Міжнародно-правове регулювання праці

Конвенція № 169 (переглянута) «Про корінні народи і народи, що ведуть племінний спосіб життя в незалежних країнах» (1989 р)

Приблизно 300 млн осіб у всьому світі, які формують на національному рівні найбільш бідні та вразливі групи населення, були зацікавлені у прийнятті цієї Конвенції МОП, яка гарантує їм певні основоположні права, особливо з точки зору отримання роботи і професійної підготовки, соціального страхування, освіти та охорони здоров'я.

На 78-й сесії МКТ МОП в 1991 р були прийняті два документи: Конвенція № 172 «Про умови праці в готелях і ресторанах та аналогічних закладах» і Рекомендація № 179 з аналогічною назвою. Їх головна мета - поліпшити умови праці та можливості професійного зростання в цьому швидко зростаючому секторі і таким чином привернути до нього осіб, які шукають роботу.

Пропоновані норми мають на увазі, що на працівників галузі будуть поширені всі мінімальні норми тривалості робочого дня, періодів відпочинку і щорічної оплачуваної відпустки; вони будуть мати ту ж ступінь соціальної захищеності, яка прийнята на національному рівні для працівників взагалі. Вони повинні отримувати «постійний і надійний» заробіток незалежно від чайових. Слід ввести програми підготовки, щоб підвищити кваліфікацію і рівень послуг, а також можливості особистого зростання.

У Рекомендації ці принципи розвинені в деталях. У ньому наголошується на необхідності поступового скасування «дрібних» змін, де це можливо, необхідність мінімальної гарантованої заробітної плати, безкоштовних програм підготовки для починаючої молоді. Щоб хоча б частково компенсувати коливання від сезонної зайнятості, Рекомендація передбачає, що тимчасово зайняті повинні прийматися на роботу в першу чергу, якщо це можливо в умовах даного підприємства.

Конвенція № 171 і Рекомендація № 178 «Про нічну працю» (1990 р)

Новий підхід відображений у прийнятих Конференцією МОП Конвенції № 171 «Про нічну працю» 1990 року та Рекомендації № 178 «Про нічну працю» 1990 року, дія яких поширюється на всіх трудящих незалежно від їхньої статі, а також Конвенції № 89 «Про нічному працю жінок у промисловості »(переглянутої в 1948 р).

Ці рішення спрямовані на вдосконалення та розширення законодавчого захисту осіб, які працюють вночі. Їх число в усьому світі зростає.

Нова Конвенція № 171 визначає його як «будь-яку роботу, яка здійснюється протягом періоду тривалістю не менше семи годин поспіль, охоплюючи проміжок між північчю та 5 годиною ранку». Вона передбачає конкретні заходи для захисту здоров'я працюючих вночі осіб, охорони материнства, сприяння таким особам у виконанні ними своїх сімейних і громадських обов'язків, надання можливостей для професійного зростання, відповідної компенсації.

Серед цих заходів, які можуть вводитися поступово: перевірка стану здоров'я перед направленням на роботу і потім періодично, створення можливостей для отримання першої допомоги, гарантії у разі тимчасової або постійної непрацездатності, особливі захисні заходи для вагітних і годуючих матерів відносно зайнятості, заробітків і професійного зростання. Вночі повинні діяти необхідні соціальні служби, нічні зміни не можна вводити без попередніх консультацій. Компенсація у вигляді скорочення робочого часу, матеріального та іншого заохочення повинна враховувати природу нічної праці.

Рекомендація містить більш докладні вказівки про тривалість робочого часу та періоди відпочинку, грошової компенсації, техніки безпеки та гігієни праці, соціальних службах.

У протоколі, що передбачає Конвенцію № 89, зазначається, що зміни в тривалості нічної праці та вилучення з заборони на роботу жінок у нічний час можуть вводитися за рішенням компетентного урядового органу. Ці рішення повинні прийматися в рамках національного законодавства після консультацій з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників. Вилучення можуть вводитися обумовленим шляхом - у вигляді договору, гарантій, після консультацій - як в окремій галузі або професії, так і на одному або декількох підприємствах. Гарантії передбачені й щодо вагітних жінок і матерів з немовлятами.

Відбуваються в усьому світі глибокі перетворення дають МОП унікальну можливість самооновлення і досягнення всюди в світі її основоположних цілей.

Генеральний директор МОП Хуан Сомавія, виступаючи на відкритті 90-ї сесії Міжнародної конференції праці 10 червня 2002 в Женеві, сказав: «Нам перш за все необхідна концепція глобалізму, яка завоювала б собі місце в умах людей і виборців по всьому світу і відносно якої ми могли б сказати, що вона відповідає їх сподіванням і побоюванням. Це не може бути однією моделлю на всі випадкижиття, а це швидше - широкий підхід, який надає можливість вибору через механізм демократичного прийняття рішень ».

Шлях до демократії ще довгий. Як ніколи раніше, зараз необхідний тристоронній діалог, щоб піти назустріч вимогам більшої демократизації і ширшого дотримання основних прав людини. Будуть потрібні сильні і вільні організації роботодавців і працівників: механізми для ведення колективних переговорів і тристоронніх консультацій; органи регулювання питань праці, які відповідали б сподіванням і реалій світу праці, а також нове соціальне законодавство і реформи, що гарантують соціальну справедливість і економічний прогрес.

Все це представляє "величезний виклик» для Міжнародної організації праці, яка повинна підготувати себе до того, щоб більш гнучко і швидко реагувати на виникаючі проблеми, зміцнювати свою присутність на місцях.

«Міжнародна організація праці перебуває на поворотному пункті свого розвитку і повинна мобілізуватися перед обличчям майбутніх змін у світі», - було заявлено на 90-й сесії МОП.

Зміни в усіх країнах і на всіх континентах ставлять багато питань про цілі організації, свідчать про актуальність діяльності МОП на сучасному етапі.

Підтвердивши свою прихильність ідеалам МОП, принципом тристороння й автономії урядів, роботодавців і працівників, в матеріалах зазначеної конференції підкреслено про необхідність пристосування механізмів МОП до вимог сьогоднішнього дня. Вироблення міжнародних трудових норм і технічне співробітництво повинні відповідати новим вимогам, а специфіка організації в трудовій і соціальній сферах повинна відповідати координально економічним проблемам часу.

 

 

 

Висновок

Відповідно до ст. 9 Конституції України діючі міжнародні договори, згода на обов’язковість яких дана Верховною Радою, є частиною національного законодавства України. Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлені інші правила, ніж ті, які містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди (ст. 8-1 КЗпП України). Таким чином, в Конституції нашої держави і в Кодексі законів про працю України закріплений принцип пріоритету міжнародно-правових норм перед нормами національного законодавства.

Міжнародна правове регулювання праці — це встановлена міжнародними договорами (актами) система стандартів щодо регулювання праці, яку держави, що приєдналися до відповідного міжнародного договору (ратифікували його), використовують в національному трудовому законодавстві. Суб’єктами міжнародно-правового регулювання праці є ООН та її спеціалізований орган — Міжнародна Організація Праці (МОП). Суб’єктами міжнародно-правового регулювання праці можуть бути різні об’єднання держав: Рада Європи, Європейський Союз, СНД.

На сьогоднішній день членами МОП є 174 держави. Відповідно до Статуту МОП її членом може бути кожна держава - член ООН. Україна являється членом МОП з 1954 p. Головним принципом роботи МОП є трипартизм, що означає, що формування майже всіх органів МОП базується на основі трьохстороннього представництва від урядів, представників працівників і підприємців (роботодавців).

Виконавчим органом МОП є Адміністративна рада, яка обирається на Міжнародній конференції праці й складається з 56 чоловік: 28 делегатів представляють уряди, 14 підприємців і 14 працівників. Адміністративна рада призначає Генерального директора Міжнародного Бюро Праці.

Згідно з Статутом МОП одним з головних напрямків діяльності цієї організації є нормо творчість, тобто створення міжнародних трудових стандартів. МОП приймає конвенції та рекомендації, що стосуються різних аспектів праці.

Конвенції приймаються Генеральною конференцією більшістю (не менше у) голосів присутніх делегатів. Конвенція набуває статусу багатосторонньої міжнародної угоди після ратифікації її як мінімум двома державами - членами МОП і з цього моменту накладає певні зобов’язання як на ті держави, що ратифікували її, так і на держави, що не ратифікували даної конвенції.

Рекомендація не є міжнародним договором і не повинна бути ратифікована. Рекомендація є побажанням, пропозицією ввести відповідні норми в національне законодавство. Рекомендація доповнює, уточнює і деталізує положення конвенції, дає можливість вибору державам при застосуванні міжнародної норми. Рекомендація подається уряду держави - члена МОП з тим, щоб її положення шляхом прийняття закону або іншого нормативно-правового акта набули юридичної сили.

 

Список літератури

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. –       № 30. – Ст. 141.

2. Кодекс  законів про  працю України // Кодекс законів  про працю  України з постатейними  матеріалами / відп. ред. В. М. Вакуленко,                       О. П.  Товстенко. – К.: Юрінком  Інтер, 1997. – 1040 с.

3. Документи Міжнародної  Організації праці (МОП) - М., 2000.

4. Закон України «Про  міжнародні договори та угоди  України» від 22.11.1993 // ВВР України, 1994 №10.

5. Закон України «Про  дію міжнародних договорів на  України» // ВВР України, 1991 №10.

6. Міжнародне приватне право: Навч. посібник / За ред. В. М. Гайворонського, В. П. Жушмана - К.: Юрінком Інтер, 2007. — 368 с.

7.  Аметистов Э.М. Международное право и труд . – М.: 1982.

8. Жернаков В.В. Міжнародний  аспект правового регулювання  соціально-трудових відносин // Право  України, 2001 № 4.

 

Електронні ресурси:

www .rada.gov.ua – сайт Верховної Ради України

www.nbuv.gov.ua – електронний каталог Національної бібліотеки України ім. Вернадського