Загальна характеристика юридичної відповіда-льності

Особливості настання цивільної  відповідальності за порушення еколо-гічного законодавства визначені Законом України “Про охорону навколиш-нього природного середовища”[9] статтею 69 якого передбачається, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров’я, якості навколишнього природного середовища, відтворення

30

природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небез-пеки, зобов’язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

У випадку заподіяння екологічними правопорушеннями шкоди здоров’ю

громадян її відшкодування  здійснюється шляхом надання таким  особам пільг і 

компенсацій, оформлення лікарняних, вжиття заходів соціально-економічного захисту. Законодавство також передбачає страхування ризику заподіяння шкоди здоров’ю чи майну громадян у результаті забруднення навколишнього природного середовища тощо.

Аналіз кримінальної, адміністративної, дисциплінарної та цивільно-правової відповідальності за екологічні правопорушення дав змогу виокремити особливості  кожного виду відповідальності, їх ознаки, необхідні склади злочи-нів і правопорушень, а також передбачені види покарань.

Охарактеризовані чотири види відповідальності є основними  і такими, що не викликають жодних сумнівів у науковців. Однак окрім них  існують і дис.-кусійні, оспорювані види відповідальності. Як уже зазначалося раніше в роботі (Розділ 1 «Загальна характеристика юридичної відповідальності за екологічні правопорушення) це еколого-правова відповідальність. Поза національним законодавством України виокремлюють також міжнародно-правову відпові-дальність. Враховуючи світові тенденції, ці питання є досить цікавими та акту-альним, тому вважаємо необхідним висловити власну позицію з цього приводу.

 

Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення

Міжнародна юридична відповідальність у сфері охорони навколишнього  середовища в науковій літературі розглядається  як частина системи відпо-відальності за міжнародним публічним правом і визначається як покладання на суб’єкта міжнародного права, який порушив міжнародні екологічні вимоги,

31

певних стягнень і обмежень, а також зобов’язань щодо компенсації завданої екологічної шкоди.

Міжнародна юридична відповідальність, таким чином, виникає у випадку  здійснення суб’єктом міжнародного права екологічного правопорушення.

Міжнародним екологічним  правопорушенням вважаються дії  суб’єкта, які супроводжуються порушенням норм міжнародного права і своїх  міжнародних 

зобов’язань, наслідком  яких є нанесення матеріальної і  нематеріальної шкоди 

іншому суб’єкту чи групі  суб’єктів чи усій міжнародній спільноті  в цілому.

Крім того, міжнародним  екологічним правопорушенням вважаються дії суб’єкта, які проявляються у завданні матеріальної шкоди джерелом підвище-ної небезпеки, використання якого не заборонено міжнародним правом.

Міжнародні екологічні правопорушення можна поділити на ординарні

правопорушення і міжнародні злочини. Суть міжнародної відповідальності за

екологічне правопорушення, як зазначає М.М.Бринчук, полягає у виникненні у

суб’єкта міжнародного права  навколишнього середовища, який порушив  перед-бачені вимоги, несприятливих наслідків.

За наслідками економічного правопорушення можуть застосовуватися  два види відповідальності: матеріальна – у формі грошової компенсації завданої шкоди чи відновлення порушеного стану навколишнього середовища; нематеріальна – у формі сатисфакції, економічних чи інших санкцій, вклю-чаючи застосування військової сили.

Наведена вище класифікація є загальноприйнятою, однак не єдиною. За іншою класифікацією [22] міжнародна еколого-правова відповідальність поді-ляється на політичну, яка здійснюється у формі санкцій і ресторацій, і матеріальну, що здійснюється у формі репарацій і реституцій.

Порядок врегулювання міжнародних  екологічних спорів, як правило, визначається відповідними конвенціями, договорами чи угодами. Самі ж спори вирішуються  шляхом переговорів чи у судовому порядку. Останній спосіб реалізується через звернення сторін до Міжнародного суду ООН, у складі якого

32

функціонує створена в 1993 р. Екологічна палата, чи Міжнародного еколо-гічного суду (Міжнародний суд екологічного арбітражу і примирення, сфері охорони навколишнього середовища, яким врегульовуються питання міжнародної екологічної відповідальності, можна відзначити Віденську конвенцію про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1997 року.[4]

У цій же галузі суспільних відносин слід відзначити і Паризьку Конвенцію про відповідальність перед третьою стороною у сфері ядерної енергії. [13]

Документом, зокрема, визначаються види та обсяг відповідальності опера-тора ядерної установки за ядерну шкоду, параметри взаємодії оператора і фізичних, розмір максимальної межі відповідальності за шкоду, завдану ядерним інцидентом, умови припинення права на відшкодування шкоди тощо.

У розвиток Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну

шкоду і Паризької конвенції  про відповідальність перед третьою  стороною у 

сфері ядерної енергії  у тому ж 1997 р. у Відні була прийнята Конвенція про

додаткове відшкодування  за ядерну шкоду [14]. Ціль її прийняття полягає у

доповненні системи відшкодування, передбачену національним законодав-ством. Документом визначаються вимоги та порядок створення грошових фондів для відшкодування ядерної шкоди, порядок відшкодування та його розподілу, вимоги та порядок розрахунку внесків у фонди відшкодування, види ядерної шкоди, щодо яких застосовується відшкодування за рахунок створених фондів, організації додаткового фінансування тощо.

Як підсумок варто зауважити, що на сьогоднішній день утвердилась тен-деція швидкого розвитку як міжнародного екологічного права, так і національного екологічного законодавства, яка супроводжується небаченим досі явищем – взаємним «перетіканням» прогресивних екологічних ідей між національним та міжнародним екологічним правом.

 

Дискусійним питанням у науці  екологічного права залишається  питання еколого-правової відповідальності.

33

Існує багато поглядів на правову природу такого виду юридичної відпові-дальності, як еколого-правова - від тих, що цілковито заперечують цей право-вий інститут, до тих, що його абсолютно визнають як самостійний правовий ін-ститут. У юридичній літературі обґрунтовується самостійність еколого-право-вої відповідальності з таких підстав: «По-перше, зазначений вид юридичної від-повідальності відповідає всім загальним ознакам, які притаманні усім видам юридичної відповідальності, по-друге, існують обставини, які підкреслюють особливості відповідальності за екологічні правопорушення» [24;115].

На особливості цієї відповідальності звертає увагу Н.І. Титова, відносячи  до них «високий ступінь соціальної небезпечності порушень природоохоронного  законодавства, якими завдається шкода  всьому суспільству і безпосередньо  державі, специфічний характер протиправних дій, особливість об’єктів пра-вової охорони (які відновити в натурі дуже часто неможливо, як і неможливо точно визначити суму завданих збитків, бо немає їх грошової оцінки)» [25;216].

Уже сама ідея необхідності запровадження еколого-правової відповідаль-ності є, безперечно, кроком уперед у розвитку теорії екологічного права. Прак-тично у всіх наукових публікаціях, присвячених проблемам еколого-правової відповідальності, вона визначається як комплексний міжгалузевий інститут, що наповнюється нормами різних галузей права, якими і регулюється застосування традиційних форм юридичної відповідальності. Водночас слід зазначити, що застосування чинних форм юридичної відповідальності у будь-якому їх поєд-нанні не утворює нову форму відповідальності. Крім того, маємо підстави вка-зати і на обмежену можливість традиційних видів відповідальності у відш-кодуванні екологічної шкоди.

 Попри це не можна  повною мірою погодитися із  думкою тих науковців, зокрема  Є.А. Слесарєвої, що зводять суть еколого-правової відповідальності лише до усунення безпосередньої шкоди та відновлення забрудненого, зручно-ваного навколишнього середовища, а також спрямованості на захист здоров’я, життя громадян внаслідок порушення норм екологічного права, тобто до визна-

34

чення основної мети еколого-правової відповідальності лише як відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища [23;139].

Важливою ознакою юридичної  відповідальності, на яку звертають  увагу багато фахівців з теорії держави  і права, є зв’язок юридичної відповідальності з державним примусом. Свого часу О.С. Іоффе та М.Д. Шаргородський визнача-ли юридичну відповідальність як захід державного примусу, що виражається у негативних наслідках для правопорушника, котрі настають як обмеження особистого чи майнового порядку [10;318]. Такий підхід до визначення юридичної відповідальності розвивається і у сучасній теорії держави і права.

Яким би чином ми не розглядали вид юридичної відповідальності, насамперед, вона виступає у вигляді санкцій за правопорушення, тобто держав-ного примусу до виконання вимог правових норм. Це положення про юридичну відповідальність береться деким з науковців за основу визначення юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.

Отже, на наш погляд, необхідність виділення еколого-правової відповідальності як окремого комплексного правового інституту обумовлена тим, що:

   по-перше, виразною ознакою цього виду юридичної відповідальності є те, що вона застосовується за вчинення екологічного правопорушення;

   по-друге, юридична відповідальність є однією з форм державного при-мусу, тому застосовується або державою, або у відповідних випадках органами місцевого самоврядування, або адміністрацією підприємств, організацій;

   по-третє, юридична відповідальність за екологічні правопорушення покладається, як правило, у певній процесуальній формі: кримінально- правовій, адміністративно-правовій, цивільно-правовій та іншій, встановленій законодавством;

   по-четверте, існуючі форми юридичної відповідальності не здатні забезпечити відшкодування екологічної шкоди, спричиненої правопорушенням природному об’єкту, тобто відновити порушений екологічний правопорядок; ці

35

форми юридичної відповідальності за своєю природою виконують або  каральні, попереджувальні функції, або спрямовані на відшкодування  шкоди, спри-чиненої майну у рамках цивільно-правових чи трудових відносин;

   по-п’яте, еколого-правова відповідальність характеризується тим, що володіє спеціальними еколого-правовими заходами впливу на право поруш-ників;

   по-шосте, еколого-правова відповідальність - це врегульований нормами еколого-процесуального права процес, у ході якого реалізуються матеріальні норми, що ними встановлені заходи державного примусу для осіб, котрі вчинили екологічне правопорушення, та який має на меті відшкодування спричиненої екологічної шкоди.

Отже, у 4 розділі курсової роботи «Види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення» нами виділені та охарактеризовані 4 головні види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення: кримінальна, адміністративна, дисциплінарна та цивільно-правова. Під час аналізу кожного з названих видів указані особливості відповідальності, підстави її настання, санкції, які передбачені чинним законодавством. Крім того, проведена класифікація екологічних злочинів, екологічних правопорушень відповідно до виду відповідальності; проаналізований склад правопорушень (злочинів) залежно від виду юридичної відповідальності.

Нами проведений аналіз міжнародно-правової відповідальності у галузі екології з точки зору її особливостей, порядку  застосування, санкцій тощо.

Обґрунтована позиція  необхідності виділення окремої  еколого-правової відповідальності як самостійного комплексного правового інституту.

 

 

 

 

 

36

ВИСНОВОК

У зв’язку з посиленням антропогенного впливу (переважного  негативного) на екологічну ситуацію країни та світової спільноти взагалі, питання  юридичної відповідальності за вчинені  екологічні злочини та правопорушення є актуаль-ним як ніколи. Дана позиція і обґрунтовується у курсовій роботі, а також приведені шляхи вирішення існуючих проблем.

Перший розділ присвячений  загальній характеристиці юридичної  відповідальності. Обґрунтоване поняття  «юридична відповідальність за екологічні правопорушення», встановлено що її сутність полягає в несприятли-вих для порушника екологічних вимог наслідках у межах, установлених екологічним законодавством за правопорушення в галузі екології. Нами проведене розмежування поняття відповідальності від економічних форм впливу на поведінку носія екологічних прав, екологічного злочину та екологіч-ного правопорушення. У розділі відокремлені функції юридичної відповідаль-ності: стимулююча, компенсаційна, превентивна, каральна та виховна. Виді-лено такі види юридичної відповідальності за порушення екологічного законо-давства: кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова. Заз-начена неоднозначна позиція науковців стосовно еколого-правової відповідаль-ності.