Аналіз ринку шовкових тканин в Україні

Шовкові тканини повинні  зберігатися в сухому і прохолодному приміщенні при відносній вологості 60±5% і температурі 10-25ºС. Температура  і вологість в приміщенні має  бути постійною, без різких коливань. Тканини мають бути захищені від  попадання прямих сонячних променів і розташовуватися на відстані не менше 1 м від обігрівальних приладів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4 МЕТОДИ ТА МЕТОДИКИ  ЕКСПЕРТИЗИ ЯКОСТІ ШОВКОВИХ   ТКАНИН

4.1Характеристики об’єкту  експертизи

Для проведення товарознавчої експертизи було обрано шовкову тканину - «Атлас». (див. додаток) Куплену в магазині «Аріадна» за ціною 40грн.

«Атлас» - відноситься до групи тканини із синтетичних ниток гладієвої підгрупи, атласного переплетення, із поліестеру та еластану. Має більшу щільність по основі й відрізняється гладкою блискучою поверхнею. Ширина тканини 1,45 м, поверхнева щільність (маса) 1 м²- 70 г. Виробник Корея.

Структура тканини 

Тканини атлас виконуються  атласним (сатиновим) переплетенням, яке характеризується видовженими перекриттями. У такому переплетенні поодинокі основні або утокові перекриття розташовані рівномірно по всьому раппорту. Завдяки атласного переплетення тканини атлас відрізняються підвищеною стійкістю до стирання, високою міцністю, низьким коефіцієнтом тертя. Вони добре ковзають, мають рівну і гладку поверхню і тому активно використовуються як підкладки.

Атласне переплетення надає  тканині атлас гладку блискучу лицьову  поверхню завдяки рідкісним вигинів основних і утокових ниток. Лицьова сторона атласу складається з настилів основних ниток, кожна з яких тільки один раз на раппорте проходить під уточной ниткою. Раппорт атласного переплетення не може бути менше 5-ти. Найбільш часто зустрічаються атлас з раппортом 5, 8 і 10.

Тканини атласних переплетень  завдяки рідкісним зв'язкам можуть вироблятися з великою щільністю. При цьому в атласі велика щільність повідомляється основний системі ниток, що виступає на лицьовій стороні тканини. Саме тому на лицьовій стороні тканини атлас виходить щільний, рівний настил з довгих перекриттів, що забезпечує тканини блиск, з вивороту ж тканина виходить не гладкою і без блиску.

Сьогодні з атласу шиють  одяг та взуття, драпірування, оббивку  для меблів та іншої текстиль.

2. Методи та методики проведення експертизи шовкових тканин

Загальні показники якості шовкових тканин, незалежно від волокнистого складу, включені в ГОСТ 4.6-85.

Показники надійності:поверхнева густина, стійкість забарвлення до фізико-хімічних впливів, розривна нагрузка, зміна розмірів після мокрих і теплових обробок: прання і прасування замочки, хімічної чистки, подовження при розриві, незминаємість, пілінгуємість, обсипання та інші.

Ергономічні показники:гігроскопічність, водо проникнення та інші.

Естетичні показники(зовнішній вид):білизна, художнє оформлення.

Лінійні показники: ширина.

Визначення густини  тканин

Густина тканин - це кількість основних або утокових ниток, якi припадають на 100 мм довжини чи ширини тканини.

Густина тканини є основним її елементом, який впливає на такі властивості тканини: міцність, повітропроникність, теплопроникність та інші.

Величина показника густини  тканини виражається кількістю ниток основи i кількістю ниток утоку. Така густина називається фактичною густиною. Визначають її підрахунком кількості ниток на досліджуваній довжині з наступним перерахунком на 100 мм.

Густину тканини по основі визначають не менше, ніж у трьох місцях зразка, по утоку - не менше, ніж у чотирьох місцях. Густину тканини визначають, також, на зразках, які призначені для визначення розривного навантаження.

Для визначення густини тканини  icнyє експрес-метод, за допомогою густиноміра, але цей метод досить умовний i для визначення густини тканини, де потрібно мати високу точність, - непридатний.

Слід мати на увазі, шо piзнi тканини виробляються з ниток різної товщини i різної фактичної густини, тому, для порівняльної  характеристики таких тканин використовують показник відносної густини, яка вказує, яку кількість від максимальної густини складає фактична. Максимальна густина, як відомо, визначається кількістю ниток, які можуть бути укладені щільно без деформації на довжині 100 мм.

Максимальну густину тканини  визначають за формулою:

  (4.1)

де l - ділянка, довжиною 100 мм;

d — діаметр ниток.

Відносну густину, % визначають, за формулою:

Eo=doSo Ey=dySy (4.2)

де То,Ту - лінійна густина ниток основи i ниток утоку;

Ео, Еу - відносна густина утоку, мм;

do, d_v - діаметр ниток основи й утоку, мм;

So, Sy - фактична густина ниток по основі і утоку.

dy=0,357       dо=0,357   (4.3)

у - об'ємна щільність речовини волокна, з якого зроблена тканина. Загальне заповнення тканини, %, визначаеться формулою:

Е = Ео + Еу-0,01 ЕоЕу (4.4)

Визначення  лінійної густини тканин

Лінійна густина - це відношення маси тканини до її довжини, а поверхнева густина - це відношення маси тканини до її площі. Масу тканини чи її взірця визначають шляхом зважування їх, з точністю до 0,01 г, попередньо визначивши їхню довжину та ширину.

Лінійну густину (М) вираховують згідно формули :

  ₍4.5)

m_o - маса тканини чи взірця,г;

l_o – середня довжина тканини чи взірця,мм.

Поверхневу густину тканини  вираховують згідно формули:

(4.6)

де B_r – середня ширина тканини, мм.

Густина, як лінійна, так  і поверхнева, мають велике значення, так як у значній мірі визначають призначення тієї, іншої тканини. Наприклад, з легких тканин виробляють жіночі та дитячі плаття, з більш  важких – костюм,тощо.

Метод випробування стійкості забарвлення до прання (ГОСТ 9733.4-83 Материалы текстильные. Метод испытания устойчивости окраски к стиркам)

Метод здійснюється за допомогою механічного пристрою, який складається з водяної бані з обертовим валом, на якому по радіусу розміщені ємкості з нержавіючої сталі діаметром (75 ± 5) мм, висотою (125 ± 10) мм, місткістю (550 ± 50) см. Дно ємкості складається з центра вала на (45 ± 10) мм.

Вал з ємкостями обертається зі швидкістю (40 ± 2) об / хв. Температуру водяної бані регулюють термостатичний для підтримки заданої температури ± 2 ° С.

Кульки з нержавіючої  сталі, корозійно-стійкі (діаметром 6 мм), мило олеїнове текстильне або дитяче, сода кальційована, вода дистильована.

Дві суміжні тканини розміром 10х4 см. Перша з того ж волокна, що і випробувана проба або, в разі змішаної тканини, з волокна, переважаючого в суміші, друга - з волокна, в разі змішаної тканини, з волокна, що є другій переважають.

Склад розчинів для прань, умови проведення випробування і модуль ванни в залежності від методу випробування вказаних в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1- Умови проведення випробування

Номер прання	Склад прального розчину, г/ дм	Температура,°С	Час прання	Модуль
1	Мило-5	40±2	30	50:1
2	Мило-5	50±2	45	50:1
3	Мило-5	60±2	30	50:1
4	сода кальційована -2, мило-5, сода кальційована-2	95±2	30	50:1
5	мило-5, сода кальційована-2	95±2	240	50:1

Прання 1, 2 допускається проводити  в хімічних стаканах будь-якого типу місткістю до 250 см при перемішуванні  скляною паличкою вручну.

Прання 4 допускається проводити  в циліндричних судинах зі вставленою скляною трубкою висотою 0,8 м, що служить зворотним холодильником. Посудина нагрівають до заданої температури  на піщаній або хлоркальцієвой бані або іншому пристрої. 

При випробуванні на механічному  пристрої прання 4, 5 проводять за наявності 10 кульок із нержавіючої сталі.

Приготовлені складові робочі проби поміщають в ємність, заливають  розчином, попередньо нагрітим до відповідної  температури, і обробляють в умовах, вказаних в таблиці.

Після закінчення випробування робочі проби виймають, двічі прополіскують в холодній дистильованій воді, потім у холодній проточній воді протягом 10 хв, після цього їх віджимають, розшивають, залишаючи шов з однієї короткої сторони, і сушать.

Оцінку стійкості забарвлень до мокрих обробок проводять не раніше ніж через 1 год після висушування робочих проб.

Оцінку стійкості фарбувань проводять візуальним порівнянням контрасту між пробами до і після випробування з контрастами сірих еталонів.

Робочі проби або суміжну тканину до і після випробування розташовують поруч один з одним в одній площині з орієнтацією в одному напрямку. При необхідності робочу пробу складають у кілька шарів, щоб уникнути його просвічування.

Порівняння робочих проб проводять на сірому фоні. Інтенсивність навколишнього поля повинна бути між 1 та 2 балами шкали сірих еталонів для оцінки зміни забарвлення.

Порівнювані поверхні повинні висвітлюватися денним світлом з північної сторони або джерелом світла в 600 лк або більше. Світло повинне падати на поверхню приблизно під кутом 45 °, а напрямок променя зору спостерігача повинне бути перпендикулярно до поверхні робочих проб.

Зміна забарвлення робочої проби може проявитися у зміні її інтенсивності, відтінку, чистоти або в комбінації цих властивостей. Залежно від характеру зміни забарвлення оцінка його ґрунтується на величині загального видимого контрасту між двома поверхнями, з яких одна робоча проба до випробування, інша після випробування. Цей контраст порівнюється з контрастом п'яти смужок шкал сірих еталонів.

Забарвлення не змінила відтінку, але стала слабшою, контраст її з первісної забарвленням відповідає контрастом еталона третій бали сірої шкали для оцінки зміни забарвлення. Ставиться оцінка 3 без буквених позначень.

За інтенсивністю забарвлення помітно не змінилася, а колір перейшов з синього на червоний. За загальним зміни стійкість забарвлення оцінюється балом 1, а якісна характеристика цього зміни позначається буквою К. Оцінка записується вираженням 1 К.

За загальним контрастом стійкість забарвлення оцінюється балом 3. Зміна забарвлення виразилося в ослабленні інтенсивності, почервонінні відтінку і втрати чистоти відтінку. У цьому випадку ставиться оцінка 3 КТ.

 Запис оцінок стійкості фарбувань в балах здійснюється в наступній послідовності: оцінка зміни первісної забарвлення; оцінка ступеня зафарбовування білого матеріалу з того ж волокна, що випробуваний зразок; оцінка ступеня зафарбовування суміжної тканини.

Метод випробування зміни  розмірів після мокрих і теплових обробок: прання і прасування замочки, хімічної чистки (ГОСТ 30157.0-95 Полотна текстильные. Методы определения изменения размеров после мокрых обработок или химической чистки. Общие положения)

Прилади які застосовують для проведення випробувань:

• Прилади УТ-1, УТ-2.
• Машина пральна автоматична побутова типу СМА-4ФБ моделі "Вятка-автомат-12", "Вятка-автомат-12-01". Допускається застосування інших пральних машин, що забезпечують порівняльні та статистично достовірні результати.
• Прилад УТШ-1.
• Прилад для збовтування рідини типу 022.
• Ванна для замочування елементарних проб в розгорнутому вигляді або ванна для ручного прання.
• Центрифуга малогабаритна для віджимання білизни (типу Цента, Юла і т.п.).
• Шафа сушильна з температурою нагріву не менше 60 ° С.
• Утюг електричний побутовий масою 1,5-2,5 кг з терморегулятором.
• Ваги лабораторні загального призначення 2-го класу.
• Лінійка металева вимірювальна.
• Секундомір механічний по нормативному документу.
• Термометр ртутний скляний лабораторний з ціною поділки 1 ° С .
• Миючій засіб: мило господарське 72%-ве, сода кальційована, синтетичний миючий засіб.
• Органічний розчинник для хімічного чищення: перхлоретілен, трихлоретан по нормативно-технічної документації, уайт-спірит.
• Фільтрувальний папір.
• Щипці лабораторні.

Елементарні проби в розправленому  і ненатягнутому стані укладають  на рівну поверхню і наносять точки  через отвори шаблона.