Систематизація нормативно-правових актів

 

Міністерство  освіти і науки України

Національний  авіаційний університет

Юридичний інститут

 

 

кафедра теорії та історії

держави і права

 

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни: «Теорія держави і права»

на тему:

«Систематизація нормативно-правових актів»

 

                    Виконала:

         Студентка 1 курсу групи 104

         Моісєєнко Любов Михайлівна

         Науковий керівник:  доцент

         Пильгун Наталія Василівна

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ - 2013

ЗМІСТ

 

Вступ                                                                                                                            3

Розділ 1. Загальнотеоретична характеристика систематизації нормативно-правових актів                                                                                                           6

1.1. Поняття, об’экт, предмет систематизації нормативно-правових актів          6

1.2. Функції та роль  систематизації нормативно-правових  актів                         7

Розділ 2. Форми  систематизації нормативно-правових актів                        10

2.1. Кодифікація та інкорпорація нормативно-правових актів, їх особливості 10                                                                                               

2.2. Консолідація нормативно-правових актів, її поняття, зміст                          15                                                                       

2.3. Систематизація нормативно-правових  актів в Україні                                 20

2.4. Проблеми в сфері  систематизації нормативно-правових  актів та шляхи їх вирішення                                                                                                                   23

Висновки                                                                                                                   28

Список використаних джерел                                                                               31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Право тієї або іншої держави  по своїй суті є сукупністю величезної кількості правових норм, регулюючих різні правовідносини. Проте щоб  уникнути правового і смислового хаосу, всі ці норми мають бути погоджені, організовані, структуровані  і приведені в логічно несуперечливу  систему. Саме поняття “система”  передбачає якесь цілісне утворення, що складається з безлічі елементів, що знаходяться між собою в  певному зв'язку (координації, підрядності, функціональній залежності і так  далі). Саме систематизація права є  одним з головних критеріїв його розвиненості, показником рівня правової культури і професійної юридичної  правосвідомості. Українське законодавство  формується в умовах складної трансформації  економічної, соціальної та політичної сфер життя країни. Інтенсивність  розвитку законотворчого процесу викликана  потребами реформування нашого суспільства, переходом його до ринкової економіки  та розбудовою правової держави. З метою  забезпечення цього процесу в  Україні накопичена величезна кількість  різноманітних правових нормативних  актів. З часу набуття незалежності спостерігається стійка тенденція  до прискореного збільшення загальної  кількості нормативно-правових актів, що приймаються у системі законодавчої та виконавчої влади. Українське законодавство  на даному етапі є складним, багатогалузевим  утворенням, в якому переплетені  вертикальні та горизонтальні зв’язки, діють законодавчі масиви різних рівнів, включно із нормативним спадком  радянського періоду, та намітились стійкі тенденції до його уніфікації. Для спрощення і ефективності орієнтування в нормативному матеріалі  його слід постійно приводити до певної системи, адже в Україні приймаються  нові нормативні акти, змінюються існуючі, відміняються застарілі, тобто відбувається інтенсивний законотворчий процес.

Актуальність  теми зумовлена тим, що число чинних нормативно-правових  актів всіх рівнів в українському законодавстві постійно зростає. Створюються сотні і тисячі нових нормативних актів, що істотно міняють характер і основні принципи правового регулювання. Тому якщо зараз не займатися впорядкуванням діючої нормативно-правової бази, яка збільшується вельми швидкими темпами, в майбутньому виникнуть великі труднощі в знаходженні і використанні чинних норм права, хаос і нерозбериха в українському законодавстві. Надзвичайна теоретична складність юридичної природи систематизації нормативно-правових актів, зокрема її видів, їх нерозривний зв’язок з фундаментальними засадами теорії права зумовили ту обставину, що вони завжди були в полі зору вчених-юристів, їх спеціальним предметом дослідження та наукових праць. В радянський період дослідженню проблем систематизації нормативно-правових актів свої праці присвячували такі вчені як С.С.Алєксєєв, І.Ю.Богдановська, С.М.Братусь, А.Н.Іодковський, Д.А.Керімов, М.І.Козюбра, Т.М.Рахманіна, І.С.Самощенко, А.П.Ткач, А.А.Ушаков, А.Ф.Шебанов та ін. Після здобуття Україною незалежності проблемні аспекти систематизації нормативно-правових актів розглядалися в працях таких вчених як В.К.Грищук, В.Я.Калакура, А.А.Козловський, М.І.Козюбра, А.М.Колодій, В.Коссак, В.О.Котюк, П.М.Рабінович. Серед західних дослідників проблемні питання систематизації нормативно-правових актів досліджували такі вчені як Ф.Бенніон, К.Бергбом, І.Кренц, Р.Кросс, Т.Фляйнер.

Мета роботи полягає в здійсненні правового аналізу поняття «систематизація нормативно-правових актів», її основних форм з урахуванням проблем систематизації в Україні.

Для досягнення поставленої  мети у процесі дослідження ставилися  наступні завдання:

• розкрити зміст поняття «систематизація нормативно-правових актів»
• визначити основні функції та роль систематизації нормативно-правових актів
• розглянути основні форми систематизації нормативно-правових актів
• дослідити проблеми сучасної систематизації нормативно-правових актів в Україні

Об’єктом дослідження є процес правового регулювання суспільних відносин, оформлений значним законодавчим масивом, який безперервно упорядковується і систематизується з метою його ефективного використання в умовах перехідного періоду розвитку сучасного українського суспільства.

Предметом дослідження є характеристика основних типів систематизації нормативно-правових актів, її функції та практико-прикладне значення в розвитку сучасної системи законодавства України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Загальнотеоретична характеристика систематизації нормативно-правових актів

1.1. Поняття, об’экт, предмет систематизації нормативно-правових актів    

У сучасних цивілізованих  державах є значна кількість нормативних  актів, що приймаються різними правотворчими  органами. Правотворчість не може зупинитися на певному етапі, а весь час перебуває  в дії, розвитку в силу динамізму  соціальних зв'язків, виникнення нових  потреб суспільного життя, котрі  потребують правового регулювання. Система права, що постійно змінюється, її розвиток і вдосконалення, прийняття  нових нормативних актів, внесення до них змін, скасування старих нормативних  рішень об'єктивно обумовлює упорядкування  всього комплексу чинних нормативних  актів, їх укрупнення, приведення у  певну науково обґрунтовану систему, видання різного роду збірників  і зібрань законодавства. Таку діяльність з приведення нормативних актів  у єдину, упорядковану систему називають систематизацією законодавства [3].

Систематизація законодавства  — це діяльність компетентних державних  органів та уповноважених організацій  з упорядкування і вдосконалення  чинних нормативно-правових актів, зведення їх у єдину внутрішньо узгоджену систему.

Систематизація законодавства  — це постійна форма розвитку і  упорядкування діючої правової системи, вона здійснюється з метою встановлення і усунення прогалин, протиріч у  чинному законодавстві, внесення до нього корективів; підвищення ефективності законодавства; забезпечення можливості оперативно знаходити і вірно  тлумачити усі потрібні правові  норми; сприяння вивченню законодавства, а також його дослідженню [5]

Об'єктом систематизації законодавства є правові акти як юридичні документи.

Предметом систематизації законодавства є частина об'єкта — нормативно-правові акти, що містять загальнообов'язкові правила поведінки та підлягають упорядкуванню.

   Розмежування об'єкту  та предмету систематизації законодавства,  з одного боку, має важливе  значення для визначення нормативно-правових  актів, що підлягають упорядкуванню,  а з іншого — має на меті  удосконалити поняттєво-категорійний  апарат теорії держави і права  загалом, теорії систематизації  законодавства зокрема.

1.2. Функції та  роль систематизації нормативно-правових  актів 

Нормативно-правові акти видаються різними органами, мають  неоднакову юридичну силу, не співпадають  за часовим виміром, поширюються  на різних суб’єктів і територіальний простір. Тому природно, що з часом  між ними виникають суперечності, а збільшення кількості нормативних  матеріалів ускладнює їх використання. Крім того, акти, видані в різні періоди  часу, неоднаково регулюють суспільні  відносини. Але законодавство не може функціонувати належним чином, якщо воно не є системою, складові якої тісно взаємопов’язані та узгоджені, взаємовплив яких ретельно регламентується  чіткою ієрархічною побудовою.

Систематизація законодавства  необхідна, по-перше, для його подальшого розвитку. Аналіз і оброблення чинних нормативних актів, групування правових приписів за певною схемою, створення  внутрішньоєдиної системи актів  є необхідною умовою ефективності правотворчої діяльності, сприяє усуненню прогалин, протиріч у чинному законодавстві.

 По-друге, вона забезпечує  зручні умови при реалізації  права, можливість оперативно  знаходити і вірно тлумачити  усі потрібні норми. Крім того, систематизація є необхідною  передумовою цілеспрямованого і  ефективного правового виховання,  наукових досліджень, навчання студентів.

 У різні періоди  життя держави потреба у систематизації  законодавства буває різною. Коли  накопичується протягом багатьох  років великий обсяг нормативно-правового  матеріалу, коли діє значна  кількість нормативних актів,  прийнятих у різні періоди,  і, до того ж ті, що дублюють  один одного, систематизація законодавства  особливо необхідна.

 В умовах же революційного  перетворення правової системи,  коли скасовуються великі нормативні  блоки, що регулюють застарілі  відносини, коли створюється якісно  нова суспільно-економічна система,  яка об'єктивно потребує оновлених  законів — систематизація законодавства відступає на другий план [3].

Функції систематизації нормативно-правових актів:

• дозволяє оглянути весь масив чинного законодавства;
• виявляє й усуває непогодженості, протиріччя, пробіли правового регулювання (дефекти законодавства);
• підвищує ефективність законодавства;
• робить законодавство информаційно більш доступним (більше зручним для користування, полегшує пошук необхідної норми);
• сприяє вивченню, дослідженню законодавства;
• сприяє правовому вихованню громадян (поліпшує пізнавальний процес формування їхньої правосвідомості).

Отже, систематизація нормативно-правових актів — це діяльність щодо впорядкування та удосконалення нормативно-правових актів, зведення їх в єдину внутрішньо-узгоджену систему.

Здійснення систематизації цих актів необхідне для:

1. усунення протиріч між нормативно-правовими актами, встановлення та усунення дефектів законодавства
2. підвищення якості та ефективності законодавства
3. забезпечення зручності користування законодавством, доступності його використання громадянами та іншими суб'єктами права
4. полегшення пошуку юридичної норми, яка підлягає реалізації
5. сприяння вивченню законодавства, а також його дослідженню [2]

Чинне законодавство потрібно час від часу систематизувати, тобто  впорядковувати. В результаті буде досягнута певна системність  правових актів і юридичних норм. Без систематизації нормативно-правових актів неможливо удосконалити законодавство, привести його до певної системи, а  недосконалість чи відсутність упорядкованості  в нормативному матеріалі спричиняє  недоліки у процесі правотворчості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Форми  систематизації нормативно-правових актів                   

Постійно змінюється правова  система, її розвиток і вдосконалення, прийняття нових нормативних актів, внесення до них змін, скасування застарілих нормативних рішень об'єктивно обумовлюють впорядкування всього комплексу діючих нормативних актів, їх укрупнення, приведення у певну науково обґрунтовану систему, видання різного роду збірників та зборів законодавства. Розрізняють три способи (форми) систематизації нормативно-правових актів:

—  кодифікацію

—  інкорпорацію

—  консолідацію

Технічною передумовою трьох  способів (форм) систематизації є облік  нормативних актів, тобто письмове фіксування виданих нормативно-правових актів (у спеціальних часописах, на картках, у комп'ютері) [10]

2.1. Кодифікація  та інкорпорація нормативно-правових  актів, їх особливості  

На сучасному етапі  розвитку суспільства систематизація нормативно-правових актів починає здійснюватися ще на стадії їх опублікування в офіційних газетах, журналах або вісниках. У цих виданнях вони розташовуються за певною системою (в залежності від їх юридичної сили, від органу, що їх прийняв, їх юридичної природи), кожному акту присвоюється свій номер. Крім зазначеної первинної форми, існує два основних види систематизації: інкорпорація та кодифікація.

Кодифікація — спосіб (форма) систематизації законодавчих актів, який полягає в їх удосконаленні через  зміну змісту (переробку і узгодження) юридичних норм, пов'язаних загальним  предметом правового регулювання, і об'єднання у новий єдиний нормативно-правовий акт. Іншими словами, кодификація виражається в підготовці та прийнятті нових актів, у які заносяться узгоджені між собою як норми старих актів, що виправдали себе, так і нові нормативні розпорядження.

Результатами кодифікації є кодекси, основи законодавства, статути, положення, правила.

Кодекс — єдиний, зведений, юридичне і логічно цілісний, внутрішньо узгоджений нормативний акт. Він  має складну структуру і великий  обсяг, поділяється на частині: загальну і особливу, розділи та глави (Кримінальний кодекс, Цивільний кодекс, Адміністративний кодекс та ін.).