчиків у підлітковому віці всі ці ознаки цілком нормальні, оскільки цьому віку притаманне підвищення агресивності. Іноді вони свідчать про передчасний початок підліткової психологічної кризи.

Занадто великий рот, намальований з підвищеним натискуванням, зображення зубів (особливо якщо вони виділені натискуванням або намальовані ретельніше, ніж основні риси обличчя) - часті ознаки вербальної агресії.

На асоціальні тенденції  вказує порушення прийнятих норм зображення. Одним із частих проявів  асоціальності є зображення статевих органів. Наприкінці молодшого шкільного віку на малюнках можуть проявлятися такі ознаки асоціальності, як зображення цигарки, келиха, пляшки тощо, зображення людини злодієм, бандитом і т. ін. (у цих випадках можна припустити поєднання асоціальності з демонстративністю).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                       Додаток №2

методика Н.Я.Чутко  «Розфарбовування фігур»

 

                              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дитина повинна розглянути трикутники і знайти серед них однакові . Однакові треба зафарбувати одним кольором. Скільки знайдете різних груп фігур , стільки і знадобиться кольорових олівців. ( інструкція повторюється двічі)

Оцінка :

1 рівень – класифікация виконана правильно.

2 рівень –  допущена  1 помилка

3 рівень –  допущено 2 помилки

4 рівень -  допущено 3  помилки