Лекции по "Теории организации"

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 14 Марта 2014 в 07:53, курс лекций

Краткое описание

Організаційний чинник мав домінуюче значення в житті суспільства в усі часи і в культурі усіх народів. Теорія організації покликана дати ключ до засвоєння законів і принципів організаційних систем, зробити їх зрозумілими з погляду внутрішнього устрою і механізму функціонування. Особливе значення це має для сучасних вітчизняних організацій, становище яких в умовах ринкової економіки докорінно змінюється. Тепер організація повинна самостійно формувати цілі і завдання, розробляти стратегію і тактику розвитку, знаходити необхідні матеріальні та трудові ресурси для реалізації поставлених завдань, вирішувати питання створення, злиття і ліквідації структурних підрозділів, служб та філіалів, перебудовисистеми управління організацій. Інакше кажучи, організація набуває всіх ознак самостійного «організму», що бореться за виживання і комфортне існування в умовах ринку. Це у свою чергу призводить до значного розширення обсягу робіт, що входять у сферу діяльності менеджера, і значного ускладнення процесу їх виконання.

Содержание

Передмова ……………………………………….4
ЧАСТИНА І. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ
Розділ 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОДОЛОГІЯ, ЗАВДАННЯ ТЕОРІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
1.1. Теорія організації як наука та її місце в системі наукових знань……………… 5
Еволюція теорії організації ………………………………………..10
Основоположні ідеї теорії організації ………………………………………..12
Сучасна теорія організації ………………………………………..18
Моделі теорії організації ………………………………………..19
Розділ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ
Організація як універсальна категорія: основні підходи……………………………...22
Генезис організації …………………………………………24
Властивості організації …………………………………………26
Принципи організації …………………………………………31
Система законів організації …………………………………………34
Розділ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК СИСТЕМА
3.1. Поняття організаційної системи. Організація як відкрита система…………….43
Життєвий цикл організації …………………………………………45
Соціальна організація …………………………………………46
Внутрішнє середовище організаційної системи. Підсистеми організації…………….48
Зовнішнє середовище організаційної системи................................................................54
Класифікація організацій …………………………………………59
Еволюція соціальних організацій …………………………………………60
Розділ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК ПРОЦЕС
Статика та динаміка організаційних систем. Динамічна організація…………………62
Принципи статичного та динамічного стану організації………………………………62
Порівняльний аналіз принципів дії динамічних і статичних організацій…………….64
Організація як система процесів ………………………………………….67

Розділ 5. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ
ЯК ОБ’ЄКТА УПРАВЛІННЯ
Організація і управління ………………………………………….68
Система управління організацією ………………………………………….69
Технології управління організацією: теоретичні засади……………………………….72


ЧАСТИНА II. СТВОРЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
Розділ 6. ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ПРОЕКТУВАННЯ
Сутність організаційного проектування …………………………………………74
Універсальні погляди на проект організації……………………………………………75
Етапи організаційного проектування …………………………………………77
Методи проектування організації …………………………………………79
Чинники проектування організації……………………………………………………..80
Розділ 7. СТРУКТУРА ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇЇ ЕФЕКТИВНОСТІ
7.1.Поняття структури організації та принципи її побудови………………………………81
Формальна та неформальна організаційна структура………………………………….81
Елементи структури та зв’язки в організації ..................................................................85
Концепції організаційних структур……………………………………………………..87
Підходи до формування організаційної. структури……………………………………86
7.6. Характеристики організаційної структури…………………………………………….91


Розділ 8. ОРГАНІЗАЦІЙНА КУЛЬТУРА
Поняття, структурні елементи і властивості організаційної культури 95
Функції організаційної культури ……………………………………..98
Класифікація організаційної культури ……………………………………..99
Система методів підтримки культури організації…………………………………………………………………………………102
8.5. Зміна організаційної культури …………………………………….104
Розділ 9. ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОРГАНІЗАЦІЇ
9.1.Інформація в організації як чинник забезпечення її ефективності.
Управлінська інформація …………………………………….106
9.2.Технології інформаційної діяльності в організації…………………………………107
Інформаційна система організації …………………………………….108
Сучасні інформаційні технології
організаційної культури …………………………………….112
Розділ10. ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ: ЕКОНОМІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ
Поняття ефективності діяльності організації……………………………………..114
Чинники ефективності організації…………………………………………………116
10.3. Критерії організаційної ефективності
та види ефектів ……………………………………..117
10.4. Оцінювання ефективності діяльності
організації ……………………………………..119
10.5. Оцінювання ефективності організаційних
систем ……………………………………...120
Рекомендована література ………………………………………122

Прикрепленные файлы: 1 файл

підручник теорія організ (1).doc

— 1.28 Мб (Скачать документ)

Основні риси організації класичної моделі можна представити таким чином:

• організаційні цілі — отримання економічних та інших заданих результатів, внесок в їх досягнення;

  • структура і процеси — раціонально побудовані ієрархічні структури, чітко регламентовані процеси з виконання наперед спеціалізованих функцій;
  • характер організаційної поведінки — виконання відповідних функцій, робіт, повністю регульована раціональна поведінка;
  • тип системи управління — механістичний, тобто сукупність елементів формальної структури (підрозділів, функцій, посад і т. ін.), що взаємодіють, подібно до механізму, для досягнення мети;
  • розвиток — свідомий, продуманий, наперед обґрунтований і спланований, пристосований до змінних умов;
  • головні напрями вдосконалення — раціоналізація формальних структур, регламентація процесів, планомірна перепідготовка або заміна кадрів.

Основними характеристиками моделі є цілі і відповідна їм ієрархія органів управління і посад. Ієрархія доповнюється системою правил, які формально вводяться, і процедур. Людина розглядається як виконавець запрограмованих розпоряджень, а організація — як набір механічних, більш-менш автономних частин, кожна з яких може бути вдосконалена з метою підвищення ефективності організації в цілому. Стимулювання і контроль здійснюються так, щоб забезпечити поведінку людей відповідно до певних положень.

Організація виступає як замкнута система, а поліпшення її функціонування забезпечується за рахунок внутрішньої раціоналізації без урахування зовнішнього середовища.

Розглянемо деякі поняття і положення, які використовуються у процесі побудови раціоналістичної моделі організації.

Ієрархія — це порядок підпорядкування нижчих (посад, структур) вищим. Кожна організація складається з підрозділів, які у свою чергу діляться на дрібніші організаційні одиниці, тобто мають ієрархічну структуру. У класичній теорії організації поняттю ієрархічна структура відповідає «принцип сходів», що передбачає ділення влади і відповідальності по вертикалі ієрархії та розподіл обов’язків між підрозділами.

Адміністративна влада. Важливим у теорії організації є принцип закріплення влади за деяким центральним органом управління. При цьому той, хто володіє владою, має право давати комусь накази, а той, хто отримав наказ, зобов’язаний його виконати.

Влада — це здатність керівника і керівництва викликати старанність підлеглого за допомогою заохочень і стягнень. Влада служить засобом інтеграції діяльності окремих елементів організації і їх орієнтації на досягнення загальної мети.

Спеціалізація. Принцип спеціалізації знаходить вираження в поділі організації на спеціалізовані одиниці, кожна з яких покликана виконувати певні функції.

Взаємини між лінійною структурою і штабними службами. У класичній моделі лінійна структура (керівники на всіх рівнях ієрархії управління) є носієм і безпосереднім джерелом адміністративної влади, а функції штабних служб (відділів, бюро й інших підрозділів системи управління) полягають у тому, щоб допомагати і давати поради лінійним керівникам. З розвитком спеціалізації й ускладненням організацій штабні служби набувають більш важливої ролі в системі управління.

Бюрократична модель. Автор моделі М. Вебер виходить з того, що поведінка окремої особи непередбачувана, незавжди зрозуміла, а іноді перешкоджає ефективній діяльності організації. Тому він вибрав як ідеальну модель таку форму організації, в якій можна було б звести до мінімуму вплив поведінки окремої особи.

Основними рисами моделі ідеальної бюрократичної організації, запропонованої М. Вебером, є:

  • розподіл праці на основі функціональної спеціалізації;
  • чітка ієрархія влади;
  • система правил, що визначають права і обов’язки кожного члена організації;
  • система процедур, що визначають порядок дії в усіх ситуаціях, які виникають у процесі функціонування організації;
  • відбір і висунення працівників відповідно до їх кваліфікації.

Таким чином, моделі традиційного, раціоналістичного напрямку (класична, бюрократична) розглядають організацію як чисто формальну структуру, в якій внутрішнє життя відбувається за строго визначеною системою правил, розпоряджень і рекомендацій, обов’язкових для всіх членів організації.

Система має примусовий характер, а структурні елементи повинні працювати, як добре відремонтований, позбавлений індивідуальності механізм. Особа є ізольованою від інших і повинна бути пристосована до потреб організації за допомогою формальних економічних важелів.

Недоліком моделей організації раціоналістичного типу є мінімізація людського чинника.

Неокласична модель. Іншим напрямом теорії організації слід вважати поведінковий напрям. Моделі цього напряму будуються з урахуванням можливостей людини, яка розглядається не тільки як оператор, що виконує деяку роботу, але і як особа, що володіє певними соціальними інтересами. Зародження поведінкового напряму пов’язане з тим, що в 1930-х роках велике машинне виробництво зумовило максимально інтенсивне використання фізичних можливостей працівника, що суперечить потребам особи. Нижче наводяться характерні риси неокласичної моделі:

  • організаційні цілі — виживання системи, підтримка рівноваги з середовищем, задоволення інтересів і потреб груп та індивідів;
  • структури і процеси — децентралізовані структури і кооперативні відносини, що складаються мимоволі під впливом еволюції й адаптації організацій, виходячи з потреб її членів;
  • характер організаційної поведінки — дії, викликаніцінностями, нормами, особливостями груп і осіб, організаційною культурою і кліматом, що важко піддаються регулюванню;
  • тип системи управління — органічний — самоналагоджувальна сукупність осіб і груп, яка функціонує в умовахслабких відносин, що регламентуються;
  • розвиток — зміни, які виникають спонтанно внаслідок 
    порушення балансу між організацією і середовищем, загострення внутрішніх проблем;
  • головні напрями вдосконалення — вплив на групові й індивідуальні норми, переконання, організаційний клімат, стимулювання членів організації.

В організаціях, що дотримуються неокласичного напряму у виробленні рішень, приймає участь велика кількість працівників, а не тільки вузька група на вищому рівні управління.

Не лише адміністративна влада, але і взаємна довіра служать об’єднуючою силою організації. Керівник — це скоріше посередник для зв’язку всередині групи, а не представник вищої влади. Необхідним є підвищення відповідальності членів організації, а не встановлення зовнішнього контролю за результатами їх роботи.

Інституційна модель. Ця модель розглядає організацію як політичний інститут, як об’єднання груп, кожна з яких переслідує свої цілі. Відповідно до інституційної моделі нормальне функціонування організації обумовлюється не тільки раціональністю структури, врахуванням соціально-психологічних запитів її членів як індивідів, але і врахуванням запитів соціальних груп, що діють як всередині, так і за межами організації.

Одним із принципів реалізації інституційної моделі є участь працівників в управлінні організацією, зокрема «партисипа-тивне управління», що ґрунтується на залученні членів організації до ухвалення управлінських рішень.

Іншим принципом є створення керівником відповідного клімату для зростання або психологічної підтримки працівників під час роботи, що стимулює їх брати на себе відповідальність.

Головними ознаками інституційної моделі організації прийнято вважати:

  • принцип соціальної відповідальності бізнесу;
  • врахування особливостей групової ідеології (власників,менеджерів, робітників, жінок, молоді і т. ін.);
  • забезпечення більшої відповідності структури управління організації культурним традиціям, науці і т. ін.;
  • погляд на ухвалення рішень як на процес взаємних вимог і поступок, що приводять до певних компромісів між групами.

Характерні риси інституційної моделі:

  • Організаційні цілі — досягнення мети розвитку організації.
  • Структури і процеси — узгодження соціальної, неформальної структури з формальними структурами організації, за якого неформальним системам надається провідне значення.
  • Характер організаційної поведінки — встановлення порядку, за якого направляючі установки соціальної дії визнаються членами колективу як моральні і соціально важливі для існування організації.
  • Тип системи управління — поєднання органічних і механістичних систем управління, які взаємодіють і часто заважають досягненню мети організації.
  • Розвиток — реалізація змін, що забезпечують подолання внутрішньоорганізаційних суперечностей і конфліктів.
  • Головні напрями вдосконалення — вирішення проблем, що виникають, на основі врахування взаємних вимог і здійснення поступок, що приводять до певних компромісів між групами.

У цілому інституційна модель орієнтована на розвиток виробничої демократії та розширення участі працівників в ухваленні рішень, на спеціальну підготовку керівників, яка допомагає краще зрозуміти підлеглих, що дає змогу налагодити вільні комунікації між членами організації.

Системна модель. Третім напрямом, на якому базується сучасна теорія організації, є системний підхід. Об’єктивними умовами зародження системного підходу в 50-х роках XX ст. і його проникнення в науку і практику управління в 60—70 роках стали посилення взаємозв’язків усіх сторін організаційної діяльності, розширення і ускладнення внутрішньоорганізаційних відносин підприємств і установ, взаємодій із зовнішнім середовищем.

Традиційні моделі організації приділяють основну увагу окремим елементам організації та методам, що дають змогу розчленувати її діяльність на окремі завдання і робочі операції. Вони не розглядають достатньо серйозно взаємозв’язки і методи інтеграції елементів організації.

Системна модель прагне представити організацію як систему, що складається із взаємопов’язаних частин і змінних, і вважає будь-яку організацію соціальною системою, що входить до складу ширшої системи суспільства. Системна модель організації ґрунтується на концепціях відкритих систем з урахуванням вивчення відносин організації та зовнішнього середовища і соціальних систем, тобто включає також інструментальні (технічні, економічні, організаційні), й поведінкові змінні. Системна модель має міждисциплінарний характер і залучає до дослідження і створення організацій такі галузі знання, як кібернетика, економічна наука, математичне моделювання, соціологія, психологія та ін.

Системній моделі організації властиві такі риси:

  • організаційні цілі — забезпечення як зовнішніх (економічних, технічних і т. ін.), так і внутрішніх (соціально-психологічних та ін.) результатів, що знаходяться у взаємозв’язку та визначаються станом виходів системи в цілому та її підсистем зокрема;
  • структури і процеси — взаємозв’язані формальні і неформальні характеристики організацій, встановлені як підвпливом централізованих розпоряджень, так і на основі неформального пристосування організації до вирішення проблем,що виникають;
  • характер організаційної поведінки — дії, зумовлені впливом зовнішніх чинників системи управління, групових і особових відносин, регульовані лише частково;
  • тип системи управління — блоковий, тобто поєднання механістичних і органічних підсистем залежно від вимог ситуації (середовища, цілей, кадрів, технології);
  • розвиток — організаційні нововведення і перебудови, що виникають як свідомо, так і самовільно в міру виявлення організаційних проблем, пошуку шляхів їх подолання, впровадження результатів;
  • головні напрями вдосконалення — здійснення поетап них, взаємозв’язаних заходів щодо перебудови формальних і неформальних характеристик організацій на основі зворотного зв’язку.

Як видно з наведених положень, у системній моделі організації реалізується спроба забезпечити синтез раціональних і поведінкових моделей з тим, щоб, використовуючи досягнення обох напрямів теорії організації та доповнивши їх новими уявленнями про організацію як соціальну систему, перевести організаційно-управлінську теорію на нові рівні розвитку.

Питання для самоконтролю

  1. У чому полягає роль організації в розвитку суспільства?
  2. Визначте місце теорії організації в системі наукових знань.
  3. Назвіть об’єкт і предмет теорії організації.
  4. Які методи пізнання використовує теорія організації?Коротко охарактеризуйте їх.
  5. Які функції виконує теорія організації?
  6. Назвіть основні етапи еволюції теорії організації. Яка між ними відмінність?
  7. Назвіть основні напрями розвитку теорії організації.Які особливості властиві кожній науковій школі в розвиткутеорії організації?
  8. Охарактеризуйте принципи організації А. Файоля. Щотаке «місток» Файоля?
  9. Який зміст бюрократичного підходу М. Вебера?Які висновки дозволили зробити Е. Мейо результати 
    проведення Хоторнських експериментів?
  10. Що таке «цілеспрямовані» організації Ч. Бернарда?
  11. Охарактеризуйте теорію Х-УД. Макгрегора.
  12. Який зміст моделі «смітника» Р. Сайерта?
  13. Охарактеризуйте напрямки сучасної теорії організації.
  14. Які основні положення класичної моделі теорії організації?
  15. У чому полягає неокласична модель теорії організації?
  16. Назвіть характерні риси інституційної моделі теорії організації.
  17. Визначте умови, які зумовили виникнення системної моделі теорії організації.

Информация о работе Лекции по "Теории организации"