Загальна характеристика юридичної відповіда-льності

16

У випадку ж виділення  за об'єктом посягання групи однорідних екологічних правопорушень має місце подальша класифікація. Такий поділ, доповнений іншими ознаками, наприклад предметом посягання, дає змогу виокремити такі узагальнені екологічні правопорушення:

1) протиправне знищення і пошкодження природних ресурсів (наприклад, забруднення і засмічення вод, знищення або пошкодження лісу, лісових культур, пошкодження сільськогосподарських та інших земель);

2) погіршення стану об'єктів навколишнього природного середовища (нап-риклад, вибіркова розробка багатих родовищ корисних копалин, яка призводить до необгрунтованих втрат балансових запасів корисних копалин тощо);

3) порушення правил передачі у власність, надання в користування природних об'єктів, пов'язаних з можливим заподіянням шкоди довкіллю (наприклад, введення в експлуатацію підприємств та інших об'єктів без споруд, які запобігають забрудненню і засміченню вод);

4) бездіяльність, невиконання правил (наприклад, невиконання правил охорони надр);

5) використання природних ресурсів з корисливих мотивів (незаконне збирання дикорослих рослин тощо).

Нами проведена класифікація щодо обраних критеріїв. Однак, можлива й інша класифікація екологічних правопорушень залежно від мети та критерію, який буде покладено в основу класифікації.

Даний розділ присвячений  питанням складу екологічного правопорушення та його класифікації. Нами було виділено та охарактеризовано чотири елементи складу правопорушення: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт і суб’єктивна  сторона. Класифікація екологічних  правопорушень проведена відповідно до обраних критеріїв: об’єкта,  суб’єктного складу, виду відповідальності (санкції)

тощо. Наголошено на можливості проведення та існування іншої класифікації

залежно від визначених мети та критеріїв.

17

РОЗДІЛ ІV.  ВИДИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства  відзначається можливістю застосування різних її видів. Мова йде про кримі-нальну, адміністративну, дисциплінарну та цивільно-правову відповідальність. Далі наводимо характеристику кожної з них.

Кримінальна відповідальність

Екологічні злочини (злочини проти довкілля) – передбачені кримінальним законом суспільно-небезпечні діяння, які посягають на право громадян і суспільства на екологічну безпеку, на безпечне для життя і здоров’я навко-лишнє середовище, встановлений порядок використання природних ресурсів.

Під довкіллям, у тому числі й у кримінально-правовому контексті,слід розуміти середовище, яке оточує людину, є доступним і придатним для перебування людини. [15]

Синонімом цього терміна  може бути поняття “навколишнє природне середовище”. Довкілля включає як природне середовище, так і створене людиною середовище для її життя (урбанізовані території, агломерації).

Природне середовище, у  свою чергу, об’єднує як незайману, так рукотворну

природу (лісонасадження, парки, водосховища, ставки).

Екологічною безпекою є стан захищеності довкілля від порушення екологічної рівноваги внаслідок використання природних ресурсів або забруднення навколишнього середовища, що передбачає упередження (недопущення) виснаження і знищення природних ресурсів, захворювання та

смертність людей. Система  заходів з екологічної безпеки  встановлена Законом 

України “Про охорону навколишнього  природного середовища” (ст.ст. 51-58)

Об’єктом екологічних злочинів є екологічна безпека, життя і здоров’я людей, право людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля, закріплене у

статті 50 Конституції України. Об’єктом злочинного порушення правил екологічної безпеки є суспільні  відносини в галузі захисту життя  і здоров’я

18

людей та забезпечення стану  довкілля, придатного і безпечного для життя і здоров’я, збереження екологічної рівноваги шляхом нормування і лімітування використання природних  ресурсів і негативних впливів на навколишнє природне середовище. [19]

Предметом злочинів проти довкілля і порушення правил екологічної безпеки, зокрема, є об’єкти природи як незайманої, так і рукотворної (земельні, водні, лісові ресурси, тваринний і рослинний світ, надра, об’єкти природно-заповідного фонду, атмосферне повітря), а також оточуюче людину середовище (урбанізовані території, агломерації), продукти харчування і тваринні корми.

Об’єктивна сторона екологічних злочинів у цілому і злочинного порушен-ня правил екологічної безпеки, зокрема, охоплює суспільно небезпечні діяння (дії чи бездіяльність), які призводять до порушення екологічного балансу у довкіллі, порушують встановлений порядок використання природних ресурсів, нормативи екологічної безпеки. Об’єктивна сторона злочинного порушення правил екологічної безпеки включає вчинення діянь (дій чи бездіяльності), які полягають у порушенні порядку проведення екологічної експертизи, завідомо неправдивих висновках останньої або ігноруванні цих висновків працівниками відповідних підприємств, установ і організацій та посадових осіб, а також у порушенні порядку визначення екологічних нормативів (обсягів і лімітів) використання природних ресурсів і забруднення довкілля посадовими особами, на які покладено ці обов’язки.

Особливістю застосування кримінальної відповідальності за екологічні

злочини є її поширення  виключно на фізичних осіб. Крім того, вона застосо-вується виключно судом.

Аналізуючи практику та статистичні  дані, можемо сказати, що суб’єктом злочинів проти довкілля є, здебільшого, посадові особи, а також працівники підприємств, установ і організацій, на яких покладені певні обов’язки (проведення екологічної експертизи, виконання (врахування в роботі) висновків екологічної експертизи, визначення екологічних нормативів чи видача дозволів

19

на використання природних  ресурсів та на забруднення довкілля, контроль за дотриманням встановлених екологічних нормативів, у тому числі  визначених у дозволах на використання природних ресурсів та забруднення  довкілля). Фізична особа є суб’єктом  екологічного злочину у випадках, прямо зазначених у кримінальному  законі.

Суб’єктивна сторона злочинів проти довкілля може характеризуватися або умисною, або необережною виною. Мотиви і мета деяких злочинів не мають значення для кваліфікації злочинних діянь (наприклад, знищення чи пошкодження лісових масивів і зелених насаджень). Мотивами екологічних злочинів можуть бути корислива заінтересованість в економії коштів, потрібних на проведення екологічної експертизи та виконання її висновків, або економія затрат, необхідних на врахування екологічних вимог під час проектування тощо.

Більшість складів злочинів проти довкілля передбачає тяжкі наслідки, як,

наприклад, загибель людей  або створення небезпеки для  їхнього життя і здоров’я та захворювання, тривалий простій підприємств, масова загибель об’єктів тваринного світу, знищення і пошкодження рослинного світу, виснаження природних ресурсів, екологічне забруднення значних територій.

Пленум Верховного Суду України  роз’яснює, що відповідальність настає тоді, коли забруднення призвело до захворювання людей (одного або кількох чоловік), масового знищення об’єктів тваринного і рослинного світу (наприклад, до загибелі значної кількості тварин, усієї або більшої частини риби у водоймищі або на значній його площі, великої кількості цінних порід риби, інших об’єктів тваринного світу, до знищення або пошкодження посівів, рослин на значних площах угідь).[21]

Під захворюванням людей  треба розуміти захворювання, небезпечні для здоров’я і життя або поєднані із стійкою втратою працездатності, зараження епідемічними або інфекційними захворюваннями кількох осіб, поява відхилень у розвитку дітей, значне зниження тривалості життя.

20

Склади екологічних злочинів охоплюються тільки розділом VIII Кримінального кодексу України – “Злочини проти довкілля”. У цьому розділі

поміщені злочини, які  позначаються суспільною небезпекою і  тяжкими наслідками. Екологічні правопорушення (порушення законодавства про  охорону довкілля), наслідком яких є пошкодження або знищення природних ресурсів, якщо ці діяння не охоплюються складами злочинів, визначених у згаданому розділі VIII Кримінального кодексу України, тягнуть відпо-відальність за статтями 194, 196, 347, 352, 378.

Враховуючи весь масив  кримінальних злочинів вважаємо за доцільне провести їх класифікацію. Усі злочинні діяння у екологічній сфері відповідно до Кримінального кодексу України можна поділити на три групи:

1) у галузі природоресурсових відносин, наприклад:

- самовільне зайняття  земельної ділянки (ст. 199);

- незаконна порубка лісу (ст. 160);

- незаконне видобування корисних копалин (ст. 162) та інші.

2) у природоохоронній галузі:

- забруднення водойм і  атмосферного повітря (ст. 228);

- забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей  або для живих ресурсів моря, або іншими відходами і матеріалами  (ст. 228);

- знищення і руйнування природних об'єктів (ст. 207);

3) у галузі екологічної безпеки:

- приховування або перекручування  відомостей про стан екологічної  обстановки чи захворюваності  населення (ст. 227);

- заготівля, переробка  або збут радіоактивних продуктів  харчування чи іншої продукції (ст. 227) тощо.

Порушення правил екологічної  безпеки, які встановлені Законом  України “Про охорону навколишнього природного середовища”, у зв’язку з недос-татньою узгодженістю між цим Законом та Кримінальним кодексом України можна кваліфікувати наступним чином:

21

• порушення екологічних вимог щодо розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію і експлуатації підприємств, споруд та інших об’єктів (ст. 51 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища України) та порушення правил екологічної безпеки транспортних засобів (ст. 56) – за статтею 236 Кримінального кодексу України – “Порушення правил екологічної безпеки”;
• порушення правил охорони навколишнього природного середовища при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин та інших препаратів (ст. 52 Закону) – за статтею 239 Кримінального кодексу України – “Забруднення або псування земель”, статтею 245 – “Знищення або пошкодження лісових масивів”, статтею 247 – “Порушення законодавства про захист рослин” тощо.

При цьому, нерідко може мати місце сукупність злочинів, передбачена статтею 33 Кримінального кодексу України. [16]

Притягнення до кримінальної відповідальності не звільняє винних осіб від

відшкодування заподіяної шкоди. Поряд із запровадженням плати за забруднення довкілля в межах, встановлених дозволами, екологічними нормативами, відшкодування шкоди також є  своєрідним засобом реалізації

міжнародно-правового принципу – “забруднювач платить”, який закріплений  у 

статті 66 Конституції України.

Отже, нами охарактеризована кримінальна відповідальність за порушення  екологічного законодавства – найтяжча форма відповідальності. Встановлено  підстави відповідальності, особливості, склад злочинів та проведена їх класи-фікація відповідно до Кримінального кодексу України.

Ще одним видом відповідальності є адміністративна. 

 

Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення

Адміністративна відповідальність – один із найбільш поширених видів юридичної відповідальності за екологічні правопорушення та найбільш дієвих

22

правових інструментів протидії адмніністративним проступкам, який передбачає застосування уповноваженими органами відповідних санкцій за

вчинення адмінінстративних проступків.

Під адміністративною відповідальністю за екологічні правопорушення

розуміється вид юридичної відповідальності, під час якої застосовуються заходи адміністративного впливу (стягнення) за винні та протиправні діяння, що порушують встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки та екологічні права громадян.[1]

Із точки зору Ю.С. Шемшученка та М.М. Брінчука адміністративна відповідальність полягає в застосуванні компетентним органом держави заходів

адміністративного впливу за здійснення екологічного адміністративного правопорушення. [3]

Адміністративна відповідальність є оперативним засобом впливу на правопорушників, оскільки застосовується вона в адміністративному, інколи в судовому порядку і для її застосування не вимагається підрахунку збитків.

У Кодексі України про  адміністративні правопорушення найбільша  кількість статей (понад сорок), у  яких передбачається відповідальність за екологічні правопорушення, міститься  в сьомій главі «Адміністративні правопорушення в галузі охорони  природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури» (ст. 52—92). Окремі види адміністра-тивних екологічних правопорушень містяться в главах 5, 6, 8 та ін. цього кодексу. [12]