Поняття оплати праці в Україні, її форми, системи та правове регулювання

Окремим категоріям працівників, оплата праці яких установлена на основі місячного обчислення, актами законодавства, можуть бути встановлені  інші строки виплати заробітної плати. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним або  святковим днем, заробітна плата  виплачується напередодні. За особистою  згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через  установи банку, поштовими переказами, з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок власника. Утримання з заробітної плати при кожній виплаті заробітної плати не можуть перевищувати 20%, а у випадках, передбачених законодавством, - 50% заробітної плати, що належить до виплати (крім утримання при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей).

Оплата праці  при виконанні робіт різної кваліфікації. Стаття 104 КЗпП передбачає, що при виконанні робіт різної кваліфікації праця почасових працівників оплачується за роботою відповідної кваліфікації. Тобто при дорученні працівнику з почасовою оплатою роботи більш високого розряду, чим йому присвоєний, оплата повинна проводитись по виконуваній роботі. Якщо ж доручається виконання роботи за розрядом, що є нижчим від присвоєного працівнику, повинна зберігатись його тарифна ставка. Праця робітників-відрядників оплачується за розцінками, встановленими для роботи, яка виконується. Якщо робітникам-відрядникам доручається виконання робіт, що тарифікуються нижче присвоєних їм розрядів, то при виконанні норм Їм виплачується міжрозрядна різниця. Виплата міжрозрядної різниці та умови такої виплати встановлюються колективним договором. Виплата міжрозрядної різниці проводиться при виконанні робітником норм виробітку і за наявності різниці в розрядах не менше чим два розряди[5, 40].

Оплата праці  при суміщенні професій визначена ст. 105 КЗпП. Суміщення професій (посад) застосовується з метою більш раціонального використання робочого часу, посилення зацікавленості працівників у зростанні продуктивності праці і збільшенні випуску продукції з меншою чисельністю працюючих[5, 40].

Працівникам, які виконують  на тому ж підприємстві поряд з  своєю основною роботою, обумовленою  трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією чи посадою, провадиться доплата за суміщення професій (посад).

На відміну від сумісництва  робота при суміщенні професій провадиться  на одному й тому ж підприємстві за одним трудовим договором у межах нормальної тривалості робочого часу.

Оплата праці  при виконанні обов'язків тимчасово  відсутнього працівника також передбачена ст. 105 КЗпП. Тимчасовим заступництвом вважається виконання службових обов'язків посадою працівника, який тимчасово відсутній. Воно повинно бути оформлено наказом або розпорядженням. Працівнику який замішує посаду тимчасово відсутнього, виплачується різниця між його фактичним окладом і посадовим окладом працівника, який тимчасово відсутній. Така виплата провадиться за умови, що працівник, який замішує відсутнього, не є штатним заступником або помічником відсутнього. При тимчасовому заступництві працівника з меншим окладом за заміщуваним працівником зберігається його попередній середній заробіток. Правила про оплату тимчасового заступництва не поширюються на працівників, які виконують обов'язки по вакантній посаді, навіть за умови, що вони є штатними заступниками чи помічниками керівника, посада якого ніким не зайнята[5].

Оплата роботи в надурочний час (ст. 106 КЗпП) провадиться у підвищеному розмірі порівняно із звичайними роботами. При почасовій оплаті праці робота в надурочний час оплачується за перші дві години в полуторному розмірі, а за наступні години —у подвійному розмірі.

При відрядній оплаті праці  за роботу в надурочний час провадиться доплата до фактично виконаної працівником роботи в розмірі 50 відсотків тарифної ставки почасової оплати відповідного розряду за перші дві години надурочної роботи і в розмірі 100 відсотків цієї тарифної ставки за наступні години[5, 40].

Оплата роботи у святкові і неробочі дні відповідно до ст. 107.

Оплата у подвійному розмірі  провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку. Робота у вихідний день відповідно до ст. 72 КЗпП може компенсуватись, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або грошовою оплатою у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами ст. 107 КЗпП[5, 40-41].

Оплата роботи у нічний час відповідно до ст. 108 КЗпП оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному тарифною угодою та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час[5, 41].

Оплата праці  за незакінченим відрядним нарядом. У разі, коли працівник з незалежних від нього причин залишає відрядний наряд незакінченим, виконана частина роботи оплачується за оцінкою, що визначається за погодженням сторін відповідно До існуючих норм і розцінок (ст. 109 КЗпП)[5, 41].

Оплата праці  при невиконанні норм виробітку залежить від чиєї вини сталося їх невиконання. Якщо невиконання норм виробітку сталося з вини працівника, оплата провадиться довідно до виконаної роботи.

Провина працівника у невиконанні  норм виробітки бути визнана за умови, що власник або уповноважений  ним орган створив працівнику нормальні умови праці. Працівник  не може бути визнаний винним, якщо норма  не виконана причин, що залежать від  власника або уповноваженого ним органу. Це може бути несправність обладнання, несвоєчасне забезпечення технічною документацією, сировиною, матеріалами, інструментами тощо. При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботи. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (ст. 111 КЗпП). Виконання норми виробітку визначається особами, на яких покладено цей обов'язок: нормувальниками, економістами та іншими особами на підставі первинних документів по обліку виробленої продукції[5, 41].

Оплата праці  при виготовленні продукції, що виявилася  браком, також залежить від провини працівника. Якщо виготовлення бракованої продукції сталося не з вини працівника, оплата праці по її виготовленню провадиться за зниженими розцінками. Місячна заробітна плата працівника в цих випадках не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає. Частковий брак з вини працівника оплачується залежно від ступеня придатності продукції за заниженими розцінками (ст. 112 КЗпП). Ступінь придатності виготовленої продукції і відповідно до цього рівень зниження розцінок визначає власник або уповноважений ним орган. Та обставина, що за брак з вини працівника заробітна плата не нараховується і не сплачується або сплачується у пониженому розмірі, не виключає матеріальної відповідальності працівника за псування матеріалів чи іншу завдану шкоду[5, 41].

Оплата часу простою відповідно до ст. 113 КЗпП також лежить від наявності провини працівника. Якщо простій не з вини працівника і він попередив власника або уповноважений ним орган (бригадира, майстра, інших службових осіб) початок простою, час простою оплачується з розрахунку ' нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Працівник має право відмовитись  від дорученої йому роботи коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю працівника профспілки і уповноваженого трудового колективу, а в разі виникнення конфлікту — відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки.

За період простою з  цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток (ч. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про охорону праці»).

За працівниками, які не брали участь у страйку, але у  зв'язку з його проведенням не мали можливості виконувати свої трудові обов'язки, зберігається заробітна плата у розмірах не нижче від установлених законодавством та колективним договором, укладеним на цьому підприємстві, як за час простою не з вини працівника. Облік таких працівників є обов'язком власника або уповноваженого ним органу (ст. 27 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Час простою з вини працівника не оплачується. Не оплачується також час страйку працівників, які беруть у ньому участь[].

Оплата роботи за сумісництвом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 245 провадиться за фактично виконану роботу.

При встановленні сумісниками  з почасовою оплатою праці  нормованих завдань на підставі технічно обгрунтованих норм оплата провадиться за кінцевими результатами за фактично виконаний обсяг робіт[5, 39].

2. Мінімальна заробітна плата в Україні як законодавчо встановлена гарантія.

У комплексі проблем, що безпосередньо  пов'язані з соціальним захистом найманих працівників, вирішенням цілої  низки інших соціально-трудових питань, що виникають в процесі  функціонування ринкової економіки, винятково  важлива роль належить мінімальній  заробітній платі, а саме: порядку  її визначення, затвердження та перегляду.

Мінімальна заробітна  плата — законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого  не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також  погодинну норму праці (обсяг  робіт) (стаття 95 Кодексу законів  про працю України).

Мінімальна заробітна  плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території  України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності  і господарювання та фізичних осіб[17].

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні  виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

Мінімальна заробітна  плата як нижня межа платні за просту некваліфіковану працю є визначальною величиною (соціальним нормативом), під  впливом якої формується мінімальна тарифна ставка (оклад) найманих працівників. Вона є основою всієї системи  оплати праці[6].

За даними Державного комітету статистики розмір мінімальної заробітної плати в Україні за період з 1996 по 2010 рік зображено на графіку:

Рис.1. Ріст мінімальної  заробітної плати в Україні з 1996 по 2010 роки[18].

Головною функцією заробітної плати слід вважати соціальну, оскільки вона має гарантувати задоволення  основних життєвих потреб трудящих. Таке твердження випливає з Рекомендації МОП № 135. яка наголошує, що "основною метою встановлення мінімальної заробітної плати має бути надання особам, які працюють за наймом, необхідного соціального захисту щодо мінімально допустимих рівнів заробітної плати". Безперечно, що підходи до визначення рівнів цієї заробітної плати, сукупності потреб, які вона має задовольнити, суттєво відрізняються залежно від рівня економічного стану. Проте безперечним є й те, що мінімальна заробітна плата має забезпечити на мінімальному рівні хоча б задоволення основних фізіологічних потреб людини[12].

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:

• вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників в міру стабілізації та розвитку економіки країни;
• загального рівня середньої заробітної плати;
• продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов.

Мінімальна заробітна  плата встановлюється у розмірі  не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу.

До числа основних чинників, що визначають рівень мінімальної заробітної плати в Україні, її співвідношення з мінімальним споживчим бюджетом чи межею бідності є економічний  стан держави в цілому і кожного  підприємства зокрема. В умовах подальшого зниження обсягів валового внутрішнього продукту, доходів для більшості  підприємств орієнтуватися на світові  зразки рівня мінімальної заробітної плати, масштаби та якість відтворення  робочої сили, принаймні, недоречно[15].

2. Проблеми оплати праці в Україні.

Проблеми оплати праці  – надзвичайно актуальні та своєчасні. Так, як номінальні доходи населення  за січень-листопад 2009р. порівняно з  відповідним періодом 2008р. збільшились  на 29,9%. Наявний доход, який може бути використаний населенням на придбання  товарів і послуг, збільшився на 26,6%, а реальний наявний, визначений з урахуванням цінового фактора, - на 12,5%. Витрати населення у січні-листопаді 2009р. порівняно з аналогічним періодом попереднього року збільшилась на 33,3%. Приріст заощаджень становив 46360 млн. грн. У січні-листопаді 2009р. середньомісячна номінальна заробітна плата штатних працівників( без урахування найманих осіб – підприємців) становила 1323 грн., що на 29,6% більше порівняно з відповідним періодом 2008р. В економіці країни залишається значною диференціація рівня оплати праці за видами економічної діяльності та регіонами. Найвищий рівень оплати праці спостерігався у фінансових установах та на підприємствах авіаційного транспорту, а серед промислових видів діяльності – на виробництві коксу, продуктів нафтоперероблення, готових металевих виробів та видобуванні паливно-енергетичних корисних копалин, де заробітна плата працівників перевищила середній показник по економіці в 1,5–2,0 раза. Серед регіонів найнижчий рівень оплати праці (на 30,3% менший від середнього по країні) зафіксовано у Тернопільській області, натомість найвищий (відповідно в1,7 раза більший), як і раніше, спостерігався у місті Києві. Середня заробітна плата працівників Київської, Дніпропетровської, Запорізької та Донецької областей також перевищили показник у цілому по країні (на 0,9%-14,0%). Реальна заробітна плата в січні-листопаді 2009р. порівняно з відповідним періодом 2008р. збільшилась на 12,7%. За січень-листопад 2009р. загальна сума заборгованості з виплат заробітної плати зменшилась на 7,6% або на 61,3 млн. грн., на відміну від аналогічного періоду попереднього року, коли було зафіксовано зростання цього показника на 3,7%, або на 35,8 млн. грн.[18].