Систематизація нормативно-правових актів

4)Процес зміни національного  законодавства України з метою  його уніфікації відповідно до  норм міжнародного права на  даному етапі суспільно-політичного  розвитку України є однією  з головних умов розбудови  незалежної держави. Консолідація  ж у цьому процесі покликана  відігравати одну з провідних  ролей в ході виконання даного  завдання. В Основному Законі  нашої країни – Конституції  України, зокрема у ст. 9 закріплене  положення, відповідно до якого  чинні міжнародні договори, згода  на обов'язковість яких надана  Верховною Радою України, є  частиною національного законодавства  України. Тому на сьогодні існує  досить важлива проблема імплементації  норм міжнародного права до  національного законодавства. Одним  із засобів досягнення цієї  мети є систематизація законодавства  шляхом кодифікації в процесі  якої, як первинний етап, використовується  консолідація. Також вказується, що  не всі нормативно-правові акти  можна і доцільно кодифікувати, завдання систематизації у даному  випадку вирішуються за допомогою  інкорпорації та консолідації. Тому  роботу та дослідження у даній  сфері діяльності потрібно проводити  постійно, час від часу змінюючи  та удосконалюючи тактику та  методологію, відповідно до нових  суспільно-політичних реалій.

Отже, розрізняють три способи (форми) систематизації нормативно-правових актів:

1. кодифікація — спосіб систематизації законодавчих актів, який полягає в їх удосконаленні через зміну змісту (переробку і узгодження) юридичних норм, пов'язаних загальним предметом правового регулювання, і об'єднання у новий єдиний нормативно-правовий акт   
2. Інкорпорація — спосіб систематизації законодавства, який полягає у зовнішньому впорядкуванні (розташуванні в тому чи іншому порядку) вже наявних нормативних актів без зміни змісту норм права, які містяться в них.                            
3. консолідація - спосіб систематизації, при якій відбувається    об `єднання декількох нормативно - правових актів, що діють в одній і тій же галузі суспільних відносин, в єдиній вільний нормативно --правовий акт без зміни змісту.     

За свою історію Україна  бачила декілька кодифікацій правових норм, перша спроба була зроблена ще в XI-XII ст., у першій збірці давньоруського права – в Руській Правді. На сьогоднішній день в Україні чинними є 23 кодекси: Кодекс цивільного захисту, кримінальний та кримінально-процесуальний, митний, повітряний, податковий, бюджетний, Кодекс адміністративного судочинства, цивільний та цивільно-процесуальний, кримінально-виконавчий, господарський та господарсько-процесуальний, сімейний, земельний, водний, Кодекс торгового мореплавства, Кодекс про надра, лісовий, Кодекс про адміністративні правопорушення, житловий, кодекс законів про працю, виправно-трудовий. Але в сучасній систематизації законодавства України також присутні багато проблем які вимагають скорішого вирішення для забезпечення ефективного функціонування законодавчого массиву в Україні.                      

 

 

 

 

 

 

Висновки

Отже, систематизація законодавства - засіб реформування, упорядкування законодавства, зведення його до певної внутрішньо узгодженої системи. За допомогою систематизації усуваються недоліки, повтори, застарілі норми тощо. Це процес зведення актів законодавства до єдності шляхом внутрішньої та зовнішньої обробки їх змісту.

Здійснення систематизації цих актів необхідне для:

• усунення протиріч між  нормативно-правовими актами, встановлення та усунення дефектів законодавства;

• підвищення якості та ефективності законодавства;

• забезпечення зручності  користування законодавством, доступності  його використання громадянами та іншими суб'єктами права;

• полегшення пошуку юридичної  норми, яка підлягає реалізації;

• сприяння вивченню законодавства, а також його дослідженню.

Основні ознаки систематизації нормативно-правових актів:

• це особливий вид юридичної діяльності
• систематизація здійснюється компетентними органами (але може бути й неофіційна систематизація
• об'єктом даного виду діяльності є чинне законодавство як система нормативно-правових актів
• у ідеалі має бути безперервною, оскільки постійно видаються нові нормативно-правові акти
• результатом систематизації є створення кодифікованих актів

Звичайно у поняття  систематизації законодавства включають три самостійні форми правової діяльності:

1. Підготовка і видання різного роду зібрань і збірників нормативних актів (інкорпорація законодавства).

2. Підготовка і прийняття укрупнених актів на базі об'єднання норм розрізнених актів, виданих з одного питання.

3. Підготовка і прийняття нових актів (типу кодексів), в яких зібрані як старі норми, що виправдали себе, так і нові нормативні приписи (кодифікація законодавства).

Види систематизації законодавства  дуже тісно пов’язані між собою, вони не існують в “чистому”, ізольованому виді. Всі вони – інкорпорація, консолідація і кодифікація тісно пов’язані  між собою і є “взаємнопроникаючими”, взаємодоповнюють один одного і саме консолідація виступає поєднуючою, перехідною ланкою між інкорпорацією та кодифікацією, вміщуючи у собі ознаки як одного, так  й іншого виду систематизації, що за своєю суттю досить відрізняються  одна від одної.

Саме поняття видів  систематизації законодавства –  інкорпорації, консолідації та кодифікації  носить умовний характер. Вони є  взаємопов’язаними, так як при проведенні тих чи інших систематизаційних  робіт комплексно використовуються прийоми та правила всіх трьох  видів і саме сутність цих процедур проявляється у домінуванні тих  чи інших систематизаційних прийомів, відповідно до чого ці процедури носять назву інкорпораційних, консолідаційних  або ж кодифікаційних.

Станом на травень 2013р. в  Україні чинними є 23 кодекси, з  яких 20 було ухвалено Верховною Радою  України за роки незалежності, а 3 кодекси  прийняті ще в радянський період - Житловий кодекс, Кодекс законів про працю, Кодекс про адміністративні правопорушення.      

І хоча законодавство України  стрімко розвивається, все ж таки на даному етапі існують реальні  проблеми у становищі сучасної систематизаціїї  нормативно правових актів, а саме:

• необхідність привести у відповідність Конституції України кодекси що були видані до її встановлення
• некодифікованими залишаються соціальне законодавство, а також законодавство у сфері науки і освіти, культури, охорони здоров'я, інформації тощо
• в Україні досі діють три кодекси УРСР а саме: Житловий кодекс, Кодекс законів про працю, Кодекс про адміністративні правопорушення яким немає сучасного відповідника
• є велика кількість формально діючих, але фактично тих що втратили силу законодавчих актів
• недостатньо відпрацьована єдина внутрішня узгоджена структура законодавства
• уніфікація національного законодавства відповідно до норм міжнародного права на даному етапі суспільно-політичного розвитку
• необхідність зробити якомога коротшим час між розробкою та прийняттям кодексів для запобігання «застаріння» окремих його положень

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Бабаев В. К. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.К.Бабаева. — М.: Юристъ, 2003. — 592 с.
2. Ведєрніков Ю. А. Теорія держави і права : навч. посібник / Ю. А. Ведєрніков, А. В. Папірна. - К. : Знання, 2008. - 333 с.
3. Зайчук О. В. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/ О. В. Зайчук, А. П. Заєць, В. С. Журавський та ін.; Ред. Н. М. Оніщенко; Мін-во освіти і науки України. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 685 с.
4. Кельман М. Загальна теорія держави і права: Підручник для вузів/ Михайло Кельман, Олександр Мурашин. - К.: Кондор, 2006. - 475 с.
5. Кириченко В. М. Теорія держави і права : навч. посібник / В. М. Кириченко, О. М. Куракін. – К.: Центр учбової літератури, 2010. - 264 с.
6. Котюк В. О. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник/                  В. О. Котюк  — К.: Атіка, 2005. — 592 с.
7. Лисенков С. Л. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник/ С. Л. Лисенков. - К.: Юрискон-сульт: КНТ, 2006. - 355 с.
8. Марчук В. М., Ніколаєва Л . В. Нариси з теорії права: Навч. посіб. / В. М. Марчук, Л. В. Ніколаєва. — К.: Істина, 2001. — 304 с.
9. Молдован В. В. Правознавство : Навчальний посібник / В. В. Молдован, Л. І. Чулінда. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 184 с.
10. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с.
11. Сухонос В. В. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Сухонос В. В. — Суми: ВТД "Університетська книга", 2005. — 536 с.
12. Сырых В. М. Теория государства и права: Учебник для вузов/               В. М. Сырых — М.: Былина, 1998.
13. Терлюк І. Я. Історія держави і права України: Навчальний посібник/      І. Я. Терлюк. – К.: Атіка, 2011. – 944 с.
14. Трофимова З. В. Теория государства и права: Учеб. пособ. / Трофимова З. В. — Донецк: 2004. — 176 с.
15. Цвік М. В. Загальна теорія держави і права - М. В. Цвік - Харків: Право, 2002. - 432 с.
16. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. — М.: Юрайт — М, 2001. — 432 с.