Характеристика текстильних матеріалів і тканин

 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………….3

1.Асортимент текстильних матеріалів……………………………………………5

   1.1 Загальні поняття про  асортимент текстильних матеріалів………………….5

   1.2.Система класифікації  текстильних матеріалів…..…………………………..7

   1.3.Вимоги до текстильних  матеріалів………………………………………….11

2.Асортимент тикстильних виробів………………………………………………17

   2.1.Бавовняні тканини та тканино поштучні вироби…….…………………….17

   2.2.Лляні тканини та тканино поштучні вироби………………………………..28

   2.3.Шовкові тканини та тканино поштучні вироби……………………………33

   2.4.Вовняні тканини та тканино поштучні вироби……………………………44

3.Характеристика асортименту на прикладі підприємства ПП Компанія «Oltex»………………………………………………………………………………55

Висновки…………………………………………………………………………….62

Додатки…….………………………………………………………………………..63

Список використаних джерел….………………………………………………….69

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Тканина утворюється в  процесі ткацтва шляхом переплетення ниток основи і качка на ткацькому  верстаті. Переплетення впливає на фізико-механічні властивості тканини  і зовнішній вигляд, формує характер поверхні (фактуру) тканини. Залежно  від малюнка переплетень. розрізняють  рівну, візерункову, рельєфну, шорстку, гладку і ворсову фактуру тканин. Ткацьким переплетенням називається  порядок взаємного перекриття ниток  основи нитками утка. При виробленні тканин використовують різноманітні види переплетень, які можна розділити  на чотири основні класи: прості (головні), дрібноузорчатим (похідні і комбіновані), складні, крупноузорчатим. Під обробкою тканин розуміють комплекс фізико-хімічних і механічних впливів на тканину  для поліпшення її споживчих властивостей. Повний цикл обробки текстильних  матеріалів в обробному виробництві  складається з ряду самостійних  етапів: попереднього, колористичної, заключної і спеціальної обробки [1]. 
Асортиментом тканин називається підбір тканин різного призначення, що виробляються текстильної промисловістю. Весь асортимент тканин ділиться по роду волокон на чотири групи: тканини бавовняні, лляні, вовняні і шовкові. Від загальної кількості випущених тканин бавовняні складають 60%, лляні 8%, вовняні 7,5% і шовкові 15%[12].

Якість тканин значною  мірою залежить від наявності  вад зовнішнього вигляду. Основними  причинами їх виникнення є використання недоброякісних волокон, ниток і  порушення технологічних режимів  ткацтва та обробки. Пороки ділять на наступні групи: пороки волокон і  ниток, пороки ткацтва і вади обробки. До пороків волокон з бавовни  відносять засміченість оболонками, джгутики; до пороків лляних волокон  засміченість багать, шишки; до пороків  вовняних волокон - засміченість репьем, переследи, мертвий волосся. На нитках можливі такі вади, як моховий, шишки, ворсистість, масляні плями, склейки, галочки, переслежістая пряжа, вузлики, сукрутіни, потовщені нитки. Пороки ткацтва виникають в результаті порушення режиму роботи ткацьких верстатів, обриву ниток, порушення переплетення. Основними з них є: забоїн, недосеков, близнят, проліт, неподработка ниток основи, подниркі, зліт качка, спуск качка, затаск, двійник, подплетіна, різний качок, збитий малюнок, порушення цілісності тканини (діри, пробоїни, просічки) [14]. 
Сорт тканини - це градація її по одному або декільком показникам якості, нормованим нормативно-технічною документацією.

Метою даної роботи є вивчення факторів які формують асортимент текстильних матеріалів. 
Об'єкт дослідження: асортимент тканин, що використовує ПП Компанія

 «Олтекс».

Предмет дослідження: фактори, що формують асортимент тканин. 
Методи дослідження: теоретичний аналіз спеціальної літератури, документації, узагальнення інформації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.АСОРТИМЕНТ ТЕКСТИЛЬНИХ ВИРОБІВ

1.1 Загальні поняття про асортимент текстильних матеріалів

Асортимент текстильних матеріалів - це сукупність (набір) їх різноманітних  видів та різновидів, об'єднаних  за призначенням, способом виробництва, волокнистим складом, особливостями  будови, способами обробки та іншими ознаками. Широта асортименту цих матеріалів визначається, насамперед, багатофункціональністю їх використання та різноманітністю волокнистого складу і особливостями будови.

Залежно від того, в якій галузі формується асортимент текстильних  матеріалів і виробів з них, розрізняють  промисловий та торговий асортимент. Промисловий асортимент об'єднує  групи матеріалів, що формуються в  окремих галузях текстильної  промисловості.

Торговий асортимент включає набір  текстильних матеріалів, що реалізуються відповідними оптовими та роздрібними  торговими підприємствами. Він формується на базі промислового асортименту з урахуванням потреб населення певного регіону, його географічних, національних та соціальних особливостей, а також з урахуванням рівня забезпеченості населення необхідними матеріалами, термінів експлуатації виробів з цих матеріалів, фінансових можливостей населення тощо.

Основними показниками, що використовуються для аналізу і оцінки оптимальності, а також характеристики асортименту  текстильних матеріалів і виробів, є широта, повнота, ступінь оновлення  і оптимальність структури, а  також рівень якості та конкурентоспроможність окремих видів цих матеріалів.

Широта асортименту текстильних  матеріалів характеризується кількістю видів і різновидів у загальному обсязі випуску кожної конкретної групи цих матеріалів.

Повнота асортименту текстильних матеріалів характеризується відповідністю номенклатури їх видового і внутрішньовидового асортименту потребам населення певного регіону.

Оновлення асортименту текстильних  матеріалів - це заміна на ринку існуючих матеріалів матеріалами з більш  високим рівнем споживних властивостей, які здатні повніше задовольняти потреби споживачів. Критерії оцінки новизни текстильних матеріалів різного цільового призначення неоднакові. Виходячи з багаторічного досвіду роботи різних галузей текстильної промисловості та торгівлі, новими слід вважати: принципово нові текстильні матеріали з набором нових функціональних властивостей; текстильні матеріали з набором нових споживних властивостей, що дозволяє значно розширити і оновити асортимент готових виробів; текстильні матеріали з різними видами кінцевих та спеціальних обробок, внаслідок яких їм надається комплекс нових специфічних споживних властивостей; матеріали з більш високим рівнем художньо-естетичного оформлення. При цьому в нових матеріалах можуть одночасно оновлюватися всі компоненти - волокна, нитки, будова, основна і кінцева обробки - або тільки окремі з них. Найчастіше оновленню під впливом моди та кон'юнктури ринку підлягає зовнішнє оформлення текстильних матеріалів одягового призначення.

Структура асортименту текстильних  матеріалів - це кількісне співвідношення різних за призначенням, способами  виробництва, волокнистим складом, обробками та іншими ознаками груп, типів, видів і різновидів цих  матеріалів у загальному обсязі їх виробництва та реалізації. Відповідно ця структура може бути груповою, внутрішньогруповою, видовою та внутрішньовидовою[11].

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2.Система класифікації текстильних матеріалів

Сучасний асортимент текстильних  матеріалів, які випускаються підприємствами текстильної промисловості України, досить складний та різноманітний. Різноманітність асортименту зумовлена не тільки різним цільовим призначенням цих матеріалів, а й різноманітністю способів їх виробництва, сировинних ресурсів, особливостей будови й обробки, а також їх споживних властивостей.

У практиці вивчення, аналізу й  оцінки оптимальності асортименту текстильних матеріалів можуть бути використані такі системи класифікації: навчальна, прейскурантна, торгова, стандартна, загальнодержавна, статистична та ін. Загальною вимогою до зазначених систем класифікації є те, щоб закладені в них ознаки забезпечували збалансованість між структурою наявного асортименту текстильних матеріалів різного призначення і структурою потреб на них у даному регіоні і в даний період часу. При цьому найбільш повною і досконалою серед зазначених систем є навчальна класифікація, яка не тільки охоплює практично всі основні ознаки, що містяться в інших класифікаціях, а й узагальнює багаторічний досвід вивчення й аналізу структури асортименту текстильних матеріалів[4].

Відповідно до навчальної класифікації асортимент текстильних матеріалів поділяється за такими ознаками: галузевою ознакою (бавовняні, лляні, вовняні, шовкові, трикотажні, хутряні, неткані, галантерейні та інші полотна); цільовим призначенням (білизняні, сорочково-платтяні, блузкові, костюмні, плащові, пальтові, підкладкові, меблево-декоративні, тикові, рушникові, хусткові, ковдрові, технічні та спеціального призначення тощо); волокнистим складом (однорідні та неоднорідні); видом переплетень (прості, дрібновізерунчасті, складні, жаккардові, кулірні, осново- в'язані, комбіновані та ін.); способом обробки (сурові, вибілені, гладкофарбовані, вибивні, пістрявоткані або пістрявов'язані, меланжеві, мерсеризовані, малозминальні, малоусадкові, водовідштовхувальні, водоопірні, вогнестійкі, біостійкі тощо); матеріалоємністю (легкі, середні, важкі).

Крім цього, відповідно до навчальної класифікації для зручності вивчення видового асортименту текстильних  матеріалів його поділяють на класичний (типовий) і поточний. До класичного асортименту тканин, що характеризується стабільністю виробництва та елементів будови й обробки протягом багатьох десятиліть, належать ситці, бязі, сатини, репси, попліни, бумазеї, фланелі, рушникові та білизняні лляні полотна, кашеміри, бостони, крепи, сукна, драпи, крепдешини, креп-жоржети, підкладкові атласи тощо. Сюди можна віднести також гладі, ластикові, інтерлочні, платувальні, плюшеві, ворсові, пресові та жаккардові трикотажні полотна класичних заправок.

Недоліки навчальної системи класифікації текстильних матеріалів : по-перше, недостатня обґрунтованість або відсутність ознак, що деталізують поділ асортименту текстильних матеріалів за призначенням (статево-вікові ознаки, рід занять споживачів, особливості кліматичних умов, сезонність, вимоги моди тощо); по-друге, тут ще не знайшли певної трактовки і обґрунтування ознаки матеріалів, що характеризують рівень їх якості або конкурентоспроможність, а також рівень їх основних споживних властивостей.

Особливістю і суттєвим недоліком  прейскурантної класифікації асортименту текстильних матеріалів є те, що в и основу покладено кілька різнорідних ознак. Так, в прейскуранті на бавовняні тканини при поділі тканин на групи, підгрупи та типи враховують: вид тканин (ситці, бязі, тики), їх призначення (білизняні, платтяні, одягові, підкладкові, меблево-декоративні та ін.), вид переплетення (сатинові, ворсові), спосіб обробки (гладкофарбовані, пістрявоткані, меланжеві), сезон експлуатації (літні, зимові, демисезонні), вид пряжі (кардна, гребінна). Подібний підхід зберігається і в прейскурантах на лляні, шовкові та вовняні тканини, а також трикотажні і неткані полотна.

В основу торговельної класифікації асортименту текстильних матеріалів покладені переважно ті ознаки, що використовуються і в прейскурантній класифікації. Щоправда, у торговій класифікації більш деталізовані ознаки, що насамперед цікавлять споживачів (вид обробки, волокнистий склад, популярність на ринку, значимість в асортименті тощо). Наприклад, у ситцевій групі окремо виділяються ситці вибивні і ситці гладкофарбовані, а в платтяній - попліни, фланелі, тканини платтяні, тканини сорочкові та ін. Отже, торгова класифікація текстильних матеріалів теж має ті самі недоліки, що й прейскурантна. Це і наявність кількох різнорідних ознак, і різна глибина класифікації, і неоднакова значимість цих ознак. Більше того, незважаючи на те що в окремих галузях текстильної промисловості випускаються взаємозамінні види матеріалів (білизняні, сорочково-платтяні, костюмні, пальтові і т.п.), вони в прейскурантах і комерційних документах групуються за різними і, як правило, непорівнянними ознаками. Це суттєво ускладнює розробку асортиментних концепцій матеріалів різного призначення, їх аналіз та оцінку.

Згідно зі стандартною класифікацією, зафіксованою у відповідних стандартах, асортимент текстильних матеріалів групується за такими ознаками: призначенням, видом сировини, способом виробництва, особливостями будови та обробки тощо. Незважаючи на науково обґрунтований вибір ознак цієї системи класифікації, її більшу придатність для аналізу й оцінки структури асортименту тієї чи іншої групи матеріалів, а також застосування ЕОМ, вона практично не застосовується ні у сфері промисловості, ні, тим більше, у сфері торгівлі. Разом з тим усі ознаки стандартної класифікації розглядаються в навчальній класифікації і тому її можна розглядати як складову частину навчальної класифікації[5].

Загальнодержавна система класифікації текстильних матеріалів. Згідно з даною системою класифікації продукція будь-якої галузі текстильної промисловості (бавовняної, лляної, шовкової, трикотажної, нетканих матеріалів і ін.) поділяється на відповідні класи, підкласи, групи, підгрупи і види (класифікаційна частина) та різновиди за будовою, основною і кінцевою обробкою й іншими ознаками (асортиментна частина).

Особливістю загальнодержавної класифікації є її універсальність, що дозволяє використовувати її в різних галузях народного господарства, можливість застосування єдиної і зручної для ЕОМ системи кодування. Ця система використовується не тільки для планування, обліку й управління асортиментом на державному рівні, а й при розробці інших систем класифікації (стандартної, прейскурантної, торговельної, навчальної та ін.).

Незважаючи на очевидні переваги, цій системі притаманні і деякі  суттєві недоліки, основними з яких є: недостатня обґрунтованість поділу окремих матеріалів на групи, підгрупи і види; використання для поділу матеріалів на групи і підгрупи елементів недосконалої прейскурантної класифікації; відсутність необхідного обґрунтування при виборі критеріїв поділу внутрішньовидового асортименту матеріалів в асортиментній частині класифікатора тощо[6].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Вимоги до текстильних матеріалів різного призначення

Формування оптимальної структури  асортименту текстильних матеріалів - це складне і багатогранне завдання, успішне вирішення якого вимагає: створення чітко скоординованої міжгалузевої системи вивчення і узагальнення структури вимог населення до цих матеріалів і виробів з них; узагальнення інформації про стан гардеробу і термінів зношування цих виробів; вивчення можливостей виробництва матеріалів конкретного цільового призначення в різних галузях текстильного виробництва; створення перспективних програм з проектування і організації виробництва нової конкурентоспроможної продукції в усіх галузях текстильного виробництва; застосування елементів сучасного маркетингу для формування й оптимізації асортименту цих матеріалів; упорядкування механізму ціноутворення текстильних матеріалів і виробів з метою встановлення тісної залежності ціни від рівня їх якості та конкурентоспроможності тощо. При цьому вирішення поставлених завдань з метою формування оптимальної структури асортименту повинно базуватись на широкому впровадженні в практику роботи текстильної промисловості і торгівлі принципів системного підходу.