Систематизація нормативно-правових актів

Основи законодавства  — кодифікований акт, що містить  концептуальні поняття, цілі і завдання правового регулювання, принципи, які  встановлюють основні напрямки регулювання  певної сфери суспільних відносин. Як правило, такий акт складається  з нетипових норм — норм-цілей, норм-принципів, норм-дефініцій і  забезпечує зв'язок і узгодженість норм тих чи інших галузей або  інститутів права (в Україні —  Основи законодавства про культуру від 14.02.92, Основи законодавства про  охорону здоров'я від 19.11.92, Основи законодавства про загальнообов'язкове соціальне страхування від 14.01.98).

Статут — кодифікаційний акт, що регулює діяльність певних відомств, міністерств, організацій, ту чи іншу сферу  управління (Статут автомобільного транспорту, Статут залізниць, Статут підприємства).

Положення — кодифікаційний акт, що визначає правовий статус, завдання і компетенцію державних органів  і установ (Положення про службу в органах внутрішніх справ).

Правила — кодифікаційний акт, що визначає не правовий статус, а  правовий порядок якогось виду діяльності (Правила дорожнього руху).

За обсягом розрізняють  кодификації:

—  загальну;

— галузеву;

— міжгалузеву (комплексну);

—  спеціальну (внутрішньогалузеву).

Загальна кодификація  припускає створення зведених кодифікованих  актів для основних галузей законодавства. Загальним єдиним кодифікаційним актом  конституційного права є Конституція.

Галузева кодификація  припускає об'єднання правових норм певної галузі права в суворо встановленому  порядку (Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс та ін.). Галузева кодификація  посідає провідне місце серед  інших видів кодификації, тому що розподіляє нормативний матеріал відповідно до предмета і методу правового регулювання (відповідає галузі права).

Міжгалузева (комплексна) кодификація  припускає об'єднання правових норм не відповідно до галузей права, а  за принципом регулювання значної  сукупності суспільних відносин у сфері  державної діяльності, галузі господарства або соціально-культурного будівництва (Повітряний кодекс, Кодекс торгового  мореплавства та ін.). Міжгалузева (комплексна) кодификація є додатковим напрямком  кодифікаційних робіт, які мають  істотне значення.

Спеціальна (внутрішньогалузева) кодификація припускає об'єднання  правових норм конкретного інституту  або підгалузі права певної галузі (Водний кодекс, Лісовий кодекс та ін.). Як і комплексна кодификація, спеціальна (внутрішньогалузева) кодификація є  напрямком кодифікаційних робіт, що доповнюють галузеву кодификацію.

Робота з кодификації  законодавства є складною й відповідальною. Тут має місце не лише зовнішнє впорядкування нормативного матеріалу, його розташування у певному порядку, але й перегляд норм, що містяться  в законах та інших нормативних актах, скасування застарілих і неефективних, виробка нових, надолуження прогалин, усунення дублювання, розбіжностей і суперечностей, їх узгодження. Кодификації найчастіше піддаються норми, розраховані на тривалий проміжок часу. Більш динамічні сфери регулюються поточним законодавством.

Кодификація сприяє посиленню  стабільності законодавства. Кодекси, що розробляються, представляють собою  нові законодавчі акти, які заміняють  закони, що діяли раніше, і акти, що регулюють те саме коло суспільних відносин. При всій широкості кола норм , що містяться в кодексі, він  характеризується цілісністю, внутрішньою  єдністю і власною системою. Кодифікаційні  акти покликані бути основою законодавчої діяльності. На відміну від інкорпорації кодификація завжди має офіційний характер.

Інкорпорація — спосіб (форма) систематизації законодавства, який полягає у зовнішньому впорядкуванні (розташуванні в тому чи іншому порядку) вже наявних нормативних актів  без зміни змісту норм права, які містяться в них [10].

Метою інкорпорації є підтримка  законодавства у діючому стані, який міг би забезпечити його доступність, надавати усім суб'єктам права достовірну інформацію про нормативноправові  акти у їх чинній редакції.

Результатом інкорпорації є  зовнішнє упорядкування чинного  законодавства. Під час такого упорядкування  до тексту актів, вміщених у збірник  вносяться всі наступні офіційні зміни і доповнення з фіксуванням  реквізитів тих актів, якими внесені  відповідні корективи, а також вилучаються  глави, статті, окремі пункти, абзаци й  інші частини, які визнані такими, що втратили силу.

Із тексту нормативноправових актів виключаються також різного  роду оперативні доручення, ненормативні приписи, тимчасові норми, строк  дії яких закінчився, відомості про  осіб, що підписали відповідний акт [5].

Інкорпорація може бути:

1) офіційна - полягає у  підготовці, затвердженні і виданні  відповідних зібрань самим законодавчим  органом (Верховною Радою). Може  здійснюватися за офіційним дорученням  Верховної Ради відповідними  структурами - Інститутом Верховної  Ради. Підготовлені зібрання стають  офіційними джерелами законодавства  України, від імені Верховної  Ради публікуються в офіційних  виданнях: "Відомості Верховної  Ради України", "Офіційний вісник  України", "Голос України", "Урядовий  кур'єр", "Вісник Президента  України".

2) офіціозна - полягає  у тому, що обробка законодавства,  підготовка та видання зібрань  інкорпорованого законодавства  здійснюється не законодавчим  органом, а спеціально уповноваженими  на те державними органами, як  правило, - це Міністерство юстиції. - Тексти нормативно-правових актів  публікуються в окремих збірниках  чи кожен нормативно-правовий  акт окремо.

3) неофіційна - здійснюється  відомствами, організаціями, що  не мають спеціального повноваження (наприклад, видавництво, навчальний  заклад, приватні особи). На них  не можна посилатися при вчиненні  дій, що мають юридичне значення.Позаяк  в першому випадку збірники, що  видаються, є офіційною формою  опублікування і на них можна  посилатися при розгляді юридичних  питань, в другому вони мають  лише довідково-інформаційний характер [9].

Найпоширенішими видами інкорпорації є хронологічна, систематична і суб’єктна.

Хронологічна — спосіб (форма) систематизації, в якому упорядкування нормативно-правових актів провадиться за часом їх опублікування і вступу в дію.

Систематична — спосіб (форма) систематизації, в якому упорядкування нормативно-правових актів провадиться за предметною ознакою: за галузями права, їх інститутами, сферами державної діяльності/

Cуб'єктна — спосіб (форма) систематизація, в якому упорядкування нормативно-правових актів здійсняються за суб'єктом їх прийняття.

Отже, інкорпорація переслідує перш за все мету забезпечити користування законодавством. Кодифікація означає змістовну систематизацію. При кодифікації акти зазнають істотних змін, вони зводяться в єдиний блок, в якому усуваються протиріччя і неузгодженість. При необхідності заповнюють прогалини в регулюванні, застарілі акти замінюються новими. Кодифікація, на відміну від інкорпорації, завжди здійснюється державними органами. Кодифікація завжди являє собою істотний крок вперед у розвитку законодавства

2.2. Консолідація  нормативно-правових актів, її  поняття, зміст 

З плином часу в будь-якій розвиненій правовій системі утворюється значне число нормативних актів, що мають один і той самий предмет регулювання. Приписи таких актів часто повторюються, а іноді містять явні неузгодженості та суперечності. У зв'язку з цим виникає потреба ліквідації множинності нормативних актів, їх укрупнення, створення своєрідних "блоків" законодавства. Один із шляхів подолання такої множинності - це консолідація законодавства. Це така форма систематизації, в процесі якої десятки, а часом і сотні нормативних актів з одного й того самого питання об'єднуються в один укрупнений акт. Такий акт затверджується правотворчим органом як новий, а колишні розрізнені акти визнаються такими, що втратили силу. Очевидно, що підлягають об'єднанню приписи однакової юридичної сили.

Отже, консолідація - це така форма систематизації, при якій відбувається         об `єднання декількох нормативно - правових актів, що діють в одній і тій же галузі суспільних відносин, в єдиній вільний нормативно --правовий акт без зміни змісту. Техніко-юридична процедура консолідації нормативно-правового матеріалу здійснюється в наступній послідовності:

1) визначення обсягу нормативно-правового  матеріалу, який піддається консолідації;

2) аналіз кожного документа  чи його складової частини  як об’єкта консолідації;

3) аналіз змісту складових  частин документа та виокремлення  тих, які можуть бути віднесені  до інших галузей права і  включені до інших збірників  законодавства; 

4) прийняття класифікаційного  рішення, щодо якої галузі права  віднести даний нормативний акт,  або його складову частину; 

5) прийняття рішення про  включення цілого нормативного  акту до консолідованого збірника  законодавства, чи про доцільність  поділу акту на його складові  частини і включення їх до  консолідованого збірника нормативно-правового  матеріалу; 

6) визначення місця даного  документу, або його складової  частини в ієрархічній будові  консолідованого збірника;

7) виявлення повторень  гіпотез, диспозицій та санкцій  в статтях визначеного нормативного  акту та інших документів, які  піддаються консолідаційній обробці; 

8) визначення нормативного  матеріалу, який втратив свою  дію, і виключення його зі  складу консолідованого збірника.

Консолідація є синкретичним видом систематизації нормативно-правових актів. Будучи близькою за своєю гносеологічною сутністю як до інкорпорації, так і  до кодифікації, вона відіграє роль логічної зв’язки між ними, зближує процес інкорпорації та кодифікації, забезпечуючи, в свою чергу, цілісність та нерозривність процесу систематизації законодавства в цілому як процесу впорядкування, класифікації нормативно-правових актів.

В процесі реалізації техніко-юридичної  процедури консолідації слід виділити два її види, які відрізняються  за послідовністю та обсягом матеріалу, що піддається систематизаційній обробці. Перший вид – первинна консолідація, яка використовується під час  створення нового нормативно-правового  акту у формі закону, постанови, указу. Другий вид – вторинна консолідація, яка застосовується в процесі  кодифікації вже існуючого нормативного матеріалу.

Консолідація є важливим нормоутворюючим чинником, в процесі  формування як основних елементів (диспозиції, гіпотези, санкції) правової норми, так  і прийомом, що широко використовуються при селекції вже існуючих норм.

Консолідація є одним  з важливих чинників формування та розвитку інституту права, так як в основі цього процесу лежить утворення певного центру, навколо  якого об’єднуються правові норми, що регулюють визначену ділянку  однорідних суспільних відносин. За допомогою  консолідації іде відбір первинних  ланок – норм права, які в процесі  об’єднання та узгодження й утворюють  інститут.

Інкорпорація та консолідація є досить спорідненими видами систематизації законодавства. В юридичній науці висловлюється навіть думка про те, що консолідація є різновидом інкорпорації. Між консолідацією та інкорпорацією можна провести чітке розмежування, на основі якого виділити консолідацію та інкорпорацію як окремі види систематизації законодавства. Так під час проведення інкорпорації нормативно-правовий матеріал розміщується у певному порядку (алфавітному, хронологічному чи предметному). Акти, які піддаються інкорпорації не втрачають своєї юридичної сили і продовжують діяти надалі. Інкорпораційні збірники законодавства не виступають окремими джерелами права, на них не можна робити посилання у правозастосовчій діяльності. Інкорпорація може охоплювати будь-які обсяги нормативно-правових актів. В залежності від виду інкорпорації ігноруватися може навіть предмет правового регулювання, що, в свою чергу, не притаманне консолідації та кодифікації. Після проведення консолідації, зазвичай розпочинається процес кодифікації нормативно-правового матеріалу, з подальшим скасуванням нормативних актів, які склали основу для проведення консолідаційних робіт. Правові норми в процесі консолідації розміщуються за предметом, об’єктом та суб’єктом правового регулювання. Також вказується, що в правовій науці існування того чи іншого виду систематизації в чистому виді не можливе, так як вони характеризуються високою взаємопроникливістю та результативним взаємовикористанням.

Консолідація і кодифікація, будучи окремими видами систематизації законодавства, за своєю гносеологічно-правовою сутністю є досить спорідненими юридичними явищами. Вони органічно доповнюють один одного, використовуються одночасно під час проведення систематизаційних робіт і вимагають подальшої розробки та уніфікації як на теоретичному, так і на практичному рівнях. Консолідація є вихідним началом процесу кодифікації, без якого вона стає неможливою. Насамперед, консолідація, утворюючи так звані консолідаційні центри, групує нормативно-правовий матеріал за визначеними ознаками, а саме – за предметом, методом, об’єктом та суб’єктом правового регулювання суспільних відносин. Вона суттєво визначає структуру майбутнього кодифікованого акту, вказує на суперечності, неузгодженості, прогалини та накладки в масиві нормативно-правового матеріалу. В процесі кодифікації проводяться визначені консолідацією зміни та доповнення, і, разом з прийняттям вже нового кодифікованого нормативно-правового збірника, використані (вихідні) нормативно-правові акти втрачають свою юридичну силу.