Вплив конституційної юстиції на розвиток сучасного конституціоналізму

В наукових працях, за рідким виключенням, не дається визначення самого поняття «конституційна юстиція». Найчастіше при характеристиці цього  інституту користуються поняттями: «конституційний контроль», «конституційний  нагляд», «судовий конституційний контроль», «конституційна юрисдикція», «конституційне провадження», «конституційне правосуддя».

Проте, конституційний нагляд та контроль виступають лише формою конституційної юстиції. Судовий конституційний контроль є різновидом конституційної юстиції  за суб’єктним складом. Конституційне  провадження є процесуальною  частиною конституційної юстиції, адже поняттям «конституційна юстиція» охоплюються  як матеріальні, так і процесуальні норми.

Серед вітчизняних конституціоналістів  та в законодавстві України найбільш вживаним терміном стало поняття  «конституційна юрисдикція». Однак, конституційна  юрисдикція – це, у першу чергу  компетенція Конституційного Суду, а у другу – коло повноважень  у сфері правової оцінки конкретного  юридичного факту з точки зору його відповідності конституції.

Отже, Конституційна юстиція  – це конституційно-правовий інститут, який реалізується спеціалізованими органами в межах судової чи контрольно-наглядової гілок влади, офіційна організація  і діяльність якого спеціально встановлюється конституцією та полягає у забезпеченні верховенства основного закону держави  шляхом: перевірки, виявлення, констатації  та усунення неконституційних актів; тлумачення конституції та законів; вирішення  конституційних конфліктів та контролю за дотриманням меж реалізації повноважень  інших гілок влади при нормотворчому  процесі через прийняття загальнообов’язкових та остаточних по своїм юридичним  наслідкам рішень.

1.2.Органи конституційної  юстиції.

Існує дві основні моделі організації органів конституційної юстиції. За однією з них, що має назву  американської, відповідними повноваженнями наділені всі суди загальної юрисдикції. Крім США, ця модель прийнята в Аргентині, Бразилії, Мексиці, Японії та деяких інших  країнах. Різновидом американської моделі організації органів конституційного контролю є модель, за якою відповідна функція належить не всім загальним судам, а тільки вищому суду загальної юрисдикції. Ця модель реалізована в Австралії, Естонії, Індії, Ірландії, Канаді, Швейцарії та інших. Іноді функція конституційного контролю надана не всьому верховному суду в цілому, а його спеціальній палаті. В ряді країн для розгляду відповідних питань передбачене створення спеціального складу верховного суду.

Іншою моделлю організації  конституційного контролю є європейська, або австрійська. Вона характеризується наявністю у державному механізмі  спеціального судового органу, відокремленого від судів загальної юрисдикції. Головним завданням цього органу (як правило, конституційного суду) є оцінка конституційності законодавчих актів, хоча він наділений і рядом  інших повноважень.

Сучасний інститут конституційного  правосуддя характеризується такою  багатоманітністю форм, яку все важче  зводити до двох основних моделей  – американської і європейської. Все більш помітною стає тенденція  до виникнення різноманітних змішаних форм, в яких в тій чи іншій  комбінації поєднуються деякі риси, притаманні кожній з моделей. Разом з тим в ряді країн утверджується і справді «змішана модель», для якої характерно поєднання не тільки різних форм і видів контролю, але і здійснення його як судами загальної юрисдикції, так і спеціалізованими органами конституційного правосуддя (наприклад Греція, Португалія, ПАР). 

На основі конституційних положень 16 жовтня 1996 року Верховною  Радою України був прийнятий  Закон «Про Конституційний Суд України». Ним було деталізовано порядок формування Конституційного Суду, визначено статус суддів, засади організації і діяльності Суду, правила конституційного провадження. Невдовзі був сформований і розпочав свою діяльність сам Конституційний Суд України.

Спеціалізований конституційний контроль є новим інститутом в нашій історії, по суті він є ровесником України як незалежної держави. Тому закономірно, що чинний варіант правового регулювання статусу Конституційного Суду України розроблено з урахуванням досвіду роботи конституційних судів інших демократичних держав. У такий спосіб українське законодавство сприйняло основні риси європейської моделі судового конституційного контролю.

По суті охорона (захист) конституції – обов‘язок і  завдання всіх державних органів  і посадових осіб, які виконують  їх шляхом застосування різноманітних  правових засобів в межах наданої  їм компетенції. При цьому особлива відповідальність покладається на вищі органи державної влади: главу держави, парламент, уряд. Захист конституції  здійснюють правоохоронні органи, зокрема  суди і прокуратура. У сфері захисту  конституційних прав і свобод людини і громадянина велику роль відіграє інститут Уповноваженого парламенту з  прав людини (омбудсмена).

Правова охорона конституції  включає в себе сукупність не всіх юридичних засобів, а лише спеціально-юридичних, тобто таких, які передбачені  нормами конституційного права. Крім цього, визначаючи зміст механізму  правової охорони конституції, можна  вказати на те, що при цьому мається  на увазі не стільки контроль за дотриманням основного закону, що здійснюється громадянами, їх об‘єднаннями, органами місцевого самоврядування і т. д. (факультативний, тобто необов‘язковий контроль), скільки контроль, що здійснюється державними органами, для яких цей  обов‘язок прямо передбачений конституційно-правовими  нормами (обов‘язковий контроль).

Суб’єктами правової охорони  Конституції можуть вважатися лише ті органи (спільноти), які: по-перше, здійснюють конкретні повноваження у сфері правової охорони Конституції; по-друге, визначені повноваження реалізують на основі і відповідно до Конституції (конкретних її норм); по-третє, відповідна діяльність має за мету забезпечення режиму власне конституційної законності, тобто така діяльність спрямована на забезпечення верховенства Конституції України і її прямої дії на всій території держави.

Виходячи з цього, ми вважаємо, що правова охорона Конституції  України реалізується через організаційну  діяльність таких суб‘єктів як:

• Український народ;
• Президент України;
• Верховна Рада України;
• Конституційний Суд України.

Правову охорону Конституції  зазначені вище органи здійснюють у  межах наданих їм повноважень  і в порядку, визначеному законодавством. Вони можуть створювати спеціальні допоміжні  органи і установи: комітети, ради, комісії  тощо. Основна відповідальність за правову охорону Конституції  України покладається в першу  чергу на Президента України як гаранта  додержання Основного Закону і Верховну Раду України. Проте діяльність щодо забезпечення правової охорони Конституції ці органи здійснюють поряд з іншими видами діяльності. На відміну від них для Конституційного Суду України функція правової охорони Конституції є визначальною. Він спеціально створений для забезпечення верховенства Конституції в правовій системі держави.

Охорона конституції може здійснюватися не правовими засобами, що інколи прямо передбачено в  основному законі. Так, Конституції  Німеччини, Словаччини та деяких інших  країн передбачають право громадян (народу) на опір неконституційній владі. Але використання не правових засобів  – винятковий випадок і в звичайних  умовах головними і вирішальними є правові засоби охорони конституції, які забезпечують її стабільність і  режим конституційної законності.

РОЗДІЛ 2. ЗАВДАННЯ І ПОВНОВАЖЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО  СУДУ УКРАЇНИ

2.1.Склад та  порядок формування Конституційного  Суду України.

Конституційний Суд України  є порівняно новим інститутом правової системи нашої держави. Як уже зазначалося, до 1996 року, незважаючи на наявність правової бази, він  так і не був створений. Ситуація змінилася з прийняттям 28 червня 1996 року Конституції України, яка  по-новому визначила механізм формування органу конституційної юрисдикції. Відповідно до нього і був сформований  Конституційний Суд України.

16 жовтня 1996 року Верховною  Радою України був прийнятий  Закон «Конституційний Суд України», через два дні – 18 жовтня, Конституційний Суд розпочав свою діяльність.

Організація, повноваження та порядок діяльності Конституційного Суду України визначаються Конституцією України та Законом України «Про Конституційний суд України» від 13 жовтня 2010 року. Конституційний Суд України приймає акти, що регламентують організацію його внутрішньої роботи у відповідності із зазначеним законом.

Конституція України (ст. 147) визначає Конституційний Суд України  як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до ст. 2 Закону «Про Конституційний Суд України», завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції як Основного Закону на всій території України.

За чинним законодавством, діяльність Конституційного Суду України  ґрунтується на принципах: верховенства права, незалежності, а також колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного  і всебічного розгляду справ та обґрунтованості  прийнятих ним рішень.

Принцип верховенства права в діяльності Конституційного Суду України означає його підпорядкованість праву, визнання пріоритету права. Принцип верховенства права реалізується в діяльності Конституційного Суду України через визнання і забезпечення верховенства, вищої юридичної сили Конституції України як Основного Закону держави. Здійснюючи свою діяльність на основі принципу верховенства права, Конституційний Суд України водночас виконує визначене ст. 3 Закону «Про Конституційний Суд України» завдання щодо гарантування верховенства Конституції як Основного Закону на всій території України.

Принципом організації і  функціонування Конституційного Суду України є його незалежність. Вона випливає з загального принципу поділу влади і полягає у створенні таких умов діяльності Суду, які б виключили сторонній вплив на нього, забезпечили його самостійність у здійсненні визначених законодавством повноважень, а також не підзвітність і не підконтрольність будь-яким суспільним чи державним інститутам. Складовими незалежності Конституційного Суду виділяють організаційну, кадрову і фінансову незалежність.

Конституційний Суд України  складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Суддею Конституційного  Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг  сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні  протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою.

Суддя Конституційного Суду України призначається на дев'ять  років без права бути призначеним  на повторний строк.

Верховна Рада України  призначає суддів Конституційного  Суду України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.

Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України вносить Голова Верховної  Ради України, а також може вносити  не менш як 1/4 народних депутатів України  від конституційного складу Верховної  Ради України; при цьому депутат  має право поставити підпис під  пропозицією про висунення лише однієї кандидатури і ці підписи  депутатів не відкликаються. Відповідний  Комітет Верховної Ради України подає Верховній Раді свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду судді Конституційного Суду України, внесеної у встановленому порядку.

Призначеними на посади суддів Конституційного Суду України вважаються кандидати, які набрали найбільшу  кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної  Ради України. Якщо кілька кандидатів набрали однакову кількість голосів і після їх призначення було б перевищено необхідне для призначення число суддів, щодо цих кандидатів проводиться повторне голосування.

У разі припинення повноважень  судді Конституційного Суду України, який призначався Верховною Радою  України, Верховна Рада України призначає  іншу особу на цю посаду.

З'їзд суддів України за пропозицією делегатів з'їзду відкритим  голосуванням більшістю голосів  присутніх делегатів з'їзду визначає кандидатури на посади суддів Конституційного  Суду України для включення в  бюлетені для таємного голосування.

Призначеним на посаду судді  Конституційного Суду України вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість  голосів від числа обраних  делегатів з'їзду суддів України.

Якщо голосування проводиться  щодо кандидатур, число яких перевищує  квоту для призначення на посади суддів Конституційного Суду України, призначеними вважаються кандидати, які  набрали більше голосів, ніж інші кандидати на ці посади.

У разі припинення повноважень  судді Конституційного Суду України, який призначався з'їздом суддів України, з'їзд суддів України у  тримісячний строк призначає  іншу особу на цю посаду.

Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк.